Назви овочевих культур у прислів'ях і приказках - Назви рослин в українських прислів'ях і приказках

У розпалі літо... Що ж ми бачимо на городі? І картоплю, і буряки, і гарбузи, і дині, і горох, і капусту, і багато інших овочевих культур.

Оті "буряки рядочками", що "стеляться листочками" і про які писав народ у прислів'ях та приказках: "Буряк - не дурак, на дорозі не росте", "Навтяки буряки, щоб була капуста"[1, 16], такі ж давні, як і людська цивілізація. Вони росли вже в саду вавілонського царя Мардук-анная-Іддіна два тисячоліття тому. Ця рослина звалася мангольд, з її листя готували салати. Про батьківщину буряків єдиної думки немає (називають Азію, Сицилію). До нас буряки припливли торгівельним шляхом "з варягів у греки" тільки навпаки - по Чорному морю і Дніпру були завезені в Київську Русь, а звідси - в інші країни Європи. У багатьох мовах буряки мають схожу назву: у візантійців севкла, севкула, сеутлон, у старослов'янській мові - свеклъ, у давньоруській - севклъ, в литовській - квіклось. Наша назва буряк походить із середньовічної латині, де ця рослина звалась бораго. Сліди цього слова лишилися в чеській і польській мовах (борак, бораг, бурак).

Картопля - це рослина, яку тричі відкривали. Вперше її відкрили індіанці, які високо в горах (в Андах Південної Америки) побачили дивну рослину, що мала на гілках ягоди, а в корінні - бульби. Вони назвали цю рослину папа. Та ось у 1536 році розвідники іспанської військової експедиції зайшли в поселення Сороката. У покинутих житлах солдати знайшли кукурудзу й квасолю, і "борошнисті корені, добрі на смак". Знайдені корені були схожі на відомі іспанцям земляні гриби - трюфелі. Цим словом вони й назвали незнайомі корені. Це було друге відкриття картоплі. В Україні картоплю вперше посадили в 1805 році у Харківській губернії. До цього її забороняли висаджувати, а сьогодні ми картоплю вважаємо другим хлібом. Назва картоплі теж пройшла довгий шлях. Італійське тартуфо, тартуфло - "трюфель" стало першою назвою цих бульб. З італійської мови це слово перейшло в німецьку, де набуло форми картопель (kartoffel). Від німецького походить польське kartofla та українське картопля. І хоч цей овоч, виявляється, молодий в нашому народі, його шанують, полюбляють, своє ставлення передають у ряді прислів'їв: "Мокрий квітень, сухий май - для картоплі буде рай", "Картопля - половина хліба", "Мої діла, як у тієї картоплі: якщо за зиму не з'їдять, то весно посадять"[1, 62].

Часто доводиться чути приказку "Гіркий, мов перець"[3, 516]. Люди знають перець дуже давно. Корені назви сягають давньоіндійської мови (піппалі) відоме воно було у греків (пепері) і римлян (піпер). У слов'ян це давнє запозичення з латинської мови. І хоч звучать назви перцю у слов'янських мовах не однаково, "впізнати" в кожному з цих слів наш перець можна.

Шановані на українських городах і огірки. Вони також родом з Індії, де їх культивують уже понад три тисячі років. Назва огірок з'явилася у нас пізніше; спочатку це був огур, а вже звідси й зовсім близько до грецької назви огірка агурос. У грецькій мові агурос пов'язане з аорос - "недозрілий", адже огірки їдять саме недозрілими. Існує багато прислів'їв про цей овоч, зокрема "Пусти осот в город, огірків не буде"[3, 431]. У прислів'ях про цей овоч народ вкладав відомості про те, як треба його доглядати.

"Мої діла, як у тої дині: живіт росте, а хвостик сохне"[1, 43]. Як бачимо, у цьому прислів'ї використовується назва ще однієї овочевої культури - дині. Вона походить зі сходу, прабатьківщиною її вважають землі Ірану, Афганістану, Середньої Азії. У Південній Україні вона росте з ХІ століття. Походження і первісне значення слова диня досі ще переконливо не пояснені. Звичайно, вважають, що це "надутий плід". Є й інше пояснення: від грецької назви айви (cydonea mдla - кідонське яблуко). Про диню зустрічаємо мало народних висловів.

На городі росте ще гарбуз. Ця рослина є жителем тропічної зони Африки, Америки, Індії. Тепер установлено, що серед родичів гарбузових є рослини трав'янисті, кущуваті, є навіть невеликі дерева. Наші належать до ліан. Слово гарбуз запозичене з тюркських мов. Загалом слово гарбуз є в багатьох слов'янських мовах, тільки значення його там неоднакове. У персів слово харбууза буквально значить "ослячий огірок", "огірок, завбільшки з осла".

В українській мові відоме прислів'я "Редькою затовк, а гарбузом зажарив"[1, 26], яке свідчить про легкість страв, приготовлених із гарбуза.

До родичів гарбузових належать кабачки. У печерах Мексики знайдені рештки кабачків, яким 5 тисяч років. Назва кабачок - зменшена форма від кабак (слово татарське, вживалося на позначення пляшки з гарбуза). "Є капуста, кабачок, і діти не ходять без сорочок"[1, 61], - говорить народна мудрість про цей овоч, натякаючи на достаток родини. Подібних прислів'їв зустрічаємо небагато.

Велику користь для здоров'я людині приносить звичайнісінька капуста. Римський державний діяч Катон згадує капусту як корисну рослину, з якої готують поживні страви. Юлій Цезар написав цілий трактат про її користь. До нас цю рослину привезли грецькі і римські колоністи, найперше до Криму. Разом з рослиною була запозичена й її назва. В Україні використовують капусту в їжу, виготовляють ліки, дають худобі. Про її важливість у житті людини складені такі прислів'я: "Кожна капуста має свою голову", "Без капусти в коморі пусто"[3, 434]. "Капуста" широко використовується в усній народній творчості.

Так давно, як і пшеницю, люди вирощують горох. Це слово дуже давнє. Первісне його значення - "тертий". У народі говорять: "Змішав, як горох з капустою", "Торох горох, а змолотили - квасоля", "Горох, капуста - хата не пуста"[1, 32].

Похожие статьи




Назви овочевих культур у прислів'ях і приказках - Назви рослин в українських прислів'ях і приказках

Предыдущая | Следующая