Вступ - Назви рослин в українських прислів'ях і приказках

Прислів'я і приказки - неоціненна скарбниця народної мудрості. Кожне покоління вносить у цю невичерпну скарбницю нові коштовні діаманти, що збагачують культуру народу. Як витвір народного генія вони супроводжують людство від сивої давнини до наших днів. У своїй сумі прислів'я і приказки становлять начебто неписаний звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті. Вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують, - словом, повчають, бо за ними стоїть авторитет поколінь. Сила, мудрість і поетична краса прислів'їв і приказок - це вияв народного розуму й гумору, влучності і дотепності народного слова.

Зміст прислів'їв і приказок невичерпний. У них відображена багатогранність життя, побуту, звичаїв народу, його історія, мораль, оточення. Багатовіковий досвід трудового люду, його творча снага, сила духу, біль і гнів, боротьба, страждання, мрії, усе це зафіксоване в народнім прислів'ї.

Кожна епоха збагачує народну мудрість новими мотивами, образами. Прислів'я і приказки можуть мати прямі й переносні значення. Першопочатково всі прислів'я мали лише прямі значення, а в процесі свого розвитку розширили їх на інші подібні явища дійсності. Кожне прислів'я з прямим значенням може мати й переносне. Хоча композиційна будова прислів'їв досить строката, проте багато з них твориться за усталеними формами ("Яка трава, таке й сіно", "Який жнець, такий і скопець").

Життєва мудрість, ідейна сила та поетична краса прислів'їв завжди привертали увагу митців слова. Вони увиразнюють мову творів давньоукраїнських письменників - Івана Вишенського, Х. Філарета, Л. Барановича, І. Галятовського, А. Радивиловського, І. Гізеля, авторів козацьких літописів - Самовидця, Грабянки, Величка та інших. Окремі прислів'я зустрічаються і в тогочасних лексикографічних працях - Л. Зизанія, Памви Беринди. Особливо рясно цитували прислів'я гостросоціального звучання письменники нової української літератури в час її становлення - І. Котляревський, Г. Квітка-Основ'яненко, Л. Боровиковський, Є. Гребінка, Т. Шевченко, Марко Вовчок та інші. Великі смислові навантаження мають прислів'я також у творах І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки.

Письменники не тільки запозичували народні вислови, а й створювали нові, які з часом поверталися до народної скарбниці, ставали прислів'ями та приказками.

Прислів'я невіддільні від життя людини, як і її мова, пісня. Вони свідчать про гострий розум народу, його глибокі естетичні почуття, духовний світ і високу мораль. Це велике народне багатство, справжній скарб, який народ свято береже і передає своїм дітям і онукам.

У прислів'ях і приказках відбито споконвічне прагнення людини до освоєння таємниць природи і до розумного їх використання: "Де цвіток - там медок", "Де верба - там вода", "Казав овес: сій мене в болото, буду я золото" [1].

Рослинний світ у прислів'ях наділявся людськими рисами. Мале деревце асоціювалось з підлітком, якого треба виховувати ("Гни деревину, поки мала"), сила, могутність - з дубом ("Жолудь, який малий буває, а з нього великий дуб виростає"), слабкість, покірність - з лозиною ("Хилку лозину і вітер зігне").

Назви рослин - фітоніми - дуже влучно відбивають зовнішні ознаки рослин - дзвоники, плетуха, горицвіт, або якісь їх приховані властивості, як, наприклад, живокіст (зживлює кості), гадючник (лікує від укусу гадюки). У фітонімах відбито спостережливість і глибокі знання про рослинний світ багатьох поколінь нашого народу, адже все життя наших предків було найтісніше пов'язане з рослинами, які використовували для різних цілей. У зв'язку з етнічною неоднорідністю й обширністю території нашої країни переважна частина рослин має по декілька українських фітонімів, наприклад - брусниця, кам'янка, гогодзя.

Збиранням та ідентифікацією народних назв рослин в Україні займалася ціла низка вчених кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя. Їх робота становила велику цінність як для етнографії, так і для ботаніки.

Великої ваги надавав етноботанічним дослідженням видатний учений і письменник Іван Верхратський (1846 - 1919). "Він уперше створив українську бінарну номенклатуру рослин, складав ботанічні підручники і словники" [2].

Також увагу ботанічним назвам надавав наш видатний просвітитель Борис Грінченко (1863 - 1910). Він створив "Словар української мови" (1907 - 1909), в якому наводить величезну кількість назв рослин, де поряд із кожним фітонімом вказано літературне джерело, звідки він узятий, і вміщено відповідну латинську назву.

Найповнішим зведенням українських назв рослин став "Словник ботанічної номенклатури", виданий 1928 року у Києві Українською Академією наук. Основна мета словника - розроблення рідної ботанічної номенклатури.

Назви рослин у наших прислів'ях і приказках не лишилися поза увагою дослідників. Їм присвячено такі праці: "Українське народознавство" Г. Лозко, "Русалії" В. Скуратівського, "Назви рослин в українських прислів'ях та приказках" Д. В. Бондаренко, О. М. Стельмахович, "З історії народних назв квітів" А. Й. Капської, "Назви рослин в українській мові" А. М. Шамоти, "З легенд про назви рослин" М. М. Фещенко, "Про українські назви рослин" Ю. Кабіна, "Слово про слово" А. П. Коваль.

У той же час проблема вивчення українських прислів'їв і приказок з використанням назв рослин залишається актуальною. Адже прислів'я та приказки, як і інші види усної народної творчості, - найкращий спосіб збереження інформації про народне життя, побут, оточуючий світ, у нашому випадку про назви різних видів рослин.

Отже, мета роботи в загальному зводиться до вивчення того,

Як використовуються в українських прислів'ях і приказках назви рослин: злаків, овочевих культур, квітів, дерев, кущів, трав;

Як, з точки зору народних уявлень про природу, було використано їх у прислів'ях і приказках.

Об'єктом дослідження є українські прислів'я і приказки.

Визначена мета дослідження зумовила постановку й розв'язання таких завдань:

Визначити, як ставились до дерев і рослин давні українці, наступні покоління;

Проаналізувати, які назви рослин народ використовує в прислів'ях і приказках, чому саме їх, з чим пов'язує;

Дослідити, яке місце такі прислів'я і приказки займають серед творів усної народної творчості.

Методологічною основою наукової роботи є комплекс загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів і принципів, що використовуються у дослідженні гуманітарних наук. У роботі використовуються такі загальнофілософські методи як об'єктивність, системний підхід та системний аналіз, загальнофілософські принципи - діалектика, конкретність. Із загальнонаукових методів застосовувалися структурно-функціональний та порівняльно-ретроспективний, які дозволили проаналізувати, які назви рослин народ використовує в прислів'ях і приказках, чому саме їх, з чим їх пов'язує. Застосування формально-догматичного та структурного методів дозволило дослідити, яке місце такі прислів'я і приказки займають серед творів усної народної творчості. А такі методи, як опис, спостереження і компонентний аналіз дали змогу конкретніше представити актуальність наукової роботи.

Матеріалом дослідження служать наукові роботи українських дослідників, українські прислів'я і приказки.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що здійснена спроба комплексного аналізу прислів'їв і приказок, у яких вживаються назви рослин.

Теоретичне й практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дослідження спрямоване на поглиблення розуміння та вивчення усної народної творчості, зокрема прислів'їв і приказок.

Отримані результати можуть бути використані в процесі удосконалення знань з такого розділу науки, як народознавство, а також у процесі подальших досліджень, у викладанні навчальних курсів, факультативних занять.

Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається із вступу, основної частини, висновків та використаних джерел.

У вступі розкривається актуальність теми дослідження, формулюються мета, завдання й методи наукової роботи, визначається її об'єкт, наукова новизна й практична значимість результатів, характеризується зв'язок роботи з науковими програмами, викладаються дані про структуру й обсяг наукової роботи.

Основна частина присвячена дослідженню українських прислів'їв і приказок. Опис назв рослинного світу здійснили за таким планом:

Ставлення до дерев і рослин давніх українців;

Назви злаків у прислів'ях і приказках;

Назви овочевих культур у прислів'ях і приказках;

Назви дерев у прислів'ях і приказках;

Назви квітів у прислів'ях і приказках;

Назви кущів у прислів'ях і приказках.

У висновках наводяться основні результати проведеного дослідження, теоретичних і практичних проблем, структури і функціонування.

Повний обсяг наукової роботи складає 24 сторінки.

Список використаних джерел містить 8 найменувань.

Похожие статьи




Вступ - Назви рослин в українських прислів'ях і приказках

Предыдущая | Следующая