Назви квітів у прислів'ях і приказках - Назви рослин в українських прислів'ях і приказках

Квітник був неодмінною частиною садиби українського селянина, він прикрашав переважно причілок хати і найчастіше виходив на вулицю. Такі квітники й зараз прикрашають хати українців у селах та балкони мешканців міста.

Які ж квіти найбільше полюбляють в Україні? Чимало прислів'їв і приказок зберегла пам'ять народу про цих одвічних супутників людини, які широко застосовували в обрядах, в побуті, чи просто, як окрасу, що милує око, веселить душу.

Чи не найбільш поширеною й улюбленою в Україні здавна вважали рожу рожеву, або мальву. Прийшла до нас мальва з Південної Азії, де її знали ще стародавні пеласги. Високі стебла, густо вкриті яскравими ніжними квітами та великими лапатими листками, живою стіною закривають майже кожну сільську хату. Відваром мальви лікують бронхіти, кашлі, роблять примочки, використовують як природний барвник. Назва мальва - латинського походження. В багатьох країнах Середземномор'я, Балкан, Малої Азії ця назва досі існує саме в такій формі. Назва рожа - пізнішого походження, вірогідно, запозичена з німецької мови. В Україні цю квітку ще називають калачиками. Плоди цієї квітки схожі на калачі.

"Дівка гожа, як рожева рожа,"[3, 520] - говорять в народі про вродливу дівчину, порівнюючи її з мальвою. Таке порівняння поширене в Україні.

Слово рожа в українській мові служить для назви ще однієї квітки - троянди. Її називають "царицею квітів". Рослина родом з Передньої Азії. Звідти, з Ірану, походить і її назва. Квітку розводили і культивували ще греки і римляни, у них вона звалася родон (грецьке), роза (латинське). З латині слово прийшло в німецьку мову, а з німецької - в російську. В українську мову вживане на західних землях слово ружа прийшло через польську (ружа) і чеську (руже) теж з латинської. Слово ж троянда походить із грецької мови, де ця квітка звалася тріандафіло - "тридцятипелюсткова". В усну народну творчість троянда увійшла такими прислів'ями й приказками, які в свою основу ввібрали зовнішні ознаки квітки: "На кожній троянді є свої колючки", "Гарний, як троянда"[3, 434].

Барвінок зі своїм вічнозеленим листом і небесно-голубими квітами, схожими на зірки, часто оспіваний у народі: "Барвінок на вінок, а полин на віник"[3, 431]. У барвінку купали немовлят, щоб вони росли здоровими і красивими, барвінком прикрашали коси дівчат - він ріс біля кожної криниці і був завжди до послуг людини. Звуть його в Україні по-різному: барвінок, барвін, барвінець, баравінок, бервінець, бервінок. Є це слово у росіян (барвинок), у білорусів (барвенок), у поляків і чехів (барвінок); є воно і в інших слов'ян і в мові неслов'янських народів. Слово це запозичене дуже давно. Походить із латинської мови, де рослина названа vinca, pervinca - від основи vincere - "обв'язувати", "обвивати". У німецькій мові рослина зветься bдrwinkel - бервінкель. Далі слово потрапило до чехів і поляків, звідти до нас і до росіян та білорусів.

Цікаво, що деякі назви рослин несуть певну інформацію про етнічні назви народів, котрі заселяли нашу землю в різні часи. Вважають, що назва квітки чемерка пов'язана з давнім народом кіммерійців (так само як назви населених пунктів на Емер-, Жемер-). У прислів'ях і приказках використовується відомість про отруйність чемерки, а саме: "Отруйний, як чемерка"[4, 287].

Значно пізніше і прямо з латинської мови прийшло до нас слово ромашка. У середньовічній латині ця рослина звалася хамемемом Романа - "ромашка римська" - славилася своїми лікувальними властивостями. Частина наших назв, - а в українській мові ця рослина має їх кілька, - прийшла з польської мови й поширилася на білоруську мову та на південні говірки російської мови. Це ромен, ром'янок, руманець та інші. І в наш час ромашка - лікувальний засіб. Про неї відоме таке прислів'я: "Дику ромашку домашньою не зробиш"[4, 286].

До "переселенців" належать нагідки. Вони добре прижилися на нашій землі. Колись, ще в часи середньовіччя, з півдня Європи до нас була завезена декоративна рослина з яскраво-жовтими квітами і соковитим листям. Назвали ці квіти так, тому що їх насіння нагадує загнутий кігтик. Латинська назва нагідок - calendula officinalis - має в основі слово calendae. Так стародавні римляни звали перший день кожного з дванадцяти місяців. Про цілющі властивості нагідок люди довідалися порівняно недавно: до початку ХІХ століття їх вирощували лише заради красивих квітів, а в нагідках, виявляється, є ефірна олія, смоли, каротин. Тому, мабуть, і з'явилося таке прислів'я "Кому які квітки, а мені нагідки"[4, 288]. Назви квітів у прислів'ях і приказках зустрічаємо нечасто. Їх вживання пов'язане з лікувальними властивостями, зовнішньою красою.

Оберегом для українців був мак. Його насінням, освяченим на свято Маковея, обсипають садибу, людей і худобу. Мак вважається добрим лікарським засобом. Хоча й каже народна мудрість: "Сім літ мак не родив а голоду не було"[3, 234], проте повага до цієї квітки завжди жила у нашого народу.

Похожие статьи




Назви квітів у прислів'ях і приказках - Назви рослин в українських прислів'ях і приказках

Предыдущая | Следующая