Особливості культурного розвитку держав мусульманського світу. Формування мусульманської культури - Культура арабських країн
На початку VIII століття нової ери Аравія, яка в ті часи вважалася таким собі ведмежим закутком світової цивілізації, несподівано для тодішньої Ойкумени породила лавину, що за кілька десятків років накрила собою велетенський простір від Середньої Азії до Іспанії. Численні народи Ближнього й Середнього Сходу, Північної Африки, Північної Індії та Іспанії були об'єднані в гігантську державу - Арабський халіфат. Після його розпаду виникла ціла низка самостійних держав. Але з моменту арабських завоювань усі ці держави, крім Іспанії, зберегли одну важливу спільну рису, що справила суттєвий вплив на їхній подальший культурний розвиток. Цією рисою стала релігія іслам, яка поширювалась арабськими завойовниками.
Культура ісламу починає формуватися в першій половині VII століття, багатого на драматичні події в Аравії. Вони стали елементами мусульманської культури, мали надзвичайне значення для молодого соціуму.
Передумови формування культурного регіону
Іудаїзм, християнство та іслам виникли в народів, котрі були етнічно й духовно близькими. Справа в тому, що араби (Араб - сам термін можна перекласти як бродяга, кочовик) і євреї належать до однієї й тієї самої семітської сім'ї народів. Це, до речі, відображено і в Біблії, і в Корані. Обидва народи походять від одного прабатька Ібрахіма (Авраама). Тільки євреї ведуть свій рід від його сина Ісаака, а араби - від Ізмаїла (Ісмаїла).
За легендою, що має і біблійну версію, мати Ізмаїла, наложниця - єгиптянка Авраама на ім'я Хаджар (біблійна Агар), вигнана з дому господаря на наполегливу вимоіу його дружини Сарри, потрапила до Аравії. Там, змучена спрагою, вона шукала воду між пагорбами Сафа і Марва, залишивши Ізмаїла на землі. Прокинувшись, Ізмаїл заплакав, стукнув ніжкою, і з-під землі вдарило священне джерело Зем-зем. На пам'ять про це прочани, котрі відвідують Мекку, сім разів пробігають між пагорбами й омиваються водою зі священного джерела.
Пізніше вже дорослий Ізмаїл повернувся разом із батьком у ці місця й відновив зруйнований під час потопу стародавній храм Кааба, побудований ще Адамом. Храм цей являє собою проекції небесного трону Аллаха на землю.
З давніх-давен в Аравії жили арабські племена. Араби - автохтонне семітомовне населення півдня Аравійського півострова. Семіти мігрували на північ уже в III тисячолітті до нашої ери й оселилися в Сирії та Межиріччі. У XIII столітті до нашої ери нова хвиля аравійських племен - арамейці - асимілювала майже все аборигенне населення цих територій. Арамейська мова стала основною в Передній Азії. За арамейцами на північ рухались етнічно близькі їм арабські племена. На межі ер саме вони складали основну масу населення Палестини, Південної Сирії та частини Межиріччя. Попри етнічну мішанину, що мала місце в історії, араби чітко розмежовуються на південних - єменітів (племінна група кахтан, яка веде свій родовід безпосередньо від легендарного Ноя через його сина Сіма і праправнука Кахта-на, за Біблією - Іоктана) та північних - нізаритів (від нащадка згаданого вище Ізмаїла Нізара), чи ізмаїлітів.
Аравія - оточене горами плоскогір'я з дуже посушливим і жарким кліматом. Населяли її в той час переважно кочівники - бедуїни (бедуїни від араб, бадауїн - жителі пустелі).
Основою їхнього існування було здебільшого розведення верблюдів, скотарство. Осілі араби вели в оазах зрошуване землеробство, займалися посередницькими операціями між різними країнами.
У VI-VII століттях у арабів переважно зберігався родоплемінний устрій. Основою родової організації був намет окремої сім'ї. Група наметів утворювала рід, клан (казни), а кілька кланів об'єднувались у плем'я (кабілла). На чолі племені стояв сеїд (Сеїд (араб.) - пан.) або шейх (Шейх (араб.) - старий, старик), до компетенції якого входило розбиратися із суперечками й позовами, головувати на зборах старійшин (меджлісі), а під час воєнних конфліктів керувати військом, ставши раїсом. Між іншим, йому діставалася чверть здобичі. На шейха покладалася також відповідальність за зносини з іншими племенами.
Шейх приймав пришельців - звичай хлібосольності був священним. Як і всі кочові народи, араби славилися своєю гостинністю. На гостя не поширювався звичай кровної помсти.
Ще одним священним звичаєм племені був обов'язок кровної помсти. Око за око, кров за кров.
Жінки перебували в залежному становищі від чоловіків. Ще практикувався жорстокий звичай убивати новонароджених дівчаток, їх закопували живими. Чоловік міг мати необмежену кількість жінок та наложниць, що свідчило про стабільність його достатку, було символом заможності. Спостерігалися і реліктові елементи матріархату. Так, під час вирішення питань успадкування перевага віддавалася родинним зв'язкам по материнській лінії. Обличчя свого жінки не ховали й мали рівні права під час розлучення.
Своєрідними лівою й правою руками сеїда були поет, котрий прославляв щедрість і великодушність племінного ВОЖДЯ, МуЖНІСТЬ і військову доблесть племені, і жрець (кахин), гадання якого, без сумніву, впливали на прийняття важливих для життя племені рішень.
У VI-VII століттях араби соціально розшаровувалися. Виокремилися роди, племена. У містах, які виростали в оазах, деякі види діяльності (караванна торгівля, лихварство) стали привілеєм окремих родів. Особливий авторитет мали сеїди, раїси та кахини цих родів. Родова аристократія збагачувалася також завдяки хімам (невеликим оазам з ідолами чи святилищем племені). Місцевість, де розташовувалася хіма, вважалася священною, заповідною, її відвідували прочани. Тут же поруч вирувало розмаїте життя базару.
Панівне становище аристократії зміцнювалося побратимством, яке практикувалося землеробськими племенами оаз.
Інституція рабства була малорозвиненою. Працю рабів використовували в скотарстві, на будівництві іригаційних об'єктів. До середини VII століття араби не мали постійних джерел поповнення чисельності рабів, та й економічний стан господарства не давав змоги утримувати багато невільників.
Чимало богів Південної Аравії походило з пантеону богів стародавнього Вавилона. Серед північних арабських племен було дуже поширеним шанування так званих бетилів (від араб, бейтіл - букв, житло бога). Це були вертикально поставлені камені, в яких людська фантазія допомагала впізнавати антропоморфні фігури.
Язичницькі уявлення про богів, ідолопоклонство мирно уживалися з вірою у верховного Бога, котрий, на відміну від рядових богів та богинь, не мав власного імені. Можливо, його надто священне ім'я заборонялося промовляти вголос. Через те його просто звали Богом (Аллахом), або словами, що прославляли його якості, - "Всевишній", "милосердний", "володар людей", "господь"... Усе ж таки верховного Бога шанували тільки окремі люди, яких називали ханіфами. Вони заперечували ідолопоклонство, вірили в потойбічне життя й стверджували, буцімто воно залежить від особистої поведінки людини, а не від заслуг роду чи племені. Ідеалом ханіфів, взірцем для поведінки було доброчесне життя, тому вони мали певний авторитет серед простолюду.
Арабам були відомі релігії народів, з якими вони воювали чи торгували. (Маздаїзм - релігійно-філософське вчення, поширене в Ірані й деяких сусідніх країнах у ранньому Середньовіччі. Зороастризм.
Християн різних сект і течій називали насара, вони жили по всій Аравії. Араби підтримували тісні зв'язки з Візантією. Південна Аравія здавна перебувала в орбіті грецької, римської, а потім візантійської культури. Ще до нової ери в князівствах Ємену карбувалися монети з гербом міста Афіни - зображенням сови. Пізніше, коли правителі цих князівств стали "друзями Риму", з'явилися монети із зображенням римських імператорів. Християнство поширилося тут у III-IV століттях.
Значну роль у житті стародавнього Ємену відіграли і общини яхуді. Так араби називали послідовників іудаїзму. Законодавство стародавнього Ємену більше нагадувало іудейське, ніж вавилонське. Про давність зв'язків цих земель з Палестиною свідчить і згадка в Біблії про подорож царівни Сабейської держави (Цариці Савської) до Соломона.
Основні центри культури, столиці держав стародавнього Ємену (Маїн і Маріб, Тімна і Шабва, Нашан), розташовані на вузькій смузі вздовж пустелі, де пролягав і головний торговий шлях, що з'єднував
Кану на узбережжі Індійського океану через названі міста з Близьким Сходом і Месопотамією.
У Каабі зберігається Чорний камінь - головна святиня ісламу. Під час паломництва необхідно сім разів обійти навколо каменя (це своєрідна позначка для початку руху) і торкнутися його. За легендою, Чорний камінь - то скам'янілий ангел, котрого послав Аллах на землю. Він почорнів від поцілунків грішників, але в день Страшного Суду знову відновить свою первозданну чистоту. Камінь було вмонтовано в північно-східну стіну храму на висоті півтора метра.
Похожие статьи
-
Культурні здобутки Стародавнього Єгипту - Культура арабських країн
Ще однією з найдавніших світових цивілізацій був Єгипет (назва походить від старогрецької "Айгюптос" - чорна земля). Заснована на поливній іригаційній...
-
Іслам як фундамент арабо-мусульманської культури - Культура арабських країн
Іслам є другою за кількістю послідовників світовою релігією. Його сповідують майже 860 млн осіб більш ніж у 120 країнах світу. У 28 країнах іслам визнано...
-
Кіммерійці Першим етнічним утворенням на території України були кіммерійці. Кіммерійці були першими на території України, хто перейшов від осілого до...
-
Складні і багатогранні процеси походження народів та їх культур постійно привертають до себе увагу. За свою багатовікову історію український народ...
-
Незважаючи на великий моральний стимул, який дала більшовикам перемога у другій світовій війні, Сталін був переконаний, що війна завдала радянському...
-
У першій половині XVIII ст. процес відновлення польської влади на Правобережжі, перерваний воєнними діями, пов'язаними з Північною війною, продовжився....
-
Висновки - Культура давнього світу та її вплив на становлення української культури
Глибокий гуманістичний зміст української культури, її значення для творчого самоусвідомлення багатьох поколінь українського народу в національному...
-
Крім високого рівня хліборобства, трипільці досягли великої майстерності в гончарстві, виготовленні глиняного посуду. Вони залишили унікальну мальовану...
-
Культура Стародавньої Персії - Культура арабських країн
Держава Ахеменідів, або Перська імперія, з'явилася на історичній карті порівняно пізно й проіснувала лише два століття, проте вироблені в ній...
-
У XIV ст. велика частина українських земель увійшла до складу Великого князівства Литовського. Україна об'єднується з Литвою в одну державу як рівна з...
-
Відродження української культури в 20-х роках ХХ століття - Українська культура XX століття
Відмітною ознакою того часу стало відкриття українських шкіл. Протягом 1917--1918 навчального року в Україні відкрилося 30 українських гімназій,...
-
Скіфи в давній укр..культурі - Періодизація української культури
Ареал розселення. З VII ст. до н. е. на теренах сучасної України з'явилися могутні кочові племена скіфів, що, як і кіммерійці, належали до іраномовної...
-
За Ризьким миром (березень 1921 року), між радянськими республиками і Польщею Західна Волинь, Полісся, Холмщина і Підляшшя увійшли до складу польської...
-
Вступ - Культура давнього світу та її вплив на становлення української культури
Розв'язуючи проблеми, пов'язані з кожною із національних культур, неможливо обійти увагою питання про її походження. Жоден фактор, що визначає нації...
-
Культурні надбання переселенців Вірменські переселенці, що знайшли на подільській землі другу батьківщину, мали можливість зберегти та розвивати власну...
-
Сармати на території Північного Причорномор'я - Періодизація української культури
Ареал розселення. У III ст. до н. е. -- III ст. н. е. панівне становище в Північному Причорномор'ї та Приазов'ї посідають сармати (інша назва --...
-
Культура країн Європи та Америки в 1920-1930-х роках
У 20-ті роки новим явищем у літературі стала поява письменників "втраченого покоління" - американця Ернеста Хемінгуея, англійця Річарда Олдінгтона, німця...
-
Культурний архітектура український шевченко Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного...
-
Початок наступу тоталітаризму на осередки української культури - Українська культура XX століття
Отже, 20-ті роки були роками зростання, піднесення і розвитку української культури, національного відродження. Але це якраз серйозно турбувало Сталіна і...
-
Особливості української культури та менталітету
На початку літа 1846 року вперше і востаннє відвідав Україну один з найвідвертіших її ворогів В. Бєлинський. Перебуваючи у Харкові, 27 червня він написав...
-
Релігійна полеміка з католицизмом та уніатством відображена в літературі другої пол. XVII ст. (Л. Баранович). Ораторсько-проповідницьку прозу розвинув К....
-
Культура як історичний феномен - Основні етапи розвитку та здобутки української культури
"Культура" -- 1) Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Матеріальні цінності становлять матеріальну...
-
Особливості романтизму в українській художній культурі - Періодизація української культури
Розвиток романтичного типу творчості, що почався у преромантизмі, як загальноєвропейське явище був зв'язаний з глибоким світоглядним переломом наприкінці...
-
12 Народи Америки Класифікація племен і народів первісних мешканців Америки по мовам допомагає розібратися в історичних зв'язках між ними, прояснює...
-
Слов'янство та його історична доля - Слов'янство та його історична доля
Звідки ж узялися слов'янські племена? Їхні корені знаходять ще серед скіфських племен, наприклад, Геродот називає неврів, що мешкали на північ від...
-
Історія розвитку народного одягу - Cучасне моделювання одягу з народним оздобленням
Народне мистецтво створювалось і видозмінювалось упродовж століть у безпосередньому зв'язку з життям та побутом народу. У його створенні й розвитку...
-
Наю, культура Стародавнього Єгипту
Наю, Культура Стародавнього Єгипту Історія державності та культури Стародавнього Єгипту поділяється, як зазначалося раніше, на кілька періодів. Раннє...
-
Афінське освіта і виховання - Афінська культура освіти і виховання
Афінська демократія вважається найбільш розвинутою формою демократичного ладу античних рабовласницьких держав. Формування системи політичних органів...
-
У становленні й розвитку центральної ідеї правової думки України -- ідеї незалежної й суверенної держави -- значне місце відводилося проблемам волі та...
-
Політика радянського керівництва в галузі культури офіційно була названа "культурною революцією". У короткий строк планувалося ліквідувати...
-
XIX століття в історії музики визначається виходом на світову арену багатьох національних шкіл, що пов'язано з ростом національної свідомості...
-
Культура та цивілізація - Типологія культури
Цивілізація (від лат. civilis - громадянський, суспільний, державний) - досить поширений термін, що часто використовується в побуті й науці. Зокрема, в...
-
Освіта та наука в Україні XIX ст - Основні етапи розвитку та здобутки української культури
Що стосується України, то на її території власна традиція широкої шкільної освіти була перервана. Якщо на початку XVIII століття практично кожне...
-
Культурний процес і культурний розвиток українського народу значно активізувалися. В Україні спостерігається відносно високий порівняно з Росією рівень...
-
Як зазначають дослідники стереотипу як феномена суспільного буття, для мовознавців, як і для багатьох теоретиків суспільної й міжкультурної комунікації,...
-
Українська література 1920 - 30-х рр. - Основні етапи розвитку та здобутки української культури
У 1922 р. в Харкові під керівництвом Сергія Пилипенка з'явилася перша з масових літературних організацій -- "Плуг". Заявивши, що для мас треба створювати...
-
Прийшовши до влади, Володимир Великий спробував провести релігійну реформу, суть якої полягала в модернізації язичництва, запровадженні на Русі культу...
-
Українська культура на початку ХХ ст. (1900-1920) - Періодизація української культури
У XIX - на початку XX ст. українська культура досягла свого розквіту. Це був період, позначений зростанням національної самосвідомості. На цій хвилі...
-
Соціальні умови розвитку української національної культури та образотворчого мистецтва в СРСР
Вступ Постановка проблеми. Для сучасного розвитку й розбудови незалежної вільної Української держави велике значення має процес українського...
-
Київська Русь завжди славилася талановитими музикантами, співаками, танцюристами, бродячими акторами, без яких не обходилося жодне свято, а при дворі...
Особливості культурного розвитку держав мусульманського світу. Формування мусульманської культури - Культура арабських країн