Ставлення до дерев і рослин давніх українців - Назви рослин в українських прислів'ях і приказках

Усе, що оточувало первісну людину, мало, за її переконаннями, живу, як і в будь-якої істоти, душу, котра здатна розуміти, відчувати, мати свої бажання і боротися за них.

Відтак природа сприймалася нашими попередниками як живий і вищий організм зі своїми логічними законами; людина - лише невелика його частка, і все створене Богом-Природою є священне й одухотворене. Отже, поклонятися Природі та її явищам означало вірувати в безсмертний Дух. Первісний світогляд людини безпосередньо пов'язаний з культом природи, а релігія була одухотворенням усього довкілля. В її основі лежали три елементи: анімітизм, себто оживлення, анімізм, тобто одухотворення, і, нарешті, антропоморфізм - своєрідне олюднення. Все це разом робило людину невід'ємною часткою природи, серед якої вона жила.

Так, первісна релігія предків грунтувалася на шанобливому, побожному ставленні до зеленого друга. Не тільки окремі породи дерев, але й цілі гаї до впровадження християнства вважалися священними. У давніші часи заборонялося стинати живі дерева.

Споконвічна любов нашого народу до рослинного світу пояснює етимологію назв фітонімів. У процесі праці, спілкування, оволодіння знаннями про природу первісні люди називали рослини: кущі, дерева, квіти, трави залежно від того, з чим поєднували, асоціювали їх, до яких богів та міфологічних істот відносили.

Найдавніше джерело походження назв рослин в українській мові сягає у глибину віків, найчастіше пов'язане із язичницькою міфологією. Священне дерево життя є символом матері-природи. Дуб уособлював Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя. Про калину говорили як про дерево роду. Це споконвічне дерево українського народу. Колись у сиву давнину вона пов'язувалась з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зорі. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця - Коло. У слові ружа легко знайти ще одну древню назву Сонця - Ра. А може, воно означало вогненну кров, бо староукраїнська назва крові - руда. Слово полуниця походить також від давньої назви Сонця - Полель. Назва квітки лілії є суттю вологої енергії. Це підтверджує її давня назва - крин - порівняємо цю назву з однокореневим словом криниця тощо.

Крім того, назви деяких рослин потрапили в нашу мову з інших мов, їх назви важко тлумачити, не знаючи тонкощів мови-праматері. Це друге найпоширеніше джерело походження слів. Разом із рослинами, які в різні часи завозили до нас з різних куточків планети, проникали в українську мову і їх назви.

Прислів'я та приказки ввібрали в себе уявлення людей про навколишній світ, зокрема про природу, про рослинний світ. У них найчастіше вживали назви злакових культур: пшениці, проса, жита, яриці, гречки, кукурудзи, назви овочів: перцю, картоплі, огірків, редьки, гороху, назви дерев: дубу, тополі, осики, клену, назви кущів: калини, горобини, назви квітів: ружі, ромашки, нагідків, мальв, назви трав: осоту, кропиви тощо.

Символіка дерев та рослин глибоко увійшла в різні види усної народної творчості, зокрема в прислів'я і приказки.

Похожие статьи




Ставлення до дерев і рослин давніх українців - Назви рослин в українських прислів'ях і приказках

Предыдущая | Следующая