Вступ - Дисиденський рух

Актуальність теми. Діяльність правозахисного руху і дисиденства в період пе ріод 1960 - 1980 - тих років учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні -- за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність, став важливою подією у боротьбі за незалежність України та її державності. У 1970 -- 80-х роках у Радянському Союзі виникло примітне явище, коли політику уряду стала відкрито критикувати невелика, але дедалі більша кількість людей, яких звичайно називали дисидентами й які вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав.

Правозахисний рух став наслідком політики уряду СРСР щодо союзних республік. Учасники правозахисного руху використовуючи самвидав, колективні листи, демонстрації, звернення до партійних чинів намагалися звернути увагу суспільства на нехтування влади щодо прав людини на політичну, духовну та особисту свободи.

Серед учасників правозахисного руху Україна отримала визначних його діячів які в майбутньому повпливали на сучасний політичний розвиток України. Це такі особистості як Л. Лукяненко, В. Чорновіл, І. Дзюба, В. Мороз, В. Стус, І. Гель, М. Горинь, О. Шевченко, В. Овсієнко та інші.

Правозахисний рух став яскравим прикладом того як нечисленні але сильні духом люди не дивлячись на переслідування та заслання боролися за свої права проти радянської системи.

Мета роботи - спроба на темі розкрити головні напрями правозахисного руху в Україні. Зсувати його особливості та форми на період 1960-1980-х років. Реалізація означеної мети дослідження вимагала розв'язання наступних взаємообумовлених завдань:

Проаналізувати основні форми руху опору на період 60-80-х років;

Розглянути основні напрямки діяльності правозахисного руху у період 60-х першої половини 70-х років;

Дослідити розвиток правозахисного рух на протязі 70-80-х років;

Об'єктом дослідження є дисиденський і правозахисний рух в Україні у 1960-х-1980-х рр.

Предметом дослідження є спицифіка і осбливості розвитку українського руху опору радянській владі в Україні.

Хронологічні рамки дослідження визначені періодом 1960-х-1980-х рр. Нижня межа періоду це кінець 1950-хрр початок 1960-х рр прехід від політичної боротьби, до громадьської національно-культурної діяльності. Верхня межа кінець 1980 рр-перехід від правозахисної діяльності, до державатвотворчого руху.

Методи дослідження. Під час роботи над курсовою роботою використано історичний підхід щодо аналізу фактичного матеріалу, автор керувався принципами історизму та об'єктивності. У процесі дослідження застосовано порівняльно-історичний, структурно-системний методи аналізу, узагальнення і синтез однотипних фактичних даних та проблемно-хронологічний спосіб викладу матеріалу, що забезпечило об'єктивність висвітлення досліджуваної теми.

Аналіз наукової і джерельної бази. Велике значення у дослідженні відігрє тогочасна періодика: "Хроника текущих сабытий" - перший в СРСР неперіодичний непідцензурний правозахисний журнал самвидаву виходила в світ у Москві у1968-1982 роках (випуски 1-64). В ній беземоційно й об'єктивно наводиться інформація про порушення владою прав людини в різних республіках Радянського Союзу, міститься хроніка політичних таборів, яка писалася та передавалася на волю за дуже складних умов. Левина доля інформації в ХТС припадає на Україну, але з цього джерела можна не тільки витягнути факти, що стосуються України, а й простежити історію та визначити роль українського дисидентства у зага-льносоюзному антитоталітарному русі.

"Український вісник"- позацензурний суспільно-політичний журнал. Виходив як самвидав від січня 1970 до березня 1972 (випуски 1-6) у Львові та з серпня 1987 по березень 1989 рр. (Київ-Львів, випуски 7-14).Видавецьі відповідальний редактор В'ячеслав Чорновіл. На відміну від ХТС, він містив не лише інформативний узагальнений матеріал, а й статті, публіцистику, художні твори. Він є одним з найважливіших джерел до вивчення цієї теми. "Вісник репресій в Україні"- тамвидав, який за формою мало чим відрізнявся від ХТС. Журнал збирав систематизував інформацію про репресії раянської проти українських дисидентів і видавала цю інформацію в США, інформуючи закордонну громадськість про подіїв СРСР. Також важливе місце займають праці самих дисидентів: "Лихо з розуму" В. Чорновола-,У ньому зібрані матеріали про Першу хвилю арештів серед української інтелігенції 1965--1966: біографічні довідки про 20 політв'язнів цього "набору", їхні листи, звернення, літературні та художні твори. "Заповідник імені берії" В. Мороза-в цій праці розповідається про реальність життя і діяльність дисидентів в радянських таборах. "Світло людей" В. Овсіенка - праця в двох томах в якій на документальній основі і основі згадок дисидентів висвітлює їх діяльність і боротьбу з радянською тоталітарною системою. "История инакомыслия в СССР. Новейший период" Л. Алексєєвої - в ньому систематично викладено історію національних, релігійних та правозахисних рухів. Історія українського національного руху посідає одне з провідних місць в цьому дослідженні. Особливо цікавою видається для нас праця Людмили Алексєєвої, тому що з одного боку це погляд дисидента - погляд ізсередини дисидентського руху, а з іншого - об'єктивний погляд ззовні на історію України, на український дисидентський рух і взагалі об'єктивний погляд фахового історика на історію дисидентського руху в цілому.

У сучасній Україні з'явилися дослідження, Г. Касьянова - він першим використав у своїй праці недоступні раніше архівні матеріали. В ній він ретельно досліджує і детально аналізує розвиток руху опору кінця 1950-х - середини 1980-х років. Однак, у цій роботі автор свідомо висвітлює тематику саме інтелігентського руху національнодемократичного спрямування, оминаючи або применшуючи роль інших дисидентських течій., А. Русначенка-Найбільш повним дослідженням історії українського дисидентського руху є монографія А. Русначенка. У ній акцентовано увагу на національному, культурницькому, правозахисному й робітничому рухах в Україні середини 50-х - початку 90-х років. Автор демонструє спадкоємність і безперервність українського національного руху, який відіграв значну роль у здобутті Україною незалежності. Ю. Зайцева - у своїї праці "Дисиденти: опозиційний рух 60-80 рр" досліджує історію розвитку дисиденського руху. Ю. Данилюк і О. Бажан - у співавторській праці "Опозиція в Україні (друга половина 50-х - 80ті рр. ХХ ст.)"- висвітлюється історія різних дисидентських течій в Україні: український національний рух, кримськотатарський рух за повернення на батьківщину, єврейський рух за еміграцію та інші національні рухи, релігійні рухи тощо. Монографія побудована на великій кількості джерел і містить багато інформації; надається хроніка подій. ін. істориків.

Практичне значення одержаних результатів Полягає в тому, що курсова робота та зроблені висновки дають змогу усвідомити значення правозахисного руху для історії України та для українського народу загалом що є каталізатором національної історичної памяті.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури.

Похожие статьи




Вступ - Дисиденський рух

Предыдущая | Следующая