Вступ - Українські остарбайтери

Актуальність дослідження. Сімдесят років віддаляє нашу країну від події визволення України від німецько-фашистських загарбників. За цей період досліджено чимало питань Великої Вітчизняної війни, проаналізовано низку нормативних документів, вивчено досвід бійців, що брали участь у бойових діях. Сьогодні, коли Україна розбудовує свою державність, важливо мати високий рівень патріотизму для готовності захистити свої пріоритеті, вміти відстоювати свою позицію та зберегти державність. Приклад високого рівня патріотизму знаходимо в період Великої Вітчизняної війни. Тому збереження пам'яті очевидців війни, аналіз їх діяльності, вміння виживати в умовах війни є цінним для нинішнього покоління, що прагне створити міцну та розвинену державу.

За чотири роки війни населення навчилося не тільки воювати, а й виживати та перемагати. Досвід тих, хто зумів вижити, боровся проти загарбників є цінним для сучасного покоління, що живе в ХХІ столітті. Серед учасників війни надзвичайно важливий досвід є тих, хто навчився виживати в умовах рабської праці, знущань та поневірянь. Мова йде про остарбайтерів, що примусово були вивезені на роботи до Німеччини та Австрії. Ці люди, опинилися в умовах, як "між Сцилою і Харибдою". З одного боку вони вижили в нацистській Німеччині, а з іншого їм передбачалося вижити на батьківщині в умовах радянського режиму під час повернення.

Джерелами написання роботи стали спогади очевидців. Загалом було проаналізовано 20 свідчень остарбайтерів Менського району. Зрозуміло, що тих, хто дожили до сьогодні залишилося мало. Це ветерани, яким виповнилося 90 і більше років. Тому більший відсоток свідчень були проаналізовані на основі залишених остарбайтерами записів. Незначну кількість свідчень записано нами цей рік шляхом вербального, безпосереднього спілкування з ними. Добір сюжетів автори здійснювали відповідно до завдань работи.

Проаналізовані долі остарбайтерів на основі джерел, свідчень очевидців умовно можна розділити на три частини. Життя до прибуття на роботу в Німеччину та Австрію, коли відбувалося примусове вербування остарбайтерів і перед населення поставало завдання уникнення вивезення. Далі - це підневільна робота в умовах тотального контролю та жорстокого режиму, де головне завдання працівників - вижити й повернутися додому. Й нарешті третє - це вижити в умовах радянського режиму після повернення на батьківщину. У роботі ми зупинимося на двох частинах виживання остарбайтерів - під час вивезення та під час перебування в Німеччині та Австрії.

Різні долі людей в умовах обмеження прав та свобод Об'єднувало одне - вижити, залишитися в живих, зберегти своє здоров'я та жити на батьківщині. Виживання загалом є активним процесом, спрямованим на захист від несприятливих факторів. Для українців виживання набуло ще й рис волевиявлення захисту прав інших.

Хронологічні рамки охоплюють період з січня 1942р. до травня 1945 р.

Похожие статьи




Вступ - Українські остарбайтери

Предыдущая | Следующая