Вступ - Україна в умовах десталінізації (1953-1964 рр.)

Десталінізація -- процес ліквідації культу особи і сталінської політичної системи, створеної радянським лідером Йосипом Сталіним.

Сталінське керівництво було змінено після його смерті у 1953 році. Керівні пости на той момент займали: Лаврентій Берія -- голова Міністерства внутрішніх справ; Микита Хрущов -- перший секретар Центрального комітету Комуністичної партії; і Георгій Малєнков -- прем'єр-міністр Радянського Союзу.

Десталінізація поклала кінець великомасштабному використанню примусової праці в економіці. Процес звільнення в'язнів ГУЛАГу був розпочатий при Берії, але незабаром він був усунений від влади. Хрущов тоді став найвпливовішим радянським політиком.

У своїй промові "Про культ особи та його наслідки" на закритому засіданні XX з'їзду КПРС, 25 лютого 1956 року, Хрущов шокував своїх слухачів, засудивши диктаторську форму правління Сталіна і створений ним культ особи. Крім того, він розкритикував злочини, скоєні також соратниками Лаврентія Берії.

Хрущовська кампанія з очищення від спадщини Сталіна у громадській сфері проводилася в кінці 1950-х. Було проведено перейменування міст, пам'ятників та інших об'єктів, які були названі на честь Сталіна. Процес десталінізації досяг свого піку у 1961 році на 22-му з'їзді Комуністичної партії Радянського Союзу. В результаті з'їзду були прийняті два ключових акти десталінізації: по-перше, 31 жовтня 1961 року тіло Сталіна було винесене з мавзолею на Червоній площі і перепоховане, а по-друге, 11 листопада 1961 року, місто-герой Сталінград був перейменований у Волгоград.

У рамках десталінізації, багато інших міст, які носили ім'я Сталіна були або перейменовані або їм були повернуті їх колишні назви. Це торкнулося навіть столиць союзних республік та територій: Сталінабад, столиця Таджицької РСР була перейменована в Душанбе, Сталінірі, столиця Південно-Осетинської автономної області була перейменована в Цхінвалі.

Причини десталінізації:

    1) Продовження політичних репресій могло призвести до соціального вибуху. 2) Тотальний контроль над усіма сферами життя, максимально жорстка цензура в культурі та мистецтві створювали непотрібну напругу в суспільстві, обмежували будь-які прояви творчості та ініціативи, в кінцевому рахунку гальмували матеріальний і духовний розвиток суспільства. 3) Відверте ігнорування національної самобутності народів СРСР для радянського керівництва загрожувало появою потужних національних антирадянських рухів. 4) Існувала потреба покращити міжнародний імідж СРСР, для успішної боротьби з США на ідеологічному фронті в рамках холодної війни. 5) Економіка та система управління потребували реформування.

Для десталінізації характерні такі риси:

Ь припинення масових політичних репресій, зменшення чисельності репресивного апарату. Часткова реабілітація безпідставно засуджених;

Ь боротьба з культом особи Сталіна, яка активізувалась після відомої доповіді Хрущова "Про культ особи та його наслідки", виголошеної 25 лютого 1956 р. на закритому засіданні депутатів ХХ з'їзду КПРС;

Ь обмеження цензури;

Ь припинення кампанії боротьби проти націоналізму;

Ь уповільнення процесу русифікації;

Ь розширення прав УРСР в економічній фінансовій, юридичній сферах;

Ь в першу чергу відбулося скорочення кількості союзних та збільшення числа республіканських та союзно-республіканських міністерств;

Ь більшість підприємств союзного підпорядкування було передано під управління УРСР. Частка промисловості, підпорядкованої уряду УРСР, в економіці України збільшилась з 30 до 76 відсотків;

Ь активізація дій української дипломатії та активізація контактів з зарубіжними країнами.

Похожие статьи




Вступ - Україна в умовах десталінізації (1953-1964 рр.)

Предыдущая | Следующая