Основні риси геологічної будови - Літологія і палеогеографія візейських відкладів центральної частини дніпровсько-донецької западини (у зв'язку з нафтогазоносністю)

Геотектонічна характеристика. Тектонічна будова та районування Дніпровсько-Донецької западини добре вивчені та висвітлені у численних наукових працях, схемах і картах Ю. О. Арсірія, В. Г. Бондарчука, В. К. Гавриша, Б. П. Кабишева, О. Ю. Лукіна, В. О. Разніцина, М. В. Чирвінської та багатьох інших дослідників. У розрізі западини чітко виділяються кристалічний фундамент та осадовий чохол, який має потужність від 1-2 км на північному заході до 19-20 км на південному сході і складений відкладами від девонського до четвертинного віку. При дослідженнях здобувачем прийнята схема тектонічного районування В. К. Гавриша, згідно з якою основними структурними елементами є Дніпровський грабен, до складу якого входять північна та південна прибортові і осьова зони, та борти, відділені від грабену шовними зонами крайових глибинних розломів. Осьова зона поперечними дорифтовими розломами розділяється на три основні сегменти, два з яких (Удайсько-Сульський та Псельсько-Орільський) частково охоплює район досліджень.

Стратиграфія. Візейські відклади в ДДЗ характеризуються максимальною площею розповсюдження і з розмивом трансгресивно залягають на різних стратонах турнейського ярусу, девонської системи та докембрію. Повнота розрізу і товщини ярусу змінюються у широких межах. В північно-західному напрямку, а також у бік бортів відбувається поступове виклинювання візейських відкладів із скороченням товщин на досліджуваній території від більш ніж 1,8 км (осьова зона) до 100 м і менше (на бортах). Нижня границя візейського ярусу у повних розрізах ДДЗ проводиться в основі XIV МФГ, верхня - в товщі Х МФГ. Візейський ярус розділяється на два під'яруси: нижній (XIV та ХІІІ МФГ, пісківська, яблунівська та артюхівська світи, ПГ В-24-В-27) та верхній (ХІІа, ХІІ, ХІ і частину Х МФГ, солохівська, мошківська, андріяшівська, перекопівська, васильківська світи, ПГ В-14-В-23.

Нижньовізейські відклади мають товщини, які коливаються в межах від 250-350 м (у осьовій зоні) до перших десятків метрів (на прибортових ділянках та на північному заході) і характеризуються карбонатно-глинисто-теригенним складом і фаціальним розмаїттям у прибортових зонах на тлі суттєвого збільшення ролі морських глинисто-карбонатних порід у бік осьової зони та вгору за розрізом. Верхня частина під'ярусу (ХІІІ МФГ) представлена майже виключно глинисто-карбонатними породами.

Верхньовізейські відклади мають товщини, що коливаються в межах від більше ніж 1,5 км - у осьовій зоні, до 500-700 м - на прибортових ділянках. Під'ярус складений карбонатно-теригенно-глинистим комплексом із флішоїдним характером перешарування порід (ХІІа МФГ) і глинисто-теригенною сіроколірною поліциклічною товщею чергування глинистих та піщано-алевритових порід із прошарками вапняків, а іноді вугілля (ХІІ-Х МФГ). Загалом, глинистість збільшується від прибортових зон до осьової частини западини.

В цілому візейські відклади на досліджуваній території складають (за О. Ю. Лукіним) теригенно-карбонатну, кварц-каолінову, кременисто-карбонатну (нижньовізейський під'ярус), паралічну вугленосну і алеврито-глинисту флішоїдну карбонатну (верхньовізейський під'ярус) формації.

Похожие статьи




Основні риси геологічної будови - Літологія і палеогеографія візейських відкладів центральної частини дніпровсько-донецької западини (у зв'язку з нафтогазоносністю)

Предыдущая | Следующая