Основні рудопрояви самородної міді на території України - Кристалогенезис самородної міді України

Волинський міднорудний район (вендські вулканогенно-осадові породи північно-західної частини Волино-Подільської плити). Самородна мідь виявлена у відкладах всіх світ нижнього венду Волині (бродівська світа та волинська серія), які залягають на породах поліської серії або на кристалічному фундаменті. Нижньовендські відклади поширені на всій території Волині, найбільше - у Волино-Поліському рифейському прогині. Відклади бродівської світи потужністю до 70 м зафіксовані лише в деяких розрізах, представлені червоноколірними різнозернистими глинистими пісковиками, рідше глинистими конгломератобрекчіями та гравелітами, погано відсортованими.

До складу волинської серії входять трапи в ефузивній та субефузивній фаціях. За геологічними умовами залягання породи ефузивної фації (базальти та їхні туфи) мають вигляд покривів, які в регіональному плані простягаються на північний захід. Ефузивно-пірокластичні товщі складені потоками лав основного складу та пластами туфів різної потужності, що неодноразово перешаровуються у розрізах. Максимальна потужність ефузивно-пірокластичних утворень сягає 500 м, а площа сучасного поширення перевищує 200 тис. км2, об'єм вулканічного матеріалу - понад 10 тис. км3 (Приходько В. Л., 2005). За ізотопними датуваннями та результатами палеонтологічних досліджень вік утворень відповідає 570-600±20 млн років.

Самородномідна мінералізація в трапах північно-західної частини Волино-Подільської плити має регіональний характер. Найперспективнішими ділянками вважають Гірницький та Рафалівський рудні вузли. За значними концентраціями міді виділено декілька стратиформних рудних горизонтів (знизу вгору): 1А в заболоттівській світі; 2А, 2Б в бабинській світі; 3А, 3Б в ратнівській світі. Найбагатші мідні руди Волинського міднорудного району належать до малопотужного (0,1-0,3 м) горизонту лавокластичних брекчій в основі нижнього базальтового потоку ратнівської світи. Вмісти міді в них змінюються від фонових (0,04%) до 5% (Мельничук В. Г., 2005).

Інтрузія Жданівка, зона окиснення (докембрійські ультрабазити Бердичівського підняття Подільського блока УЩ). Ультрабазити Жданівської інтрузії представлені хромшпінелід-олівіновими та флогопіт-амфіболовими перидотитами (Ентин В. А. и др., 2000). Потужність кори звітрювання досягає 50 м. Підвищений вміст самородної міді (до 1,3 кг/т), Au (до 0,7 г/т), Ag (до 1,4 г/т) пов'язується з гідротермальними змінами перидотитів (скремнінням, карбонатизацією, сульфідизацією). Важка фракція з зони окиснення перидотитів складена дендритами самородної міді (до 95%), кристалами піриту (до 5%). Інші мінерали цієї фракції (циркон, гранат, рутил, марказит, халькозин, самородне срібло) представлені окремими зернами. Ця фракція також містить дуже дрібні кристали спериліту.

Рудопрояв Чемерпіль, зона окиснення (докембрійські ультрабазити Подільського блоку УЩ). Породи Чемерпільської структури мають дуже строкатий склад і належать до бузької серії (Металіді В. С. та ін., 1999). Кора звітрювання кристалічних порід розвинута майже на всій території Чемерпільського рудопрояву золота. За літологічними ознаками і мінеральним складом серед руд виділені декілька типів елювіальних руд золота: глинисті, залізисто-глинисті, залізисті (Волобаев И. В., Кислюк В. В., 2005). Для залізисто-глинистих руд характерною є асоціація самородних золота та міді, а також сульфідів (піриту, сфалериту) і пірофаніту, для залізистих руд - асоціація самородних золота і міді, сульфідів (пірит, сфалерит).

Поліметалевий рудопрояв Курчиці (докембрійські карбонатні породи Волинського блока УЩ). Поліметалеве зруденіння виявлено в межах Курчицької синклінальної структури (Сарненсько-Варварівська тектоно-метасоматична зона), яка складена докембрійськими мармурами і кальцифірами, що залягають серед роговообманково-біотитових гнейсів, кристалосланців і амфіболітів тетерівської серії (Галий С. А. и др., 1990). Прожилково-вкраплене поліметалеве зруденіння зустрінуто у доломіт-кальцитових мармурах і кальцифірах. До комплексу рудних мінералів належать молібденіт, піротин, пірит, галеніт, сфалерит, халькозин, халькопірит, гринокіт, ковелін, борніт, а також самородні мідь та свинець. Після галеніту самородна мідь є другим за поширеністю рудним мінералом. Поліметалеве зруденіння віднесено до метаморфізованого стратиформного генетичного типу.

Наведено дані щодо морфології, в тому числі і кристаломорфології самородної міді з відомих родовищ світу. Проаналізовано поширеність простих форм кристалів міді та залежність їх появи і розвитку від структурних параметрів.

Похожие статьи




Основні рудопрояви самородної міді на території України - Кристалогенезис самородної міді України

Предыдущая | Следующая