МІНЕРАЛЬНИЙ СКЛАД ТА ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ РУДНИХ ТІЛ - Онтогенез флюорит-барит-кварцових жил Берегівського рудного поля

Мінеральний склад рудних тіл Берегівського рудного поля загалом відповідає мінеральному складові рудних тіл епітермальних родовищ адуляр-серицитового типу. Рудні тіла рудного поля та їхні окремі частини подекуди сильно відрізняються між собою за мінеральним складом. В усіх жильних тілах наявні ділянки, складені сульфідами, сульфідами з кварцом, кварцом з баритом та карбонатами. Серед сульфідів переважають пірит, сфалерит і галеніт, головним нерудним мінералом є кварц. Карбонати і барит поширені, проте об'ємний відсоток жильного виповнення, який вони займають, малий. Флюорит - рідкісний мінерал рудних тіл. Руди кварц-каолініт-гетитового складу переважають у штокверкових тілах.

Жильна мінералізація сформована в чотири стадії (Скакун, 1994): сульфідну, кварц-баритову, карбонат-кварцову, карбонат-гетитову. На початок другої, кварц-баритової стадії припадає головний етап формування золотого зруденіння. Під час кварц-баритової стадії формувалась зональна колонка, фронтальна частина якої поширена тільки в сульфідних агрегатах. Їй відповідає парагенезис бурноніт + тетраедрит + електрум + халькопірит + кварц. Залізистий сфалерит, утворений під час сульфідної стадії, взаємодіючи з розчинами лужного складу, перекристалізовувався у мало залізисту відміну, а звільнене залізо потрапляло в новоутворений пірит. При цьому руйнувалися гідросульфідні комплекси золота, в яких воно переносилося, і метал осаджувався або у вигляді електруму, або ж у складі арсенвмісного піриту. Парагенезис, що формувався у цей час завдяки взаємодії розчинів із сульфідними агрегатами, представлений халькопіритом, піритом, арсенопіритом, низькозалізистим сфалеритом, сульфосолями бісмуту, бляклою рудою (Бірук та ін., 1999). Тилова зона переважно складена прихованокристалічним кварцом. У сульфідних агрегатах тонкі кварцові прожилки з облямівками халькопіриту перетинають сфалерит. На тлі зростання кислотності розчинів головний період осадження золота замінювався етапом активної кристалізації халькопіриту й масового осадження кремнезему. Пірит перекристалізовувся, з нього виносився арсен. Знищення і трансформація головних мінералів-носіїв золота ініціювали знищення розчиненого золота з піриту й осадження його на контактах новоутвореного піриту з іншими мінералами, укрупнення золотин із похованням їх у прихованокристалічному кварці. Осадження електруму відбувалось у фронті розвитку агрегативного халькопіриту. З просуванням цієї зони золото витіснялося з тилової частини у фронтальну, що привело до утворення первинних ділянок концентрації металу в сульфідних агрегатах. Саме ці сульфідні ділянки були джерелом золота для більшості пізніше сформованих кварцових, кварц-гематитових, кварц-каолінітових рудних тіл.

У тиловій частині зональної колонки, яка представлена прихованокристалічним кварцом, можуть знаходитись барит і флюорит. Індивіди бариту локалізувались у звивистих зонах, переважно, у центральних ділянках жил. Флюорит концентрувався у зальбандах та ріс у напрямі від краю жили до центру.

Золоторудні тіла за мінеральним складом, структурною позицією і морфологією поділяють на три головні типи (Скакун, 1999): 1) штокверкові золоторудні тіла, які знаходяться в межах верхнього туфового і верхнього осадового горизонту; 2) жильні тіла, поширені у виповненні еруптивної трубки в межах східного бортового клину, або ж, зрідка, в породах рами (переважно в нижній осадовій товщі); 3) золото-поліметалеві прожилково-вкраплені руди.

Сульфідна мінералізація розвинена у південних (VI, VIII, Х) рудних тілах. Інтенсивність розвитку кварцу в межах родовища зростає в напрямку на північ і північний схід (від південних VI і VIII рудних тіл через XII і XV рудні тіла до північних XIX, XVI, XXIII рудних тіл), а в межах окремих рудних тіл підпорядковується структурі фільтраційних зон. Баритова мінералізація розвинута часто по периферії кварцових жил у вигляді вузької смуги. Впоперек цієї смуги інтенсивність баритової мінералізації змінюється і досягає максимуму в центральнiй частині. Подібна закономірність простежується у поперечних перетинах кварц-баритових жил. Флюоритова мінералізація поширена у вузькій смузі, що вміщує жильні тіла і прожилкові зони XVІ, XXIII рудних тіл, переважно, на верхніх горизонтах.

Похожие статьи




МІНЕРАЛЬНИЙ СКЛАД ТА ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ РУДНИХ ТІЛ - Онтогенез флюорит-барит-кварцових жил Берегівського рудного поля

Предыдущая | Следующая