Четвертинні відклади - Палеогеографічні умови формування середньо-верхньоплейстоценових лесів західної частини Волинської височини

Четвертинний покрив Волинської височини сягає потужності 30м. Він побудований, в основному, відкладами лесово-грунтової серії і тільки на заході височини спорадично зустрічаються льодовикові (морена) відклади.

У річкових долинах поширені алювіальні утворення середньоплейстоценово-голоценового віку. Найстаршими серед відкладів лесово-грунтової серії є леси, що сформувались у другій половині нижнього плейстоцену.

Крейдові відклади перекриті четвертинними утвореннями континентального типу і виявлені майже виключно лесоподібними суглинками; тільки в долинах річок і на їх заплавах залягають алювіальні (річкові) суглинки і супіски та рештки льодовикової морени - на схилах долин під лесовидними суглинками. Отже, четвертинні відклади (переважно лесовидного типу) перекривають суцільною поволокою корінні крейдові відклади, які на денну поверхню майже ніде не виходять.

Нерівний рельєф крейдової поверхні визначає основні орографічні риси західної частини Волинської височини: наявність підвищеної смуги між Луцьком і Володимиром-Волинським, де абсолютні висоти перевищують 250 м (максимальна висота 288 м біля с. Садів). Пониження крейдової поверхні відбувається за рахунок смуги рівнин між смт. Іваничі та с. Радомишль, абсолютні висоти якої менші від 250 м. Підвищення крейдової поверхні на півдні області обумовило появу високої і дуже розчленованої височини на захід від м. Берестечка, де висоти досягають максимального значення в усій Волинській області - 292 м н. р. м. (7 км на схід від залізничної платформи Брани на лінії Львів - Луцьк).[24]

Ще одна малопомітна, але важлива риса для визначення будови поверхні Волинської лесової височини полягає в тому, що саме її західна частина підлягала материковому зледенінню. Сліди цього давнього, окського зледеніння виявляються в появі гранітних валунів в руслах річок, пісків, зокрема в долині Західного Бугу і в кар'єрах цегельних заводів. Оскільки ці льодовикові сліди відомі лише по долинах річок Західного Бугу і Луги, то можна припустити, що окський льодовик на Волинській височині, яка стояла перешкодою на його шляху, просувався на південь по цих річкових долинах, не перекриваючи вододілів.

Відклади нижнього плейстоцену на території Волинської височини розкриті в кар'єрах Бояничі, Коршів та ін., а також великою кількістю свердловин.

До нижньоплейстоценових утворень Львівської області належать також водно-льодовикові і власне льодовикові (моренні) відклади окського (міндельського) зледеніння, які трапляються на території південно-західної окраїни Руської платформи (Волинська височина, Мале Полісся).

Морена Волинської височини належить до типу основних морен і трапляється у долинах рік Західний Буг (околиці м. Сокаля) і Стасівки (с. Горбків). Вона інтенсивно розмита і залягає невеликими острівцями на нерівній поверхні корінних крейдово-мергельних порід, займаючи пониження у їх рельєфі. Про розмив морени свідчать її нерівна покрівля, а також значні зміни потужностей (від декількох десятків сантиметрів до 2-3 м).[24]

Середній плейстоцен розпочинається луцьким похованим грунтом, що відповідає лихвинському міжльодовиковому етапу.

Середньоплейстоценовими відкладами побудована також друга надзаплавна тераса р. Західний Буг, яка розвинена на території Волинської височини. Висота тераси над рівнем води у річці 17-30 м.

До середньо-верхньоплейстоценових відкладів належать леси, які розвинені в платформеній частині Львівської області і майже суцільно покривають вододіли і привододільні схили Волинської височини, а також найбільш високі ділянки Грядового Побужжя.

Верхньоплейстоценові відклади займають значне місце в будові другої і третьої надзаплавної тераси річок Волинської височини і Малого Полісся.

Верхній плейстоцен на Волинській височині розпочинається горохівським викопним грунтовим комплексом, що має потужність до 2м і більше.

Горохівський комплекс складається з грунтів двох, накладених одна на одну, фаз грунтоутворення, іноді розділених малопотужними (до декількох десятків сантиметрів) прошарком лесу, інтенсивно переробленим грунтотворенням.

Однією з найхарактерніших особливостей горохівського викопного грунтового комплексу є його повсюдна порушеність морозно-мерзлотними деформаціями торчинськогопалеокріогенного етапу, що мав не менше двох фаз кріогенезу (фази "а" і "б").

Фаза "а" торчинського етапу кріогенезу приурочена до часової перерви між формуванням лісового і степового грунтів цього комплексу.

Кріогенні процеси проявились тут дрібнополігональнимитріщинними утвореннями, лише інколи йшло формування великих структурних деформацій типу псевдоморфоз по полігонально-жильних льодах.

Фаза "б" торчинського палеокріогенного етапу пройшла вже після формування горохівського викопного комплексу. Вона проявилась системою псевдоморфоз по полігонально-жильних льодах і чітким діяльним шаром (верхня половина гумусного горизонту горохівського комплексу і нижня частина нижнього горизонту верхньоплейстоценових лесів. Дуже характерні також соліфлюкційні деформації.

Таблиця 1.1. Стратиграфічна схема лесово-грунтової серії Волино-Поділля

Загальна стратиграфічна шкала

Волино-Поділля (Богуцкий, 1986)

Розділ

Ланка

Надоризонт

Горизонти, їх номери

Голоцен

Сучасна

1.

Сучасний грунт

Плейстоцен

Верхня (верхній плейстоцен)

Волинський

2.

Верхній горизонт верхньоплейстоценових лесів

3.

Дубнівський грунт

4.

Нижній горизонт верхньоплейстоценових лесів

5.

Горохівський викопний грунтовий комплекс

Середня (середній плейстоцен)

Подільський

6.

Верхній горизонт верхньоплейстоценових лесів

7.

Коршівський викопний грунтовий комплекс

8.

Нижній горизонт середньоплейстоценових лесів

9.

Луцький викопний грунт (грунтовий комплекс)

Нижня (нижній плейстоцен)

10.

Верхній горизнт нижньоплейстоценових лесів

11.

Сокальський викопний грунт

12.

Нижній горизонт нижньоплейстоценових лесів

13.

?

Таблиця 1.2 Стратиграфічна схема верхньоплейстоценової лесово-грунтової серії Волино-Поділля і кореляція її з іншими схемами

Регіональна стратиграфічна схема Волино-Поділля (Богуцький, 1986)

Стратиграфічна схема УРМСК (Веклич, 1982)

Регіональна стратиграфічна схема (Величко,1973)

Горизонт

Підгоризонт

Горизонт

Горизонт

2. Верхній горизонт верхньоплейсто-ценових лесів

2е Лес

Причорноморський (pи)

Лес ІІІ (алтиновський)

2д Красилівський

Ярославський палеокріоген. етап

2г Лес

Лес ІІІ (алтиновський)

2в Рівненський

Дофіновський (df)

Трубчевський рівень оглеєння

2б Лес

Бузький (bg)

Лес ІІ (деснинський)

2а Наддубнівськасоліфлюкція

3. Дубнівський викопний грунт

Вітачівський (vt)

Брянський викопний грунт

4. Нижній горизонт верхньоплейсто-ценових лесів

4б Лес

Удайський (ud)

Лес І (хотильовський )

4а Надгорохівськасоліфлюкція

5. Горохівський викопний грунтовий комплекс

5б Грунт другої фази (степовий)

Прилуцький (pr)

Мезинський викопний грунтовий комплекс

Крутицька фаза

5а Грунт першої фази (лісовий)

Салицька фаза

Похожие статьи




Четвертинні відклади - Палеогеографічні умови формування середньо-верхньоплейстоценових лесів західної частини Волинської височини

Предыдущая | Следующая