Розріз Торчин - Палеогеографічні умови формування середньо-верхньоплейстоценових лесів західної частини Волинської височини

Потужність

1.

Сучасний Чорноземний грунт(1). Інтенсивно порушений кар'єрними роботами.

Гор. А1 потужністю до 0,6 м складений супісками легкими, пилуватими, коричнево-сірими, макро-пористими до ніздрюватих, тріщинуватими, з корінням рослин і ходами землериїв, місцями білуватою присипкою СаСОз.

Гор. В потужністю до 0,6 м, складений супісками жовтувато-бурими, шаруватими. Шаруватість зумовлена чергуванням смуг світло-бурого і більш темного, бурого кольору потужністю 2,0-3,0 см. По тріщинах і структурних окремостях інтенсивна присипка карбонатів. Перехід поступовий.

0,0 - 1,0м

2.

Верхній горизонт верхньоплейстоценових лесів ( 2 ).

Морфологічно неоднорідний і поділяється на ряд підгоризонтів.

Красилівський підгоризонт (2д). Супіски легкі, макропористі, голубуватосірі, оглеєні, з псевдоміцелієм. По всьому шару чіткі смуги бурого озалізнення і новоутворення типу кілець Лізеганга.

Верхній підгоризонт верхнього горизонту верхньоплейстоценових лесів (2 г).

Супіски палеві, в основній масі однорідні. По всьому шару рідкі плями гумусу до 5,0 см у діаметрі.

Рівненський підгоризонт (2в). Складений супісками сірими, бурувато-сірими, ділянками з голубуватим відтінком внаслідок оглеєння. Супіски щільні, карбонатні, місцями із слідами плікативної (соліфлюкційної) деформованості, яка зумовила язикувато-лінзовидну будову шару.

Нижній підгоризонт верхнього горизонту верхньоплейстоценових лесів (2б). Складений супісками середніми інколи важкими, сірими, голубувато-сірими внаслідок оглеєння, інколи палеві.

Наддбубнівська соліфлюкційна пачка (2 а).

Складається із супісків підгоризонту 2б і включених у них грив і лінз суглинків дуб-нівського грунту. По всьому шару чітка плі-кативна деформованість.

1,0 - 10,0м 1,0 -1,7м 1,7 - 3,7м 3,7 - 4,2м 4,2- 9,5м 9,5 - 10,0м

3.

Дубнівський викопний грунт( 3 ). Сірувато-коричневі і голубувато-сірі суглинки і супіски щільні, але макропористі, плікативно деформовані, в основній масі слабо взаємодіють з HСl. Містять гнізда ("пироги") пухкого, пере-повненого карбонатами лесу до 0,4 м поту-жності. По стінках тріщин інтенсивні потоки карбонатів.

10,0 - 10,6м

4.

Нижній горизонт верхньоплейстоценових лесів ( 4 ). Складений супісками однорідними, жовту-вато-сірими, з червонуватим відтінком у ве-рхній частині шару (підгоризонт - 4 б ). Су-піски інтенсивно взаємодіють з НСl містять плями озалізнення до 0,5 см у діаметрі.

У нижній частині супіски карбонатні, світло-сірі з голубуватим і зеленуватим відтінками ( підгоризонт - 4 а ). Містять багаточисельні гриви і лінзи складно плікативно деформованих суглинків матеріалу гор. А1 горохівського викопного грунтового комплексу. У шарі добре виражена неповно-сітчаста посткріогенна текстура з висотою сітки 0,5 м і шириною до 2,0 см максимально.

10,6 - 11,4м

5.

Горохівський викопний грунтовий комплекс ( 5 ). Має добре диференційований профіль. Западинний варіант.

Гор. А1 потужністю 0,3-0,4 м, складений суглинками темно-сірими, з коричневим відтінком, безкарбонатними, однорідними, безструктурними і дрібногрудкуватими. У верхній частині нерідко з неповносітчастою посткріоенною текстурою ( висота сітки до 0,5 см, ширина 1,0-2,0 см ), просякнутими за окремістю гідрооксидами заліза, щільними, мак-ропористими. В основі шару інтенсивна біогенна переробленість ( велика кількість червоходів до 1,0 см у діаметрі, зрідка кротовини ).

Гор. А1/А2 потужністю 0,2 м, складений суглинками і супісками у цілому близькими до описаних вище в горизонті А1. Тут спостерігається різке освітлення забарвлення, пов'язане з появою білуватої присипки. У наповнювачі косм мате ріал гор. А1 з добре вираженою субвертикаль-ністю.

Гор. А2 потужністю 0,1-0,2 м, складений білуватими, світло-коричневими супісками-пудрою. Супіски сипучі, плитчасті ( потужність плиток 0,5 см ), переповнені Fe-Mn новоутвореннями до 3,0 мм, переважно щільними бурими конкреціями.

В потужністю 0,3 м, складений супісками піщанистими, помаранчево-бурого кольору щільними, тріщинуватими, комірчастими ( діаметр комірок досягає 1,0 см.). У шарі інтенсивне озалізнення, яке збільшує і без того велику щільністьпорід.

В потужністю 0,3 м, складений помаранчово-бурими супісками з жовтуватим відтінком. У порівнянні з горизонтом В більш однорідні, менше просякнуті гідрооксидами Fe, менш щільні і практично без білуватої присипки. В потужністю 0,3 м, складений бурими супісками, що містять тонкі ( 1,0 - 2,0 см ) прошарки і лінзи різнозернистих кварцевих пісків.

Продовження опису розрізу ми подаємо по протилежній( північної експозиції) стінці. Важливо зауважити, що тут горохівський комплекс не має потужного горизонту А2 і його профіль А1 - А2/В - В.

11,8-13,4м

6.

Верхній горизонт середньоплейстоценових лесів ( 6 ). За морфологічними особливостями поділяється на ряд підгоризонтів.

Похований діяльний шар ( 6 ). Складений супісками сірими, голубувато-сірими карбонатними. У шарі немало плям оглеєння до 10,0 см у діаметрі, озалізнення, залізисто-марганцевих примазок. По нижньому контакту смуги бурого озалізнення.

Супіски лесовидні ( 6 ) карбонатні палеві, із зеленуватим відтінком, макропористі ділянками шаруваті. Шаруватість підкреслюється смугами бурого озалізнення. переважно горизонтальними. Ушарі немало плям озалізнення і оглеєння до 5,0 см у діаметрі, а також Fe-Mn примазок. Зустрічаються також вапняковисті дутики до 3,0 см у діаметрі та псевдоміцелій.

Соліфлюкційна пачка (6). В основному суглиниста, нерівномірно забарвлена. Переважаюче забарвлення сіре, голубувато-сіре, буре від озалізнення добре видно соліфлюкційну деформованість порід, що зумовлює їх язикувато-лінзовидну будову

Тернопільський підгоризонт (6). Являє собою викопний грунт. Складається із сірого з коричнюватим відтінком суглинистого горизонту А1 потужністю 0,2 м і гор. В. З соляною кислотою суглинки не взаємодіють. Перехід поступовий.

Суглинки щільні (6), макропористі, карбонатні сірі, з голубуватим і зеленуватим відтінками, а ділянками добре видно неповно-сітчасту посткріогенну текстуру. Висота сітки до 1,5 см, ширина до 3,0 см. За текстурою плівки бурого озалізнення. У нижній половині шару лінзи і гриви потужністю до 10,0 см гумусованих суглинків з гор. А1 коршівського викопного грунтового комплексу.

13,4 - 17,0м 13,4 - 13,8м 13,8 - 15,8м 15,8 - 16,2м 16,2 - 16,6м 16,6 - 17,0м

7.

Коршівський викопний грунтовий комплекс ( 7 ). Складається з грунтів двох фаз грунтотворення.

Грунт другої фази грунтотворення (верхній - 7 б ).

Гор. А1 потужністю 0,7м інтенсивно порушений соліфлюкційними процесами, ділянками практично на всю потужність. Складений він суглинками темно-коричневими, безструктурними, у верхній частині з неповносітчастою посткріогенноютекстурою( висота сітки 0,5-1,0 см, ширина 1-3 см ). Від гор. А1 в залягаючі нижче породи відходять косми глибиною до 1,0 м і більше, потужністю до 10,0 см рідко більше. Зустрічаються і більші косми.

Гор. В потужністю 0,9 м складений суглинками жов-тими, інколи яскраво-жовтими, щільними макропористими, у нижній частині більш однорідними, які реагують з НСl. Матеріал гор. В інтенсивно біогенно перероблений. Тут зустрічається велика кількість кротовин до 10,0 см у діаметрі і спальних камер до 15,0 см у діаметрі. багато червоходів до 1,5 см у діаметрі. У наповнювачі кротовин матеріал гор. А1. Нижній контакт за кольором.

Грунт першої фази грунтотворення ( нижній - 7 а ).

Гор. А1 потужністю 0,6м, складений суглинками сірувато-коричневими, вологими, середньої щільності, з псевдоміцелієм на окремих ділянках.

Гор. В потужністю 0,6м, складений суглинками світло-коричневими, іноді з червонуватим відтінком, дрібногрудкуватими, щільними, на окремих ділянках з псевдоміцелієм.

17,0 - 19,5м

Нижній горизонт середньоплейстоценових лесів ( 8 ).

Підгоризонт соліфлюкції (8) суглинки сірого, голубувато-сірого і бурого кольрів, пликативно деформовані. Пачка має лінзо-видно-язикувату будову, по периметрах язиків та лінз ( їх потужність рідко перевищує 10,0 см ) смуги бурого озалізнення. В суглинках зустрічаються уламки крейдяно-мергельних порід верхньої крейди і окремі кремені до кількох сантиметрів у перерізі.

З глибини 20,0 м залягають корінні породи верхньої крейди, інтенсивно звітрілі, з нерівною поверхнею. На поверхні крейдяно-мергельних порід явні ознаки (ділянками) грунтотворення.