Лінійний розмив - Загальні риси рельєфу території Передкарпаття в межах Івано-Франківської області

Сучасна ерозія в Передкарпатті проявляється також в розмиві дна і берегів гідрографічної сітки. Розрізняють два основних види розмиву: донний і береговий (Козменко, 1954). До різновидностей донного розмиву відносяться: розмив дна коротких улоговинок, підмив берега або укосу донного розмиву. До різновидностей берегового розмиву відносяться: кінцевий розмив (вершин видолинків), схиловий розмив (розмив по схилу до гідрографічної сітки) і боковий розмив (розмив укосів донного розмиву).

Умовами, що сприяють виникненню донного розмиву є:

а) великий похил водозбору;

6) наявність на водозборі потужної товщі пухких порід;

в) відсутність лісу на водозборі або його розораність.

Умовами, що сприяють виникненню берегового розмиву є:

а) великий похил схилу, що прилягає до берега;

б) наявність у березі потужної товщі пухких порід;

в) відсутність на березі лісу;

г) сонячна експозиція берега;

д) наявність доріг, канав, улоговин на розораних ділянках.

Найбільш поширеними формами розмиву в межах Передкарпатгя є яркові розмиви. На даній території зустрічаються такі види яркових розмивів (згідно класифікації І. Брауде, 1959): водориї, вимоїни, яри схилові, яри берегові, яри донні, яри вершинні.

Ширина водориїв і вимоїн не перевищує 1-2 м, а глибина врізу від 0,1 до 2 м. Вони зустрічаються переважно на сільськогосподарських землях з інтенсивним площинним змивом.

Найчасгіше на території Передкарпатгя зустрічаються схилові та берегові яри, рідше вершинні та донні: Схилові яри (закріплені та діючі) широкого розвитку набули на схилах Майданського і Слободи Рунгурської низькогір''ів, на межиріччях Стривігора - Дністра, Дністра - Бисгриці-Підбузької - Тисьмениці, Ліминці - Бистриці-Солотвинської - Бистриці-Надвірнянської, Лючки - Пістинки - Рибниці, Пруту - Сірету, а та. кож Чечви - Свічі поблизу гір. Таким чином, схилові яри розвиваються переважно в більш підвищеній частині Внутріщнього Передкарпатгя.

Невеликі діючі та закріплені яри зустрічаються і на схилах потоків, що розчленовують плоскі терасовані межиріччя Пруту - Бистриці-Надвірнянської, Бистриці-Солотвинської - Лімниці, Лімниці - Свічі. Розвиваються ці яри на аргілітах та глинах менілітової, поляницької, воротищенської та стебницької світ. У більшості випадків ці відкладй перекриті значними шарами (до 5 м і більше) елювіально-делювіальних відкладів. Глибина врізу схилових ярів коливаеться від 0,5 до 2,3 м, рідко досягаючи 6-8 м.

Значне поширення схилові яри (а також берегові); мають на Прут - Сіретському межиріччі. У долинах Брусниці, Глиниці, Дерелуя, Мольниці вони розвиваються в поєднанні із зсувами. Велика густота ярково-балкової сітки також на межиріччі Сірету і Малого Сірету (біля 0,7 км/км), досягаючи на окремих ділянках (біля сіл Верхні Петрівці, Зруб Комарівський)1,6-1,8 км/км.

Найбільшої шкоди завдають берегові яри, які розвиваються в уступах середніх і високих терас, на берегах балок і видолинків. На відміну від схилових відзначаються значно більшою глибиною врізу (до 12-15 м). Так, наприклад, біля сіл Лоєва і Стримба (межиріччя Пруту - Бистриці - Надвірнянської), багаточисленні берегові яри розмивають 1-3 м товщу алювіально-делювіальних відкладів і на значну глибину (8-10 м) врізуються в корінні глинисті відклади стебницької світи. На правобережжі Пруту біля с.3аріччя берегові яри приурочені до уступу третьої надзаплавної тераси, прорізаючи 4-5 м товщу алювіальних суглинків і галечників та 6-7 м товщу стебницьких аргілітів і глин.

Берегові та схилові яри на правобережжі Лімниці (біля сіл Красна, Вербівка, Берлоги, Зелений Яр, Середній та Старий Угринів) розвиваються в потужних алювіально-делювіальних відкладах, що підстилаються глинистими відкладами стебницької і балицької світ. Ширина діючих терасових ярів, що розвиваються переважно на бортах балок і невеликих потоків, досягає 20-40 м, а глибина врізу - 5-12 м.

У межах Зовнішнього Передкарпаття розвитку яркової сітки, крім потужних алювіальних суглинків, сприяє також поширення тут глинистих відкладів тортону і сармату. Берегові та схилові яри, що утворилися в потужних алювіальних суглинках, поширені на межиріччі Лімниці - Сивки (біля сіл Войнилів, Павликівка, Сілище), на межиріччі Лукви - Бистриці (біля сіл Крилос, Козино, Сілець), на правобережжі Дністра (біля сіл Цвітова, Старе Село).

Берегові яри, що утворилися в алювіальних суглинисто-галечникових відкладах, зустрічаються на правобережжі Чечви (біля с. Нижній Струтинь), на лравобережжі Свічі (біля сіл Малі Дідушичі, Заріччя, Дібровка). Найбільшу глибину врізу на описуваній території мають донні яри, які розвиваються на днищах балок, лощин, а з часом поширюються на їх схили (борти). Велика кількість ярів, що розвиваються зараз на днищах старих задернованих ярів, зустрічається на межиріччі Бистриці-Надвірнянеької і Бистриці Солотвинської (біля сіл Старуня, Гвізд, Фітьків); на межиріччі Лукви та Дністра (біля Галича, Крилоса); у басейні річки Ослава (біля сіл Чорні та Білі Ослави). Донні яри відзначаються найбільшою шириною (до 50-80 м і більше), а також глибиною врізу (до 30 м). Іноді глибина врізу таких ярів перевищує 40 м(біля м. Галича). Основними причинами, що сприяють виникненню донних ярів є, насамперед, зміна умов стоку на водозборі і в старій ярковій сітці (знищення лісів, оранка, випас худоби на схилах і по дну балки, прокладання стежок по днищах старих задернованих ярів).

Вершинні яри утворюються на привершинних частинах балок і балочних відгалужень та поступово поширюються на схили. Виникають внаслідок різкої зміни поверхневого стоку біля вершинної частини балок (концентрація стоку дорогою, стежкою, межею, оранкою і т. п.). Ширина і глибина врізу вершинних ярів у Передкарпатті залежить від характеру рельєфу, корінних і твердих відкладів. Ширина цих ярів коливається в межах. від 2-20 м, а глибина врізу від 2 до 10 м.

Інтенсивно розвиваються вершинні яри на правобережних схилах р. Чорний Потік і приурочені до виходів глинистого флішу менілітової серії. 3 поляницькими відкладами зв'язаний розвиток вершинних ярів на межиріччі Бистриці-Солотвинської і Манявки, з глинистими відкладами стебницької світи - в басейні р. Ослава, на межиріччі обох Бистриць.

Боротьбу з ярковим розмивом необхідно вести комплексно, застосовуючи лісомеліоративні, інженерно-технічні та господарсько-організаційні заходи. У боротьбі зі схиловими ярами перш за все необхідно припинити їх ріст. Рісг ярів може бути припинений шляхом розпилення стоку вище його вершини або затримання тут води водозбірним (водозатримуючим) валом. Невеликі схилові яри на межиріччі Пруту - Бистриці-Надвірнянської (біля сіл Красна, Верхній Майдан), на правобережжі Бистриці-Солотвинської (біля с. Кричка) і в інших районах можна розрівняти шляхом засипки грунту.

Головним у боротьбі з береговими ярами е припинення (або значне зменшення) надходження поверхневих вод у вершину і створення стійкого русла, по якому проходить вода. Закріплення всіх типів ярів найкраще забезпечується деревною і чагарниковою рослинністю. Особливо велику роль відіграють насадження по нижніх частинах бортів і по дну яру. Вони надійно закріплюють дно і придонні ділянки. Прияркові лісові смуги вздовж бровки ярів мають незначне водорегулююче значення, тому що талі дощові води надходять в яр через вершину. Припинення доступу води у вершину, що розмивається, досягається відводом поверхневого стоку від вершини, що росте, в безпечне для розмиву місце (задернований берег, схил), або затримуванням стоку вище вершини водозбірним валом, чи поєднанням заходів з затримування, розпилення і відводу стоку.

У тих випадках, коли необхідно в короткий строк припинити ріст яру, його вершину закріплюють фашинними, кам'яними, дерев'яними або бетонними спорудами. Такі споруди необхідно застосовувати біля населених пунктів Лоєва, Делятин, Красна (лівобережжя Пруту), Галича та інших; де яри, що ростуть, загрожують будовам і дорогам. 3 вершинних споруд найчастіше застосовуються перепади, консолі та швидкотоки.

Одночасно із закріпленням вершин ярів, необхідно провести закріплення їх дна. Закріплюють дно ярів фашинними, кам'яними, дерев'яними і т:п. загатами. Загати захищають дно яру від розмиву, затримують яркові наноси; сприяють закріпленню яркових бортів. Затримуючи наноси, загати підвищують і розширюють дно яру, і цим самим створюють сприятливі умови для заліснення: При виборі деревних і чагарникових порід для яркових насаджень потрібно враховувати їх продуктивність, здатність закрігfлювати грунт і вегетативно розмножуватись.

Лінійна ерозія в межах описуваного району проявляється також в підмиві берегів. Під підмивом берегів розуміють (Козменко,1954) процес посиленого розвитку донноrо розмиву по якій-небудь одній йоrо стороні. Найчастіше цей процес проходить при звивистій формі донного розмиву, у місцях підходу його впритул до берега, внаслідок чого, у ньому березі від підточування його знизу водою, утворюється характерний заокруглений підмив різної висоти, що часто доходить до верхньої бровки берега. Найбільш інтенсивно підмив берегів проходить під час весняних, літніх та осінніх паводків у тих місцях, де відслонюються податливі до розмиву породи (аргіліти, глини, суглинки).

Досить значні підмиви берегів зафіксовані в долинах майже всіх головних рік описуваної території (Сірету, Черемошу, Пруту, Рибниці, Пістинки, Лючки, Бистриці-Надвірнянської, Бистриці-Солотвинської, Лімниці, Манявки, Чечви, Сивки, Свічі, Стрия, Тисьмениці, Бистриці - Підбузької, Дністра, Стривігора та інших). Інтенсивно підмив берегів проходить на високих крутих бортах долини Пруту біля Делятина (урочище Вільховець) і біля Княж-Двора, які складені стебницькими глинами. На першій дйянці підмив загрожує залізниці, на друrій - тисовому заповіднику, що займає межиріччя Пруту - Сопівки. Боротьба з підмивом на цих дйянках ускладнюеться тим, що тут широкий розвиток мають також зсуви. Подібні ділянки зутрічаються в долині Манявки (біля с. Манява), де розмиваються воротищенські глини.

Підмив уступів перших, других, третіх надзаплавних терас зустрічаеться в долинак всіх вищеперерахованих рік. Ці підмиви завдають великої шкоди сільськоrосподарським угіддям, шляхам сполучення, різним будовам. На ділянках активного підмиву берегів у річкових долинах слід проводити випрямлення русел, побудову укріплювальних стінок і загат. На прилеглій території необхідно проводити інтенсивну боротьбу з площинним змивом і лінійнийм розмивом, Закріплювати гирлові ділянки потоків і ярів. Всі ці споруди необхідно будувати з врахуванням структурно-літологічних і геоморфологічних умов не тільки даних ділянок, але й прилеглої території.

Похожие статьи




Лінійний розмив - Загальні риси рельєфу території Передкарпаття в межах Івано-Франківської області

Предыдущая | Следующая