Огляд попередніх досліджень - Літологія і палеогеографія візейських відкладів центральної частини дніпровсько-донецької западини (у зв'язку з нафтогазоносністю)

Вивчення літології, фацій та палеогеографії візейських відкладів у ДДЗ розпочалось одночасно з їх розкриттям глибоким бурінням більше 50 років тому. Ці дослідження розвивались у комплексі із вивченням стратиграфії та нафтогазоносності карбону западини. Великий внесок у вирішення проблем літології, фацій, палеогеографії візейського ярусу ДДЗ та їх зв'язку з нафтогазоносністю ДДЗ зробили Ю. О. Арсірій, А. О. Білик, В. А. Бабадагли, З. П. Баштанник, Г. І. Вакарчук, Л. Г. Винниченко, І. В. Височанський, В. К. Гавриш, М. П. Зюзькевич, Б. П. Кабишев, Б. І. Кельбас, В. О. Кривошея, В. Т. Кривошеєв, А. А. Лагутін, Я. Г. Лазарук, О. Ю. Лукін, М. І. Мачужак, Р. Я. Поляк, Т. М. Пригаріна, І. С. Рослий, В. М. Тесленко-Пономаренко, Л. А. Трухан, П. М. Чепіль, П. Ф. Шпак, В. Ф. Шульга та багато інших дослідників.

У 60-х роках минулого століття на основі обмеженого матеріалу були складені перші літолого-палеогеографічні карти крупних регіонів. Вони вперше дали уявлення про взаємозв'язок осадового басейну ДДЗ з іншими районами Східно-Європейської платформи та Донецького басейну у візейську епоху. У цей час літолого-фаціальне вивчення ДДЗ проводилось разом з таким по Донбасу та Прип'ятському прогину (роботи М. В. Логвиненка, Д. Є. Айзенверга, В. К. Голубцова, О. С. Махнача, М. Є. Лазаренка, А. П. Феофілової, М. Л. Левенштейна).

З кінця 1960-х років починається інтенсивний розвиток ГРР на нафту і газ у ДДЗ із бурінням багаточисельних глибоких свердловин. Завдяки цьому постійно з'являвся новий геолого-геофізичний матеріал, який оброблявся і аналізувався геологами наукових та виробничих організацій. Починаючи з 70-х років, з огляду на посилення пошуків ВВ у неструктурних пастках, літолого-фаціальне і палеогеографічне вивчення нижньокам'яновугільних, у т. ч. візейських відкладів стало основною складовою комплексу нафтогазогеологічних досліджень ДДЗ.

Наприкінці 60-х і на початку 70-х років роботами під керівництвом О. Ю. Лукіна були обгрунтовані пошуки пасток вуглеводнів у лінзовидних піщаних тілах, внутрішньоформаційних клиноформних, ерозійних палеогеоморфологічних формах, в зонах виклинювання, пов'язаних з поверхнями неузгоджень, охарактеризовано фаціальні та палеогеографічні умови осадконакопичення, колекторські властивості порід вивчених комплексів. Уперше для ДДЗ було обгрунтовано наявність карбонатних рифових споруд у відкладах девону, карбону і пермі та їх перспективність для пошуків нафти і газу. В цей же час З. П. Баштанник, Г. І. Вакарчук, М. П. Кожич-Зеленко у своїй статті в загальних рисах подали літолого-фаціальну характеристику нижньокам'яновугільних відкладів північно-західної частини ДДЗ.

У 1976 р. колективом авторів під керівництвом Б. І. Кельбаса вперше була складена серія літолого-фаціальних карт ДДЗ масштабу 1:200000. Вони відобразили загальну зональність у розподілі літологічних типів розрізів крупних візейських стратонів ДДЗ на базі існуючих на той час геолого-геофізичних матеріалів.

Важливу роль у вивченні літології, фацій, палеогеографічних умов осадконакопичення відіграла робота О. Ю. Лукіна (1977). У ній визначені формації нижньокам'яновугільного відділу ДДЗ та особливості їх розповсюдження, детально охарактеризовані основні типи порід, їх вторинні зміни, фаціальні та палеогеографічні умови утворення формацій.

У 70-80-х роках напрямки комплексних літологічних досліджень розширювались і поглиблювались. Новим поштовхом до детальних літолого-фаціальних та палеогеографічних досліджень стало відкриття покладів ВВ у неантиклінальній пастці на Волошківському родовищі. Роботами під керівництвом О. Ю. Лукіна були визначені закономірності розвитку та літолого-фаціальні умови формування порід-покришок, літологічні критерії прогнозування резервуарів нафти і газу. У цих роботах також розглядались літолого-фаціальні аспекти формування відкладів та палеогеографія візейського часу. Важливу роль у пізнанні фаціальних та палеогеографічних особливостей візейських відкладів південно-східної частини ДДЗ мала робота В. Ф. Шульги (1981).

В останні десятиріччя літолого-фаціальні та палеогеографічні дослідження ДДЗ проводились у напрямку регіонального узагальнення наявного обширного геолого-геофізичного матеріалу та деталізації літолого-фаціальних особливостей окремих стратонів. Роботи Г. Вакарчука, С. Вакарчука, Л. Кононенко, В. Кривошеєва, Я. Лазарука, О. Лукіна, C. Мачуліної, А. Самойлюка, В. Шульги та багатьох інших дали новий матеріал для встановлення умов осадконакопичення, розповсюдження вузьких літолого-стратиграфічних підрозділів візейського ярусу, прогнозу нових типів пасток.

Незважаючи на значний обсяг виконаних бурових, геолого-геофізичних досліджень питання генезису більшості алевритово-піщаних продуктивних горизонтів верхнього візе центральної частини ДДЗ залишається не вирішеним однозначно. На сьогодні продовжують існувати дві протилежні точки зору на цю проблему. Одні дослідники (Бабадагли В. А., Кельбас Б. І., Лазарук Я. Г., Самойлюк А. П. та ін.) вважають ці теригенні пласти утвореннями алювіальних та дельтових систем, інші (Айзенверг Д. Є., Лукін О. Ю., Кривошеєв В. Т., Шульга В. Ф. та ін.) - утвореннями басейнового (переважно морського) генезису.

У 1998-2007 рр. колективом сектора літології ЧВ УкрДГРІ за участі автора складено 15 літолого-палеогеографічних карт різних стратонів візейського ярусу ДДЗ, які дали можливість уточнити палеогеографію ДДЗ у візейський час та стали основою даної роботи.

Похожие статьи




Огляд попередніх досліджень - Літологія і палеогеографія візейських відкладів центральної частини дніпровсько-донецької западини (у зв'язку з нафтогазоносністю)

Предыдущая | Следующая