Загальні риси рельєфу території Передкарпаття в межах Івано-Франківської області - Загальні риси рельєфу території Передкарпаття в межах Івано-Франківської області

Передкарпатська підвищена рівнина розташована в межах Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької областей. Вона простягається на 300 км вузькою (до 30-45 км) смугою вздовж північно-східної частини Зовнішніх Карпат. Фундамент рівнини створює Передкарпатський прогин - проміжна ланка між Волино-Поділлям і Карпатською складчастою структурою. Передкарпатська підвищена рівнина має висоти від 200 до 700 м. Рельєф її розчленований ерозією. Видовжені межиріччя чергуються з широкими долинами і улоговинами Заставний Ф. Д.

Орографічні особливості території Передкарпаття знаходяться в тісній залежності від структурно-літологічних зон.

Від Карпат дана територія майже на всій своїй протяжності відділена чітко вираженим орографічним уступом. У Покутсько-Буковинському Передкарпатті (в межах Івано-Франківської області) орографічний уступ переважно співпадає з лінією насуву Внутрішньої зони прогину на Зовнішню (Кравчук Я. С].

Тут добре простежується орографічна межа поміж Внутрішньою та Зовнішньою зонами також на межиріччях Пруту - Бистриці - Надвірнянської, Бистриці-Надвірнянської - Бистриці-Солотвинської. На північний захід від долини Бистриці Солотвинської орографічну межу поміж Внутрішньою та Зовнішньою зонами прогину простежити важче. Це пов'язано з деформацією межиріччя Бистриці-Солотвинської - Лімниці та в зв'язку з цим різким збільшенням абсолютних і відносних висот в обох зонах. На межиріччі Сивки - Свічі, Тисьмениці - Дністра знову можна простежити в орографії лінію насуву Внутрішньої зони на Зовнішню.

3 Бориславсько-Покутським покривом Внутрішньої зони пов'язане низькогір'я Покутсько-Буковинських Карпат. Самбірський покрив цієї зони тут виклинюється і простежується вузенькою смугою вздовж орографічного уступу від Вижниці до Красноїльська. 3 таблиці 1 видно, що розподіл абсолютних висот дуже контрастний для трьох частин Передкарпаття: Прибескидського, Пригорганського і Покутсько-Буковинського.

Переважними висотами у Зовнішній зоні прогину в межах Прибескидського і Пригорганського Передкарпаття є висоти 200-280 м (відповідно 65,8 % і 36,1 %) і 280-360 м (відповідно 34,2 % і 50,7 °/). В Пригорганському Передкарпатті на межиріччях Свічі - Болохівки, Сивки - Лімниці, Лімниці - Бистриці-Солотвинської, Ворони - Пруту, Пруту - Лючки зустрічаються ділянки з висотами 360-440м (11,7 %), а на межиріччі Лукви - Бисгриці-Солотвинської невелику площу займають ділянки з висотами більше 440 м(1,5 % від площі Зовнішньої зони).

Найбільші абсолютні висоти Зовнішньої зони прогину зосереджені в Покутсько-Буковинському Передкарпатті (до складок Внутрішньої зони приурочено низькогір'я Покутсько-Буковинських Карпат). Переважна частина території зайнята абсолютними висотами 360-440 м (59,6 %), на висоти 440-520 м припадає 19,1 % території, 280-360 м - 15,4 %. У межах Чернівецької (г. Цецина, 537 м) і Міжсіретської (558 м) височин зусrрічаються ділянки з висотами 520-600 м(4,5 %). У долині Пруту на висоти менше 280 м припадає 1,4 % території.

У Пригорганській частині Внутрішнього Передкарпаття абсолютні висоти значно більші, ніж у Прибескидській. Переважаючий фон припадає на ділянки висотою 360-440 м(46,2%), 440-520 м(21,0 %), 2 м(15,6 %). У Прибескидському Передкарпатті домінуючими висоти280- 360 м (68,3 %), 200-280 м (14,1 %), 440-520 м. (7,5 %). Найвища вершина Прибескидського Передкарпаття г. Радич (519 м) розміщена східніше м. Добромиля.

Такий розподіл абсолютних висот у Внутрішньому і Зовнішньому Передкарпаrгі обумовлює наявність у них і певних орографічних елементів. Значні площі в Зовнішньому Передкарпатті зайняті улоговинами (Верхнь-Дністровською, Калуською, Бистрицькою) і розширеними ділянками У межах Внутрішнього Передкарпаrгя переважають підвищені межеріччя навіть острівні низькогір'я - Майданське і Слободи Рунгурської.

Макснмальні абсолютні висоти зосереджені в Пригорганському (Центрапьному) Передкарнатті і приурочені до межиріччя Лімниці - Бистриці-Солотвинської. Найвища точка.- гора Клева (870 м) е в межах Майданського низькогір'я. Низькогір'я чітко виділяеться на фоні переважаючих висот (440- 540 м) Лімнице-Бистрицького межиріччя. Схили низькогір'я розчленовані притоками р. р. Лукви і Бистриці--Солотвинської. Долина Лукви ділить Майданське низькогір'я на дві частини: північно-західну, меншу за площею, та нижчу, і південно-східну з максимумом абсолютиих висот. Від Карпат низькогір'я відділене поздовжньою долиною Яблуньки - Сивки, у меж якої переважають висоти 550-600 м. У напрямку на північний схід (до долини Днісгра) на Лімнице-Бистрицькому межиріччі спостерігаеться поступовий спад абсолютних і відносних висот. Переважаючі плотщі на межиріччі зайняті вирівняними ділянками денудацїйно-акумулятивного рівня (шостої тераси), над яким біля сіл Красна, Камінь, Зелений Яр підносяться останці високого рівня - сьомої тераси (г. Красна, 590 м).

На північний захід і південний схід абсолютні і відносні висоти поступово понижуються. Особливо різкий спад висот спостерігається в північно-західному напрямку до Прибескидського Передкарпаття. Так на межиріччі Лімниці - Свічі абсолютні висоти не перевищують 485 м (г.3алісся). Межиріччя сильно розчленоване багаточисленними притоками р. р. Сивки, Лімниці, Чечви, Болохівки. Тут розміщена значна частина Калуської улоговини, долини рік. Підвищені вододіли поміж Свічею-Сивкою, Сивкою - Лімницею зайняті вирівняними ділянками високої (шостої) тераси. Відносні висоти тут значно менші (80 м), ніж на межиріччі Лімниці - Бистриці-Солотвинської (до 150 м).

На межиріччі Свічі - Стрия в передгірній смузі (Моршинська височина) абсолютнї висоти не перевищуть 400 м. Те ж саме спостерігаємо на межиріччі Стрия - Дністра (Дрогобицька височина), де домінують висоти в межах 300-400 м. Височина розчленована широкими долинами Колодниці, Тисьмениці, Бистриці-Підбузької та їх численними притоками. У північному і північно-східному напрямках височина поступово понижуеться і переходить в обширну Верхньодністровську рівнину, яка простягається відпониззів річок Болохівки і Стривігора до гирла р. Свічі. Абсолютні висоти - 240-300 м.

Дещо зростають абсолютні висоти в передгірній частині на захід від долини Дністра на Стривігор-Дністровському і Болозівсько-Стривігорському межиріччях. Найвища вершина гора Радич (519 м) розміщена на межиріччі Стривігора - Вирви. Відносні максимальні висоти шостої надзаплавної тераси тут майже вдвічі нижчі, ніж на межиріччі Лімниці - Бистриці-Солотвинської (відповідно 60-70 м і 100-150 м).

Північно-західну часгину Передкарпаття займає Сянсько-Дністровська вододільна увалисто-горбиста височина і Надсянська моренно-зандрово-лювіальна рівнина (Цись, 1972). У рельєфі Сянсько-Дністровської височини домінують ували з плоскими привершинними поверхнями, які простягаютъся з північного заходу на південний схід (Коропузький, Підліський; Золотковицький, Боратицький). Численні притоки основних рік розчленовують пасма і утворюють місцями горбисгий рельєф. Для біпьшосгі долин характерне чергування озероподібних розширень з плоскими і широкими днищами з вузькими, крутосхиловими відрізками, що нагадують долини прориву (Цись, 1972). У будові надзаплавних терас середнього ярусу беруть участь валунні галечники і суглинки. Серед воднольодовикових відкладів трапляються крупні кристалічні валуни скандинавського походження.

Долина р. Вишні відділяє Сянсько-Дністровську височину від розміщеної північніше Надсянської моренно-зандрово-алювіальної рівнини. Рівнина розчленована ширакими заболоченими долинами Завадівки, Шкла, Вижомлі, Вишні. Абсолютні висоти на широких вирівняних межиріччях досяrають 230-270 м. Територія Надсянської рівнини покривалась льодовиком у нижньочетвертинний час (окське, краківське зледеніння). Про це свідчать залишки морени з крупними валунами на межиріччях, участь у будові низьких терас алювіальних та флювіогляціальних відкладів.

На південний схід від межиріччя Лімниці - Бистриці-Солотвинської (Прилуквинська височина) спад абсолютних і. відносних висот відбувається поступово, особливо в межах Внутрішнього Передкарпатгя. Так на межиріччі Бистриці-Солотвинської і Бистриці-Надвірнянської в межах Внутрішньої зони прогину, яке сильно розчленоване притоками цих рік, а також. rустою ярково-балковою сіткою, максимальні висоти досягають 575 м (r. Бжовач), 583 м (г. Потоки), 547 м (г. Городнще). Підвищення приурочене до смуги поширення слобідських конгломератів.

Досить різким орографічним, уступом Міжбистрицька височина переходить у. Бистрицьку улоговину.

Межиріччя Бисrриці-Надвірнянської - Пруту - Ворони зайняте широкими виріняними терасованими ділянками, які розміщені на абсолютних висотах 400-555 м. Біля с. Верхній Майдан на фоні вирівняних ділянок піднімаються вершини Чепа (508 м), Кливка (522 м), Гостра (555 м), утворення яких зв'язане з інтенсивною ерозійною діяльністю верхів'їв потоків Красний, Толмачик, Ворона та ін. У північному і панічно-східному напрямках межеріччя Пруту-Ворони досить чітким уступом переходить у знижені ділянки Бистрищької улоговини.

Поміж долинами Пруту та Лючки розміщене осгрівне низькогір'я Слободи Рунгурської з максимальними висотами 700-775 м. Північно-східні (25-30°) та південно-західні (15-20°) схили низькогір'я сильно розчленовані притоками Пруту і Лючки. Долина р. Сопівки ділить низькогір'я на дві майже рівні за площею частини.

Від краю Карпат низькогір'я відокремлене широкою (до 3-4 км) поздовжньою Ославською долиною, яка тягнеться від верхів'їв Лючки до долини Пруту в районі с.3аріччя. Переважаючі абсолютні висоти в межах зниження біля 500-550 м.

На північний-схід від низькогір'я Слободи Рунгурської (на межиріччі Пруту - Лючки) найбільші площі займають вирівняні ділянки денудаційно - акумулятивного рівня (VI тераси), які крутим уступом висотою 80-100 м опускаються до долини Пруту. Межиріччя Лючки - Пістинки, Пістинки - Рибниці, Рибниці - Черемошу сильно розчленовані багаточисленними їх притоками. Інтенсивна ерозійна діяльнісгь потоків за тривалий геологічний час розмила поверхню "Лоєвої" (VI тераси), яка зустрічаеться тут фрагментами. Найбільші ділянки ціеї поверхні збереглися на межиріччі Пістинки - Рибнииі. Погано зберігся на цих межиріччях і комплеке середніх терас, які зустрічаються також поодиноко. Переважну площу межиріч займають схили з досить потужною товщею елювіально-делювіальних відкладів.

Повний комплекс терас (сім надзаплавних) добре представлений на лівобережжі Прута від Коломиї до кордону з Румуніею.

Своерідність рельєфу Буковинського Передкарпаття тісно пов'язана з тектонічною будовою (вона розміщена в межах Зовнішньої зони Передкарпатеького прогину), характером гідросітки (основні ріки ціеї частини Передкарпатrя ІІрут і Сірет мають типовий карпатський напрямок - північний захід - південний схід), поганою збереженістю або ж відсутністю високих терас (сьомої, шостої), глинистими відкладами тортону, густою гідрографічною сіткою, які сприяли розвитку горбисто-грядовоrо, структурно-ерозійного рельєфу з багаточисленними старими і діючими зсувами на схилах.

Центральна частина Буковинського Передкарпаття найбільш піднята і до нього приурочені Чернівецька (на межиріччі Пруту - Сірету) та Міжсіретська (на межиріччі Сірету - Малого Сірету і крайового уступу Карпат) височини. Абсолютні висоти досягають 537 м (г. Цецина), 493 м (г. Вивіз), 526 м(с. Банилів Підгірний).

На північний захід і південний схід від Буковинського поперечного підняrгя спостерігаеться поступовий спад абсолютних висот. Продовженням Чернівецької височини на південному сході є Тарашанська горбисто-грядова височина з максимальними висотами 450 м (453 м в районі с. Дубівка). Правобережжя Пруту південно-східніше Чернівців займає Герцаївська терасована рівнина з абсолютними висотами 150-250 м.

На північний-захід від Чернівецької височини між долинами Пруту, Черемошу і Сірету розміщена Брусницька грядово-улоговинна височина (Геренчук, 1978). Долиною р. Брусниці ділиться на дві частини. Як і на всіх височинах Прут-Сіретського межиріччя, ддя Брусницької височини характерний інтенсивний розвиток зсувів на схилах гряд.

Вздовж уступу Карпат від долини Черемошу до кордону з Румунією виділяють (Геренчук, 1978) три відмінні за рельефом та іншими природними умовами райони: Багненський, Міжсіретський і Краснопільський.

Багненська долина розміщена між м. Вижницею і смт. Берегометом. Долина сформована Черемошем (Геренчyк, 1947) в середньому плейстоцені, коли води Черемошу плили вздовж краю Карпат і він був одним із витоків Сірету.

У верхньому плейстоцені Черемош був перехоплений притокою Пруту. Залишена долина заболочена, дренується невеликими ріками Міхидрою і Міходеркою. Міжсіретська височина є південною, прилеглою до Карпат, частиною Буковинського поперечного піднятгя. Вододільні ділянки зайняті горбогір'ям з досить значними абсолютними висотами до 500 -530 м. Структурні горбогір'я переходять в добре терасовані долини Сірету і Малого Сірету.

Красноіпьська грядово-хвиляста височина розміщена поміж краєм Карпат і долинами Малого Сірету і Сірету. Максимальні абсолютні висоти поступово знижуються від краю Карпат. до долини Сірету (500-520м - 450-480м). Височина розчленована правими притоками Малого Сірету і Сірету, лівими притоками Сучави. Долини рік Сірет, Малий Сірет - широкі, з добре збереженим комплексом п'яти-шести надзаплавних терас. Теж саме характерне і ддя долини Черемошу. Шосга тераса зустрічається фрагментами. Найбільші відносні висоти четвертої і п'ятої терас (Кожурина, Станішевський, 1978) в долині Черемошу (понад 100 м) і значно нижчі в долинах Пруту (60 м, 100 м) і Сірету (30 м, 70 м).

Для нижнього терасового ярусу (третя, друга, перша) різниця відносних висот стає значно меншою. Висоти третьої тераси в долині Черемошу 30-40 м, в долинах Пруту і Сірету 15-25 м; другої тераси 5-18 м і першої 3-5 м на всік ріках. Через те, що русло р. Прут розташоване в середньому на 100 м нижче русла Сірету, праві притоки Пруту та Черемошу розмивають Прут - Сіретський вододіл і перехоплюють ліві притоки Сірету.

Із загальної характеристики морфології рельєфу Передкарпаття видно, що в усіх його частинах (Прибескидському, Пригорганському, Покутсько-Буковинському) південно-західна межа добре фіксується орографічним уступом Карпат, який співпадае з лініею насуву Берегової, Орівської скиб на Передкарпатський прогин. У Покутсько-Буковинському Передкарпатті цей уступ фіксується лінією насуву складок Внутрїшньої зони прогину на Зовнішню.

Елементи типового передгір'я зустрічаються тільки на межиріччях Лімниці - Бистриці-Солотвинської, Пруту - Лючки (острівні низькогір'я Майдана і Слободи Рунгурської).

Північно-східна межа Передкарпаrгя на значному протязі орографічно не чітка і не завжди співпадає із Зовнішньою зоною Передкарпатського прогину.

У північно-західному Передкарпатгі межа поміж Надсянням і Розточчям проводиться по лінії сіл Завадів-Шкло-Добростани, що в основному збігається з лінією скидів поміж Галицько-Волинською западиною і Зовнішньою зоною Передкарпатськоrо проrину.

Після цього границя повертає в південно-схі, дному напрямі і виходить до Дністра в районі впадіння в нього Бистриці-Підбузької і Тисьмениці. Після цього межа Передкарпаття і Поділля проводиться по Днісгру до впадіння в нього р. Бистиці. Таким чином, на межиріччя Бистриці - Лімниці, Лімниці - Свічі до Передкарпаття відносимо ділянки терасованих приднісгровських межиріч з широким розвитком поверкні "Лоєвї" (шостоі тераси), які структурно входять до платформи.

По долинах рік Бистриці і Ворони фіксуєься межа Бистрицької улоговини Передкарпатгя, після цъого в південно-східному напрямку межа Передкарпаття виходитъ на лівобережжя Пруту біля м. Коломиї і проходитъ по долині Пруту до кордону з Румуніею.

Похожие статьи