Вугленосність Дніпровського буровугільного басейну - Геологічні умови формування землистого вугілля Дніпровського буровугільного басейну

Вугленосними в товщі осадових відкладів Дніпробасу є комплекси порід юрського, палеогенового та неогенового віку.

Вугленосність юрського віку розвинена в північно-західній частині басейну в континентальних відкладах байоського та батського ярусів. Континентальні відклади середньоюрського (байос) віку розташовані в гирлових та пригирлових частинах давніх річкових долин юрського віку, що відкриваються в сторону ДДЗ. Генетично вугільні прошарки байоського ярусу пов'язані з піщаною товщею алювіального походження. В ній нерідко зустрічаються сліди кореневих систем, які зберегли початкове вертикальне положення. Загальний вигляд товщі свідчить про автохтонне утворення вугілля. Буровугільні поклади поширені на території Київської (14 вуглепроявів) та Житомирської (11 вуглепроявів) областей (Лейвіков М. Х. 1982, Корпан Н. В. 1996). Вугільні пласти і лінзи вугілля на цій площі приурочені до байоської товщі, складеної пісками алювіального походження. Вугілля високозольне, піритизоване. Значна частина відкладів байоського ярусу розмита.

Підошва відкладів батського ярусу залягає практично горизонтально. Вугленосні відклади прибережних фацій збереглися в окремих депресіях. В товщі батських відкладів виявлено ряд незначних родовищ, серед яких найбільше Кочерівське.

Верхньоолігоценові вугленосні відклади пов'язані з берекською світою. Вони займають незначну територію на правобережжі Дніпра між Вишгородом та Обуховом, в районі Фастова та на захід від Житомира (Самарін М. О. 1968, 1976). Вугленосність берекських відкладів незначна. На окремих площах зустрічаються невеликі лінзи вугілля, потужність яких не перевищує 1 м. Найбільшим є Вишгородський буровугільний прояв.

У відкладах полтавської серії та сарматського ярусу неогену виявлені незначні лінзи бурого вугілля. Пласти бурого вугілля цього часу малопотужні, невитримані по простяганню (по площі), складної конфігурації.

Промислового значення поклади бурого вугілля юри, верхнього олігоцену та неогену в межах Дніпробасу не мають.

Промислова вугленосність Дбб пов'язана з бучацькими відкладами. Бучацька світа при своїй невеликій потужності характеризується високим коефіцієнтом вугленосності. Вугільний горизонт з максимальною потужністю до 25-40 м включає пластоподібні та лінзовидні поклади вугілля, а також розділяючи їх пласти (прошарки) глин і пісків. Розміри депресій контролюють розміри буровугільних покладів. Середня потужність вугільних пластів 3,0-6,0 м, інколи збільшується до 18-21 м або зменшується до 1,0-2,0 м. В горизонті налічується від 1 до 3 вугільних пластів невитриманої потужності.

Основним робочим є нижній пласт, будова пласта переважно проста. Потужність змінюється від десятих частин метра до 25 м і в середньому становить 4-6 м. Середній пласт має обмежене поширення, простежується, переважно, на родовища в центральній частині Дбб. Верхній пласт відрізняється дрібнолінзовидною формою залягання, локальним поширенням, малою та невитриманою потужністю, в межах 1,0-2,0 м та зрідка збільшується до 3,0 м.

Землисте вугілля на родовищах Дніпробасу складає від 5-35% вугілля родовища. Воно представлене у вигляді прошарків та лінз потужністю від 0,1-0,5 - 3-5 м.

На території України землистий тип бурого вугілля виявлений у всіх вугленосних відкладах щита: юрського, палеогенового та неогенового віку.

КЛАСИФІКАЦІЯ БУРОГО ВУГІЛЛЯ ДНІПРОВСЬКОГО БУРОВУГІЛЬНОГО БАССЕЙНУ

Всі класифікації, які розроблені для слабовуглефікованого бурого вугілля можна поділити на промислові та геолого-генетичні (макроскопічна та мікроскопічна). Промислові класифікації розроблені для використання буровугільних покладів у народному господарстві в залежності від ступеню вуглефікації. Геолого-генетичні класифікації визначають місце вугілля серед інших горючих копалин і характеризують походження різних типів і класів вугілля. Геолого-генетичні (макроскопічні та макроскопічні з мікроскопічними елементами) класифікації розроблені авторами в залежності від напрямку дослідження та розрізняються за ознаками, які були використані як параметри.

Провівши дослідження наявного матеріалу на вуглерозрізах Олександрійського буровугільного району та зважаючи на вище зібраний матеріал, ми пропонуємо класифікацію для слабовуглефікованого (м'якого) бурого вугілля, яка буде основою для дисертаційного дослідження.

Слабовуглефіковане (м'яке) буре вугілля Дніпровського буровугільного басейну промислової марки 1Б, як в більшості класифікацій, поділити на два класи гумітовий та гуміто-ліптобіолітовий.

Клас гумітового м'якого бурого вугілля поділити на такі типи: лігнітовий, землистий, кускуватий, щільний, зольний та розсипчастий.

Клас гуміто-ліптобіолітового м'якого бурого вугілля поділити на такі типи: землистий та щільний.

Клас гумітового м'якого бурого вугілля:

    - Лігнітовий - представлений у вигляді окремих включень чи скупчень деревних решток (стовбурів, гілок, пеньків) різного розміру (від кількох мм до 1-1,5 м, іноді більші) та різного ступеню збереженості ("гнилушки" - "скам'яніла" деревина); - Землистий - представлений у вигляді майже однорідної слабозцементованої маси від світло-коричневого, коричнево-бурого до чорного кольору (у вологому стані має більш інтенсивні відтінки), має землистий злам, при легкому натисканні та при довгому перебуванні на повітрі розсипається на дрібні уламки; - Кускуватий - представлений у вигляді вугілля різних відтінків коричневого кольору, іноді в одному зразку зміна кольорів може бути поступовою або різкою, злам кутастий, землистий, розламується при середньому по силі натисканню на окремі частки різного розміру; - Щільний - представлений у вигляді майже однорідної зцементованої маси від світло-коричневого (зрідка палевого) до коричневого кольору різних відтінків (у вологому стані має більш інтенсивні відтінки), має кутуватий, кутувато-східчастий, східчасто-землистий злам, розламується при сильному натисканні на частки, під час довгого перебуванні на повітрі розламується тільки при дуже сильному натисканні; - Зольний - представлений і землистим і щільним типами вугілля з значним вмістом піщаного, глинистого або піщано-глинистого матеріалу, злам землистий, кутуватий, ступінчато-землистий, при натисканні розламується на менші частини; - Розсипчастий - представлений як у щільному, так і в землистому типах вугілля і спостерігалося у вигляді висипок на Козацькому та Новомиргородському родовищах.

Клас гуміто-ліптобіолітового м'якого бурого вугілля:

    - Землистий - представлений у вигляді майже однорідної слабозцементованої маси світло-коричневого (палевого), коричнево-бурого кольору (у вологому стані має більш інтенсивні відтінки), має землистий злам, при легкому натисканні та при довгому перебуванні на повітрі розсипається на дрібні уламки; - Щільний - представлений майже однорідною пилуватою зцементованою масою світло-коричневого (палевого), коричневого кольору (у вологому стані має більш інтенсивні відтінки), має кутуватий, кутувато-східчастий, східчасто-землистий злам, при сильному натисканні розламується на частки, під час довгого перебуванні на повітрі розламується тільки при дуже сильному натисканні.

Клас гуміто-ліптобіолітового бурого вугілля при мікроскопічних дослідженнях відрізняється від гумітового значною кількістю мікрокомпонентів групи лейптиніту.

В дисертаційній роботі поняття "землисте буре вугілля" - це тип вугілля, який представлений в класах гумітового та гуміто-ліптобіолітового вугілля, характерних для слабовуглефікованого бурого вугілля промислової марки 1Б.

РЕЧОВИННИЙ СКЛАД ЗЕМЛИСТОГО БУРОГО ВУГІЛЛЯ ДНІПРОВСЬКОГО БУРОВУГІЛЬНОГО БАСЕЙНУ

Похожие статьи




Вугленосність Дніпровського буровугільного басейну - Геологічні умови формування землистого вугілля Дніпровського буровугільного басейну

Предыдущая | Следующая