Сутність права у філософії - Філософія права
Основним поняттям філософії права є "право" а відповідь на запитання "що таке право? " має для неї фундаментальне значення. Єдиної вичерпної відповіді на нього немає, її пошуки є актуальними дотепер.
На під-ставі узагальнень різних визначень права, які репрезенту-ють ріні напрями вияву його природи, заслуговують на увагу такі дефініції:
Право - Це принцип формальної рівності людей у суспільних відносинах;
Право - це загальна і необхідна форма свободи у суспільних відносинах людей;
Право - це загальна справедливість. Наведеним ви-значенням властива внутрішня смислова рівноцінність, оскільки формальна рівність такою ж мірою передбачає свободу і справедливість, як справедливість - свободу і рівність. Отже, смисловими компонентами права, його об'-єктивними сутнісними особливостями, принципами є фор-мальна рівність, єдиний масштаб, рівна міра свободи інди-відів та загальної справедливості, які загалом виражають природу, сенс і специфіку права, фіксують розуміння права як самостійної сутності.
Поняття "рівність" репрезентує певну абстракцію, тобто є наслідком свідомого абстрагування від відмінностей, влас-тивих об'єктам, що зрівнюються. Зрівнювання передбачає зосередження на відмінностях як зрівнювальних об'єктах.
Критерієм правового зрівнювання людей є свобода ін-дивіда у суспільних відносинах, що визнається й утвер-джується у формі його правоздатності та правосуб'єктнос-ті. У цьому полягає специфіка правової рівності та права загалом.
Правова рівність - рівність вільних і незалежних суб'єктів права за загальним для всіх масштабом, єдиною нормою та рівною мірою.
Там, де існує поділ людей на вільних і невільних, невіль-ні є не суб'єктами, а об'єктами права і на них принцип правової рівності не поширюється. Отже, правова рів-ність - це рівність вільних і рівність у свободі, загальний масштаб і рівна міра свободи індивідів. Право діє і промо-вляє мовою і засобами саме такої рівності, завдяки цьому виступає загальною і необхідною формою буття, вияву та реалізації свободи у процесі спільної життєдіяльності лю-дей. Правова рівність, як і будь-яка інша рівність, абстра-гована від реальних, фактичних відмінностей тих, кого во-на зрівнює, а тому вона має формальний характер.
Право як форма відносин за принципом рівності не усуває (і не може усунути) початкових відмінностей між людьми, а лише їх формалізує, упорядковує за єдиним критерієм, трансформує невизначені фактичні відмінності у формально-визначені права вільних, незалежних, рівних індивідів. У цьому полягають специфіка, сенс, межі та цін-ності правової форми опосередкування, регуляції й упо-рядкування суспільних відносин. Формально право - це лише правоздатність, абстрактна вільна можливість набу-ти (у згоді із загальним масштабом і рівною мірою пра-вової регуляції) своє, індивідуально-визначене право на да-ний об'єкт. За формальної рівності й рівної правоздатнос-ті різних людей їх реально набуті права неодмінно (у зв'язку з відмінностями між людьми, їх реальними мож-ливостями, умовами та обставинами життя тощо) будуть нерівними: життєві (фактичні) відмінності, піддані вимі-ру й оцінці права з його загальним масштабом і рівною мірою, дають в результаті відмінності щодо набутих, осо-бисто належних конкретному суб'єкту прав. Відмінності осіб щодо набутих прав - необхідний результат дотри-мання, а не порушення принципу їх формальної правової рівності, рівної правоздатності.
Право - це лише рівний для різних людей формалізо-ваний шлях до набуття прав на різні речі, предмети, блага, а не їх роздавання порівно кожному. Незважаючи на те, що на різних етапах історичного розвитку права змінюються обсяг і зміст, місце і роль принципу правової рівнос-ті у суспільному житті, все ж він має універсальне значен-ня для всіх історичних типів і форм права й виражає спе-цифіку та прикметну особливість правового способу регу-лювання суспільних відносин вільних людей. Скрізь, де діє принцип формальної рівності, наявні правове начало і правовий спосіб регуляції. Де діє право, там функціонує принцип правової рівності. Де відсутній принцип рівно-сті, там відсутнє право як таке. Тобто існує внутрішній взаємозв'язок правової рівності та всезагальності право-вої форми, яка, отже, не є випадковістю, чимось зовнішнім стосовно права. Така формальність внутрішньо необхід-на, закономірна для будь-якого права. Вона єдино можли-вий спосіб вираження суті відносин, що охоплюються й регулюються правом, міри свободи індивідів за єдиним масштабом і рівною мірою.
Дозволи і заборони, які продукує право, формують нор-мативну структуру свободи в суспільному бутті людей, ме-жі досягнутої свободи, між свободою і несвободою на від-повідному етапі суспільного розвитку.
Свобода є складним явищем як для розуміння, так і для практичного втілення у формах, нормах, інститутах, відно-синах суспільного життя. У своєму прагненні від несвободи до свободи чи до вищого рівня свободи люди не мають ні вродженого досвіду свободи, ні чіткого розуміння якісності стану (свободи). Ш. Монтеск'є, який мав чи не найчіткіші уявлення про складнощі суспільної філософії, у праці "Дух законів" (1748) зазначив, що слово "свобода", як жодне з інших, має надзвичайно велику кількість значень. Одні на-зивають свободою легку можливість скинути того, хто має тиранічну владу; інші - право обирати того, кому вони повинні підкорятися; треті - право носити зброю і чини-ти насилля; четверті - її привілей бути керованими осо-бою їх національності тощо. Тому, на перший погляд скла-дається враження про свободу як своєрідний шматок гли-ни, з якого можна зліпити будь-яку фігуру, образ за велінням душі чи уяви. Насправді свобода приходить у світ і утвер-джується в ньому в дещо незримому, але чітко означеному одязі права: у формі правопорядку, відповідальності, дозво-лів і заборон, правопорушень. Саме такою є реальна буттє-вість свободи. (Люди є вільними настільки, наскільки є рів-ними, і рівними - наскільки вільні) Неправова (безправ-на) свобода, свобода без всезагального масштабу та єдиної міри, тобто "свобода" без рівності - це ідеологія елітарних привілеїв. А так звана "рівність" без свободи - ідеологія рабів, пригнічених мас із їхніми вимогами ілюзорної "фак-тичної рівності", підміною різностей зрівнялівкою. Тому іс-нує альтернатива: або свобода у правовій формі, або свавіл-ля, тиранія, насилля, де немає місця принципу права. Тре-тього не дано.
Свобода та її значення у людському бутті нерозривно пов'язані з місцем і роллю права у суспільному житті. Неухильно прогресуюче вивільнення людей від різних форм залежності, гніту чи тиску - це водночас і прогрес у правових (державно-правових) формах вияву, існування та захисту цієї прогресуючої свободи. У такому контексті всесвітню історію можна розглядати як поступальний рух до дедалі більшої свободи всезростаючої кількості людей, які набувають статусу формально рівних суб'єктів права.
Історичний розвиток свободи і права у людських від-носинах є прогресом рівності людей як формально (юриди-чно) вільних осіб. Тільки через механізм права (формаль-но-правової рівності) невільна на перших порах маса лю-дей поступово у процесі історичного розвитку стає вільною. Правова рівність робить свободу можливою і дійсною у всезагальній нормативно-правовій формі, у вигляді певно-го правопорядку, про що свідчить світовий досвід розвит-ку свободи, права, рівності в людських стосунках. Щоправ-да, за фальсифікації чи хибного тлумачення сутності пра-ва (коли його розглядають як будь-які забаганки владних структур, законодавство, що може мати довільний, анти-правовий характер), право і свобода, право і рівність мо-жуть протиставлятись. Такі протиставлення, що здебіль-шого переслідують певні соціально-політичні інтереси, далекі від наукових, оскільки змісту понять, що протистав-ляються, надають довільних значень.
Якщо йдеться про свободу, а не про привілеї, свавілля, то вона просто неможлива без принципу і норм рівності, без загального правила, єдиного масштабу і рівної міри свободи, тобто без права. Свобода не лише не протистоїть правовій рівності, вона можлива лише за такої рівності, втілена в ній. Свобода і рівність невіддільні, вони передба-чають одна одну. Адже визначальною фігурою свободи у її людському вимірі є вільна особа як необхідна основа пра-воздатності й правосуб'єктності. А свободу індивідів мож-на виразити тільки через загальний принцип і норми рів-ності цих індивідів у певній сфері й формі їх взаємовідно-син. Право - всезагальний масштаб і рівна міра саме і передусім свободи людей. Вільні індивіди - носії, суть і сенс права. Там, де заперечується вільна особистість, правове значення фізичної особи, там немає і не може бути пра-ва, правових індивідуальних, колективних, інституційних суб'єктів права, правових законів і правових відносин як у суспільстві, так і в конкретних сферах суспільно-політично-го життя.
Розуміння права як рівностей (загального масштабу і рівної міри свободи людей) охоплює собою і справедли-вість як його внутрішню властивість і якість. Справедливість належить до поняття права. Право зав-жди справедливе і є носієм справедливості, яка, власне, тому і справедлива, що втілює і виражає загальнозначущу правильність, яка означає загальну правомірність (суть, начала права, сенс правового принципу загальної рівнос-ті й свободи).
Діяти справедливо означає діяти правомірно, відповід-но до загальних і рівних вимог права. Такий правовий сенс справедливості має чи не найяскравіше адекватне відобра-ження в образі давньогрецької богині справедливості й правосуддя Феміди, яка наглядала за тим, щоб ні люди, ні боги не порушували законів. її зав'язані очі, терези в ру-ках як символи безсторонності дохідливо відображають уявлення про властиву праву загальнозначимість, імпера-тивність, абстрактно-формальну рівність, тобто його внут-рішню єдність із справедливістю. Його вимоги абсолютно однакові щодо всіх, в тому числі й носіїв влади, які встанов-люють певне правоположення. Справедливість - це са-мовияв, самосвідомість, самооцінка права, водночас і право-ва оцінка всього неправового. Іншого принципу, окрім принципу права, справедливість не має.
Заперечення правового характеру і сенсу справедливос-ті призводить до того, що за справедливість можуть вида-вати якесь неправове начало: вимоги зрівнялівки чи при-вілеїв певним категоріям суспільних індивідів, певні по-літичні, економічні, соціальні, світоглядні уявлення, інтереси тощо. Такі неправові дії неодмінно поринають у сферу суб'єктивізму і релятивізму, породжують безліч протибо-рних неправових уявлень про справедливість і право, од-носторонні посягання окремого начала на всезагальність. Хоча насправді вони є лише особливими сферами у зага-льному просторі буття і дії права та правової справедли-вості, специфічними об'єктами, а не суб'єктами справед-ливої правової регуляції.
У кожній системі суспільних відносин є особливі інте-реси і домагання, а тому вони повинні отримати у праві своє справедливе формулювання, задоволення і захист. А це можливо лише тому, що справедливість не зливається з цими домаганнями і не є нормативним вираженням яко-гось одного із цих інтересів. Вона, репрезентуючи загаль-не правове начало, піднімається над усім цим партикуляриз-мом (прагнення певних частин цілого до реалізації своїх інтересів), на єдиних терезах правової регуляції і право-суддя зважує й оцінює їх формально - рівним, а тому й однаково справедливим для всіх правовим мірилом.
У просторі загальності й загальнозначимості принци-пу правової рівності і права як регулятора суспільних від-носин вільних суб'єктів тільки правова справедливість кри-терієм правомірності чи неправомірності всіх інших пося-гань на роль і місце справедливості. Віддаючи належне кожному, вона робить це єдиноможливим, загальним і рів-ним для всіх правовим чином, відкидаючи привілеї та утверджуючи свободу.
Похожие статьи
-
Право і закон - Співвідношення держави, права, закону і людини у філософії
Обов'язковість й однаковість правових норм досягається дією закону як усталеного зв'язку між діями і вчинками людей та їх наслідками. Саме закон, за...
-
Правова держава у філософії - Співвідношення держави, права, закону і людини у філософії
Розуміння закону як правового явища передбачає наявність у ньому об'єктивної загальнозначимості, яка має бути визнаною, нормативно конкретизованою,...
-
Людина і право - Співвідношення держави, права, закону і людини у філософії
Право само по собі не є дієвим. Діють вільні люди, які у своїх взаємовідносинах є суб'єктами права. Суб'єкт (особа) тому й виступає правовим суб'єктом,...
-
Право як засіб реалізації загальнолюдських цінностей - Філософія права, її предмет і завдання
В основі становлення і розвитку людства як системи, що самоорганізується, лежить низка факторів. Насамперед, це реалізація потенціалу кожного члена...
-
Як відомо, зміст філософії визначається її місцем у системі знань. Вона, з одного боку, черпає матеріал для своїх гранично широких узагальнень із...
-
Через всю філософію XVIIст. однією з центральних тез проходить думка про "розумність" світу. Думка ця трансформується в XVIII ст. в ідею Просвітництва як...
-
ВСТУП, Сучасна дискусія про предмет філософії права - Філософія права, її предмет і завдання
Право філософія суспільство Філософія права -- самостійна галузь теоретичного знання. її предмет не вичерпується жодною філософською чи юридичною...
-
Сфера права як сфера свободи у філософії Гегеля
Сфера права як сфера свободи у філософії Гегеля Питання правової сфери і сфери свободи завжди є складними і завжди є актуальними. Гегель пропонує свій...
-
Сутність філософського підходу до права - Філософія права, її предмет і завдання
Філософія -- це теоретичний світогляд. Узагалі світогляд є "... системою знань людини про світ і саму себе, про відношення людини до світу, про її роль і...
-
Моральні форми та їх зв'язок із правом у філософії Гегеля
Морально правова проблематика, що розглядається Гегелем завжди викликала до себе науковий інтерес. Дослідження таких важливих сфер суспільного життя як...
-
Філософія права Г. В. Ф. Гегеля
Філософія права Г. В.Ф. Гегеля Німецький філософ Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831р.) у своїх державно-правових поглядах виділяє громадянське...
-
СУЧАСНА НІМЕЦЬКА ТЕОРІЯ ПРИРОДИ РЕЧЕЙ - Концепція "природи речей" у світлі сучасної філософії права
Природа право цінності справедливість Панівною буржуазної правової ідеологією, у всякому разі в Західній Німеччині, є зараз так звана "теорія природи...
-
Проблема співвідношення права і закону - Філософія права
Проблема розрізнення і співвідношення права і закону має визначальне значення для будь-якого теоретично по-слідовного праворозуміння. В онтологічному...
-
Шеллінг народився у невеликому містечку Леонберг поблизу Штутгарта в сім'ї диякона. Під час навчання в Тюбінгенському теологічному інституті опрацьовує...
-
Значення філософії Сковороди - Філософія Г. С. Сковороди
Дослідники Сковороди звичайно шукали джерела його філософії у закордонних філософських системах, шукали за впливами заходу і дивувались, що у нього якось...
-
Функції філософії права - Філософія права, її предмет і завдання
Як і будь-якій іншій філософській дисципліні, філософії права властивий ряд функцій. Серед них найважливішими є: світоглядна, методологічна,...
-
Розвиток сенсуалістичної філософії, Джон Локк - Філософія Нового часу та епохи Просвітництва
Джон Локк Джон Локк (1632-1704) відомий як творець класичного сенсуалізму, творець трактату "Досвід про людський розум" (1690). За своєю сутністю...
-
Пізнання у німецькій класичній філософії - Філософія пізнання (гносеологія)
Німецька класична філософія, передусім її основопо-ложник І. Кант, нперше спробувала пов'язати проблеми гносеології; і дослідженням історичних форм...
-
Релігія і філософія в історії Російської держави - Взаємовідношення філософії і релігії
До прийняття християнства на території Київської Русі проживали племена полян, древлян, кривичів, в'ятичів, радимичів та інших слов'ян, які сповідували...
-
Коеволюція природи і суспільства. Екологічна філософія - Проблеми буття природи у філософії ХХ ст
У сучасній філософії і науці все більше зміцнюється ідея взаємозв'язку і гармонійного відношення між людиною і природою, що складають єдине ціле. У...
-
Сутність екологічної проблеми в сучасній філософії - Поняття "екологічної кризи" в філософії
У чому сутність екологічної проблеми? Узагальнено кажучи, сутність екологічної проблеми полягає в чітко виявилося і поглиблюється протиріччі між...
-
Остаточний поворот до затвердження автономії людського розуму, до визнання його основою поведінки і пізнавальної активності людини стався із зародженням...
-
Світоглядні основи виникнення античної філософії - Антична філософія
Космологічний натуралізм - філософська течія, що намагалася пояснити походження і будову всесвіту з позицій стихійного матеріалізму, згідно з яким...
-
Вчення про злу сутність людської природи у філософії Сюнь-цзи як основа розбудови принципу справедливого соціуму Філософія Сюнь-цзи, як і конфуціанська...
-
Сформувалося десять основних напрямів філософської думки Китаю, з яких головні шість поклали початок історії китайської філософії: - школа служилих...
-
ВИСНОВОК - Концепція "природи речей" у світлі сучасної філософії права
Тут цілком доречно навести думку Маркса про те, що, оскільки "точка зору законодавця -- точка зору необхідності", законодавець "повинен дивитись на себе,...
-
Структура філософії права - Філософія права, її предмет і завдання
За своєю структурою філософія права близька до структури загальної філософії. У ній можна виділити такі основні розділи: 1) Онтологія права, У якій...
-
Пізнання у німецькій класичній філософії - Філософія пізнання
Німецька класична філософія, передусім її основопо-ложник І. Кант, вперше спробувала пов'язати проблеми гносеології ;і дослідженням історичних форм...
-
Сутність пізнання у філософській традиції - Філософія пізнання
Пізнання є специфічним різновидом духовної діяльнос-ті людини, процесом осягнення навколишнього світу, отри-мання й нагромадження знань. А знання -- це...
-
Філософія це система певних знань про природу, суспільство, людину, процес її мислення, пізнання. Ці знання у порівнянні з природничими мають свої...
-
Еволюційні напрямки філософії історії. Сучасні погляди - Лінійна філософія історії
Еволюціоністську концепцію односпрямованого, повільного, але неухильного поступу людства найбільш повно ре-презентують Г. Спенсер, у системі якого...
-
ВСТУП - Концепція "природи речей" у світлі сучасної філософії права
Для нормального існування суспільства потрібні стабільність, упорядкованість, певна гармонія у стосунках між його членами. Це й є головною метою права....
-
Значення парадигми новітньої науки для розуміння права - Філософія права, її предмет і завдання
Для Глибшого розуміння права необхідно також виходити з парадигми сучасної науки. Взагалі під парадигмою розуміють сукупність стійких і загаль-нозначимих...
-
Походження філософії, історичні типи, її національна своєрідність - Філософія як наука
Світогляд має історичний характер. Це означає, що індивідуальний світогляд змінюється протягом життя окремої людини, а суспільний світогляд еволюціонує з...
-
Філософія як теоретична форма світогляду - Основи філософії
Філософія - теоретичне ядро світогляду, його теоретична форма, спрямована на критичне дослідження та вирішення світоглядних проблем з метою підвищення...
-
ВИСНОВКИ - Філософія права, її предмет і завдання
Право філософія суспільство Філософське осмислення права -- завдання особливої теоретичної дисципліни -- філософії права, предметом якої є з'ясування...
-
Філософія Івана Франка - Загальна характеристика української філософії ХІХ - поч. ХХ століть
І. Я. Франко (1856 - 1916) - видатний український письменник, філософ, громадський діяч. Закінчив філософський факультет Львівського університету (1880),...
-
Філософія роттердамський лейбніц тотожність Зародження гуманізму у країнах Північного Відродження. Початком виникнення гуманістичного руху на північ від...
-
Сутність пізнання у філософській традиції - Філософія пізнання (гносеологія)
Пізнання є специфічним різновидом духовної діяльнос-ті людини, процесом осягнення навколишнього світу, отри-мання й нагромадження знань. А знання - це...
-
У першій половині 1990-х років в Україні склався надзвичайно сприятливий клімат для поширення новітніх релігійних рухів. Серед головних причин цього...
Сутність права у філософії - Філософія права