Людина як міра усіх речей (Протагор) - Основи філософії, логіки, релігієзнавства

Протагор (481 - 373 pp. до н. е.). Відомий як один з найбільш популярних учнів Демокріта. Відстоює традиційний для софістів релятивізм. Є автором знаменитої тези: "людина є мірою усіх речей, існуючих -- що вони існують, неіснуючих -- що вони не існують". Вказану тезу у Протагора допомагають зрозуміти суттєві пояснення Секста Емпірика про те, що "Протагор... мірою називає критерій, речами -- справи.., що людина є критерій усіх справ, діянь". Повне роз'яснення концепції Протагора принципово суперечить вченню Арістотеля про збігання висловлювань з дійсністю. Ці дві різні концепції антиномічні, вони не можуть заперечити одна одну. Висновок, що судження, які ведуть людину до успіху під час завершення задуманої справи, -- істинні, а успіх у справах є універсальною людською мірою знань, будується на абсолютно протилежному Арістотелеві вченню про істину. Для софістів тільки досвід може слугувати джерелом знання, а не "нус", "абстрактне мислення", "ідея".

Усі істини відносні та мають значення лише для людини, яка виступає джерелом морально-правових норм. У просвітництві людей софісти вбачали зміст свого життя і на відміну від попередників вважали, що доброчесності можна навчитися. Під доброчесністю софісти розуміли не тільки моральні якості, але й усю сукупність людських здібностей. Софісти заперечували привілеї народження і в такому контексті розвивали ідею рівності. Якщо раніше слово людина використовувалось лише стосовно грека, то софісти твердили, що всі люди родичі та співгромадяни одного царства не за звичаями та мораллю, а за природою.

"Людина є мірилом усіх речей: існуючих - у тому, що вони існують, і неіснуючих - у тому, що вони не існують". Ці слова зробили Протагора знаменитим. Положення про людину як мірило всіх речей у тій чи тій площині розглядали практично в кожній новій філософській системі пізнішого періоду. У цілій низці з них воно розгорталося в опорний принцип пізнання та діяльності, організації громадянського життя і соціальної практики. Поряд із конфуціанським "жень" - "Чого не бажаєш собі, того нероби людям" - протагорівське вчення про людину як мірило всіх речей ми розглядаємо як одне з двох найфундаментальніших завоювань соціальної філософії "донульового" часу.

Похожие статьи




Людина як міра усіх речей (Протагор) - Основи філософії, логіки, релігієзнавства

Предыдущая | Следующая