Креативна природа людини. - Філософія культури

Людина за своєю суттю є істотою творчою. Ще Платон довів невіддільність "еросу" (потяг недосконалого до до-сконалості, що підносить людину, "немовби щаблями схо-дів угору") від суті людини. У ній іманентно (лат. ітта-попз -- властивий, притаманний) існує "тенденція пере-ступати власні межі" (Б. Паскаль), запал пристрасті піднестися над собою (В. Шекспір). І цей одвічний людсь-кий потяг до творення, вдосконалення виявляє себе в уні-версальному явищі, яким є культура.

Різноманітність виявів людського духу, життєвих і практичних установок, проривів у новий вимір історич-ного буття зумовила широкий спектр різноманітних ін-дивідуальних форм культури, що пронизують усі сфери суспільства. Поліфонію форм культури доповнює інтен-сивне взаємопроникнення культур, зростання їх ролі в житті людей. Культура стає формою буття і спілкування людей різних культур минулого, сьогодення і майбут-нього, формою діалогу культур, самодетермінації (само-обмеження) індивіда, засобом вільного вирішення і змі-ни власної долі.

Диференційовані культурні форми народів планети міс-тять незліченну кількість усіляких творчих сил і станів, зовнішніх і внутрішніх форм життя. Осягнути їх, об'єдна-ти в єдине ціле практично неможливо. Водночас людям необхідна єдність переконань, оскільки будь-яка культур-на праця є свідомою творчістю життя, що, можливо, не зав-жди актуально усвідомлюється. Річ у тім, що всі окремі, безмежно різні культурні функції тісно пов'язані зі своїм окремим змістом, а носії цих функцій нерідко знають про них лише те особливе, що відрізняє їх одну від одної. Од-нак кінцева цінність їх дається лише в єдності системи, яка забезпечується єдністю культурної свідомості, світо-гляду. З огляду на це, щоб набути, усвідомити таку єдність, необхідно осягнути сутність функцій, які репрезентують те спільне, що наявне в усіх конкретних культурних діяннях, яким би різним не був їхній зміст. Це означає, як справед-ливо підкреслює В. Віндельбанд, самосвідомість розуму, що самостійно породжує свої предмети і в них царство власної значущості. Досягається це тільки на рівні філософського мислення, зокрема в царині філософи культури.

Філософія культури -- філософське знання про сутнісні Засади культури як процесу й цілісності її архетики, закономірності та пер-спективи розвитку.

Тільки в її сфері культура стає цілісністю, оскільки завдяки цьому осмислює, усвідомлює сама себе, стає куль-турою для самої себе. Через наявність такої самосвідомос-ті культура стає самоструктуруючим явищем, складові яко-го не лише взаємодіють, а й доповнюють одна одну. Тіль-ки завдяки філософській рефлексії, осягненню самої себе вона стає для себе самої дійсністю. Та вона реалізує себе лише настільки, наскільки реалізує себе для самої себе, позаяк вона є самоіснуванням свідомості, а свідомість є свідомістю, лише усвідомлюючи сама себе. Тільки у філо-софії свідомість усвідомлює себе як само себе здійснюю-че; тільки у філософії досягає вона завершення свого шля-ху, тільки в ній вона вінчає своє себестановлення, само-здійснення.

У філософії культура протиставляє себе собі, виходить за власні межі, осягає і осмислює себе, але завдяки цьому, як зазначає німецький мислитель Ріхард Кронер (1884-- 1974), вона об'єднується з собою, стає для себе поняттям і дійсністю.

Філософія культури (культурфілософія) -- термін, за-проваджений німецьким романтиком Адамом Мюллером (1770--1829), -- виявляє своєрідну єдність сутнісних за-сад культурного процесу, інваріанти соціодинамічних мо-делей, архетипні ситуації, закономірності повторення і пе-ревтілення постійних складових культури. Завдяки філо-софському осмисленню опановуються різноманітний людський досвід, можливості залучення особи до культур-ного космосу.

Похожие статьи




Креативна природа людини. - Філософія культури

Предыдущая | Следующая