Поняття культури та її сутнісні начала - Філософія культури

Однозначно сформулювати сутність культури непрос-то. Одні мислителі тлумачать культуру як цінності духов-ного життя, інші -- зводять це поняття лише до явищ літератури, мистецтва, кіно тощо. Не менш відчутним є спроби трактувати культуру лише як певну ідеологію, покликану бути тлом для господарювання, чи якісну ха-рактеристику людської поведінки. Це далеко не повний перелік варіантів тлумачення поняття "культура", що охоплює надзвичайно багате, різноманітне явище. За під-рахунками американських культурологів Альфреда Кре-бера і Клайда Клакхона, з 1871 по 1919 рік існувало всьо-го 7 визначень культури, а з 1920 по 1950 рік з'явилося ще 157. Натепер їх налічується понад 500, що засвідчує багатогранність і надзвичайну складність культури як явища.

Термін "культура" походить від латинського слова "сиііига", Що в перекладі означає "обробіток", "догляд" " грунту, ефективну сільськогосподарську діяльність, вка-зує як на перетворюючу активність людини щодо приро-ди, так і на вміння, майстерність, які виявляла людина у праці. Тобто у змісті цього терміна чітко простежується єдність культури людини та її діяльності. На відміну від поняття "паїига" (природа), культура означає "створен-ня", "позаприродне". Світ культури, її елементи сприй-маються не як результат дій природних сил, а як надбан-ня зусиль людини, спрямованих на вдосконалення, зміну того, що безпосередньо дане природоюд

Отже, культура охоплює все те, що є "ненатурою", "иеприродою". ІВона -- надприродний результат життє-діяльності людини, механізм трансформації її тваринно-го буття в соціальний стан, набуття власне людських рис, властивостей, ознак. Тотеми, табу, заповіді, традиції, мо-ральні норми, право і закон є специфічними культурними формами регуляції пристрастей, бажань і поведінки лю-дей у суспільстві^

Звісно, позапрйродний вид діяльності не виключає з куль-тури природних чинників. їхній зміст, якість не байдужі для культури. Різні природно-географічні умови життя, як і специфічні тілесні потреби людей, детермінують і різні особливості праці (зокрема, виготовлення знарядь), побуту, звичаїв, уявлень про прекрасне тощо. Культура є людською діяльністю щодо зміни природи аж до її перетворення на "своє інше", штучне. Однак основою такої перетворюючої діяльності є природа, природне. Культура існує всупереч і завдяки природі. Збереження обох аспектів цієї супереч-ності є умовою збереження людського виміру культури.

Взаємозв'язок, взаємовідносини природи і культури є онтологічно об'єктивними, історичними. Тому тип культу-ри, її доля залежать від способів вирішення суперечнос-тей між природним і штучним, створеним людиною. Найзагальніше в генезі таких відносин виокремлюються три основні етапи. На першому -- природа визначає зміст куль-тури, що відображає передусім потребу в пристосуванні до неї, страх перед її силою. На другому -- в культурі свідомо постають завдання боротьби з природою, досягнення мак-симальної свободи від неї. На третьому -- "штучне", ство-рене людиною домінує над природою і людиною, відбува-ється експансія "штучного середовища", витіснення й ек-ранування ним природної реальності та людини, зокрема як тілесної істоти.

Сутність культури можна осягнути тільки через діяль-ність людини! Поза людиною, її діяльністю, що здійснюється відповідне-до закономірностей предмета (природи), на який вона спрямована, культура відсутня* Вона породжена тим, що людина, забезпечуючи умови свого існування, змушена постійно звертатися до навколишньої реальності в пошуках необхідної енергії, інформації, прагне віднайти сенс власного життя, вдосконалюючи при цьому себе і навколишній світі

Людина створює світ культури і живе в ньому. Це ще раз підтверджує, що культура є надбанням людського бут-тя/Тому з'ясувати її сутнісні засади можна лише завдяки аналізу даних антропології та історії. Культурогенез у контексті антропогенезу здебільшого розглядається як заро-дження Матеріальної культури (знаряддя праці, предме-ти побуту), Духовної культури (мислення, воля, мова) і Культури людських відносин (суспільна воля, норми по-ведінки, табу).

Серед дослідників побутує думка, що сутність людини слід розглядати як таку, що принципово співвідноситься з аналі-зом сутності культури. Перша людина була не стільки "лю-диною розумною", скільки "людиною культурною". Виділи-вшись із природи, людина (з огляду на гіпотезу її земного походження) змушена сама себе формувати ("Культура -- феномен самодетермінації людини" -- В. Біблер) через тво-рення культури. Тобто проблема буття культури задана бут-тям людини у світі речей, світі ідей і світі людей.

На цій підставі культуру як явище можна розглядати у двох аспектах: -- як те, що виокремлює людину з природи, що є формою адаптації людини до природи. За таких умов куль-тура постає як система здатностей людини, завдяки яким вона налагоджує свої стосунки з природою;

-- як узагальнюючу характеристику людини, певний ща-бель її саморозвитку, зовнішній вияв духовної сутності лю-дини. В цьому сенсі культура постає як людиновимірність. ' Отже, поняттям "культура" позначають як смислову відмінність буття людини від буття природи, так і власні смислові ресурси людського буття.

Культура -- увесь, За винятком природи, мовно та символічно від-творений і "репрезентований" (штучний, позаприродний) світ, що охоплює різноманітність видів, засобів і результатів активної твор-чої діяльності людини, спрямованої на освоєння, пізнання і зміну навколишньої реальності та самої себе.

В аксіологічному аспекті культура -- це сукупність досягнутих у процесі освоєння світу матеріальних і духов-них цінностей, а в гуманістичному -- найважливіший чинник духовного розвитку людини, вияву її творчих здіб-ностей.

Похожие статьи




Поняття культури та її сутнісні начала - Філософія культури

Предыдущая | Следующая