Генезис та автохтонність української філософії - Дохристиянські витоки української філософії

Світоглядно-філософські начала українського народу ся-гають значно глибинніших шарів вітчизняної культури, її дохристиянської доби. У світлі аргументів на користь іс-нування сарматських, скіфських, кіммерійських, арійських, трипільських та інших часів на території України з їх самобутньою культурою і тісними зв'язками із найвідомішими осередками Ойкумени - Греції, Індії - важко чи взагалі неможливо встановити факт появи філософського духу тільки на етапі існування Київської Русі.

Справді, територія, яка нині має назву Україна, не була етнічно однорідною протягом тисячоліть, що є не винят-ком, а скоріше закономірністю для планетарного етногене-зу (походження народів). Тривалий час на планеті відбувались так звані великі переселення народів, у процесі яких етнічні людності змінювалися, переливались одна в одну. Проте за всіх міграційно-асимілятивних процесів зберіга-лась на певних територіях субстанційна основа, ядро, духов-на основа певного сильнішого етносу, де знаходили приту-лок історична пам'ять, звичаї, вірування, етнографічні особ-ливості - те, що називають етнокультурою (наслідок колективної творчості), в архетипах (первинних формах) і стереотипах (усталених формах) якої закодовані особли-вості світосприймання та світорозуміння конкретної нації.

З огляду на аргументованість суджень про неперервність, єдність етнотворення, спільність енергоінформаційної ос-нови суспільного розвитку людності на терені України про-тягом багатьох тисячоліть цілком переконливими є твер-дження дослідників (В. Хвойка, М. Брайчевський, Г. Василенко, Б. Рибаков та ін. ), які вказують на автохтонність (автохтонний - той, що виник, зародився на місці сучас-ного проживання) українців. На рубежі XX-XXI ст. все активніше утверджується думка про участь в етногенезі українського народу етносів, які тривалий час проживали на спадкоємних українських землях. Принаймні їх мож-на розглядати ймовірними фігурантами етнічного синтезу українського народу. Аргументами на користь цієї точки зору є елементи культур тих народів у національній куль-турі українців. Так, від скіфів бере початок українська тра-диція вшановувати гостей хлібом-сіллю, вишивати одяг на плечах, рукавах і грудях, побратимство тощо. У сучасному українському гончарстві, вишивках, килимах, різьбленні, розписах зберігається чимало типових елементів три-пільського орнаментально-декоративного мистецтва. Три-пільці першими поєднали в ритуалі пшеницю і мед як символ своїх земель. І цю символічну страву - кутю - споживають і досі українці, пов'язавши цей звичай з хри-стиянським Різдвом. Ці непоодинокі приклади засвідчу-ють, що духовні надбання етносів, які у праісторичні часи жили на українських землях, укладаються в скарбницю всеукраїнської духовності.

Похожие статьи




Генезис та автохтонність української філософії - Дохристиянські витоки української філософії

Предыдущая | Следующая