Структура свідомості. Свідоме та несвідоме - Свідомість у філософії
Свідомість має складну структуру. Вона включає не лише усвідомлювані компоненти, але й несвідомість, а також самосвідомість.
Несвідоме - неусвідомлене, підсвідоме. Передісторією несвідомого можна рахувати вчення Платона про анамнесіс - пригадування душею загальних істин, що споглядалися нею до вселення в тіло. Згодом ідеї про несвідоме розвивалися у різних напрямах. Але революцією в розумінні несвідомого стало вчення З. Фрейда. Він розрізняв власне несвідоме - те, що взагалі ніколи не усвідомлюється в оригінальному вигляді (сексуальні і агресивні потяги, витиснені із свідомості думки, імпульси), а також те, що може усвідомлюватися за певних умов (норми моралі, цінності). Усвідомлюється тільки те, що сумісно з соціокультурною конституцією особи. До області несвідомого Фрейд відносив також так званий "архаїчний спадок" людства - колективну скарбницю уявлень, типових реакцій і механізмів психіки. Ці ідеї колективного несвідомого були широко розвинені К. Юнгом.
Специфічними виявами свідомості є Мислення Як опосередкована, теоретична свідомість, що не може спрямовуватися на саму себе; Розум як теоретична свідомість, що тотожна законам і формам об'єктивного світу; Розсудок Як форма логічного міркування; Здоровий глузд Як життєво-практичне міркування та інші вияви людської свідомості.
Розсудок -- тип розумової діяльності, пов'язаний з виділенням і чіткою фіксацією абстракцій і застосуванням сітки цих абстракцій для освоєння мисленням предмету. Виступаючи як необхідна умова роботи мислення, його нормативного характеру, розум здійснює ту, що перш за все упорядковує, систематизує функцію по відношенню до предмету пізнавальної діяльності.
Розум -- філософська категорія, що виражає вищий тип розумової діяльності, що протиставляється розсудку. Розрізнення розсудку і розуму як двох "здібностей душі" намічається вже в античній філософії: розсудок як нижча форма мислення пізнає відносне, земне і кінцеве, розум спрямовує на збагнення абсолютного, божественного і нескінченного. Виділення розуму як вищому в порівнянні з розсудком ступеню пізнання чітко здійснювалося у філософії Відродження у Миколи Кузанського і Дж. Бруно і зв'язувалося із здатністю розуму осягати єдність протилежностей, які розводить розсудок.
Найбільш детальну розробку уявлення про два рівні розумової діяльності в поняттях розсудку і розуму отримує в німецькій класичній філософії -- у Канта і Гегеля. Згідно Канту, "всяке наше знання починається з відчуттів, переходить потім до розсудку і закінчується в розумі". На відміну від "кінцевого" розсудку, обмеженого в своїх пізнавальних можливостях даним чуттями матеріалом, на який накладаються апріорні форми розсудку, мислення, розум прагне вийти за межі заданого можливостями чуттєвого споглядання "кінцевого" досвіду. Прагнення до цієї мети необхідне закладено, за Кантом, в самій суті мислення, проте її реальне досягнення неможливе, і, намагаючись все-таки досягти її, розум впадає в нерозв'язні суперечності -- антиномії. Розум, згідно Канту, може виконувати тільки регулятивну функцію пошуку недосяжних граничних підстав пізнання, функція реального пізнання в межах "кінцевого" досвіду залишається за розсудком. Кант не заперечував можливостей необмеженого освоєння все нових шарів реальності в практичній і теоретичній діяльності людини. Проте таке прогресуюче освоєння завжди відбувається в рамках досвіду, тобто взаємодії людини з охоплюючим його світом, яке носить завжди "кінцевий" характер, не може за визначенням вичерпати реальність цього світу. Це сильна антидогматична спрямованість проти всяких спроб побудови закінченої "закритої" теоретичної картини реальності миру в цілому.
На відміну від Канта, Гегель вважав, що, саме досягаючи стадії розуму, мислення повною мірою реалізує свої конструктивні здібності, виступаючи як вільна, не зв'язана якими-небудь зовнішніми обмеженнями спонтанна активність духу. Межі мислення, за Гегелем, не поза мисленням, тобто в досвіді, спогляданні, а усередині мислення -- в його недостатній активності. Підхід до мислення як формальної лише діяльності по систематизації даного ззовні матеріалу, що властиве для розсудку, долається, за Гегелем, на стадії розуму. Внутрішнім стимулом роботи розуму для Гегеля виступає діалектика пізнання, яка долає внутрішні суперечності, що є джерелом подальшого розвитку.
Недолік гегелівської концепції полягає в тому, що розум здатний досягти абсолютного знання. Але розвиток пізнання ніколи не замкнутий в просторі розуму, а припускає звернення до досвіду, взаємодію з емпіричним знанням, припускає багатоваріантність дій, критичний аналіз різних проблемних ситуацій.
У філософській традиції розсудок як початкова, нижча стадія мислення протиставлялася розуму як вищій пізнавальній здатності. Здійснюючи нормативну функцію по відношенню до матеріалу чуттєвості, розсудок привносить форму в знання, зміст якого задається чуттєвим спогляданням. При цьому Кант вважав, що застосування правил розсудку в реальному пізнанні обов'язково повинно бути пов'язаним із здатністю думки -- можливістю живої людської свідомості застосовувати загальне нормативне правило В конкретній ситуації.
Свідомість не існує поза мисленням і мовою. Отже, особливості свідомості, мислення і мови виступають явищами одного порядку, оскільки не існують незалежно одна від одної. Мова - це практична свідомість.
Мислення - це внутрішнє, активне прагнення опанувати своїми власними уявленнями, поняттями, спонуками відчуттів і волі з метою отримати необхідну для оволодіння ситуацією директиву. Думка завжди знаходить мовний вираз. Значить, Мислення - це німа, внутрішня мова, а мова - це озвучене мислення.
Часто мислення починається з ситуації, а тому спочатку це Ситуативне мислення. Якщо мислення спрямоване на реальні предмети, то воно називається Конкретним, якщо мислення спрямоване на ідеальні предмети або на те, що представляється, то мова йде про абстрактне мислення. Обидва способи мислення переходять один в іншій.
Мова - найбільш охоплюючий і найбільш диференційований засіб виразу, яким володіє людина, і одночасно вища форма прояву об'єктивного духу.
Слово знаходиться між свідомістю і мислимим предметом. Воно бере участь в бутті і того, й іншого. За допомогою слів ми розділяємо предмети. Але слово також і зв'язує предмет і свідомість. У цій функції відділення і скріплення і знаходиться джерело необмеженого впливу мови на мислення.
Історія всякої мови відображає соціальну історію її народу. У мові відображається, знаходить вираз та або інша сфера життя, певна область досвіду, переживань (слово "море" означає для рибака щось інше, чим для курортника). Коріння слів показують, які предмети були найважливішими для народу в період формування мови. Словниковий склад мови показує, про що думає народ, а синтаксис - як він думає. Мова найточніше характеризує народ, оскільки є Об'єктивним духом народу. Характерним, наприклад, є той факт, що у бедуїнів є безліч слів для позначення верблюда, залежно від умов, в яких він фігурує в їх житті, а східноафриканські мисливці мають безліч слів для виразу різних відтінків коричневого кольору і лише по одному - для виразу кожного з решти всіх кольорів. І якщо в слов'янських мовах допоміжне дієслово "є" грає значно меншу роль, чим, наприклад, в романо-германських мовах, то це говорить про те, що проблема існування, реальність тут не стоїть з такою гостротою, як в культурі романських і німецьких народів.
Свідомість філософія мислення розсудок
Похожие статьи
-
Структура свідомості - Свідомість, її походження та сутність
Розглядаючи Третє питання, студенти мають виявити структурні компоненти свідомості. Відрізняють чуттєво-емоційний, емоційно-вольовий та...
-
Постановка проблеми свідомості в історії філософії - Свідомість, її походження та сутність
Розглядаючи Перше питання, студентам треба зрозуміти, що проблема свідомості була однією з основних проблем філософської думки з самого початку її...
-
Постановка проблеми свідомості у філософії - Свідомість у філософії
Свідомість - це найбільш загальна категорія філософії, яка співвідноситься з такою ж всезагальною категорією як Матерія . Вони виражаються одна через...
-
Роль діяльності, спілкування та мовлення у формуванні і розвитку свідомості - Свідомість у філософії
Свідомість -- стан психічного життя індивіда. Вона виражається в суб'єктивному переживанні подій зовнішнього світу і життя самого індивіда, в звіті про...
-
Проблема походження свідомості. Свідомість і мова - Основи філософії
Свідомість - це властива людині вища психічна здатність до ідеального відображення світу у певних образах та логічних знань, які слугують орієнтацією...
-
Структура свідомості, Характеристика форм суспільної свідомості - Основи філософії
3 компоненти свідомості: 1. знання - інформація про предмети світ знання забезпечення практичної орієнтації його доцільне перетворення визначення засобів...
-
Походження свідомості. Самосвідомість - Предмет, структура та завдання логіки та філософії
Проблема свідомості одна з найскладніших і недостатньо досліджених проблем сучасної науки. По-перше, ця проблема багатогранна, різноаспектна. Її вивчають...
-
Предметно-практичні засади виникнення свідомості - Свідомість, її походження та сутність
Розглядаючи Друге питання, студентам необхідно зрозуміти, що феномен свідомості безпосередньо пов'язаний з такою властивістю матерії як Відображення. Але...
-
Проблема онтологічного статусу свідомості та її суттєві ознаки - Свідомість як філософська проблема
Однією з найбільших таємниць світу є людська здатність усвідомлювати, розуміти дійсність, тобто людський інтелект. Він вражає своєю красою та могутністю,...
-
Ідеальність свідомості - Основи філософії
Ідеальність - найважливіша властивість свідомості. Протягом багатьох століть проблема ідеального залишається однією з найбільш актуальних і складних у...
-
Проблема походження свідомості - Свідомість як філософська проблема
Особливість філософського аналізу свідомості полягає у розкритті її буттєвих коренів, найважливіших ознак, властивостей та функцій. Всі ці проблеми...
-
Формування свідомості крізь призму сучасності
Анотація Філософський свідомість людина буття Розглядається свідомість як складна та багатоаспектна філософська категорія. Головною метою роботи є...
-
Філософські начала праукраїнської доби розвинулися в культурі Київської Русі, держави, в кордонах якої наприкінці IX ст. об'єднались споріднені племена,...
-
Логічний закон - це така логічна форма вислову, яка приймає значення "істина" при будь-якій інтерпретації параметрів, що входять до її складу. Крім...
-
У процесі життєдіяльності в людей формуються погляди, почуття, які відображають їх становище в суспільстві. Вони відображають не природу та її...
-
Російська філософія 19-20 ст. відрізняється тим, що філософські погляди цьогоперіоду будувалися саме на самобутності Росії і як один з критеріївцієї...
-
Психоаналіз. Неофрейдизм - Предмет, структура та завдання логіки та філософії
Психоаналіз -- група психологічних теорій особистості, методів дослідження ментальних процесів, а також методів терапії невротичних захворювань....
-
Структура культури - Духовне життя суспільства. Суспільна свідомість і культура
Загальноприйнятим є розмежування культури На Матеріальну Та Духовну. Кожна з них, взята окремо, виражає поняття культури у більш вузькому значенні слова...
-
Пізнання людиною об'єктивної реальності відбувається на двох якісно різних, хоча й взаємопов'язаних рівнях -- чуттєвому (етреігіа -- досвід) й...
-
Проблема людини і моралі у філософії І. Канта - "Категоричний імператив" І. Канта і проблема моралі
Вчення про людину Кант виклав в книзі "Антропологія з прагматичної точки зору". Головна її частина підрозділяється на три розділи відповідно до трьох...
-
РОЗВИТОК МАРКСИСТСЬКО-ЛЕНІНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ - Філософія марксизму та ленінізму
Звертаючись до робіт До. Маркса, радянська філософія в першу чергу виділила три філософські ідеї, які мали виключно важливе значення для розробки...
-
Пізнання - Предмет, структура та завдання логіки та філософії
При осмисленні наведеного розуміння пізнання важливо звернути увагу на те, що реально здійснює пізнання не свідомість сама по собі, не мозок, а людина з...
-
Простий категоричний силогізм, Доведення - Предмет, структура та завдання логіки та філософії
Простий категоричний силогізм -- це такий дедуктивний умовивід, в якому висновок здійснюється із двох категоричних суджень на основі співвідношення...
-
Погляди Локка Гоббаса Паскаля - Предмет, структура та завдання логіки та філософії
(1588 - 1679) життя Томас Гоббс написав багато наукових та філософських праці. Головні з них були привчені проблемам людини ("Про тіло" "Про людину",...
-
Філософія Китаю - Предмет, структура та завдання логіки та філософії
1. "У-цзінь" - означає п'ятикнижжя - духовне джерело давнього Китаю - в образно міфологічній формі надано найфундаментальніші складники давньокитайського...
-
Спростування. Види та прийоми в суперечці - Предмет, структура та завдання логіки та філософії
Спростування - процес мислення, за допомогою якого доводиться хибність якогось положення або неспроможність доведення вцілому. Спростування може бути...
-
Структура філософії права - Філософія права, її предмет і завдання
За своєю структурою філософія права близька до структури загальної філософії. У ній можна виділити такі основні розділи: 1) Онтологія права, У якій...
-
Іммануіл Кант, німецький філософ, родоначальник німецької класичної філософії. У своїх численних роботах стверджував, зокрема, що умова пізнання --...
-
Вступ, КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ - Свідомість як філософська проблема
Проблема свідомості належить до найскладніших філософських проблем; певне її усвідомлення приводить до розуміння сутності внутрішнього світу людини,...
-
6. СВІДОМІСТЬ - Сучасна філософія як наука
Проблема свідомості у філософії Відображення як загальна властивість матерії Соціальна природа свідомості Структура свідомості і її основні рівні Мета:...
-
Своєрідність методології суспільствознавчого пізнання - Головні питання філософії
Навіть просте відтворення предметів людської життєдіяльності, а тим більше створення того, чого ще не існує у наявній формі, вимагає певних усвідомлених...
-
Абсолютний дух за Гегелем - Традиції Просвітництва та Німецької класичної філософії
- всеохоплююча реальність (субстанція) - єдиний універсальний чинник всіх форм буття (суб'єкт) - світовий розум, єдине рефлексивне поле Основна ідея...
-
Основні форми наукового пізнання - Головні питання філософії
У науковому пізнанні в діалектичній єдності чуттєвого та раціонального головна роль належить раціональному мисленню. Проте його основні форми(поняття,...
-
Концепція буття філософський Коли ми звертаємося до вивчення історико-філософських розв'язань проблеми буття, то це не є простою даниною визнаним...
-
Релігія і філософія в історії Російської держави - Взаємовідношення філософії і релігії
До прийняття християнства на території Київської Русі проживали племена полян, древлян, кривичів, в'ятичів, радимичів та інших слов'ян, які сповідували...
-
Філософія є таким історичним типом осмислення світу, який вирішує всі світоглядні питання виключно раціональним, логічним шляхом, відкидаючи міфи,...
-
Класична німецька філософію - Предмет, структура та завдання логіки та філософії
Німецька класична філософія є значним і вагомим етапом у розвитку світової філософії, що охоплює напружений, дуже яскра вий за своїми результатами,...
-
Особливості становища філософії в Індії - Предмет, структура та завдання логіки та філософії
В давній Індії виникають духовні рухи, спрямовані на звільнення людини від безкінечних перевтілень та досягнення мобші - повного блаженства. Джайнізм...
-
Сократ - 469-399р до н. е. - вважав, що людина повинна групувати свою поведінку на надійних знаннях, які повинні бути остаточними, незмінними та...
-
Особливості античної філософії - Предмет, структура та завдання логіки та філософії
Антична філософія висунувши та зробивши цілу низку ідей, являє собою комиску не лише Європейської філософії, а й культури загалом. Етапи розвитку...
Структура свідомості. Свідоме та несвідоме - Свідомість у філософії