Філософські погляди А. Тойнбі - Нелінійна філософія історії
Система історико-філософських поглядів Шпенглера справила вагомий вплив на історичну свідомість західного суспільства загалом і на формування історіософії наивідомішого історика XX ст. А. Тойнбі зокрема, який у своєму дванадцятитомному "Дослідженні історії" вразив докладністю розгляду, широкою ерудицією. В засадничій основі цієї знаменитої праці -- актуалізація проблеми єдності історичного процесу. Тойнбі виходив з того, що матеріалом історії є життя (як у зовнішній, так і внутрішній формах вияву) певних унітарних людських підрозділів, які він називає суспільствами. Кожне суспільство є або первісним (примітивним), або цивілізованим. Первісних суспільств значно більше (етнологи налічують їх до 650), але вони недовговічні, менш індивідуалізовані утворення порівняно з цивілізаціями. Для них характерна невелика кількість населення, незначні географічні масштаби і, як правило, рання загибель під дією зовнішніх чинників. Малочисельніші цивілізації, але із значно більшими просторово-часовими вимірами, є більш індивідуалізованими. Вони самодостатні локальні утворення, що виявили свої всебічні творчі потенції, за винятком лише кількох недорозвинутих цивілізацій, яким це не вдалося здійснити. До них Тойнбі відніс першу сирійську (часів гіксосів, затьмарена єгипетською цивілізацією); несторі-ансько-християнську (далекосхідна християнська, затьмарена ісламською); монофізитсько-християнську (затьмарена ісламською); далекозахідну християнську (кельтська, затьмарена західною); скандинавську (затьмарена західною).
З метою охоплення величезного різноманіття найсуттєвіших історичних реалій людства Тойнбі не лише подав багатовимірну характеристику цивілізацій, а й висвітлив складний шлях їх генези. Первинним етапом, на його думку, був процес формування ("життєвий порив творчої меншості") у різних куточках Землі перших самодостатніх цивілізацій (єгипетської, шумерської, мінойської, андської, хараппської, шанньської тощо). Величезна внутрішня потенційна сила актуалізувала появу на периферії цивілізацій сателітів (міссісіпська, північноандська, еламська, хет-тська, урарту, іранська, японська, руська, тибетська тощо), які завершують перший цивілізаційний крок людського поступу.
Наступним етапом було набуття частиною перших цивілізацій рис Аперентації (батьківства), що уможливило появу Афіліаційних (афіліація -- усиновлення, удочеріння) Цивілізацій, Як, наприклад, сирійської, еллінської (античної), індійської, творчі сили яких дали світові буддизм, християнство й іслам. На цій основі в добу середньовіччя виникають дочірні цивілізації другої генерації: західнохристиянська, східнохристиянська (православна), ісламська, китайська, індійська тощо.
Наочно сутність материнськр-дочірніх зв'язків суспільств-цивілізацій, за Тойнбі, зображена в "генеалогічному" дереві наводить О. Пріцак) мінойської цивілізації, яка дала початок багатьом європейськими близькосхідним цивілізаціям:
У сьогоденні існують здебільшого окремішні цивілізації: Західнохристиянське Суспільство, Православне християнське Суспільство, Ісламське Суспільство, Індуїстське Суспільство і Далекосхідне Суспільство. Але, як зазначає Тойнбі, за уважнішого аналізу сучасного людства можна виявити також реліктові спільності, рештки давно згаслих суспільних утворень, які він поділяє на дві групи. Перше угруповання складається з християн-мо-нофізитів Вірменії, Месопотамії, Єгипту та Абіссинії, несторіан Сходу, євреїв і персів. Друге -- з кількох гілок послідовників буддизму (махаяни Тибету, Монголії, хінаяни Цейлону, Бірми, Камбоджі тощо), а також джайни в Індії.
Стисла ілюстрація генези цивілізацій, за Тойнбі, засвідчує фактор взаємодії, взаємовпливу цивілізацій, їхню своєрідну відкритість, а відтак і відносну єдність історичного процесу. Поділивши світову історію на кілька різних у часі й просторі локальних цивілізацій (спочатку -- 19, згодом -- 21, а під кінець -- понад ЗО), що виокремлювалися насамперед за принципом належності їх до певної релігійної традиції, Тойнбі розглядає історію людства як Круговерть цивілізацій, Що змінюють одна одну, долаючи схожі стадії виникнення, розвитку, занепаду й загибелі. Локальні цивілізації є рівноцінними, самодостатніми в усій своїй самобутності. Схема А. Тойнбі передбачає місце у всесвітньому історичному процесі й "неісторич-ному" Сходу, що так незатишно почувався у стадійно-формаційній схемі Маркса.
На основі аналізу переходу від еллінського суспільства до західнохристиянського Тойнбі виокремив такі чинники, що знаменують перехід від старого до нового суспільства -- цивілізацій:
Світова держава на прикінцевій стадії вже приреченого суспільства;
Наявність церкви, яка виникла в надрах старого суспільства і стає осередком нового;
Хаотичне вторгнення варварів, які переживають свою "героїчну добу".
На його думку, найвагомішим є другий фактор, а найменш вагомим -- третій. Рушійною силою цивілізаційних трансформацій Тойнбі вважає людей, які вільно реалізовують свої творчі сили. Не надлюдська вітальна (життєва) сила (як у Шпенглера) керує діями людей, а їх свобода вибору визначає хід історії. "Особиста свобода -- це доконечна передумова будь-яких людських досліджень, добрих і лихих", -- зазначав мислитель. Тому розвиток цивілізаційної культури визначається не завоюваннями та зовнішнім блиском, а "витонченістю і досконалістю", "життєвим поривом", свіжістю сил "творчої меншості". Щоправда, у людській творчості Тойнбі вбачає і небезпеку, оскільки вона згодом перетворюється на "панівну меншість". "Нетворча більшість" лишається на узбіччі суспільства, не беручи активної участі в його житті. Вона згодом набуває ознак класу, який Тойнбі називає "внутрішнім пролетаріатом". Крім того, на межі такої цивілізації постає "зовнішній пролетаріат". Суспільство надломлюється, і починається період руїни -- сум'яття, розколи. Таких періодів, за Тойнбі, чотири:
Розкол суспільного організму (мілітаризм);
Розкол душі (брак основи для стимулу);
Розкол горизонтальний (боротьба класів);
Розкол вертикальний (міждержавні війни).
Ці розколи спричиняють ритмічні коливання (занепад -- відродження), в яких панівна тенденція до розпаду бореться з рухом опору. Перший занепад штовхає надломлене суспільство в добу лихоліть, які вщухають за першого відродження, після якого настає другий, потужніший занепад. За ним відбувається триваліше друге відродження у формі заснування світової держави. Ця держава зазнає рецидиву хвороби й одужання, і за цим останнім відродженням настає остаточний розпад, драма якого має виразніший і послідовніший сюжет, ніж драма рівноваги сил.
У драмі історії простежується не лише діяльна людина з її правом вибору, а й кінцева духовна першореальність -- Бог, усюдисущість якого передбачає його іманентність цьому світові й кожній живій душі. У християнській концепції Божества його трансцендентний аспект виражено в Богові-Отцеві, а іманентний -- у Богові -- Святому Духові. Однак характерною і визначальною ознакою християнської віри є те, що Бог не двоїстий, а Триєдиний і що в Богові-Синові два інші його аспекти об'єднані в Особистість, яка завдяки цьому таїнству є близькою людському серцю, збагненна людським розумом. Тому світова основа (Бог) не є чимось суто зовнішнім стосовно людини. Вона безпосередньо осягає та реалізує себе в самій людині, що як духовна і жива істота постає щоразу лише як "частковий центр духу і поривань через себе сутнього" (М. Шелер). Відповідно історію людства Тойнбі розглядає як тернистий шлях кінцевого єднання людської спільноти з Першореальністю, Абсолютом, шлях гармонії зовнішнього Універсуму з його нескінченною розмаїтістю конкретних виявів і внутрішнього Універсуму, що утворює індивідуальність кожної людини. Цьому єднанню має передувати поступове згуртування людства в єдину соціокультурну макросистему.
Цивілізаційну природу історичного процесу поділяли французький мислитель П'єр Тейяр де Шарден, П. Сорокін, К. Ясперс та багато інших всесвітньо відомих філософів й істориків, що визнавали спроможність соціальних організмів до самоорганізації в окремі самодостатні системи вищого рівня -- цивілізації. Такі цивілізації прямо чи опосередковано взаємодіяли між собою, а на сучасному етапі планетарного буття, зіткнувшись з різноманітними складними глобальними проблемами, поступово інтегруються в загальнолюдську макроцивілізаційну систему.
Завдяки внутрішній багатоаспектності поняття "цивілізація" найповніше відповідає завданням філософії історії, оскільки воно досить абстрактне для того, щоб усвідомлюватися як окрема дискретна одиниця (цілісність) у вимірі всесвітньо-історичного процесу. Водночас воно достатньо конкретне, щоб співвідноситися з такими емпіричними реаліями історії, як держава, народ тощо. Однак не слід ідеалізувати цивілізацію як важливу (чи, можливо, найважливішу) категорію філософії історії, хоча вона найповніше відповідає поліваріантності історичного процесу. Найповніше, але не повністю, оскільки історія людства є архіскладною, багатофакторною, її нездатне охопити повністю жодне поняття. До того ж історія значною мірою підпорядкована ймовірнісній логіці, вона містить безліч варіантів майбутнього у сьогоденні, осягнути які практично неможливо.
Спрямованість культурно-історичного процесу завжди має альтернативні можливості, і яка з них стане дійсністю, до яких наслідків вона приведе, залежить від багатьох випадковостей і дій конкретних людей, які завжди мають власні цілі, хоча й можуть діяти неусвідомлено або навіть несвідомо. Вибір напряму руху суспільної системи нерідко залежить від малопомітних на перший погляд чинників і ними зумовлених обставин. Випадковість, що реалізується, актуалізуючи одну із потенційних можливостей, яка розкривається як дійсність, відкриває перед системою нові можливості й робить увесь процес її розвитку в певному напрямі незворотним. Такий загальнометодоло-гічний підхід у дусі Теорії дисипативних структур (синергетики) Сьогодні більш прийнятний, ніж традиційний детермінізм, оскільки він враховує свободу волі та вільний вибір окремих індивідів, соціальних груп, дискретних (відокремлених) співтовариств (цивілізацій, держав) лівий чинник руху людства. Тобто враховує свободу людини як її сутнісну визначеність, істотну рису людського буття. Свободу не в усталеному розумінні як "усвідомлену необхідність", а як вияв здатності до самоорганізації, певного механізму саморегуляції культурно-історичного руху. За словами Тойнбі, "людська свобода -- це закон Господній", а отже, є внутрішнім змістом самовпорядкування людських соціумів і людства загалом.
Можна цілком погодитися з думкою Р. Колінгвуда, що "припускати, нібито світ і далі ставатиме все кращим відповідно до наших власних особливих ідей добра, означає бути далеким від розуму. В одному ми можемо бути певні: наші нащадки житимуть у світі, що відповідатиме їхнім власним ідеалам, достоту як цей, в якому ми живемо, відповідає нашим".
Похожие статьи
-
Нелінійна філософія історії Нелінійна, або плюралістично-циклічна, концепція є другою найзагальнішою просторовою моделлю історичного часу, яка визнає...
-
Проблема утворення теоретичної моделі історичного процесу - Філософія історії
В онтологічній проблематиці філософії одне з головних місць займає питання розчленування і послідовності основних історичних епох. Філософський...
-
Антична і середньовічна традиції нелінійної філософії - Нелінійна філософія історії
Нелінійна, або плюралістично-циклічна, концепція є другою найзагальнішою просторовою моделлю історичного часу, яка визнає існування множинності...
-
Філософія сковорода франко юркевич І. Франко /1856-1913 рр./ - класик української літератури, видатний мислитель, філософ, соціолог. Здобув у Відні...
-
Філософія історії в системі світоглядних форм осмислення історичного процессу
Філософія історії перебуває на стику філософії та історії. З одного боку, вона є беззаперечною і повноправною складовою системи філософського знання. З...
-
Єдність і багатоманітність історії - Філософія історії
Питання про єдність світової історії, розмаїття її утворень має характер основоположного для філософського осягнення історії. Відповідь на нього...
-
Вступ, Філософія історії: предмет і напрямки - Філософія історії
Осягнення особливостей історичного процесу в його єдності та невичерпному розмаїтті є основоположним завданням філософії історії. Його реалізація...
-
Цивілізаційна парадигма світової історії - Нелінійна філософія історії
Віко, на думку багатьох дослідників, значно випередив свій час, тому не всі його ідеї були сприйняті сучасниками. Однак згодом вони стали теоретичною...
-
Більшовизм Пізньо-радянська філософія Сучасна російська філософія Пізньо-радянська філософія дискредитувала себе у зв'язку з провалом Перебудови, яку...
-
В концепції А. Тюрго (1727-1781 рр.), викладеній в "Роздумах про всесвітню історію", прогрес виступає як загальний історичний закон. Предметом...
-
Періодизація історії взаємодії системи "природа - суспільство" - Філософія природи
Всю історію взаємодії суспільства і природи можна поділити на кілька періодів і етапів. У науковій літературі зустрічаються різні підходи до періодизації...
-
Філософські переконання Івана Франка - Філософія Івана Франка
У розвитку світогляду Франка відбилися складні суперечності ідейної боротьби, суспільно-політичних течій переломного періоду у розвитку людства. Тому при...
-
Генезис - Концепція циклічності цивілізацій у філософії історії Арнольда Тойнбі
Як уже згадувалося, Тойнбі виділяє два шляхи виникнення цивілізацій: через мутацію примітивного суспільства і через відчуження пролетаріату від правлячої...
-
Перш ніж говорити про теорію циклів цивілізацій, необхідно зрозуміти, що ж Тойнбі має на увазі під поняттям "цивілізація", чи, іншими словами, що є...
-
Неофрейдизм аквінський філософія пізнання Період зародження давньоруської філософії і ранньохристиянської філософії Русі Даний етап руської філософії...
-
Становлення сучасної філософії історії - Філософія історії
Філософія історії - область філософського знання, яка охоплює онтологічні питання історичного процесу (сенс і напрямок історії, розчленування і...
-
Розвиток - Концепція циклічності цивілізацій у філософії історії Арнольда Тойнбі
Приступаючи до аналізу стадії розвитку в цивілізації Тойнбі, необхідно зрозуміти, що він вважає критерієм розвитку. Насамперед, територіальна експансія...
-
Формування та розвиток некласичної філософії історії
Вчення про суспільно-економічні формації як перехідна форма від класичної до некласичної філософії історії Перший начерк некласичної філософії історії...
-
Представники: 1. Соціально-політична філософія декабристів - П. Пестеля, М. Муравйова, І. Якушкіна, М. Луніна, І. Киреєвського, В. Кюхельбеккер; 2....
-
Представники: 1. Філософи епохи петровських реформ - Феофан Прокопович, В. Н. Татищев, А. Д. Кантемир; 2. Матеріалістична філософія середини і другої...
-
Філософські течії в Давній Індії - Давня філософія
Філософські пошуки в державах Близького і Середнього Сходу не при - звели до виокремлення філософії з мітології та релігії. Перші філософські школи...
-
Філософія історії як галузь пізнання: об'єкт, предмет, співвідношення з іншими галузями знання
Філософія історії як галузь пізнання: об'єкт, предмет, співвідношення з іншими галузями знання Історія як об'єкт і предмет філософського осягнення:...
-
Релігія і філософія в історії Російської держави - Взаємовідношення філософії і релігії
До прийняття християнства на території Київської Русі проживали племена полян, древлян, кривичів, в'ятичів, радимичів та інших слов'ян, які сповідували...
-
Надлам - Концепція циклічності цивілізацій у філософії історії Арнольда Тойнбі
Одним з основних постулатів теорії Освальда Шпенглера є те, що суспільства суть живі організми. А раз так, то кожне суспільство проходить через стадії,...
-
Філософські погляди мислителів епохи просвітництва - Погляди філософів
До найважливіших характеристик філософії Просвітництва належить раціоналізм. Уже в XVII ст. домінуючою була теза про "розумність" світу. У вченні Декарта...
-
Основні особливості античної філософії - Антична філософія історії
Виділимо деякі загальні ознаки, характерні для всієї Античної філософії. Антична філософія відрізняється розмаїтістю шкіл, напрямків, проблем. Це...
-
Філософські ідеї Володимира Ілліча Леніна. - Філософія марксизму та ленінізму
З розвитком економічної теорії марксизму формувалась і політична теорія з акцентом уваги на питання влади, стратегії і тактики пролетарського руху....
-
Основні напрями розвитку філософії історії: класичний етап
Основні напрями розвитку філософії історії: класичний етап Ще в процесі розвитку стародавніх суспільств розпочинається дуже повільний і поступовий, але...
-
Фрідріх Енгельс (1820-1895) -- товариш і соратник Маркса, популяризатор його ідей. Не здобувши завершеної освіти, посилено займався самоосвітою. Упродовж...
-
Періодизація історії античної філософії. Сократ - Платон - Арістотель - Антична філософія історії
Антична філософія - це філософія давньої Греції і давнього Рима; виникла в VI столітті до н. е. у давньогрецьких містах-державах (полісах) і розвивалася...
-
Проблема пізнання історичного процесу - Філософія історії
На гносеологічні проблеми історичного знання вперше звернув увагу німецький історик культури і філософ В. Дільтей (1833-1911 рр.). На його думку,...
-
Напрям у сучасній філософії (соціології, психології, психоаналізі), що розвинувся в 20-30х роках ХХ століття з фрейдизму. Заснований послідовниками...
-
Філософські погляди Джона Локка
Філософські погляди Джона Локка Передовсім, зазначає Дж. Локк, прибічники теорії вроджених ідей посилаються на факт загальної згоди людей щодо окремих...
-
"Кінець історії" Ф. Фукуями "Кінець історії?" американського філософа японського походження Френсіса Фукуями, безсумнівно, одна із найбільш цитованих та...
-
Техніка як філософське поняття - Філософія техніки
Нині не існує чіткого та однозначного визначення поняття "техніка", хоча нібито всі розуміють його значення. Якщо під технікою розуміти штучно створені...
-
Техніка та історія людства. - Філософія техніки
Техніка і технологія в історії людства починається з того часу, коли люди стали використовувати штучні знаряддя ручної праці. Грецьке слово "техне" в...
-
Шеллінг народився у невеликому містечку Леонберг поблизу Штутгарта в сім'ї диякона. Під час навчання в Тюбінгенському теологічному інституті опрацьовує...
-
Мілетська школа - Філософія Стародавнього світу
Історія давньогрецької філософи бере свій початок з Мілетської школи, яка отримала свою назву від міста Мілета в Іонії (зах. побережжя Малої Азії), що в...
-
Право як засіб реалізації загальнолюдських цінностей - Філософія права, її предмет і завдання
В основі становлення і розвитку людства як системи, що самоорганізується, лежить низка факторів. Насамперед, це реалізація потенціалу кожного члена...
-
Серед причин підвищеної уваги до стандартизації вищої освіти основною є наявність суперечностей як в самій системі вищої освіти, так і між вищою освітою...
Філософські погляди А. Тойнбі - Нелінійна філософія історії