Розвиток - Концепція циклічності цивілізацій у філософії історії Арнольда Тойнбі

Приступаючи до аналізу стадії розвитку в цивілізації Тойнбі, необхідно зрозуміти, що він вважає критерієм розвитку. Насамперед, територіальна експансія ні якою мірою не є показником розвитку цивілізації. Територіальне розширення зазвичай супроводжується кровопролитними війнами і свідчить скоріше не про розвиток цивілізації, а про регрес. Захоплення чужих територій найчастіше говорить про нездатність суспільства справитися з внутрішнім викликом. "Суспільство, що переживає занепад, прагне відсунути день і годину своєї кончини, направляючи усю свою життєву енергію на матеріальні проекти гігантського розмаху, що є не що інше, як прагнення обдурити агонізуючу свідомість, приречену власною некомпетентністю і долею на загибель" 1, стр. 224. . Тойнбі відмовляється також, як ознаку розвитку приймати і розвиток влади над природою. Прогрес у техніці і технології найчастіше викликаний не загальним розвитком суспільства, а замовленням військових, що свідчить знову ж про надлам. Крім того, технічний прогрес може призвести до ідолизації його, як єдиного критерію розвитку цивілізації, і до нехтування духовною сферою розвитку людини. Про який прогрес може йти мова, якщо останні досягнення науки використовуються для знищення собі подібних? "Вплив Людини на сили Добра і Зла зріс неймовірно з освоєнням нових джерел енергії, але це, на жаль, не додало Людині мудрості чи чесноти, не переконало її у тому, що в царстві людей милосердя більш коштовне, ніж годинниковий механізм" 1, стр. 227. . Суть же прогресу, по Тойнбі, міститься в законі прогресуючого спрощення - етерифікації. Зміст його полягає в тому, що прогресуюча система повинна переходити до "енергій усе більш і більш елементарних, тонких і таких, що осягаються лише за допомогою абстрактних категорій". Закон етерифікації виявляє себе багатозначно. Сюди підпадає як частина і розвиток техніки, і рух мистецтва від пластики до музики. Однак для Тойнбі, як людини віруючої, найбільш важливою є релігійна етерифікація: "Поступове сходження Релігії до Богів з усе більш ясно окресленою особистістю і більш чітко визначеними відносинами між богами означає в решті-решт абсорбцію божества в поняття деякої єдиної божественної особистості; і це у свою чергу викликає перехід від зовнішнього до внутрішнього уявлення про Бога, перехід Релігії від статики до динаміки" 1, стр. 238. . Етерифікація неминуче веде до "переносу сфери дії" - переходу з макрокосму в мікрокосм. Протиріччя Людина-Природа поступово перетворюється в протиріччя Людина-Людина, зовнішній виклик перетворюється у внутрішній. Якщо на початку розвитку цивілізації людині доводиться в основному відповідати на виклики Природи, то з розвитком основними стають соціальні протиріччя: боротьба між класами, релігійні, національні питання. На рівні людини розвиток означає все меншу залежність від фізіологічних потреб і все більший вплив моральних проблем. "Розвиток означає, що зростаюча особистість чи цивілізація прагне створити своє власне оточення, породити свого власного зрушника спокою і створити своє власне поле дії. Іншими словами, критерій розвитку - це прогресивний рух у напрямку самовизначення" 1, стр. 250. .

Як же відбувається рух цивілізації шляхом прогресу? Вважаючи мікрокосм первинним фактором, Тойнбі говорить, що розвиток цивілізації обумовлюється змінами у внутрішньому світі індивідуума. Але ці зміни можуть відбутися в душі не будь-якої людини, а лише у творчої меншості. Відповіддю на виклик у даному випадку є перехід Особистості на більш високий рівень розвитку. Однак більша частина суспільства залишається там же де і була. У такий спосіб виникає ще одне дуже важливе протиріччя "меншість-більшість". Більшість може наблизитися до меншості шляхом механізму мимесиса. Однак немає ніяких гарантій того, що це відбудеться. Звідси виникає небезпека відриву однієї соціальної групи від іншої. З розвитком цивілізації ця прірва стає усе ширшою і ширшою, що, зрештою, може призвести до надламу цивілізації: виклику, на який меншість уже не здатна буде дати адекватну відповідь.

У результаті, кожна цивілізація проходить свій унікальний шлях розвитку. При цьому досвід, отриманий кожною цивілізацією, також унікальний. Цим Тойнбі пояснює розходження цивілізацій. Чим сильніше розвинена дана цивілізація, тим неповторніше пройдений нею життєвий шлях і тем сильніше несхожа вона на інші. У такий спосіб, із розвитком цивілізацій виникає їхня диференціація, що позначається на світогляді індивідуумів, культурі, мистецтві. На відміну від Шпенглера, який пояснює розходження цивілізацій (у Шпенглера - культур) розходженням прафеноменів - первинних символів, що лежать в основі кожної цивілізації, Тойнбі вбачає споконвічну внутрішню єдність усіх цивілізацій, розходження яких викликані неповторністю життєвого шляху кожної цивілізації: "Різноманіття, представлене в людській природі, людському житті і соціальних інститутах - це штучний феномен і він лише маскує внутрішню єдність" 1, стр. 293. .

Похожие статьи




Розвиток - Концепція циклічності цивілізацій у філософії історії Арнольда Тойнбі

Предыдущая | Следующая