Методи боротьби з видом Solidago canadensis L - Особливості розповсюдження інвазивного виду Solidago canadensis L. (золотарника канадського)

Традиційні методи стримування інвазій рослин включають механічне знищення та хімічну боротьбу (за допомогою гербіцидів). А одним із найбільш екологічно обгрунтованих і перспективних допоміжних методів вважається біологічний контроль. Ураховуючи успіх застосування біоконтролю для стримування інвазійних видів рослин, цей комплекс методів, за певних умов, може розглядатися як альтернативний до традиційних видів регулювання. Як окремі комплекси превентивних заходів можна ще згадати карантинний режим і, так званий, "культурний контроль насаджень". Проте, під час використання карантинних та інших запобіжних заходів потрібного ефекту не завжди вдається досягнути. Коли певний адвентивний вид рослин набуває інвазійних рис і починає становити загрозу екосистемам, то, як правило, регулювати його поширення традиційними методами (механічними та хімічними) вже досить важко[15].

Для боротьби з інвазійними видами запропоновано такі методи:

    1)Механічні методи (викошування, вирубування, розорювання, вкривання інвазійних популяцій геотекстилем і створення механічних бар'єрів для поширення тощо) можуть бути ефективними лише на перших етапах розвитку інвазійного процесу й на відносно малих площах. Перш за все, подібні заходи необхідні для локалізації "точкових" інвазій і перешкоджання їх подальшому поширенню. Проте, ці методи є безсилими проти "важких випадків", коли популяції інвазійних видів займають великі площі й активно захоплюють нові території. Окрім того, механічні методи регулювання мають додаткові недоліки, серед яких порушення місцевиростань, негативний вплив на види природної флори та фауни тощо. Ці методи є трудомісткими, мають високу вартість і часто потребують багаторазового повторення. 2)До хімічних методів регулювання інвазій належить використання переважно синтетичних гербіцидів (інгібітори фотосинтезу, метаболізму ліпідів, жирних кислот та амінокислот, інгібітори клітинного поділу та клітинного дихання, синтетичні аналоги фітогормонів тощо), що пригнічують метаболізм інвазійних рослин. Такі хімічні агенти широко використовують у сільськогосподарській практиці, проте наслідки використання їх в екосистемах можуть бути непередбачуваними. Основний недолік хімічних інгібіторів - недостатня специфічність або взагалі відсутність чіткої специфічності дії. При цьому хімічний агент може пригнічувати не лише інвазійні види, але й види місцевої флори. Хоча зараз розроблені безпечніші та специфічні (до рівня родини) гербіциди, що мають малий період розпаду, але їх використання в природних угрупованнях все одно є небажаним. Повсюдне використання синтетичних гербіцидів сприяє розвитку резистентності інвазійних рослин до цих сполук. Ці випадки є поширеними, отже відкидати таку можливість для будь-яких нових гербіцидів не варто. За умов подальшого використання гербіцидів для регулювання інвазійних рослин, селективний тиск на ці види буде збільшуватися, а отже й поява нових ознак резистентності відбуватиметься ще швидше. Окрім того, використання гербіцидів, незалежно від ступеня їх "безпечності", заявленої виробником, певною мірою, становить небезпеку для довкілля та здоров'я людини. 3)Біологічний контроль - альтернативний комплекс методів боротьби з інвазійними рослинами, грунтується на інтродукції спеціалізованих природних ворогів (паразитів, патогенів, фітофагів) для стримування популяцій інвазійних рослин. Агентами біоконтролю інвазійних рослин можуть бути різні організми, зокрема, тварини (переважно, комахи), гриби, бактерії, віруси тощо.

Традиційно виділяють такі різновиди біологічного контролю як:

    - класичний, полягає у застосуванні неаборигенних організмів як агентів контролю інвазійних рослин. Оскільки використовують неаборигенні організми, вимоги до їхньої видоспецифічності та ефективності стосовно регульованого інвазійного виду є надзвичайно високими, щоб звести до мінімуму можливість ураження представників місцевої флори. Основними перевагами методу, за умови правильної організації заходів, є його тривалий ефект, високоспецифічна дія агентів контролю, відсутність значного впливу на місцеві види флори й фауни, відносно низька вартість, порівняно з традиційними методами. Серед основних недоліків - небезпека видонеспецифічної дії, тривалість і складність підготовки заходів регулювання (не менше трьох років від визначення агентів біоконтролю до їх підселення у межах вторинного ареалу), труднощі з масовим розмноженням агентів, необхідність постійного детального моніторингу стану популяцій як агента біоконтролю, так і власне регульованого виду. -біоконтроль шляхом створення нових асоціацій, полягає у використанні аборигенних агентів контролю, які можуть мати ширший спектр господарів або взагалі бути генералістами. Часто філогенетично споріднені види рослин, що поширені в різних частинах світу, мають подібний характер взаємодії з фітофагами та патогенами, що є наслідком їх еволюційної та екологічної конвергенції. -метод "біологічного затоплення" - передбачає використання аборигенних патогенних видів (мікроорганізмів) для стримування популяції неаборигенних інвазійних рослин. Суть методу полягає у короткочасних, але масових, вивільненнях патогенів на інвазійні популяції. Після зменшення чисельності популяції інвазійного виду, чисельність популяції агента також зменшується, повертаючись до фонового рівня. Перевагами такого методу біоконтролю є менша тривалість підготовки до вивільнення, використання місцевих видів, потужний, але короткотривалий ефект. Серед недоліків - висока ймовірність ураження видів природної флори через недостатню специфічність агентів біоконтролю, необхідність періодичного повторення обробки. - біохімічний контроль. У цьому випадку використовують не самі організми, а біологічно активні речовини, які або безпосередньо впливають на інвазійні популяції, або є ад'ювантами чи атрактантами певних патогенів і фітофагів. Перевагами цього інноваційного методу є те, що маніпуляції проводять не з самим організмом, а з його метаболітами, і, відповідно, немає ризику виходу певного виду з-під контролю[16].

Труднощі з контролем і боротьбою з інвазіями виникають вже при стандартизації статусу чужорідного виду. У національних масштабах дослідники зазвичай беруть до уваги регіональні дані, і класифікація ступеня натуралізації заносних видів в різних країнах може відрізнятися. Особливо це стосується підвидів, гібридів, а також природних видів і популяцій, які природно розширюють свій ареал. Найбільш агресивні чужорідні види в різних країнах Європи різні, так що методи боротьби слід планувати в субрегіональному масштабі. Нарешті, чужорідний вид в одній країні може бути аборигенних в іншій країні Європи [17].

Solidago canadensis L. внесений в "Список інвазійних видів ЄВРО", в якому перераховані види, що завдають серйозної шкоди аборигенним видам рослин, навколишньому середовищу та біологічному розмаїттю. Країнам, в яких росте вид, рекомендовано вжити заходи, щоб запобігти його подальшій інтродукцію і поширенню.

    1) Механічні. Є кілька механічних способів видалення чагарників Solidago canadensis L.. Один з ефективних способів позбавлення від видів роду Solidago - косіння двічі на рік (у травні та серпні) протягом декількох років або перекопування грунту протягом літа при сухих погодних умовах. Після косіння Золотарник можна накрити легкою непроникною полімерною плівкою, що також знижує ріст рослин. Однак цей метод знищує всю рослинність. Вживання різноманітних заходів залежить від стану ділянки (вологий, сухий), ступеня насиченості регіону заростями рослини і представленості інших таксонів - наприклад, наявності рідкісних видів, що знаходяться під охороною. 2) Хімічні. Молоді рослини можуть контролюватися хімічними методами, тому що вони чутливі до гербіцидів, але ближче до кінця вегетаційного сезону грунтові гербіциди стають малоефективними. Гліфосат і деякі інші контактні гербіциди застосовуються для обробки Solidago canadensis L. при висоті рослин 10-15 см. 3) Розробка методів біологічного контролю. У природному ареалі розселення Solidago canadensis L. знаходиться під біологічним контролем, оскільки на розподіл біомаси впливають травоїдні тварини. В Європі вплив травоїдних невеликий. Равлики і дрібні гризуни зрідка харчуються стеблами і листям виду. Також немає даних про вплив випасу худоби на вид, а це могло б стати хорошим методом контролювання чисельності Solidago canadensis L.[4].

Похожие статьи




Методи боротьби з видом Solidago canadensis L - Особливості розповсюдження інвазивного виду Solidago canadensis L. (золотарника канадського)

Предыдущая | Следующая