Методика оцінки інвазійності видів - Особливості розповсюдження інвазивного виду Solidago canadensis L. (золотарника канадського)

Учені Абдулоєва О. С та Карпенко Н. І у свої роботі "Показники інвазивного потенціалу чужинних рослин, як основа процедури оцінки ризику" зазначали, що показниками інвазивності є певні ознаки онтогенезу та екології чужинних видів, сприятливих для перебігу інвазивного процесу та успішної акліматизації в умовах нового ареалу. До цих показників належать:

    1)Первинні географічні та екологічні ареали. Інвазивні види Європи походять переважно з Північної Америки, частіше - її східної частини; на другому за чисельністю місці - донорські ареали Східної Азії, зокрема, Японія, Китай, Корея. 2)Ступінь спорідненості із флорою регіону вторинного ареалу. Чим більш екзотичні для місцевості флори роди і родини чужинних рослин, тим вища ймовірність інвазії, порівняно з чужинними таксонами, тісно спорідненими з природною флорою. 3)Пластичність морфологічної будови. Відомо, що адвентивні рослини в нових умовах виявляють більшу амплітуду норми реакції багатьох ознак, порівняно зі стабілізованими популяціями в умовах первинного ареалу. З популяційних досліджень інвазивних рослин помітно, що коефіцієнт ознак вегетативних і репродуктивних органів в межах популяції не менше 30%, а у більшості випадків - більше 60%. Значна фенотипова мінливість може корелювати з вищою генотипною мінливістю у вторинному, інвазивному ареалі, порівняно з регіоном природного поширення. 4)Пластичність у життєвій формі. Можуть мати місце прояви значної мінливості у життєвій формі, ритмах проходження фенофаз та життєвого циклу, швидкісні ростові процеси. 5) Пластичність у розмноженні. Дуже важливим проявом адаптацій є пластичність у схожесті насіння, наявності різних форм схожесті, різні строки схожесті під дією різних температурних градієнтів у різних фракціях насіння та в різних популяціях, тривала життєздатність насіння. 6)Екологічна універсальність, тобто широкий спектр умов, до яких здатен пристосовуватися чужинний вид, аби підтримувати належну життєвість особин у різних вікових станах в різних місцезростаннях. 7)Здатність до проявів різних еколого-фітоценотичних стратегій (пристосування, пов'язані із швидким захопленням порушеної території, її стійким утриманням та переживанням несприятливих умов) 8) Висока щільність та продуктивність біомаси популяції. Інвазивні рослини створюють непосильні умови конкуренції завдяки особливостям вегетативного розвитку та ослабленню механізму біотично залежної регуляції щільності власних популяцій: вони здатні формувати щільні замкнені куртини чи суцільні зарості, з дуже густою надземною фітомасою та інтенсивною листковою мозаїкою. У дуже щільних популяціях інвазивних рослин зберігається здатність особин до ефективних вегетації, цвітіння і плодоношення. В умовах помірного притінення може спостерігатись посилений ріст в довжину; за механічних пошкоджень - посилене відростання пагонів і галуження. 9) Гіперпродуктивність діаспор вегетативного чи генеративного походження. 10)Наявність самосіву у популяціях як результат генеративного розмноження - одна з найпевніших ознак успішного завершення акліматизації. 11) Здатність порушувати механізми екологічного гомеостазу, а саме:
      А) зниження напруженості біотичної конкуренції за рахунок алелопатичної активності (властивість рослин, грибів, мікроорганізмів виділяти органічні сполуки, які пригнічують проростання, ріст, розвиток і здатність до розмноження інших організмів.); Б)відбирання валової частки провідних ресурсів, механічного перешкодження розмноженню інших видів; В)зміна (трансформація) екологічного режиму місцезростання, тобто прояви ознак рослин-трансформерів: зміна режимів затінення, азотного живлення, продукції гумусу за рахунок опаду, проточності у водоймах, алювіально-делювіальних процесів у субстраті.
    12)Відсутність біотичних факторів - шкідників та хвороб, які істотно обмежують популяції виду в умовах вторинного ареалу. 13) Lag-період, тривалість якого звичайно пов'язана з корисними гено - та фенотипними змінами, які призводять до акліматизації в нових умовах.

Для кожної ознаки критерію розроблений робочий варіант проявів, які вказують на інвазивну спроможність: якщо максимальна кількість балів для ознаки - 5, то за цією ознакою є п'ять проявів високої інвазивної спроможності. Кількість проявів, що має досліджуваний вид зазначають у графі "Оцінка в балах". Загальний показник інвазивності чужинного виду рослин наводять у відсотках від максимально можливого значення суми білів за всіма обраними критеріями.

Отриману оцінку порівнюють з таблицею 2.1 для визначення інвазійного ризику, що може нанести досліджуваний вид.[13].

Таблиця 2.1 - Оцінка інвазійної спроможності видів чужинних рослин

Оцінка інвазійної спроможності, %

Інвазійна спроможність виду на досліджуваній території

0-20

Безпечний вид

20-40

Потребує уваги у подальшій інтродукції

40-60

Тривожний вид. Вид має достатню інвазивну спроможність.

60-80

Інвазивний вид. Активно захоплює нові території. Необхідно вживати методи боротьби.

80-100

Високий ранг інвазивної загрози. Колоніст. Вид захопив антропогенні і природні екосистеми.

Похожие статьи




Методика оцінки інвазійності видів - Особливості розповсюдження інвазивного виду Solidago canadensis L. (золотарника канадського)

Предыдущая | Следующая