Розповсюдження інвазивних видів в екосистемах - Особливості розповсюдження інвазивного виду Solidago canadensis L. (золотарника канадського)
У Европі налічується 128 інвазійних небезпечних видів, зареєстрованих більш ніж у половині країн. Найпоширеніший європейський чужорідний вид - Conyza canadensis (дрібнопелюстковик канадський), уродженець Північної Америки, виявлений в 47 країнах (94%). Інші види, відмічені більш ніж у 80% вивчених регіонів, включають: Datura stramonium (дурман звичайний), Helianthus tuberosus (топінамбур), Robinia pseudoacacia (робінія псевдоакацієва) - всі вони уродженці Північної Америки; Amaranthus retroflexus (аромант запрокинутий), Lepidium virginicum (клопівник злаколистний) - Північна і Центральна Америка; Galinsoga quadriradiata (галінсога чотирьохпроменева) - Центральна і Південна Америка; Xanthium strumarium (дурнишник звичайний) - Євразія, Panicum miliaceum (просо звичайне), Veronica persica (вероніка персидська) - Азія. Найбільш розповсюдженні інвазивні види Європи представлені у додатку 2.
Однак широко розповсюджені види не обов'язково є найбільш агресивними. Багато таксонів, перераховані в додатку 2, є агрокультурними бур'янами або рудеральними видами міських середовищ існування; тільки деякі з 100 найбільш небезпечних чужорідних видів, мають широкий вторинний ареал.
Найвища чисельність всіх інвазивних видів, незалежно від їх статусу, відзначена в Бельгії (1969), Великобританії (1779), Чехії (1 378), у Франції (1258), у Швеції (1201) та Австрії (1086), що пояснюється детальним включенням всіх випадків заносу. Більше 200 видів, що активно домінують на нових територіях зареєстровано у Великобританії (857), Німеччини (450), Бельгії (447), Італії (440), в Австрії (276), Польщі (259), Литві (256), Португалії ( 250) та Чехії(229) (дивись рисунок 1.4).
Рисунок 1.4 - Кількість інвазивних видів в країнах Європи
Виділено п'ять основних типів розповсюдження:
- 1) північно-західний, включає Скандинавію і Великобританію; 2) західно-центральний, що тягнеться від Бельгії та Нідерландів до Німеччини та Швейцарії; 3) балтійський, що включає колишні радянські республіки; 4) центрально-східний, що включає інші країни Центральної та Східної Європи; 5) південний, що покриває всю Середземноморську область.
Біокліматичні умови, що встановлюють пристосованість видів до фізичних параметрів навколишнього середовища, найбільш важливі і відіграють головну роль у формуванні фракції чужорідних видів в Європі. Культурні чинники, наприклад регіональні торговельні зв'язки, традиції вирощування сільськогосподарських культур або декоративних рослин, також можуть чинити сильний вплив на склад інтродукованих видів. Дослідження показали, що фактори, пов'язані з щільністю населення (наприклад, урбанізація), незначно впливають на флористичний склад заносних рослин[4].
У всіх п'яти типів поширення схожі такі параметри, як домінуючі сімейства і географічні області походження. Найбільше відрізняється південна агломерація, яка має більш низьке число видів, що відносяться до родів помірних широт і більш значну представленість родів тропічного або американського походження.
За ступенем поширення чужорідні види в Європі формально можна розділити на чотири групи:
- 1) широко поширені - змогли натуралізуватися на більшій частині континенту (448 видів, 76 з яких відзначені у всіх біогеографічних зонах); 2) звичайні на регіональному рівні - змогли натуралізуватися в якій-небудь одній біогеографічної зоні (196 видів); 3) спорадичні - з'являються рідко, але в декількох біогеографічних зонах; 4) локальні - змогли натуралізуватися тільки в окремих регіонах Європи.
Найбільш поширеним місцем для розвитку інвазійних видів є створені людиною місцеперебування (промислові майданчики, орна земля, парки і сади) . З усіх інвазійних видів, зазначених у Європі, 64% зустрічаються на промислових майданчиках, 58% - на орній землі, в парках і садах. Ліси і луки, які також сильно схильні до інвазій, стали місцезростанням відповідно для 32% і 37% чужорідних видів. У болота вторгається найменше число видів - 10%. Сума перевищує 100%, оскільки деякі види зустрічаються відразу в декількох місцезростаннях.
Інвазійні види, що мають європейський ареал, у порівнянні з видами позаєвропейського походження виростають в більшому числі місць існування, що можна пояснити попередньою адаптацією європейських видів до діапазону європейських місцеперебувань[9].
Вивчення досліджень Протопопової В. В., Мосякіна С. Л., Шевери М. В., показав збільшення числа видів адвентивних рослин, які беруть участь у фітоінвазіях в Україні з 1850 по 2001 роки. Відсоток адвентизації флори за 150 років становив: 1855 р. - 3%, 1900 р. - 6%, 1950 р. - 10%, 2002 р. - 14%. Більшість видів (43%) були натуралізованими на антропогенних екотопах. Ряд видів (1%), а саме агріофіти, були компонентами як напівприродних, так і природних екотопів.
Кількість нестабільних та стабільних інвазійних видів по відношенню до загальної кількості видів є одним з впливових факторів аналізу. Чим більше стабільних видів серед інвазійної флори, тим більший екологічний вплив зазнає регіон (дивись рисунок 1.5)[3].
Рисунок 1.5 - Кількість інвазивних видів у регіонах України
В усіх ботаніко-географічних регіонах України успішно натуралізувався лише певний відсоток занесених до цих регіонів видів; цей відсоток складає близько 60% від загальної кількості видів.
Все це свідчить про те, що інвазивні рослини включаються до процесів та механізмів загальної життєдіяльності екосистем не як незначна домішка, а як впливовий механізм; ці організми впливають на функціонування екосистем та самі знаходяться під їх впливом.
За тією роллю, яку інвазійні рослини відіграють в екосистемі, вони поділяються на три категорії:
- 1)Види, що досягли біогеографічного успіху, тобто захопили аналогічні, здебільшого антропогенно-трансформовані місцезростання з послабленою конкуренцією (такі види характеризуються стабільним розширенням ареалу); 2) Види, що досягли біоценотичного (фітоценотичного) усліху (таких видів в Україні приблизно 100, але вони становлять значну небезпеку, значно більшу ніж попередня категорія, оскільки вони здатні увійти до існуючих природних угруповань і можуть нести вплив на їх структуру, динаміку і функції, самовідновлюються і формують стійкі популяції; між ними і місцевими видами відбувається конкуренція за місцезростання та роль у структурі ценозів; саме ці види спричиняють інвазивність природних флорокомплексів); 3) Види, що досягли генетичного успіху, тобто адаптувалися до нових умов існування шляхом зміни життєвої стратегії, гібридизації з близькими видами, мутацій, генетико-автоматичних процесів тощо (таких видів порівняно небагато, проте вони мають великі шанси на закріплення у флорі - насамперед це Сentaurea diffusa (волошка розкидиста) і Хanthium albinum (дурнишник ельбський))[8].
Розширення спектру місцезростань і посилення ролі інвазивних рослин у структурі рослинних угруповань свідчить про збільшення з роками інвазивного потенціалу занесених видів. Зараз за інвазивною спроможністю в Україні найбільшу потенційну небезпеку для довкілля становлять види рослин, що знаходяться у стані експансії (29 видів) і види з високою інвазивною спроможністю (100 видів).
Особливе місце займають види, поширення яких має характер експансії. Для них характерні стрес-толерантність, висока ступінь натуралізації, ефективні засоби і швидкі темпи розповсюдження, висока ценотична активність, широка екологічна амплітуда.
Як зазначалося вище, протягом останніх 150 років в Україні характеру експансії набуло поширення 29 видів адвентивних рослин (Додаток 3). За тривалістю, темпами поширення, характером розвитку (миттєвий спалах, поступово стабільне поширення, флуктуації) експансії окремих видів відзначаються різноманітністю.
До другої половини XX ст. інвазійні рослини були переважно компонентами рудеральних екотопів. На антропогенних трансформованих екотопах згодом сформувалися сталі синантропні угруповання, в яких зараз помітну роль відіграють інвазивні рослини. Чимало видів виступають домінантами.
З другої половини ХХ ст. переважна більшість учасників експансій поширювалась як на антропогенних, такі в напівприродних екотопах. Інвазивні види поступово долають ценотичні бар'єри природних угруповань, що свідчить про те, що з одного боку структура останніх порушена, а з другого - пpo накопичення інвазивної спроможності чужинних видів. Внаслідок цього у флорі України зараз немає жодного флорокомплексу, в якому б не брали участь інвазивні види рослин.
З кінця ХХ ст. все більше видів, що знаходяться в стані експансії, поповнюють групу агріофітів. [10]. Деякі види, занесені в екотопи з нестабільною або порушеною структурою, відразу стають компонентами рослинних угруповань цих екотопів. Це такі види, як Chenopodium ambrosioides (марь амброзівидна), Azolla filiculoides Lam. (азолла папоротевидна) та деякі інші види, занесені водами Дунаю на мілководдя або в прибережні ценози, котрі знайшли там відповідні умови для свого нормального розвитку Тобто, процес натуралізації зараз проходить швидше.
Одним з проявів урбанізації є розповсюдження в околицях населених пунктів інвазивних рослин. За спостереженнями, експансії інвазивних рослин є великої сили фактором, який руйнує цілісність лінійних популяцій на ріках Закарпаття та в інших регіонах України. Окрім прибережної, найбільш інсуляризовані колоніями інвазивних рослин є степовий, лучний та псамофітний (на піщаних грунтах) флорокомплекси.
У таких фрагментованих популяціях підвищується можливість схрещування між близькими видами особливо небезпечна для ендемічних, реліктових видів та інших рідкісних видів, які і так представлені, як правило, невеликими ізольованими популяціями. В пониззі Дніпра та Південного Буга така небезпека для ендемічноі "волошкової флори" загрожує з боку ценотично активного інвазивного виду Centaurea diffuse (волошка розкидиста), широко розповсюдженого у степовій зоні на антропогенних екотопах (переважно придорожніх), перелогах, випасах і напівприродних екотопах, як епеко-агріофіт - на піщаному степу, піскових аренах, трансформованих ділянках степу тощо. Середземноморський вид Centaurea diffuse (волошка розкидиста) утворює гібриди з декількома видами аборигенних волошок: Centaurea margarita-alba Klokov (волошка білоперлинна), Сentaurea steveniana (волошка Стевена). Цей процес розхитує генетичну структуру виду, забруднює генофонд і може навіть призвести до зникнення виду цієї групи волошок[3].
Масове переселення рослин, особливо інвазивних видів, викликає певні зрушення в екосистемах. Втручання інвазивних видів викликає перерозподіл видів в угрупованнях. Цей процес порушує екологічний баланс і врешті-решт може привезти до втрати репрезентативності відповідних флорокомплексів.
На ценотичному рівня відбувається трансформація і деградація напівприродних і природних рослинних угруповань через засмічення адвентивними видами природних флорокомплексів. Особливо впливають на структуру флорокомплексів інвазивні види; вони викликають спрощення їх видового складу, а в екстремальних умовах сприяють заміні синантропним варіантом регіонального фрагменту певного флорокомплексу[10].
Інвазійні види набули широкого поширення в багатьох країнах. Такі види добре пристосовуються до різних умов середовища і часто гібридизують з аборигенними видами, що прискорює їх поширення.
Похожие статьи
-
В Європі проблемами інвазивних видів займається проект, що отримав назву DAISIE ( Delivering Alien Invasive Species Inventories for Europe ). Він...
-
Основні поняття і класифікації інвазивних видів Інвазії неаборигенних видів організмів -- одна з найбільших екологічних проблем сучасності, яка гостро...
-
Вступ - Особливості розповсюдження інвазивного виду Solidago canadensis L. (золотарника канадського)
Інвазії чужорідних видів за межі їх первинних ареалів носять глобальний характер, їх натуралізація і подальше розповсюдження може викликати необоротні...
-
Історія дослідження, систематичне положення лишайників Розвиток промисловості, нераціональне використання природних ресурсів - все це призводить до...
-
Що таке екосистема, її компоненти та особливості - Природоохоронні заходи
Основною функціональною одиницею біоекології є екосистема. Цей термін вперше був введений англійським біологом А. Тенслі в 1935 р. Система - це...
-
Заходи з охорони і відтворення біологічних ресурсів
Охорона біологічних ресурсів здійснюється різними шляхами. Найбільш відомою є так звана пасивна охорона, тобто збереження видів тварин і рослин, які...
-
Планування керування лісами включає складання прогнозів того, як буде виглядати ліс у результаті тих або інших способів керування. Можливість даного...
-
Догляд за деревами та чагарниками здійснювати протягом року: а саме - поливати, вносити добрива, вкривати на зиму, обприскувати крони дерев від пилу,...
-
Слань лишайників буває найрізноманітнішої форми, розміру, забарвлення та консистенції. За формою слані розрізняють три морфологічних типи лишайників:...
-
Особливості традиційних видів добровільного страхування в екологічній сфері - Екологічне страхування
Найбільш звичними, традиційними для страхового ринку України є наступні види добровільного екологічного страхування: 1. Страхування персоналу...
-
Різноманітний хімічний склад відходів і продуктів їх розкладання не виключає утворення хімічних сполук - каталізаторів за участю металів змінної...
-
Зміст, структура, умови та перспективи використання СППР Система підтримки прийняття управлінських рішень є одним з найбільш сучасних і найбільш...
-
Вступ, Склад та характеристика стічних вод - Склад та характеристика стічних вод
У містах і інших населених пунктах утворюються забруднення різного характеру, пов'язані з повсякденною діяльністю людини. До таких забруднень відносяться...
-
Літосфера рослинний грунтовий ерозія Сучасний стан грунтів такий, що він є не стільки природним тілом, скільки продуктом людської діяльності. Шкідливий...
-
При механічному і неповному біологічному очищенні стічних вод у воді об'єкти скидається вода, вміщуючи ще значну кількість органічних забруднень. Навіть...
-
Для підтримки автотранспорту в ошатному вигляді автовласники звертаються до послуг автомобільних мийок. На жаль, достовірних статистичних даних про...
-
Екологія популяції Екологічна структура популяції -- це її стан на даний момент (кількість та густота особин, їх розміщення у просторі, співвідношення...
-
Літосфера - верхня тверда оболонка земної кулі. Найважливішими її частинами є: - поверхневий родючий шар, або грунт, - земні надра (корисні копалини)....
-
Проблеми забруднення грунтів - Екологічні наслідки хімізації сільськогосподарського виробництва
Негативний вплив на грунт надають відходи промислових підприємств, вихлопні гази автотранспорту, шахтні води, відходи нафтопромислів. Надмірна кількість...
-
Роль зелених насаджень в організації комфортного міського середовища
Сучасне місто являє собою антропогенну екосистему, в якій озеленення виконує важливу роль і протягом еволюційного розвитку архітектурно - ландшафтного...
-
Природний заповідник "Єланецький степ"
Перший заповідний об'єкт в районі розміщення заповідника з'явився у 1978 році, коли тут було організовано заказник місцевого значення "Роза" площею 300...
-
Еколого-ценотичний аналіз флори території Кременчуцького водосховища
Постановка проблеми. Будівництво Кременчуцького водосховища, призвело до затоплення прилеглих територій, унаслідок чого 75% первинних природних...
-
Основи ентомобіоіндикації - Біоіндикація як метод оцінки стану навколишнього середовища
У сучасних умовах глобальний характер впливу людини на біосферу у поєднанні з підвищеним забрудненням окремих регіонів створює особливі умови для...
-
Поняття, завдання та об'єкти екології - Основи екології
Сьогодні, коли на всій планеті під впливом людини відбулися помітні зміни як живої, так і неживої природи, дедалі більшого значення набу-ває гармонійна...
-
Види використання об'єктів тваринного світу
Вступ Використання об'єктів тваринного світу здійснюється на праві власності і праві користування. Для задоволення життєво необхідних потреб...
-
Ліхеноіндикація - Біоіндикація як метод оцінки стану навколишнього середовища
Один з ведучих ліхенологів, X. Трас, розділив методи ліхеноіндикації (тобто індикації за допомогою лишайників) на три групи. На перше місце він поставив...
-
Біомоніторинг грунтів - Біоіндикація як метод оцінки стану навколишнього середовища
На основі екологічної характеристики організмів, тобто їх реакцій на вплив факторів середовища, виокремлюють еврибіонти -- види з широкою адаптаційною...
-
Подрібнення відходів термопластів Однією з первинних операцій, що змінюють якість полімерних відходів перед переробкою, є подрібнення. Практично усі...
-
Основні абіотичні фактори та їх характеристика, Світло як екологічний фактор - Абіотичні фактори
Серед абіотичних факторів виділяють: . Кліматичні (вплив температури, світла і вологості); . Геологічні (землетрус, виверження вулканів, рух льодовиків,...
-
Особливості відходів термопластів і фізико-хімічних процесів їх деструкції Полімери (від грецького polus (полюс) - багато і meros (мерос) - частина) - це...
-
Важливою умовою правильного визначення рівнів забруднення тих чи інших об'єктів - відбір представницької проби, склад якої був би таким же, як і склад...
-
Аналитические модели - Математические методы в экологии
Аналитические модели (англ. analytical models) - один из классов математического моделирования, широко используемый в экологии. При построении таких...
-
ВЫЖИВАЕМОСТЬ В ПОПУЛЯЦИИ. КРИВЫЕ ВЫЖИВАНИЯ - Основы экологии
Выживаемость есть параметр, обратный смертности. Если смертность на N особей обозначить через М, то выживаемость определяется разностью N - M. Большой...
-
Развитие популяционного подхода - Экология как наука: история становления
Одной из важнейших задач популяционной экологии было выявление общих закономерностей динамики численности популяций - как отдельно взятых, так и...
-
ЗАКЛЮЧЕНИЕ - Железнодорожный транспорт как источник воздействия на подземные и поверхностные воды
Железнодорожный транспорт занимает ведущее место как в перевозке грузов, так и в пассажирообороте в транспортной системе России. протяженность железных...
-
Вода покриває 71% поверхні Землі. Основна маса води ("96,5%) зосереджена у Світовому океані, причому це солона вода. Середня солоність цих вод -- 35 г/л....
-
Властивості інтегральних геосистем
ВЛАСТИВОСТІ ІНТЕГРАЛЬНИХ ГЕОСИСТЕМ Складність вивчення інтегральних геосистем обумовлена подвійною природою цих утворень. З одного боку, зберігаючи...
-
СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННОЕ ВЛИЯНИЕ НА СОСТОЯНИЕ ПОЧВЫ - Экология почв
Трудности сельскохозяйственного использования и оценки влияния осушительной мелиорации на продуктивность луговых текстурно-дифференцированных почв...
-
Вступ - Орнітологічний заказник "Редьчине"
Багато жителів нашої області можуть зараз мати задоволення, спостерігаючи в природі дивовижних хижаків, тому що фауна Кіровоградщини представлена 28...
-
Температура як екологічний фактор - Абіотичні фактори
Всі хімічні процеси, що протікають в організмі, залежать від температури. Зміни теплових умов, часто спостерігаються в природі, глибоко відбиваються на...
Розповсюдження інвазивних видів в екосистемах - Особливості розповсюдження інвазивного виду Solidago canadensis L. (золотарника канадського)