Правова охорона навколишнього природного середовища у промисловості


Вступ

Основним забруднювачем навколишнього природного середовища є промисловість. Великої шкоди об'єктам природи і здоров'ю людини завдає чорна та кольорова металургія, вугільна, нафтодобувна і нафтопереробна, а також хімічна промисловість. Тому екологізація всієї економічної діяльності є необхідною і обов'язковою.

Зменшення шкідливого впливу промислового виробництва відбувається за кількома напрямками: 1) шляхом удосконалення очищення шкідливих викидів і відходів промислового виробництва, підвищення ефективності роботи очисних споруд, суворого дотримання нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище; 2) шляхом удосконалення технологічних процесів з метою очищення відходів виробництва, випуску екологічно чистої продукції; 3) шляхом зміцнення режиму екології; 4) шляхом запровадження маловідходної і безвідходної технології, заснованої на комплексному використанні природних ресурсів, при замкнутому циклі виробництва.

Загальні вимоги до охорони навколишнього природного середовища в процесі господарювання повинні охоплювати всі стадії господарського процесу: доексплуатаційну, експлуатаційну і післяексплуатаційну. Доексплуатаційна стадія включає розміщення об'єкта, проектування, будівництво, приймання в експлуатацію. Експлуатаційна стадія передбачає паспортизацію виробничої діяльності об'єкта, дозвіл на викиди, встановлення нормативів викидів та лімітів використання природних ресурсів, контроль за виконанням відповідних правил. Післяексплуатаційна стадія включає випуск продукції і розміщення відходів. Розміщення виробничо-господарського об'єкта - це початкова стадія виробничого процесу, яка полягає у визначенні конкретного місцерозташування об'єкта в навколишньому природному середовищі. Обгрунтування місця будівництва об'єкта здійснюється за наявності природних ресурсів, з урахуванням впливу на навколишнє природне середовище під час експлуатації об'єкта, що проектується. На стадії проектування розробляється, узгоджується і затверджується проектно-кошторисна документація на будівництво господарського об'єкта.

1. Правова охорона навколишнього природного середовища у промисловості

Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей. Термін "оцінка впливу на навколишнє природне середовище" означає діяльність, спрямовану на виявлення і прогнозування очікуваного впливу на житлові райони, здоров'я і добробут людей за допомогою різних заходів і проектів, а також подальшу інтерпретацію і передачу одержаної інформації.

Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємності даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об'єктів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів на навколишнє природне середовище.

Порядок розроблення матеріалів оцінки впливу на навколишнє природне середовище в складі передпроектної і проектно-кошторисної документації здійснюється згідно з вимогами державних будівельних норм України.

Ці норми обов'язкові для органів державного управління, контролю і експертизи, місцевого та регіонального управління, підприємств, які здійснюють проектування і будівництво, незалежно від форм власності. Крім того, на цій стадії екологічним законодавством передбачається обов'язкове проведення державної екологічної експертизи. Позитивний висновок екологічної експертизи відкриває можливості фінансування будівництва об'єкту.

На стадії будівництва необхідно додержуватися будівничих норм та правил, а також екологічних вимог, які ставляться до проекту. Чинне законодавство передбачає певні умови та гарантії виконання екологічних вимог при будівництві об'єктів. У першу чергу вони полягають у здійсненні спеціальними органами контрольно-наглядної функції. При цьому будівельна установа здійснює авторський нагляд за будівництвом об'єкта, санітарно-епідеміологічна служба -- санітарно-епідеміологічний нагляд, а державний екологічний контроль здійснює Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та інші спеціально уповноважені державою на це природоохоронні органи. Припис контролюючих органів є обов'язковим для виконання. У разі невиконання їх вказівок ці органи мають право прийняти рішення про припинення або заборону робіт до ліквідації виявлених недоліків

Після закінчення будівництва об'єкта здійснюється прийняття його в експлуатацію. Прийняття цих об'єктів в експлуатацію здійснюється згідно з Положенням про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення, затвердженого постановою Уряду України від 5 серпня 1992 року державними комісіями з обов'язковою участю органів державного санітарного нагляду і охорони навколишнього природного середовища. Чинним законодавством забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечене у повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво. Об'єкт вважається введеним в експлуатацію з часу підписання державною приймальною комісією акта про прийняття об'єкта в експлуатацію.

Загальні правові заходи щодо охорони навколишнього природного середовища на стадії експлуатації виробничо-господарського об'єкта містяться у Законі України від 27 березня 1991 року "Про підприємства в Україні". Згідно зі ст. 4 цього закону підприємство зобов'язане своєчасно здійснювати природоохоронні заходи, спрямовані на припинення негативного виливу його виробництва на навколишнє природне середовище, здоров'я та власність людей. Фінансуються такі заходи за рахунок власних коштів або інших джерел.

Екологічна безпека і охорона навколишнього природного середовища забезпечуються шляхом екологічної паспортизації промислових підприємств, нормування і лімітування, внесення зборів за використання природних ресурсів і за забруднення навколишнього природного середовища, здійснення екологічного контролю.

На промислових підприємствах, що шкідливо впливають або можуть впливати на стан навколишнього природного середовища, розробляються екологічні паспорти. Екологічний паспорт-- це нормативно-технічний документ, який містить дані щодо використання природних ресурсів та визначення впливу виробництва на навколишнє природне середовище. В екологічному паспорті містяться такі дані: обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин та їх види; обсяги та види використання природних ресурсів; відомості про обсяги та характер виробництва, наявність природоохоронного обладнання; екологічна характеристика продукції, що випускається; відомості про характеристики відходів, які створюються на підприємстві. Екологічні паспорти промислових підприємств мають велике значення, бо містять зведені статистичні дані про забруднюючі речовини.

В основі взаємовідносин підприємства з навколишнім природним середовищем лежать екологічні нормативи, які встановлюються органами державного контролю. Система екологічних нормативів включає: нормативи екологічної безпеки; гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.

Крім того, використання природних ресурсів підприємством здійснюється на підставі лімітів. Ліміти визначають обсяги природних ресурсів, тобто встановлюють обмеження у вилученні і споживанні природних ресурсів з метою раціонального їх використання. На підставі затверджених лімітів суб'єкти господарської діяльності одержують дозволи на спеціальне використання конкретних природних ресурсів, які засвідчують право підприємств на використання цих природних ресурсів. Порядок затвердження лімітів і одержання дозволів визначається постановою Уряду України від 10 серпня 1992 року "Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення".

Використання природних ресурсів на території України є платним. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює збори за спеціальне використання природних ресурсів і за забруднення навколишнього природного середовища. Збори є обов'язковими платежами і мають податковий характер. Нормативи зборів встановлюються чинним законодавством. Зокрема, наказом Мінприроди України від 26 грудня 1996 року затверджені базові нормативи плати за забруднення навколишнього природного середовища України. Збори за використання природних ресурсів і за забруднення навколишнього природного середовища в межах встановлених лімітів відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку. Вказані збори належать до економічних заходів забезпечення охорони навколишнього природного середовища. Поняття, форми й види вказаних зборів розглядаються у відповідних розділах даного підручника.

З метою дотримання екологічних вимог на підприємствах промисловості здійснюється поряд з державним і виробничий контроль. На підприємствах з великим обсягом виробництва та розгалуженою системою управління створюється служба охорони навколишнього середовища. Контрольна діяльність служби охоплює практично всі сторони природоохоронної роботи підприємства. Основними її напрямками є контроль за виконанням природоохоронних планів та заходів, дотриманням норм і правил щодо охорони навколишнього середовища у процесі виробництва, удосконалення технологічного виробництва.

Екологічна служба підприємства очолюється відділом охорони навколишнього середовища, який здійснює свою діяльність на підставі Положення про відділ охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів. Цей відділ є основним органом управління в галузі охорони довкілля і використання природних ресурсів і поряд з керівництвом підприємства несе відповідальність за охорону навколишнього природного середовища і організацію раціонального використання природних ресурсів.

Чинне законодавство передбачає певні вимоги до продукції, що виробляється. Основні екологічні вимоги до товарів закріплені в Законі України від 15 грудня 1993 року "Про захист прав споживачів". Зокрема, товари, на які законодавством встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки навколишнього природного середовища, підлягають обов'язковій сертифікації. Реалізація та використання цих товарів без сертифіката відповідності забороняється. Для медикаментів, харчових продуктів, виробів побутової хімії та інших товарів, споживчі властивості яких можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна і навколишнього природного середовища, встановлюється термін придатності, який вважається гарантійним терміном.

У процесі експлуатації підприємств промисловості створюються виробничі відходи, які можуть бути небезпечними для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Чинним законодавством передбачається, що підприємства, установи, організації повинні вживати ефективних заходів до зменшення обсягів відходів, їх знешкодження, переробки, безпечного складування або захоронення. Основним нормативним актом у цій галузі є закон України від 5 березня 1998 року "Про відходи", який визначає основні умови, вимоги і правила екологічно безпечного поводження з відходами, а також систему заходів, пов'язаних з організаційно-економічним стимулюванням ресурсозбереження. Усі виробничі підприємства незалежно від форм власності зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; визначати склад і властивості відходів, що утворюються; виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються; забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, що мають ресурсну цінність та підлягають утилізації; брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами; не допускати змішування відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати контроль за станом місць и об'єктів розміщення власних відходів.

У сфері поводження з відходами встановлюються такі нормативи: граничні показники утворення відходів у технологічних процесах; питомі показники утворення відходів, використання та витрати сировини у технологічних процесах. Ці нормативи розробляються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, а також підприємствами, установами та організаціями за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Висновок

На території України забороняється вести будь-яку виробничу діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Постановою Уряду України від 3 серпня 1998 року затверджений Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів. Згідно з цим нормативним актом власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають до органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на місцях заяви на одержання дозволу на розміщення відходів. На підставі одержаних дозволів власники відходів готують скориговані проекти лімітів на утворення та розміщення відходів і подають їх на погодження органам Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на місцях. Дозвіл набирає чинності після затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів.

Зберігання та знищення відходів здійснюється у спеціально визначених для цього місцях чи на об'єктах. На кожне таке місце чи об'єкт складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування та код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження. Значну небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини створюють небезпечні відходи. Законодавство України закріплює загальні вимоги щодо поводження з небезпечними відходами. Зокрема, виробники небезпечних відходів повинні мати дозволи (ліцензії) на поводження з ними.

Згідно із Законом України "Про підприємства в Україні" підприємство зобов'язане відшкодувати відповідній раді збитки, завдані нераціональним використанням землі і забрудненням навколишнього природного середовища. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відшкодування заподіяної шкоди здійснюється у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс та методик обрахування розмірів шкоди. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. Згідно із роз'ясненням Вищого арбітражного суду України у цьому випадку шкода компенсується за фактичними витратами на відновлення стану навколишнього природного середовища з урахуванням понесених збитків, у тому числі й неодержаних доходів.

Більшість промислових підприємств є джерелами підвищеної екологічної небезпеки, тому вони зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ та навмисних дій потерпілих.

Література

Баб'як О. С, Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000.- 216 с.

Балюк Г. І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. - К.: Хрінком Інтер, 2006. - 192 с.

Екологічне право. Особлива частина Підручник. За редакцією академіка АПрН України, В. І. Андрейцева. К.: Істина, 2001

Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. - X., 2005.

Екологічне право України За редакцією професорів В. К. Попова і А. П. Гетьмани. Харків, "Право". 2001

Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. -- К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка", 2005. - 848 с/

Закон України "Про охорону навколишнього середовища". - К., 1991.

Закон України "Про охорону атмосферного повітря". - К., 1992

Бринчук М. М. Правовая охрана атмосферного воздуха. -- М., 1986.

Габитов Р. X. Воздухоохранное право. -- Уфа, 1999.

Габитов Р. X Теоретические проблемы организации правовой охраны атмосферы Земли в современных условиях. -- Уфа, 2000.

Кузнецова О. К, Радчик О. Л. Загрязнение окружающей среды отходами и опасными веществами. -- М., 2001.

Роун Ш. Озоновый кризис. Пятнадцатилетняя эволюция неожиданной глобальной опасности. -- М., 1993.

Фомин Г. С, Фомина С. Н. Воздух: контроль загрязнений по международным стандартам. -- М., 1993.

Шемшученко Ю. С. Правовые проблемы экологии. -- К., 1989.

Похожие статьи




Правова охорона навколишнього природного середовища у промисловості

Предыдущая | Следующая