Законодавча база - Методи захисту повітряного басейну

Законодавчі заходи регулюють суспільні відносини у використанні та відтворенні природних ресурсів, здійснюють екологічну політику уряду, спрямовану на попередження забруднення повітряного басейну шкідливими речовинами і захист здоров'я населення. Законодавчі заходи забезпечують гармонійний розвиток фізичних і духовних сил, високий рівень працездатності і активне довголіття кожного члена суспільства, попереджають захворюваність і знижують її, ліквідують чинники та умови, які негативно впливають на здоров'я населення.

Законодавство складається з актів, затверджених державними органами. Ретроспективний аналіз даних літератури свідчить про те, що в 1273 р. англійський парламент прийняв закон про заборону використання вугілля як забруднювача атмосферного повітря. У Росії в 1883 р. вперше вийшло положення "Про дозвіл і устаткуванні приватних заводів, мануфактурних, фабричних та інших установ у м. Санкт-Петербурзі", в якому була зроблена спроба класифікувати промислові підприємства на три категорії залежно від завданої шкоди атмосферному повітрю. А в 1913 р.

В нашій країні Управління головного лікарського інспектора підготувало законопроект "Про санітарну охорону повітря, води і грунту", а також "Положення про санітарну охорону повітря від забруднення димом". Але основні принципи законодавства в галузі охорони атмосферного повітря були сформульовані в період організації Народного комісаріату охорони здоров'я в 1918 р. У 1929-1930 рр.. почали проводити наукові дослідження з гігієни атмосферного повітря і був організований трест "Газоочистка з проектування газоочисних споруд та їх впровадження на підприємствах".

У 1947 р. прийняті "Санітарні норми проектування промислових підприємств". У цьому документі вперше були визначені вимоги до вибору земельної ділянки під будівництво промислових підприємств і встановлено розміри СЗЗ залежно від класу їх небезпеки. У 1949 р. вийшла постанова Ради Міністрів "Про заходи боротьби з забрудненням атмосферного повітря і поліпшення санітарно-гігієнічних умов населених місць", відповідно до якого вперше заборонялося затвердження проектів будівництва, реконструкції промислових підприємств, які не передбачають санітарно-технічних заходів.

У 1969 р. були затверджені "Основи законодавства СРСР і союзних республік про охорону здоров'я", а в 1973 р. постановою Ради Міністрів - "Положення про державний санітарний нагляд" № 361, в якому визначено мету, завдання і права санітарно-епідеміологічної служби. В Україні в 1971 р. Верховною Радою був прийнятий закон про охорону здоров'я, а в 1973 р. МОЗ України затвердило наказ № 517 "0 державний санітарний нагляд в Україні". 25.06.1980 р. був прийнятий "Закон про охорону атмосферного повітря", відповідно до якого на санітарно-епідеміологічну службу було покладено контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм і правил у цій галузі.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 р. "Про проголошення незалежності України" та прийняттям "Акта проголошення незалежності України" санітарно-епідеміологічна служба України у своїй діяльності керується такими законодавчими документами, в Зокрема Конституцією України (прийнятої на V сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р.).Повновладдя народу України в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів реалізується на підставі Конституції України. Відповідно до ст. 13, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу. У ст. 16 підкреслюється, що екологічна безпека і підтримання екологічної рівноваги, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави.

1.07.1991 р. прийнятий закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", який визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Згідно ст. 52 цього документа підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані дотримуватися правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин з тим, щоб не допустити забруднення ними навколишнього природного середовища. При створенні нових хімічних препаратів і речовин, інших потенційно небезпечних для навколишнього середовища субстанцій повинні розроблятися і затверджуватися МОЗ України допустимі рівні вмісту цих речовин у об'єктах навколишнього природного середовища, методи визначення їх залишкової кількості та утилізації після використання.

У ст. 53 вказується, що виробництво і використання нових штамів мікроорганізмів та інших біологічно активних речовин дозволяється лише після проведення комплексних досліджень їх впливу на здоров'я людей і навколишнє природне середовище при узгодженні з МОЗ України. У ст. 55 підкреслюється, що підприємства, установи, організації та громадяни повинні вживати ефективних заходів щодо зменшення обсягів утворення та знешкодження, переробки, безпечного складування або захоронення виробничих, побутових, інших відходів. Ст. 68 передбачає дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

    19.11.1992 р. постановою Верховної Ради України були затверджені "Основи законодавства України про охорону здоров'я", які спрямовані на забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, негативно впливають на їх здоров'я, попередження хвороб і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості. Санітарно-епідеміологічне благополуччя територій і населених пунктів України забезпечує система державних стимулів, дотримання санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм та організація державного санітарного нагляду. 16.10.1992 р. був введений в дію Закон України "Про охорону атмосферного повітря", який спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та попередження несприятливого впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище. Цей закон визначає правові та організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря. 24.02.1994 р. був введений в дію Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення". Згідно ст. 19, якість атмосферного повітря в населених пунктах, на території підприємств, закладів, організацій та інших об'єктів повинно відповідати санітарним нормам. Підприємства зобов'язані вживати належних заходів щодо попередження забруднення атмосферного повітря та усунення його причин. Разом з зазначеними вище законодавчими документами санепідслужба при здійсненні попереджувального і поточного державного санітарного нагляду керується інструктивними, нормативно-методичними матеріалами, а саме: 1) ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень"; 2) ГОСТ 17.2.3.01-86 "Правила контролю якості повітря населених пунктів"; 3) ОНД-86 "Методика розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, які містяться у викидах підприємств"; 4) "Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів" (затверджені наказом № 173 МОЗ України від 19.06.1996 р.; 5) "Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць" (від забруднення хімічними та біологічними речовинами) - ДСП-201-97. 9.02.1995 р. Верховна Рада України прийняла закон "Про екологічну експертизу", який спрямований на попередження несприятливого впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища і здоров'я людей, а також оцінку ступеня еколого-гігієнічної безпеки господарської діяльності та еколого-гігієнічної ситуації на окремих територіях та об'єктах. В області профілактичної медицини законом визначено такі завдання: встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарних норм; оцінка впливу їх діяльності на популяційному-ве здоров'я і ефективність заходів з охорони здоров'я населення. Головним принципом експертизи є гарантування безпечного для життя і здоров'я людей навколишнього природного середовища.

Похожие статьи




Законодавча база - Методи захисту повітряного басейну

Предыдущая | Следующая