Особливості формування звітності з обліку готової продукції - Облік наявності та руху готової продукції на підприємстві

Законодавчі, нормативні та регулюючі документи до теми: 1. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р., №996-ХІV. 2. П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р., № 87. 3. П(С)БО 6 "Виправлення помилок та зміни у фінансових звітах", затв. наказом Міністерства фінансів України від 28.05.99р., №137. Відповідно до Закону "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р., № 996-ХІV фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства за звітний період. Мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності і вимоги до визнання і розкриття її елементів, що визначені в П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності". Метою формування фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб. До користувачів фінансової звітності відносяться як юридичні, так і фізичні особи, яким для прийняття рішення потрібна інформація про діяльність підприємства. Всіх користувачів можна умовно розділити на зовнішніх і внутрішніх. До зовнішніх користувачів належать: 1) інвестори; 2) акціонери; 3) кредитори та постачальники; 4) покупці та клієнти; 413 5) податкові органи; 6) органи державної статистики; 7) інші державні установи. До внутрішніх користувачів належать: 1) керівництво підприємства; 2) управлінський персонал; 3) працівники підприємства; 4) профспілкові органи. Потреби користувачів визначають обсяг інформації (відповідно, і склад фінансової звітності), а також її види та форми. Інформаційні потреби різних користувачів фінансової звітності подано у таблиці (табл. 16.1). Таблиця 16.1 Інформаційні потреби користувачів звітності Користувачі звітності Інформаційні потреби 01 02 Інвестори, власники Придбання, продаж та володіння цінними паперами. Участь у капіталі підприємства Оцінка якості управління Визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу Керівництво підприємства Регулювання діяльності підприємств Банки, постачальники та інші кредитори Забезпечення зобов'язань підприємств Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання Замовники Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання Працівники підприємства Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання. Забезпечення зобов'язань підприємства перед працівниками Органи державного управління Формування макроекономічних показників 414 У п.1. ст.14 Закону "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" вказані користувачі, яким підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність, до таких користувачів відносяться: а) органи, до сфери управління яких належать підприємства; б) трудові колективи (на їх вимогу); в) власники (засновники) підприємства. Зазначеною нормою Закону передбачено також, що "органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства". У Порядку № 419 конкретно названо також деяких інших користувачів фінансової звітності. Зокрема, у встановлених законодавством випадках підприємства зобов'язані звітувати перед: а) органами державної статистики; б) органами Державного казначейства (щодо бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету); в) фінансовими відділами райдержадміністрацій, міськвиконкомів; фінансовими управліннями обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій (щодо використання асигнувань, отриманих із місцевих бюджетів). Форми фінансової звітності перелічено у п.2 ст.11 Закону "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Усього їх п'ять: - Баланс (Ф№1); - Звіт про фінансові результати (Ф№2); - Звіт про рух грошових коштів (Ф№3); - Звіт про власний капітал (Ф№4); - Примітки до звітів (Ф№5). Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду та розкриття облікової політики та її змінах, 415 що робить можливим ретроспективний та перспективний аналіз діяльності підприємства (табл. 16.2). Таблиця 16.2 Призначення основних компонентів фінансової звітності Компонент фінансової звітності Зміст Використання інформації 01 02 03 Баланс Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємствами на дату балансу. Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності підприємства; прогнозування майбутніх потреб у позиках; оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство, ймовірно, контролюватиме в майбутньому Звіт про фінансові результати Доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період. Оцінка та прогноз: прибутковості діяльності підприємства; структури доходів та витрат. Звіт про власний капітал Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Оцінка та прогноз змін у власному капіталі. Звіт про рух грошових коштів Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду. Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Примітки Обрана облікова політика. Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов'язкова за П (С) БО. Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості. Оцінка та прогноз: облікової політики; ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов'язання; діяльності підрозділів підприємства, тощо. Відповідно до статті 13 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітністість в Укоаїні" і пункту 12 П(С)БО 1 звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжну звітність складають щоквартально або щомісяця наростаючим підсумком з початку 416 звітного року, і вона для всіх підприємств включає тільки дві форми - баланс і звіт про фінансові результати. В окремих випадках звітний період може бути меншим або більшим за рік. Зокрема: а) перший звітний період щойно створеного підприємства може бути меншим ніж 12 місяців, але не повинен перевищити 15 місяців. б) звітним періодом підприємства, що ліквідують, є період з початку року до дати прийняття рішення про його ліквідацію. Це передбачено п.3 ст.13 Закону про бухгалтерський облік і п.13 П(С)БО 1. Згідно з п.21 П(С)БО 1 у кожному фінансовому звіті (залежно від його форми) має бути вказано: - або дату, станом на яку наведено його показники (баланс); - або період, який охоплює цей звіт (звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал). Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від основного (календарний рік) або проміжного (квартал, місяць) звітного періоду, то причини та наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності. Відповідно до вимоги ст. 14 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок № 419, яким визначено порядок і встановлено такі терміни подання фінансової звітності: а) квартальна (крім зведеної та консолідованої) - не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним; б) річна - не пізніше 20 лютого року, наступного за звітним. Якщо дата подання звітності збігається з неробочим (вихідним або святковим днем), термін подання переносять на перший після вихідного робочий день. Основний елемент форм фінансової звітності - стаття. Кожна стаття відповідає конкретному виду об'єктів обліку (активів, зобов'язань, капіталу, 417 витрат, доходів тощо). За економічним змістом статті об'єднано в розділи та частини. В українському варіанті фінансових звітів (на відміну від міжнародної практики, де статті звітів визначають самі підприємства, керуючись при цьому принципами складання фінансової звітності), - найменування статей (показників), а також коди рядків стандартизовано (встановлено відповідними стандартами) і в усіх формах відображено у графах 1 і 2. Решту граф призначено для заповнення показниками підприємства, яке звітує. Причому в різних формах звітності для заповнення призначено різну кількість граф. Пунктом 10 П(С)БО 1 встановлено певні критерії, яким повинна відповідати стаття, для того, щоб була підстава відобразити її у фінансовій звітності. Такими критеріями визначено: - наявність ймовірності надходження і вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею; - можливість достовірної оцінки статті. Крім того, фінансові звіти повинні відповідати певним якісним характеристикам. Перелік цих характеристик наведено в п.14-17 П(С)БО 1. До них належать: а) дохідливість і однозначність тлумачення (за умови, що користувачі мають достатні знання і зацікавленість у сприйнятті інформації, яка міститься у фінансових звітах); б) доречність і достовірність інформації. При цьому доречною вважають інформацію, яка "...впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому", а достовірною вважають інформацію, яка "...не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності"; в) порівнянність, можливість порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди, а також фінансові звіти різних підприємств. 418 16.2. Принципи формування фінансової (бухгалтерської) звітності Принципи ведення бухгалтерського (фінансового) обліку у світовій практиці регулюються положеннями (стандартами), які розробляють професійні організації бухгалтерів. При цьому вони мають рекомендаційний характер та грунтуються на концептуальній основі складання та подання фінансових звітів, розробленій Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. В Україні основи системи бухгалтерського обліку закладено у Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та конкретизовано в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Методологічні засади застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку та обліку окремих господарських операцій викладено у відповідних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Загальною умовою складання фінансової звітності у національному обліку є слідування та використання принципів зазначених у П(С)БО 1 до яких належать: обачність, автономність, безперервність, історична собівартість, єдиний грошовий вимірник тощо. Принцип обачності є досить новим для вітчизняного обліку. Сутність його полягає у виборі бухгалтером такого методу оцінки, який дозволяє уникнути заниження у фінансовій звітності витрат і зобов'язань та відповідно завищення активів і доходів. Сутність принципу автономності полягає у тому, що активи, капітал і зобов'язання підприємства повинні розглядатися окремо від активів, капіталу, зобов'язань інших підприємств та окремо від майна, доходів і зобов'язань власників цього підприємства, оскільки бізнес є самостійною, відокремленою від засновника субстанцією. Принцип історичної собівартості означає, що під час оприбуткування на баланс активів їх слід оцінювати, виходячи з витрат на виробництво або придбання, тобто за собівартістю, яка склалася історично. 419 Решту методів оцінки активів (ринкова вартість, справедлива вартість тощо) варто застосовувати лише у випадках, коли такі витрати неможливо визначити з високим ступенем достовірності або коли оцінка активів за їх історичною собівартістю не відповідає економічній доцільності їх придбання. Сутність принципу єдиного грошового вимірника полягає у тому, що вимірювання й узагальнення всіх операцій, що їх проводять у регістрах бухгалтерського обліку, здійснюються в єдиній грошовій одиниці незалежно від того, скільки видів валют підприємство має у своєму розпорядженні. Основне завдання принципу превалювання змісту над формою полягає у тому, що облік усіх господарських операцій (реєстрацію фактів господарського життя) необхідно здійснювати відповідно до сутності цих операцій та економічної реальності, а не тільки виходячи з їх юридичної форми. Такий принцип як безперервність можна розглядати подвійно: власне як принцип і як умову (припущення). Безперервність полягає у тому, що оцінка активів і зобов'язань здійснюється виходячи з умови, що діяльність підприємства продовжуватиметься необмежено довго і його ліквідація в недалекому майбутньому не очікується. Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат полягає в тому, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно зіставити доходи звітного періоду та витрати, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей. Інакше кажучи поняття доходів і витрат не потрібно ідентифікувати з грошовими потоками. Цей принцип не є для вітчизняного обліку новим, оскільки уже в процесі обліку ми зіставляємо отримані доходи та понесені на них витрати. Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на певні проміжки часу з метою складання фінансової звітності. Вітчизняний облік передбачає поділ звітності на періодичну (місяць, квартал, півріччя, 9 420 місяців) та річну. Обов'язкова подача фінансової звітності передбачає квартальні періоди та річну. Згідно з принципом повного висвітлення фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Принцип послідовності передбачає постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності. У міжнародних стандартах фінансової звітності поняття принципів складання фінансової звітності не зустрічається. В основу обліку та звітності покладено такі норми та правила:

    1) Два фундаментальні методи (припущення) - метод нарахування та неперервності діяльності. 2) Чотири якісні характеристики фінансової звітності: зрозумілість, доцільність (включаючи суттєвість), надійність (включаючи правдиве представлення, переважання суттєвості над формою, нейтральність, обачність, повноту) та порівнянність. 3) Чотири обмеження доцільності та надійності інформації: своєчасність, баланс між вигодами та затратами, баланс між якісними характеристиками, достовірність та об'єктивне представлення.

Похожие статьи




Особливості формування звітності з обліку готової продукції - Облік наявності та руху готової продукції на підприємстві

Предыдущая | Следующая