Аналіз та аудит діяльності ТзОВ "Липчанблок" - Аналітичний та синтетичний облік витрат

Формування показників звіту про фінансові результати.

Згідно Порядку подання фінансової звітності від 28 лютого 2000 року всі юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, зобов'язані вести та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність, яку підписують керівник та головний бухгалтер підприємства.

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період в установленій формі для прийняття користувачем визначених ділових рішень.

Бухгалтерська звітність - це звітність, яка складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних споживачів (працівників і керівників підприємства, банків, покупців, постачальників, інвесторів тощо).

Форми фінансової звітності підприємств і порядок їх заповнення встановлюється Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

Мета фінансової звітності - надання користувачам інформації для прийняття управлінських рішень про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Склад фінансових звітів:

    - Баланс; - Звіт про фінансові результати; - Звіт про рух грошових коштів; - Звіт про власний капітал; - Примітки.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року у складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну звітність органам до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів.

Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою - дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата.

Квартальна звітність подається підприємствами органам, не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 20 лютого наступним за звітним роком.

Перед складанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства.

Проведення інвентаризації також обов'язкове у разі: передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства в акціонерне товариство; зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ); встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей, а також за приписом судово-слідчих органів; пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії; ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Порядок проведення інвентаризації та врегулювання розбіжностей щодо фактичної наявності активів та зобов'язань з даними бухгалтерського обліку визначається Міністерством фінансів України.

Кожну форму фінансової звітності підписують керівник підприємства і головний бухгалтер. У річній фінансовій звітності підприємство зобов'язане наводити показники за попередній рік.

При заповненні статей Балансу у звітному році необхідно забезпечити відповідність показників вступного сальдо трансформації, що мала місце на підприємстві. Тут, зокрема, враховують організаційно-структурні зміни підприємства (вибуття, приєднання частин, структурних підрозділів, філій підприємства), що відбулися станом на 1 січня звітного року, виправлення таких виявлених у звітному році помилок за минулі роки, які впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), тобто наводиться скоригована на зазначені зміни величина відповідної статті Балансу станом на 31 грудня попереднього року, а у графі 4 Балансу - показник (сальдо) відповідного рахунка (субрахунка) бухгалтерського обліку станом на кінець звітного року.

Показники Балансу, які при визначенні підсумків вираховуються (вважаються від'ємними), у звітності наводяться в дужках. Дужки у затвердженому оригіналі-макеті форм фінансової звітності виготовлені друком і в такому варіанті (без знищення дужок) мають подаватися всім адресатам (користувачам), а в передбачених випадках оприлюднюватися.

На підприємстві ТзОВ "Липчанблок" звітність подається періодично в податкову інспекцію та в Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, по безробіттю та по страхуванню від нещасних випадків, також подається статистична звітність, згідно встановлених термінів (фінансова звітність ТзОВ "Липчанблок" наведена в додатках). Після закінчення поточного року первинні документи подаються в архів підприємства.

Аналіз показників рентабельності.

На короткострокову і довгострокову платоспроможність підприємства впливає його здатність отримувати прибуток. Підприємство вважається рентабельним, якщо в результаті реалізації продукції (робіт, послуг) воно покриває усі свої витрати і, крім цього, отримує прибуток. Показники рентабельності вимірюють дохідність підприємства і визначають інтереси учасників економічного процесу. Якщо прибуток визначає абсолютний показник фінансового результату діяльності підприємства, то поняття рентабельності - це показник, який характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність - це відносний показник, який порівнює отриманий ефект (прибуток) з витратами або використаними фінансовими ресурсами для досягнення цього ефекту.

Від цього в першу чергу залежить вибір оцінного показника прибутку, що використовується в розрахунках. Як правило, використовуються чотири різні показники:

    - валовий прибуток (ряд. 050 ф. № 2); - операційний прибуток (ряд. 100 ф. № 2); - прибуток від звичайної діяльності до оподаткування (ряд. 170 ф. № 2); - чистий прибуток (ряд. 220 ф. № 2).

Використання кожного з вищевказаних видів прибутку для розрахунків рентабельності залежить від мети дослідження, але найчастіше використовують значення чистого прибутку, бо він дає найбільш об'єктивну характеристику рентабельності.

Залежно від того, з чим порівнюється вибраний вид прибутку, виділяють дві - основні групи коефіцієнтів рентабельності:

    - рентабельність реалізації; - рентабельність інвестицій (капіталу).

При оцінці рентабельності реалізації розраховуються або коефіцієнти рентабельності щодо всієї продукції в цілому, або за її окремими видами. В цій групі коефіцієнтів найбільш широко використовуються два значення коефіцієнтів, які будуть досліджені в даній роботі на прикладі діяльності ТзОВ "Липчанблок".

Коефіцієнт рентабельності продажів із застосуванням показника чистого прибутку показує ефективність виробничої діяльності підприємства та раціональну політику ціноутворення. Цей коефіцієнт є одним з кращих інструментів визначення спроможності керівництва підприємства приймати виважені управлінські рішення по виробничих питаннях, бо він відображає повний вплив структури капіталу та раціонального фінансування на рентабельність виробництва.

Коефіцієнт оборотності активів (коефіцієнт трансформації). Коефіцієнт трансформації розширяє та доповнює аналітичне значення коефіцієнту рентабельності продажів. За його допомогою оцінюється ефективність використання підприємством всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх залучення.

Коефіцієнт трансформації показує, скільки разів за звітній період здійснюється повний цикл виробництва та обігу, що дає відповідний ефект в отриманому прибутку і відповідно у підвищенні рентабельності виробництва.

Як бачимо із динаміки зміни даного коефіцієнту його зменшення перед умовлено перш за все за рахунок різкого падіння обсягів чистого доходу від реалізації власної продукції. З іншого боку - велика зношеність основних засобів (рядки 32 Балансу) забезпечила більш плавне падіння значень даного коефіцієнта. Можна зробити висновок, що підприємство знижує інтенсивність та ефективність використання всіх видів активів і особливо виробничого обладнання (виробничої потужності).

Наступна група показників рентабельності - рентабельність капіталу, в якій згідно як міжнародної так і вітчизняної практики застосовуються два основні показники рентабельності активів і рентабельності власного капіталу.

Рентабельність сукупних активів - наступний важливий показник, який характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує власні активи для отримання прибутку. Даний коефіцієнт об'єднує два показники - частку чистого прибутку в одній гривні чистого доходу та коефіцієнту оборотності активів (трансформації).

Дані розрахунків свідчать про погану роботу підприємства за 2008 - 2009 роки, або негативні показники рентабельності активів характеризують про серйозні недоліки в керівництві підприємством, що привело до погіршення фінансового стану. Ситуація на підприємстві розглядається як несприятлива. При зниженні рентабельності продажів необхідно було прагнути до значного прискорення обороту активів.

Загальноприйнятих значень рентабельності, на які можна орієнтуватися при проведенні аналізу фінансової звітності і визначенні рекомендацій для прийняття управлінських рішень, не існує, тому кожне підприємство виробляє свої стереотипи відносно рівня ефективності виробничої діяльності. Одним із прийнятих методів може бути застосування порівняльного аналізу, при якому за нормативні показники можуть бути застосовані або середні показники по галузі, по регіону, або кращі показники окремих аналогічних підприємств.

Що ж стосується показників рентабельності ТзОВ "Липчанблок" , то очевидно, що вони, як і інші показники, які були розглянуті в цьому розділі дипломної роботи, вказують на серйозний кризовий стан фінансово-господарської діяльності підприємства і низьку кваліфікацію менеджменту, яка і привела підприємство до кризи. У зв'язку з цим слід відзначити про необхідність для підприємства вибір оптимального стану між власними і залученими ресурсами, зменшення виробничих витрат за будь-якого обсягу реалізації продукції, проведення заходів з мінімізації податкових платежів.

В закордонній та вітчизняній практиці показник рентабельності власного капіталу є одним із способів оцінки майстерності менеджерів до управління інвестиціями, бо з точки зору інвесторів оцінкою результатів господарської діяльності є наявність прибутку на вкладений капітал, який залежить в умовах ринкової економіки від багатьох чинників, що впливають на його абсолютне і відносне значення. Тому стала тенденція до зниження абсолютного і відносного його значення є небезпечним сигналом для інвесторів.

Для аналізу впливу факторів першого порядку на результативний показник застосуємо прийом елімінування. Для зручності процесу визначення впливу схематично побудуємо структурно-логічну модель:

Схема 3.1

Модель факторного аналізу рентабельності власного капіталу

Результативний

Показник

Фактори першого

порядку Фактори

другого порядку

Під час аудиторської перевірки витрат діяльності аудиторами використано аудиторські процедури перевірки. Одним з елементів методології перевірки є застосування тестів. Тести дозволяють зібрати інформацію про предмет перевірки, оцінити стан обліку на підприємстві, рівень підготовки облікового персоналу. Використаний аудиторами тест наведено у таблиці 3.3

ТЕСТ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ

Мета контролю:

    1. Придбання, виготовлення, рух основних засобів та нематеріальних активів належним чином відображаються в обліку. 2. Записи по придбанню, виготовленню, руху основних засобів та нематеріальних активів відображаються достовірно в відношенні рахунку, суми, періоду. 3. Фізичні втрат не допускаються, а якщо мають місце, то за них своєчасно дають звіти.

Таблиця 3.3

Варіанти відповіді

№

Зміст

Ні

Так

Інф.

Відсутня

Примітки

1

2

3

4

5

6

1.

Чи ведуться реєстри аналітичного обліку для різноманітних об'єктів основних засобів?

    - Картки - Відомості

2.

Чи закріплені ОЗ, МНМА та НА за матеріально відповідальною особою у місцях їх експлуатації?

3.

Чи заключні договори з матеріально відповідальною особою?

Зразок копії

Договору

4.

Чи ведуться інвентаризація ОЗ, МНМА та НА у випадку:

    - Зміни матеріально відповідальних осіб - крадіжки, пограбування, стихійного лиха - зміни керівництва підприємства

5.

Чи відображається в обліку факт здавання ОЗ у фінансову оренду?

6.

Чи є в наявності капітальні активи, не використані в господарській діяльності підприємства?

7.

Чи затверджує керівник документи на придбання ОЗ та ПМА?

8.

Хто дає дозвіл на списання ОЗ?

    - Керівник - уповноважений Статутом орган - керівник з наступним схваленням уповноваженого органу

9.

Чи підписує головний бухгалтер та затверджує керівник акти приймання-передавання і ліквідації ОЗ?

10.

Чи перевіряють нарахування амортизації внутрішні аудитори чи інші відповідальні особи?

11.

Доступ до записів про облік та рух ОЗ мають лише відповідальні особи?

12.

В разі списання не остаточно амортизованих ОЗ чи ведеться:

- демонтаж та оприбуткування запчастин

Та матеріалів;

- експертна оцінка

13.

Чи класифіковані основні засоби по групах, передбачених п.5 П(С)БУ №7?

14.

Чи визначені в обліковій політиці умови розподілу витрат, пов'язаних з ремонтом та модернізацією(реконструкцією) основних засобів?

15.

Чи перевіряється відповідність даних реєстрів обліку основних засобів з даними Головної книги та ким:

    - Головним бухгалтером; - заст. головного бухгалтера; - іншими особами

16.

Чи ведуться реєстри по основних засобах, які були передані чи отримані в оренду?

17.

Чи відображаються в обліку основні засоби на дату затвердження акту приймання-здавання(чи іншого прибуткового документу)?

18.

Чи нараховується амортизація у випадку проведення ремонтів та інших покращень основних засобів?

19.

В разі виконання робіт господарським способом вартість активу визначається:

    - Виходячи з державно-будівельних норм; - за фактичними нормами

3.3 Рекомендації по вдосконаленню обліку, аналізу та аудиту ТзОВ "Липчанблок".

Удосконалення методів господарювання, демократизація управління, посилення режиму економіки - є головними факторами інтенсифікації виробництва. На їхню мобілізацію спрямовані рішення Міністерства Фінансів України, що планує завершення формування нового механізму на основі послідовного здійснення ринкової господарської діяльності у всіх галузях управління, а також приведення економіки країни до ринкових відносин.

У зв'язку з цим підвищуються вимоги до обліку щодо інформаційного забезпечення процесу виробництва, раціонального використання усіх видів ресурсів, посилення боротьби з безгосподарністю. В умовах повного госпрозрахунку не знижується, як вказують деякі фахівці, а значно збільшується роль обліку і контролю витрат на виробництво та формування собівартості продукції.

Отже, розглянемо основні шляхи удосконалення бухгалтерського обліку в дійсних умовах господарювання ТзОВ "Липчанблок":

    А) установити на підприємстві облікову політику з допомогою якої ТзОВ "Липчанблок" буде дотримуватись єдиної методики відображення в бухгалтерському обліку та звітності господарських операцій та порядку оцінювання об'єктів обліку; Б) суворе дотримання документообігу на підприємстві; В) методичне забезпечення (інструкції, методичні вказівки, коментарі); Г) кадрове забезпечення (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації фахівців бухгалтерського обліку); Д) групування витрат з виробництва готової продукції по її асортименту; Е) розподіл загальновиробничих витрат між видами продукції пропорційно заробітній платі робітників основного виробництва;

Є) розробка статей калькуляції для визначення собівартості кожного виду продукції;

Ж) визначити перелік постійних та змінних витрат.

Регулюванню з боку господарства підлягають аспекти бухгалтерського обліку, зв'язані з узагальненням інформації та складанням звітності, необхідної зовнішнім користувачам. Порядок, форми, терміни та структура інформації та звітності для внутрішніх користувачів регулюється суб'єктом господарювання.

На сучасному етапі найважливішим фактором, що сприяє удосконаленню управління та поліпшенню якості економічної інформації, є автоматизація виробництва.

При автоматизації обліку витрат та виходу готової продукції, значно підвищується якість роботи, а також скорочується кількість витрат часу на обробку інформації.

Автоматизація обліково-планових робіт забезпечує високий рівень організації праці працівників сфери управління, дозволяє значно зменшити витрати часу на обчислення та розрахунки, а також створює умови для підвищення продуктивності праці і здешевлення облікового апарату.

Автоматизація полегшує впровадження раціональних форм облікової праці (поділ, нормування, сполучення професій тощо), а також сприяє уніфікації форм первинних документів та їх методів, обробки, прискоренню документообігу, скороченню термінів одержання виробничої інформації.

Всі витрати, які відносяться до того або іншого виду діяльності збираються на протязі року на той вид діяльності, а роботи допоміжних виробництв розподіляються.

Похожие статьи




Аналіз та аудит діяльності ТзОВ "Липчанблок" - Аналітичний та синтетичний облік витрат

Предыдущая | Следующая