ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ШЛЯХИ ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ - Облік наявності та руху готової продукції на підприємстві

Згідно зі статтею 3 Закону №996 організація бухгалтерського обліку на підприємстві є компетенцією його власника. Власник несе відповідальність за:

    - організацію бухгалтерського обліку; - забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій в первинних документах; - збереження та обробку документів, регістрів обліку протягом встановленого терміну але не менше трьох років.

Головний бухгалтер несе відповідальність за:

    1) забезпечення дотримання на підприємстві виготовлення з єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку складання та подання у встановлені строки фінансової звітності. 2) організацію контролю за відображення на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій 3) прийняття участі в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від псування активів підприємства. 4) забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку в філіях представництвах відділеннях підприємства.

Згідно з Законом № 996 підприємствам надана можливість самостійно обирати 1 з 4-ох форм бухгалтерського обліку:

    1. Введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; 2. Користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку зареєстрованого як підприємець без створення юридичної особи; 3. Введення на добровільних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; 4. Самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності власником або керівником підприємства, звітність якого не повинна оприлюднюватись.

Крім того підприємство визначає облікову політику.

Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Під принципами бухгалтерського обліку розуміють правила яким необхідно користуватись при вимірюванні, оцінки та реєстрації господарських операцій при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Під методом бухгалтерського обліку розуміють:

    - методи нарахування амортизації на основні засоби; - методи оцінки запасів при їх вибутті; - методи нарахування резерву сумнівних боргів та ін.

До процедур можна віднести форми бухгалтерського обліку, правила документообігу, технологію обробки облікової інформації. Всі зміни облікової політики повинні розкриватися у фінансовій звітності.

Зміна облікової політики можлива лише у випадках, які передбачені П(С)БО №6 " Виправлення помилок та зміни у фінансовій звітності ".

На основі даних бухгалтерського обліку всі підприємства зобов'язані складати фінансову звітність, яку підписує керівник та головний бухгалтер. Мета складає принципи підготовки фінансової звітності, визнання та розкриття її елементів визначених в П(С)БО №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності."

Фінансова звітність включає:

    - Баланс - Звіт про фінансові результати - Звіт про рух грошових коштів - Звіт про власний капітал - Примітки до фінансової звітності

Кожний з цих компонентів має своє призначення.

Баланс - надання інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Звіт про фінансові результати - надання інформації про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітний період.

Звіт про власний капітал - надання інформації про зміни в складі власного капіталу протягом звітного періоду.

Звіт про рух грошових коштів - надання інформації про надходження та вибуття грошових коштів внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності протягом звітного періоду.

Примітки до фінансової звітності - виклад облікової політики та пояснення інформації наведеної у відповідних фінансових звітах.

Фінансові звіти мають правдиво відображати діяльність підприємства так щоб забезпечити якісні характеристики фінансових звітів.

До якісних характеристик належать:

Дохідливість - якість інформації. Яка дає можливість користувачам сприймати її значення. Інформація, яка надається в фінансових звітах має бути розрахована на її розуміння та однозначне тлумачення користувачами за умови. Що вони мають достатні знання.

Доречність - здатність інформації впливати на рішення, що приймаються на її основі. Визначення її суттєвістю, своєчасністю та можливістю використання для прогнозування.

Доречність - визначає, що вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Зіставність - характеризує можливість користувачів порівнювати фінансові можливості звітів підприємств за різні періоди і фінансові звіти різних підприємств.

Обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати зниженню оцінки витрат і зобов'язань, і завищенню оцінки активів і доходів.

Повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про наслідки господарської діяльності (господарських операцій, подій), які здатні вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників.

Послідовність - постійне застосування підприємством обраної облікової політики, зміна облікової політики можлива лише передбаченими стандартами.

Безперервність - оцінка активів і зобов'язань підприємства виходить з припущення, що його діяльність буде продовжуватись протягом невизначеного періоду.

Нарахування та відповідності доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.

Превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансову звітність здійснюється в єдиній грошовій одиниці (тис. грн)

Періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання звітності.

В сучасних ринкових умовах успішна діяльність кожного суб'єкта господарювання полягає у підвищенні рівня економічної ефективності виробництва продукції. Облік готової продукції є важливою темою для розгляду і її актуальність полягає в тому, що більшість підприємств України займається виробництвом та реалізацією продукції.

Питання, пов'язані з обліком готової продукції, висвітлювали вітчизняні й зарубіжні економісти. Найбільш грунтовно проблеми обліку готової продукції розглянуто в працях вітчизняних вчених: Ф. Ф. Бутинця, А. М. Герасимовича, С. Ф. Голова, В. І. Єфименка, І. В. Жиглей, М. В. Кужельного, В. Г. Линника, В. М. Мурашка, Л. К. Сук, В. Я. Савченка, В. В. Сопка, а також зарубіжних вчених: П. С. Безруких, Д. Блейка, Б. Нідлза, В. Ф. Палія, Ч. Т Хон грена. Але, на сьогодні, залишається ще багато невирішених питань щодо обліку готової продукції.

Облік готової продукції включає такий комплекс робіт, при виконанні яких забезпечується своєчасний і якісний облік виробництва, випуску та реалізації готових виробів не тільки в цілому за звітній період, але і за коротші проміжки часу (зміну, декаду тощо), контроль за цілістю і своєчасним відвантаженням готової продукції покупцям.

Відповідно до П(С)БО 9, готова продукція відноситься до запасів. До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів, відповідає затвердженим стандартам, пройшла технічний контроль підприємства і здана на склад або замовнику (покупцю) згідно з діючим порядком прийняття продукції.

З прийняттям Національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні виникає необхідність по-новому відображати господарські операції з випуску готової продукції та її реалізації. Реалізація випущеної готової продукції - кінцева мета діяльності підприємства, заключний етап кругообігу його засобів, по завершенні якого визначаються результати господарювання та ефективність виробництва.

Облік готової продукції здійснюється на основі первинних документів - актів, накладних, відомостей випуску продукції; документів, що засвідчують якість. З використанням комп'ютерної техніки на багатьох виробничих підприємствах прийнято вести облік реалізації готової продукції без застосування узагальнюючих документів. Виняток становить формування оборотно-сальдової відомості за рахунком 26 "Готова продукція". Цей документ характеризує інформацію щодо оборотів і залишків готової продукції. Однак, на нашу думку, цього недостатньо, тому доцільно на підставі первинних документів складати реєстри документів з реалізації готової продукції. Реєстри необхідно формувати за напрямками реалізації, видами продукції, покупцями та замовниками. Щоденне заповнення цих реєстрів дасть змогу здійснювати оперативний контроль за реалізацією продукції, застосуванням цін та їх змінами, надходженням виручки.

Випуск готової продукції за звітний місяць відображають у двох оцінках: за обліковими цінами (за плановою собівартістю) і за фактичною собівартістю, яка визначається наприкінці місяця після упорядкування звітної калькуляції, яка базується на даних аналітичного обліку.

Так, на думку Пушкаря М. С., щоб позбутися розбіжностей в оцінці готової продукції, необхідно визначити відхилення між фактичною й умовною вартістю продукції після формування калькуляції, та скласти виправні проводки: Дт 26 "Готова продукція"; Кт 23 "Виробництво" (якщо фактична собівартість готової продукції перевищує умовну вартість). Або сторнувати такий запис, якщо фактична собівартість виявиться меншою від умовної вартості [5, 376].

Вважаємо за доцільне на виробничих підприємствах до рахунку 26 "Готова продукція" відкрити два субрахунки: 261 "Готова продукція за обліковими цінами"; 262 "Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від облікової ціни".

Пропонуємо надходження на склад готової продукції відображати записом: Дт 261 "Готова продукція за обліковими цінами"; Кт 23 "Виробництво".

Одночасно потрібно відобразити суму відхилень, яка виникає між фактичною виробничою собівартістю готової продукції та її вартістю за обліковими цінами. Якщо фактична собівартість готової продукції виявиться вищою, ніж її вартість за обліковими цінами, то додатково слід сформувати запис: Дт 261 "Готова продукція за обліковими цінами"; Кт 262 "Відхилення фактичної виробничої собівартості готовою продукції від облікової ціни".

При від'ємному значенні відхилення запис на рахунках обліку буде зворотнім: Дт 262 "Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від облікової ціни"; Кт 261 "Готова продукція за обліковими цінами".

Необхідність виокремлення зазначених субрахунків пояснюється тим, що в аналітичному обліку можливе відображення готової продукції за обліковими цінами, а надходження та відпуск готової продукції в синтетичному обліку - за фактичною виробничою собівартістю; при цьому облікові записи в системі рахунків можуть бути різними.

Отже, сьогодні однією з складових ефективної організації обліку наявності та руху готової продукції є високий рівень використання облікової інформації для оцінки якісних та кількісних характеристик готової продукції.

Похожие статьи




ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ШЛЯХИ ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ - Облік наявності та руху готової продукції на підприємстві

Предыдущая | Следующая