Методи дослідження міжнародних розрахунків - Розвиток системи міжнародних розрахунків в Україні

Першочерговою і необхідною умовою здійснення будь-якої зовнішньоторговельної операції, як відзначалося, являється зовнішньоторговельний контракт.

Одна з важливих вимог його складання - визначення валютно-фінансових умов угод.

Фінансові умови включають такі позиції, як:

    - Умови розрахунків; - Заходи проти необгрунтованої затримки платежу; - Форми розрахунків; - Засоби розрахунків.

Дослідження валютно-фінансових умов зовнішньоторговельного контракту показало, що при здійсненні зовнішньоторговельної операції дуже важливий правильний вибір фори розрахунків, оскільки дозволяє учасникам угоди знижувати витрати і ризик, пов'язаний з невиконанням протилежною стороною своїх обов'язків по контракт.

Форми розрахунків - це регульовані законодавством країн-учасника розрахунків способи виконання через банк грошових зобов'язань підприємств.

В Україні міжнародні розрахунки здійснюються в порядку, встановленому законодавством країни, а також правилами, прийнятими в міжнародній банківській практиці.

Виходячи з міжнародної торгової і банківської практики виділяють 4 основні форми розрахунків:

    - авансовий платіж; - інкасо; - акредитив; - відкритий рахунок.

Кожна форма міжнародних розрахунків в тій чи в іншій мірі пов'язана з ризиком для експортера й імпортера.

Це залежить від багатьох факторів - від виду товару, ступеня взаємної довіри партнерів, їх платоспроможності, надійності банків, які були залучені до даної угоди.

Тому кожен учасник угоди прагне відстояти ту форму розрахунків, яка виявляється для нього більш вигідно і в меншій мірі пов'язана з ризиком.

Авансовий платіж - це грошова сума чи майнова цінність, передана покупцем продавцю до відвантаження товару в рахунок виконання зобов'язань по контракту.

Аванс може бути наданий в грошовій і в товарній формах.

У світовій практиці авансові платежі використовуються у випадках:

    - коли продавець сумнівається в платоспроможності покупця; - коли політична чи інша обстановка в країні покупця нестабільна; - при постачанні дорогого обладнання; - при поставці товарів стратегічного значення; - при тривалих строках здійснення контракту.

В світовій практиці авансові платежі складають 10-30% суми контракту.

Авансові платежі більш вигіднішими є експортерами та менш вигіднішими імпортерам.

Авансовий платіж або попередня оплата є найбільш вигідною формою розрахунку для експортера:

    - експортер звільняється від необхідності використовувати банківський кредит із сплатою відсотків та інших витрат за користування ним; - експортер захищений від ризику, що імпортер відмовиться або буде не в змозі оплатити товар, який уже відвантажений на його адресу; - експортер отримує у своє розпорядження вільні кошти, які він може використати на придбання сировини, виплату зарплати, технічне оснащення підприємства тощо.

У міжнародній практиці авансові платежі прийнято розділяти 3 категорії в залежності від призначення авансу:

    - якщо аванс є завдатком та формою забезпечення зобов'язань, прийнятих імпортером за контрактом, то він становить 10 - 15% вартості ЗТК; - якщо аванс призначений на виконання спеціального замовлення імпортера або поповнення оборотного капіталу експортера, то він становить 30 - 50% вартості ЗТК; - якщо аванс є формою розрахунків за ЗТК із відомим та тривалим партнером або за ЗТК на підставі міжурядових угод, то він може сягати 100% вартості контракту.

Інкасо - це банківська розрахункова операція, засобом якої банк за дорученням свого клієнта одержує на основі розрахункових документів належні йому кошти від платника за відвантажені на його адресу товари або за надані йому послуги і зараховує ці кошти на його рахунок в банку.

Інкасо може бути чистим і документальним.

Чисте інкасо - це інкасо фінансових документів, не супроводжене комерційними документами ( переказні й прості векселі, чеки).

Документальне інкасо - це інкасо фінансових документів, що супроводжених комерційними документами ( рахунки, страхові документи).

Використання даної форми розрахунків регулюється "Уніфікованими правилами про інкасо", прийнятим Міжнародною торговою палатою в 1978 році.

У практиці міжнародних розрахунків частіше використовують документальне інкасо, яке призначається для здійснення платежів насамперед тоді, коли експортер не хоче відвантажувати товар за відкритим рахунком, але водночас не має страхування ризику через акредитив.

Порівняно з поставкою за відкритим рахунком документарне інкасо гарантує більшу безпеку, оскільки перешкоджає покупцеві отримувати у свою власність товари, не сплативши чи не акцептувавши вексель.

На відміну від акредитивної форми банки при документарному інкасо не беруть на себе зобов'язань здійснити платіж.

Їх відповідальність зводиться здебільшого до переказування і вручення документів проти сплати чи акцепту, але без власного зобов'язання здійснити платіж, якщо покупець не виконає або не зможе виконати своїх зобов'язань за інкасо.

Завдяки меншій формальній строгості ця послуга пов'язана з меншими витратами і є більш гнучкою.

Оскільки при документарному інкасо продавець до моменту відвантаження товару ще не може бути впевнений у тому що покупець дійсно зробить платіж, документарне інкасо підходить для здійснення платежів у таких випадках:

    - продавець повністю довіряє покупцеві і впевнений, що останній оплатить відвантажені товари і надані послуги; - політичні, економічні та правові умови в країні покупця вважаються стабільними; - країна-отримувач не має імпортних обмежень (наприклад, валютний контроль), або вона надала всі необхідні дозволи.

Акредитив - це письмове зобов'язання банку провести за проханням і у відповідності до вказівок імпортера платіж експортеру проти набору документів, що повністю відповідають умовам акредитиву.

В акредитивній операції беруть участь :

    - імпортер, який дає доручення своєму банку на відкриття акредитива (наказодавець акредитива); - бенефіціар ( експортер), на користь якого відкривається акредитив; - банк, через який здійснюється платіж на користь бенефіціара (виконуючий банк).

Акредитиви бувають відкличні і невідкличні.

Відкличні акредитиви за дорученням наказодавця змінюються або відкликаються банком-емітентом без попереднього повідомлення про це бенефіціара.

Невідкличний акредитив не можна змінювати або відкликати без згоди бенефіціара. Підтвердженими називають акредитиви, щодо яких авізуючий банк гарантує виконання за невідкличним акредитивом. Якщо зазначений банк такої гарантії не дає, то відповідний акредитив має статус непідтвердженого. При відкритому рахунку контрпартнери ведуть взаємний облік сум поточної заборгованості.

Експортер відвантажує товар імпортеру, відправляє його на адресу товаросупроводжуючі документи і заносить суму заборгованості в дебет рахунку відкритого на ім'я імпортера.

Останній здійснює такий же запис в кредит рахунку експортера.

Після оплати експортер й імпортер здійснюють компенсуючи проведення.

Особливості даної форми розрахунків передбачає:

    - ведення контрагентами великого обсягу робіт; - товаросупроводжуючі документи поступають прямо до імпортера, мимо банку, в зв'язку з чим весь контроль за своєчасністю платежів лягає на плечі учасників угоди; - рух товару передує руху валютних коштів.

Платіж по відкритому рахунку більш вигідний імпортеру, оскільки відсутній ризику оплати недоставленого товару, а експортеру менш вигідний, тому що потрібно довго чекати на кошти та імовірність оплати доставленого товару.

Похожие статьи




Методи дослідження міжнародних розрахунків - Розвиток системи міжнародних розрахунків в Україні

Предыдущая | Следующая