Аналіз динаміки та структури фонду соціального страхування на випадок безробіття - Сутність та призначення фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття

Особливістю визначення розміру допомоги по безробіттю застрахованим особам в Україні є те, що цей розмір визначається як з врахуванням, так і без врахування страхового стажу. Так, особам, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, розмір допомоги визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), залежно від страхового стажу:

- 50% для осіб, які мають страховий стаж до 2 років; - 55% для осіб, які мають страховий стаж від 2 до 6 років; - 60% для осіб, які мають страховий стаж від 6 до 10 років; - 70% для осіб, які мають страховий стаж понад 10 років.

Особам, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застрахованим особам, звільненим з останнього місця роботи за порушення трудової дисципліни або правил поведінки, розмір допомоги визначається без врахування страхового стажу у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Мінімальний розмір допомоги по безробіттю:

У прикінцевих положеннях Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що до досягнення стабілізації економічного становища в Україні мінімальний розмір виплат, для осіб, яким допомога розраховується без врахування страхового стажу, визначається Верховною Радою України щороку одночасно зі встановленням розміру страхових внесків, виходячи з реальних можливостей Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Так, відповідно Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування", виходячи з можливостей Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття виплати особам, для яких не враховується розмір страхового стажу, допомога по безробіттю встановлюється не нижче 23% прожиткового мінімуму для працездатної особи. За розрахунками на початок 2008 р. це становило 145,6 грн. Проте, з метою поступового наближення розміру допомоги по безробіттю до прожиткового мінімуму правлінням Фонду на початок 2008 р. збільшено розмір мінімальної допомоги по безробіттю для осіб, яким допомога визначається без врахування страхового стажу, до 210 грн., що складає 33,2% прожиткового мінімуму для працездатних осіб та 13,8% середньомісячної заробітної плати.

Також правлінням Фонду встановлюється мінімальний розмір допомоги по безробіттю окремим категоріям застрахованих осіб та військовослужбовцям, який з 1 січня 2008 р. становив 290 грн., що складає 45,8% прожиткового мінімуму для працездатних осіб та 19,1% середньомісячної заробітної плати.

Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що розмір допомоги по безробіттю все ще залишається низьким. Крім того, за рахунок коштів Фонду здійснюється фінансування соціальних послуг та матеріального забезпечення безробітних з числа незастрахованих осіб, яке за даними правління Фонду здійснюється фактично на 99%, що знижує ефективність надання соціальних послуг та матеріального забезпечення для застрахованих осіб.

В ході дослідження проведене порівняння стандартів, визначених Європейським кодексом соціального забезпечення та Конвенцією МОП "Про сприяння зайнятості та захист від безробіття", з стандартами та гарантіями, визначеними українським законодавством, які забезпечуються за рахунок коштів страхування на випадок безробіття.

Відповідно до положень Європейського кодексу соціального забезпечення розмір допомоги по безробіттю повинен становити принаймні 45% від попереднього заробітку одержувача допомоги. А за Конвенцією МОП допомога по безробіттю надається у вигляді періодичних виплат, які нараховуються таким чином:

А) якщо допомога нараховується на основі внесків захищеної особи, або з урахуванням попереднього заробітку, вона встановлюється в розмірі, не меншому ніж 50% від попереднього заробітку; Б) якщо допомога нараховується незалежно від сплачених внесків, або попереднього заробітку, то вона повинна становити не менше 50% від встановленої законом мінімальної заробітної плати, або її розмір повинен забезпечувати мінімум, який необхідний для задоволення основних життєвих потреб, залежно від того, який з цих критеріїв є вищим.

Аналіз зазначених нормативних актів показав, що рівні виплат допомоги по безробіттю, що встановлені основними положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", відповідають стандартам Європейського кодексу соціального забезпечення та Конвенції. Але, виконані порівняльні розрахунки свідчать, що реальні виплати є значно нижчими. Так, враховуючи "прикінцеві положення" вищевказаного Закону України, мінімальні рівні виплат допомоги по безробіттю, що встановлюються Правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, становили у 2008 р. лише 19,1% середньомісячної заробітної плати (для застрахованих) та 13,8% (для незастрахованих), що фактично не відповідає встановленим міжнародним стандартам та вказує на необхідність підвищення мінімальних виплат по безробіттю.

Табл.2.2

Використання коштів ФСС України на випадок безробіття у 2006 р.

№п/п	Статті бюджету	Тис. грн.
Видатки всього	973300
З них:
1.	Фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, всього	680641,1
Питома вага у загальних видатках, %	69,9
1.1.	Виплата допомоги в зв'язку з безробіттям	570979,5
1.1.1.	В тому числі одноразова виплата для заняття підприємницькою діяльністю	25788,6
1.2.	Матеріальна допомога, допомога на поховання	20483,2
1.3.	Послуги банкам	2980,8
1.4.	Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації безробітних	58630,9
1.4.1.	В тому числі матеріальна допомога в період проф. навчання	25339,2
1.5.	Організація громадських робіт	8334,7
1.6.	Надання роботодавцям дотацій на створення додаткових робочих місць	10395,6
1.7.	Інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням	8836,4
2.	Відшкодування Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із достроковим виходом працівників на пенсію	71575,6
Питома вага у загальних видатках, %	7,4
3.	Утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції, її робочих органів, Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, правління ФСС ВБ, всього	130664,3
Питома вага у загальних видатках, %	13,4
В ому числі:
3.1.	Утримання виконавчої дирекції та її робочих органів	128647,1
3.2.	Забезпечення поточної діяльності Правління	16,0
3.3.	Утримання Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості	1508,1
3.4.	Підвищення кваліфікації працівників виконавчої дирекції	105,1
3.5.	Проведення науково-дослідницьких робіт	388,0
4.	Розвиток матеріальної та інформаційної бази ФСС ВБ	9049,0
Питома вага у загальних видатках, %	9,3
В тому числі:
4.1.	Забезпечення виконавчої дирекції та її робочих органів службовими приміщеннями	42559,4
4.2.	Створення та утримання автоматизованої інформаційно-довідкової системи	478596
5.	Резерв Фонду	60843,1
Залишок на 01.01.2007 р.	482716,2

Проведений аналіз рівня забезпечення основних соціальних виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що здійснюються за рахунок коштів бюджетів цільових страхових фондів, а також відповідності розмірів соціальних виплат державним соціальним стандартам та міжнародним нормам, дозволив зробити наступні висновки.

Базовому державному стандарту - прожитковому мінімуму, відповідають розміри наступних видів соціальних виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням:

- пенсія за віком; пенсія по інвалідності; - допомога по тимчасовій непрацездатності; - допомога по вагітності та пологах; - допомога на поховання для всіх категорій населення (померлих пенсіонерів, працюючих, безробітних).

Не відповідають, або є нижчими за встановлений законом прожитковий мінімум, розміри наступних соціальних виплат: пенсія у зв'язку з втратою годувальника; допомога по безробіттю.

Дослідження положень Європейського кодексу соціального забезпечення та Конвенцій МОП, а також їх порівняння з положеннями українського законодавства, дозволило виявити наступне:

1. Методичні підходи до визначення типового одержувача та розмірів соціальних допоміг в Україні відрізняються від тих, що передбачені положеннями Кодексу та Конвенцій МОП.

Так, в основу розрахунку розмірів соціальних допоміг згідно із зазначеними міжнародними документами покладено норми періодичних грошових виплат, що визначені у відсотках до загальної суми попереднього доходу одержувача допомоги. При цьому, якщо допомога залежить від стажу працівника та заробітку, то враховується попередній заробіток одержувача допомоги, який не може бути нижчим від заробітку кваліфікованого робітника. А у випадку, якщо допомога не залежить від заробітку, а визначається на основі мінімальної фіксованої ставки, мінімальний розмір допомоги встановлюється у відсотках до загальної заробітної плати некваліфікованого робітника.

2. Проведене порівняння показало, що серед досліджених основних соціальних виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням нормам Європейського кодексу соціального забезпечення та Конвенцій МОП відповідають рівні виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах, допомоги при народженні дитини. Вказаним нормам також відповідають середній рівень пенсії за віком та встановлені законом рівні допомоги по безробіттю для застрахованих осіб, що визначаються у відсотках до їхньої середньої заробітної плати (доходу), залежно від страхового стажу. Разом з тим, їх реальні розміри залишаються низькими і недостатніми для забезпечення гідного рівня життя.

У всіх інших досліджених випадках розміри основних соціальних виплат, а саме пенсії по інвалідності, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, мінімальної допомоги по безробіттю, не відповідають міжнародним соціальним стандартам і є недостатніми для задоволення основних життєвих потреб.

Рис. 2.1 Динаміка загальних надходжень ФСС України на випадок безробіття за 2002-2006 рр

Мінімальний розмір допомоги по безробіттю для застрахованих осіб 500 грн. було встановлено з 1 жовтня 2008 року і на той час відповідав 74,7% рівню прожиткового мінімуму.

У 2009 році мінімальний розмір допомоги не переглядався у сторону підвищення, тоді як фактичний прожитковий мінімум для працездатної особи зріс до 872 грн. станом на жовтень 2009 року, або у 1,3 рази. Співвідношення мінімального розміру допомоги по безробіттю до прожиткового мінімуму нині становить 67,2%. До кінця поточного року, з урахуванням індексу інфляції за листопад-грудень та прогнозу на 2010 рік (12,4%), цей розрив може стати ще більшим.

Після обговорення сторонами, з метою збереження мотиваційної до праці функції допомоги по безробіттю, правлінням прийнято рішення залишити на 2010 рік мінімальний розмір допомоги по безробіттю для застрахованих осіб на рівні 500 грн. (що відповідає 56,3% прожиткового мінімуму для працездатних осіб), для незастрахованих осіб та осіб, які тривалий час не працюють - 360 грн. (40,5% прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та прийнято протокольне рішення повернутись до обговорення питання щодо підвищення розміру допомоги по безробіттю за результатами І кварталу 2010 року.

Рис.2.2 Невикористані кошти ФСС України на випадок безробіття

Фонд перераховує кошти облдержадміністраціям після погодження з ним та затвердження облдержадміністраціями програм створення нових робочих місць для працевлаштування незайнятого населення, що перебуває на обліку в державній службі зайнятості вугледобувних регіонів, де ліквідовано шахти. Проекти програм погоджуються правлінням Фонду в терміни, визначені планом засідань правління Фонду, та затверджуються облдержадміністраціями протягом 10 календарних днів після погодження правлінням Фонду.

Кошти, направлені на створення нових робочих місць та не використані протягом бюджетного періоду, повертаються на рахунки облдержадміністрацій з подальшим перерахуванням на рахунок Державного центру зайнятості до 25 грудня 2007 року. Невикористані кошти Фонд повертає до Державного бюджету до закінчення бюджетного періоду.

Контроль за цільовим використанням облдержадміністраціями спрямованих Фондом коштів здійснюється ГоловКРУ. Кошти, використані не за цільовим призначенням або з порушеннями, повертається облдержадміністраціями до Державного бюджету на підставі рішення ГоловКРУ про результати перевірки.

Страхові внески, які відповідно до цього Закону підлягають сплаті із сум виплат (доходу) за період з дня виникнення у страхувальника зобов'язання щодо взяття на облік як платника страхових внесків до дня його реєстрації в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, сплачуються (стягуються) на загальних підставах відповідно до цього Закону за весь зазначений період.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На порядок сплати цих внесків не поширюється податкове законодавство.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛННЯ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

Вирішення проблем соціального страхування в Україні відбувається значно складніше й повiльнiше порівняно з розвинутими країнами. Ринкові трансформації, які розпочалися у 1991 р., на сьогодні ще не завершені, тому соціальна сфера відчуває значний вплив економічної ситуації. Темпи економічного зростання протягом багатьох pоків були від'ємними i, хоча на сьогодні відзначається певна стабільність виробничих показників, не можна вважати ріст ВВП надійною основою для збільшення розміру соціальних виплат.

Великі розміри внесків до державних соціальних фондів не збільшують надходження коштів від підприємств, організацій, що пов'язано з таким негативним явищем, як "тiнiзацiя" економіки.

В Україні погіршується демографічна ситуація, хоча вона i вiдповiдає загальній тенденції старіння населення, характерній для розвинутих країн. Протягом 1996-2000 рр. частка осіб, що досягли пенсійного вiкy, зросла з 22,7% до 23,4%. Ця проблема ускладнюється найнижчим рівнем пенсійного вiкy (для жiнок-55 років i для чоловiкiв - 60 pоків). Старiння населення i необхідність збільшення обсягу коштів для їх забезпечення призводить до зростання пенсійного навантаження на тих, хто працює. Кiлькiсть працюючих громадян скорочується внаслiдок масового виїзду на роботу за кордон, прихованого безробіття, заняття індивідуальною трудовою діяльністю без офіційної реєстрації.

Система соціального страхування в нашій державі деякою мірою зберігає ще адмiнiстративно-розподiльний характер. Вона не завжди ув'язується iз соціальною політикою, у зв'язку з чим немає очікуваного ефекту від певних змін. Дії органів законодавчої та виконавчої влади бувають некоординованими та непослідовними. Рішення парламенту можуть бути направлені на забезпечення соціальних гарантій, однак без визначення достатніх джерел фінансування прийнятих програм. Кабінет Міністрів України у своїх постановах звужує дiю закону шляхом зменшення розмірів страхових виплат. На практиці мають місце диспропорції у формуванні вiдповiдних джерел доходів, незбалансованість загальної величини страхових платежів та розподілу фінансових ресурсів мiж окремими фондами соціального призначення. Не на високому piвнi поставлена правова та економічна відповідальність фондів перед страхувальниками та застрахованими особами за несвоєчасність страхових виплат, низьку якість медичних послуг тощо. Виявились недоліки при фінансуванні витрат, пов'язаних з виплатами компенсацій у разi страхового випадку.

Доходи страхових фондів на сьогодні формуються в основному за рахунок обов'язкових внесків роботодавців. Поки що незначна участь працюючих громадян у їх формуванні. Підвищення частки громадян у структypi платників повинно стимулювати їх зацікавленість у зниженні ризиків, турботі про здоров'я, дозволить включити в коло застрахованих непрацюючих членів сімей.

Наповнення бюджетів страхових фондів залежить як від низького рівня заробітної плати бiльшостi працюючих, так i від хронічної затримки з її виплатою, що відповідно відображається на страхових виплатах.

Уряд досить широко залучає досвід розвинутих держав при вирiшеннi ряду проблем соціального страхування, що не завжди є виправданим. В Україні поки що недостатні власний досвід управління i належні механізми суспільного контролю за діяльністю органів, якi розпоряджаються коштами соціального страхування. Наслідками запровадження зарубіжного досвiдy в даній сфері є неефективне адміністрування при невиправданому зростанні адміністративних витрат. Тому використання апробованих в інших державах систем соціального страхування необхідно здійснювати з урахуванням національних особливостей шляхом проведення серйозних експериментів з грунтовним аналізом їх результатів.

Icнують проблеми організаційного характеру: вiдсутнi єдині принципи визначення критеріїв надання соціальних пільг, дублюються окремі соціальні виплати, відсутня чітка спрямованість соціальних виплат на допомогу сім'ям з низьким рівнем доходів, недостатня узгодженість соціальних виплат з іншими державними витратами тощо. Не вирішено питання узгодженого формування бюджетних видатків та видаткiв державних соцiальних фондів на соціальні виплати на основі використання державних мінімальних соцiальних стандартів.

Таким чином, система соціального страхування в Україні має недолiки i не повною мiрою вiдповiдає новим реалiям ринкової економiки. Вона потребує глибокої трансформацiї, кардинальної змiни вiдносин у цiй сферi.

Ряд вчених-економiстiв пропонують такі заходи подальшого розвитку системи соціального страхування в Україні:

- створення достатньої економічної основи забезпечення відшкодування основних фінансових ризиків, що вимагає встановлення обгрунтованого pозмipy тарифів страхових внесків, поступового перетворення страхових фондів у фінансово-кредитні cтраховії компанії; - поступового запровадження трьох канальної схеми надходження коштів до страхових фондів, згідно з якою значна частина навантаження повинна припадати на роботодавця, а менша-розподiлятися мiж працівником та державою; - розширення гарантій забезпечення страхових виплат шляхом створення соціального арбітражу, що дозволило б за допомогою страхових судів перевіряти правомiрнiсть дій страхових організацій, вирішувати конфлікти мiж суб'єктами страхування; - докорінного реформування управління фондами соціального страхування за принципом трипартизму; - створення сприятливих умов для розвитку добровільного страхування, в тому числі на комерційних засадах.

Удосконалення соціального страхування на випадок безробіття повинне бути направлене, в першу чергу, на забезпечення безробітних роботою, створення нових робочих місць, стимулювання заняття підприємницькою діяльністю, підвищення розмipy соціальних виплат з безробіття.

У подальшому реформування системи соціального страхувавання необхідно вирушити ряд органiзацiйних питань. Потребують оптимiзацiї операцiї зi сплати страхових внесків до соціальних фондів. У свiтовiй практицi ця проблема вирiшується шляхом передачі права на збір страхових внесків податковій служба або iншiй cтpyктypi з можливим введенням єдиного соціального податку.

3апровадження єдиного соціального податку потребує узгодження бази нарахувань по внесках до Bcix соціальних фондів, кiлькостi й розміру страхових тарифів. Необхідно детально розробити порядок його надходження на рахунки визначеного державного фонду або іншої" структури, де він буде розподілятися i перераховуватися на рахунки фондів соціального страхування, з яких здійснюватимуться безпосередні виплати застрахованим особам.

Введення єдиного соціального податку е одним із перспективних напрямів удосконалення систем и соціального страхування в Україні, що вирішуватиметься як в інтересах платників страхових внесків, так i застрахованих осіб.

Основними напрямами у створеннi системи загальнообов'язкового державного соцiального страхування мають бути:

- запровадження системи управлiння коштами загальнообов'язкового державного соцiального страхування на основi поєднання iнтересiв застрахованих громадян, роботодавцiв та держави; - забезпечення у подальшому перерозподiлу вiдповiдальностi за формування коштiв на соцiальне страхування мiж державою, роботодавцем та застрахованими громадянами; - забезпечення формування та використання коштiв загальнообов'язкового державного соцiального страхування на принципах солiдарностi; - цiльове використання коштiв загальнообов'язкового державного соцiального страхування; - забезпечення рiвних умов надання матерiального забезпечення та соцiальних послуг незалежно вiд форми оплати працi, форми власностi та господарювання; - здiйснення органiзацiйних заходiв щодо запровадження персонiфiкованого облiку страхових внескiв; - розмежування джерел фiнансування за рiзними соцiальними програмами та страховими фондами; - державне гарантування реалiзацiї застрахованими громадянами своїх прав.

Похожие статьи