Міжнародні норми і принципи соціального страхування - Міжнародні правові акти про працю

Міжнародний праця соціальний забезпечення

У світовій практиці склалися різні моделі організації соціального страхування, а саме:

1-а модель характеризується тим, що розмір соціальних виплат поставлено в залежність від другорядних, так званих зовнішніх чинників, зокрема, від зайнятості особи в тій чи іншій галузі, її службового становища тощо. Така організаційна форма соціального страхування має ряд недоліків: може забезпечувати лише невисокі рівні соціального захисту; буде існувати за умови бездефіцитного державного бюджету; її засновники (особливо держава) можуть відмовитися від взятих зобов'язань; породжує в суспільстві психологію соціального утриманства. 2-а модель сформована таким чином, що особи, які страхуються, і конкретні страхувальники, роблять певні внески, проте при цьому не враховується ступінь імовірності настання страхової події, тобто соціальний ризик. Страхування здійснюється на користь третіх осіб (наприклад, погашення поточних витрат з пенсійного страхування в Україні), а накопичення коштів не пов'язане з ростом зобов'язань. 3-я модель найбільш поширена в багатьох розвинутих країнах, бо дозволяє із достатнім ступенем точності визначати, які виплати можуть бути здійснені. Вона базується на страхуванні конкретних ризиків. Розмір коштів має відповідати узятим страхувальниками зобов'язанням, а виплати не можуть перевищувати встановленого співвідношення між виплатами, що надаються, і надходженнями страхових коштів [5, 104-105].

Найбільш важливою є проблема розподілу фінансової відповідальності між суб'єктами соціального страхування. Страхові платежі розподіляються між роботодавцями, працівниками, державою (державним бюджетом) та місцевими органами влади (місцевими бюджетами). Внески на соціальне страхування в тій чи іншій пропорції поділяються між роботодавцями та застрахованими. Частка останніх становить від 40 до 66% внесків. Наприклад, частка виплат застрахованих осіб відносно загальної суми страхового внеску в деяких країнах складає: у Чехії-- 12,5%, Югославії - 28,1 %, Угорщині - 11,5%, Німеччині - 20,2%, Австрії -17,2%, Королівстві Люксембург -- 15,0%. Частка роботодавців у загальній сумі внеску коливалася від 34% до 60%. При зміні економічних умов ці співвідношення змінюються. Незмінним залишається лише принцип паритетної участі в соціальному страхуванні. Стосовно окремих видів страхування зберігається участь підприємств і самих працівників. Так, питома вага відрахувань для роботодавців і працівників на страхування від безробіття в деяких країнах встановлена: у Німеччині - відповідно 3,25% та 3,25%;Канаді - 4,13% та 2,9%; Франції -5,13% та 3,04%; США - 6,20% та 0%; Швеції -- 5,42% (застраховані особи роблять внески у сумі від 35 до 100 крон на місяць, що дорівнює відповідно 4,65- 13,3 дол. США); Італії - 4,41% та 0%; Японії% - 0,75 та 0,40%. Держава також бере участь у формуванні фонду страхування від безробіття. Так, в Японії частка держави у формуванні цього фонду складає 25-30%, Франції - 34,9%, Німеччині - 21%, Швеції - 40,4%, США - 18%.

В економічній літературі здійснено типологію соціального страхування за особливостями національних систем (на прикладі США і країн Європейського Союзу (ЄС)) [7, 30-31 ].

1. За механізмами фінансування соціальних видатків: - північно-європейський варіант (Ірландія, Великобританія та скандинавські країни), де за рахунок соціального страхування покривається до половини соціальних видатків. Загальна сума відрахувань до фондів в межах 15% ВВП. У Данії та Швеції загальна частка соціальних видатків становить майже 40% ВВП, водночас соціальне страхування покриває лише чверть цих витрат у Данії та близько половини -- у Швеції. В Ірландії ці показники становлять 20% та 33%; -- континентальний (Франція, Німеччина, Бельгія та Нідерланди).

Частка соціальних видатків у ВВП становить близько 30%, дві третини з них покриваються за рахунок систем соціального страхування. "

Систему соціального страхування США можна умовно віднести до другого типу за пропорціями видатків між бюджетним та страховим фінансуванням, однак частка соціальних видатків у ВВП значно нижча.

-- система соціального страхування США, метою якого є підтримання мінімального життєвого рівня; -- системи країн ЄС, які спрямовані на забезпечення основних життєвих потреб та недопущення суттєвого зниження доходів внаслідок дії чинників соціального ризику.

Найбільш ранній розвиток соціальне страхування отримало у Німеччині та Франції і набуло таких основних видів, як: пенсійне, медичне, на випадок безробіття, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. В окремих країнах існують інші види (сімейне -- у Франції, на випадок піклування та догляду -- у Німеччині, Австрії).

Системи соціального страхування управляються працівниками та роботодавцями через спеціальних представників на паритетних засадах. Певна тенденція до паритетності спостерігається і при сплаті внесків соціального страхування. У більшості країн основний тягар виплат внесків припадає на роботодавців (наприклад, в Італії та Іспанії -- приблизно 4/5, в Нідерландах працівники сплачують 2/3 загальної суми внесків). Розмір внесків по відношенню до заробітної плати коливається від мінімального в Ірландії до максимального у Франції, Греції та Нідерландах.

Таблиця Організація соціального страхування в деяких країнах світу

Країна	Вид фонду	Види виплат	Страхові внески
Австрія	Пенсійний. Страхування хвороби та материнства	Пенсія за старістю Пенсія за інвалідністю Пенсія на випадок втрати годувальника Допомога із хвороби Допомога з вагітності та пологів	Працівники - 9,25% від страхової заробітної плати Роботодавці - 10,25% від страхової заробітної плані Робітники - 5.5% від заробітної плати Роботодавці - 5,5% від заробітної плати Держава 50% коштів утримує на свій рахунок по даному ризику
Страхування безробіття	Допомога з безробіття	Працівники - 2,2% від страхової зарплати Роботодавці 2.2% від зарплати
Родинний фонд	Родинна допомога	Робітники не виплачують Роботодавці - 4.5% від зарплати Держава - решта коштів
Італія	Пенсійний	Пенсія за старстю Пенсія за інвалідністю і на випадок втрати годувальника	Працівники - 7,15% від страхової зарплати Роботодавці - 16,36% від фонду оплати праці
Страхування хвороби та материнства	Допомога із хвороби Допомога із вагітності та пологів	Працівники - 0,3% від зарплати Роботодавець - від 9,13 до 12,46% зарплати Решта - дотації держави
Страхування безробіття	Допомога з безробіття	Роботодавці - 1,3% від зарплати Держана оплачує адміністративні витрати
Родинний фонд	Родинна допомога	Роботодавці - 3-6.5% від зарплати Дотації держави
Франція	Пенсійний	Пенсія за старістю Пенсія за інвалідністю і на випадок втрати годувальника	Працівники - 4.7% від зарплати Роботодавці - 8.2%
Страхування хвороби та материнства	Допомога із хвороби Допомога із вагітності та пологів	Робітники - 1% від зарплати. 4,470 франків в місяць плюс 4,5% від всієї зарплати Роботодавці - 8,95% від зарплати до 4.470 франків Дотації держави
Страхування безробіття	Допомога з безробіття	Робітники - 0,84% від зарплати Роботодавці - 2,75%і від зарплати
Родинний фонд	Родинна допомога	Роботодавці - 9% від зарплати

Система соціального страхування Нідерландів є найбільш розвинутою в Європі і включає систему державного або національного страхування та систему страхування найманих працівників. Крім цього, виділяється система соціального страхування само-зайнятих осіб на випадок втрати працездатності (інвалідності).

Державному страхуванню підлягає все населення країни. Його джерелами є відрахування з доходів громадян у розмірі 29,4% у 2001 р. Збір страхових внесків здійснюється органами податкової адміністрації. Кошти перераховуються роботодавцями, з якими працівники укладають контракт. Державне страхування здійснюється при настанні старості (пенсійне забезпечення), втраті годувальника, на випадок інвалідності, а також на особливі види захворювання (госпіталізації у спеціальних клініках для інвалідів, сліпих, глухих, душевно хворих). Його основною особливістю є те, що внески сплачує безпосередньо застрахована особа (працівник).

Пенсії призначаються всім громадянам після 65 років незалежно від розміру доходу, який вони отримували до виходу на пенсію. Одинокий пенсіонер отримує 70% від мінімальної заробітної плати, сімейні пенсіонери -- 100%.

Пенсії у разі втрати годувальника виплачуються членам сім'ї старше 50 років і в більш молодому віці у випадку, якщо на утриманні знаходяться неповнолітні діти або інші непрацездатні члени сім'ї.

За рахунок коштів соціального страхування проводиться фінансування витрат на лікування хворих у спеціальних лікувальних закладах.

У складі державного страхування існує допомога на виховання дітей, яка надається у диференційованому розмірі залежно від віку дитини без врахування розміру доходу.

Особливістю державного страхування є те, що допомога може надаватися як у грошовій, так і натуральній формі. До останньої належить отримання путівок у санаторії, проживання в будинках для інвалідів, забезпечення працюючих інвалідів по зору собакою-поводирем.

Система соціального страхування найманих працівників охоплює осіб, що працюють за трудовим договором. Державні службовці страхуються окремо. В обов'язковому порядку наймані працівники підлягають страхуванню на випадок захворювання, безробіття та інвалідності. Джерелом фінансування є страхові внески роботодавців - 19% від заробітної плати, працюючі сплачують 7% від фонду оплати праці.

Для всіх видів соціального страхування існують обмеження розміру доходу, з якого сплачуються внески та встановлено мінімальний розмір компенсації -- 70% від мінімальної заробітної плати.

Органами, що здійснюють соціальне страхування для національної системи є Банк соціального страхування, для системи найманих працівників -- Агентство соціального захисту. Медичне страхування в обох системах забезпечують фонди страхування здоров'я.

Основним завданням системи соціального страхування у Швеції є соціально-економічний захист в різних ситуаціях і на всіх життєвих етапах. В країні вводиться нова пенсійна система, діє страхування при захворюванні, страхування з вагітності та пологів, страхування від нещасних випадків на робочих місцях.

Соціальне страхування охоплює все населення Швеції та є обов'язковим. Воно базується на спільній суспільній відповідальності за кожного громадянина. Суть страхування полягає в перерозподілі коштів між громадянами, а також перерозподілі доходів особи на різних етапах життя. Соціальне страхування Швеції засноване на взаємній довірі між окремим громадянином і державою, що робить саму систему страхування відкритою, доступною і недорогою.

Соціальне страхування не є безкоштовним, а тому офіційні видатки на підтримку системи повинні оплачуватися державою. Це біля 300 млрд. крон на рік, з них 50 млрд. - компенсації сім'ям з дітьми, 90 млрд. -- компенсації хворим та інвалідам, 155 млрд. -- пенсії, 5 млрд. -- утримання апарату адміністрування системи соціального страхування. З кожних 100 крон, котрі людина витрачає як приватний споживач, приблизно 25 крон вона отримує через систему соціального страхування.

Фінансується соціальне страхування через соціальні відрахування і податки. Так, роботодавці вносять у фонд соціальних відрахувань 33% від фактичного сукупного заробітку найнятих ними робітників, самі робітники платять 6% від свого заробітку в фонд страхування по захворюванню і в пенсійний фонд. Приблизно дві третини вартості соціального страхування покривається за рахунок соціальних відрахувань, а одна третина -- фінансується за рахунок загальних податків [6, 59].

Все населення Швеції охоплено загальнонаціональною системою страхування із захворювання. Якщо людина захворіла або змушена залишитися вдома по догляду за хворою дитиною, їй виплачується щоденна допомога в розмірі 75-85% від заробітку, що втрачається, в залежності від тривалості хвороби.

За візит до лікаря та прописані ліки пацієнт повинен платити. Існує верхня межа плати, після чого подальше лікування проводиться безкоштовно. Страхування компенсує більшу частину плати за візит до приватного лікаря.

Важливою складовою соціального страхування є так зване батьківське страхування, що є прикладом впливу держави на планування сім'ї, народжуваності та розвитку сімейних відносин. Батьківське страхування спрямоване, в першу чергу, нате, щоб забезпечити батькам економічну захищеність на той час, коли вони знаходяться вдома по догляду за дитиною.

При виникненні виробничої травми у випадку аварії на робочому місці, по дорозі на роботу або з роботи вдію вступає страхування від нещасних випадків. Воно діє і у випадку професійних захворювань, як, наприклад, захворювання шкіри з причини контакту з шкідливими речовинами або біль у спині з причини фізичних навантажень на робочому місці.

Міжнародні норми і принципи соціального страхування - Міжнародні правові акти про працю

Похожие статьи