Сутність та принципи страхування на випадок безробіття - Основи взаємодії підприємств з органами соціального страхування та соціального забезпечення

Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:

    - надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; - обов'язкове страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільності такого страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності; - цільового використання коштів страхування на випадок безробіття; - солідарності та субсидування; - обов'язковості фінансування Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття; - паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців; - диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та тривалості безробіття; - надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, встановлений законом, допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації; - законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.[4]

Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень та на інших підставах, передбачених законодавством про працю. Особа набуває статусу застрахованої особи після укладання трудового договору, з цього дня починається сплата страхових внесків і припиняється з дня розірвання трудового договору. Роботодавець набуває статусу платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з дня реєстрації. Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального страхування. Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Страхуванню на випадок безробіття не підлягають:

    1) працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію;. 2) іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій створюється Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом. Діяльність Фонду регулюється основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України "Про зайнятість населення" та статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду.

Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.[27]

Усі застраховані особи є членами Фонду.

Розміри страхових внесків до фонду соціального страхування на випадок безробіття визначаються виходячи з того, що вони повинні забезпечувати:

    1) виплату застрахованим особам забезпечення надання соціальних послуг; 2) створення резерву коштів Фонду; 3) покриття витрат Фонду у зв'язку із фінансуванням витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази.

Розмір страхових внесків щорічно за Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік. Роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці. Якщо роботодавці несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються штрафні санкції. У разі ліквідації або реорганізації роботодавець зобов'язаний провести повний розрахунок щодо сплати страхових внесків до Фонду на день ліквідації організації та звернутися за місцем реєстрації платника страхових внесків для зняття з обліку.

Від сплати страхових внесків звільняються:

    - застраховані особи на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком; - застраховані особи в частині отриманої допомоги по частковому безробіттю.

Розміри страхових внесків установлюються на календарний рік:

    - для роботодавця - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, утому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян; - для найманих працівників - у відсотках до сум оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Страхові внески нараховуються на фактичні виплати (доходи), що не перевищують максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, з якої справляються внески до Фонду, визначеної Кабінетом Міністрів України.

Роботодавці - суб'єкти підприємницької діяльності відносять страхові внески на валові витрати. Суми страхових внесків виключаються з доходів працівників, що підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян. Роботодавці, діяльність яких фінансується за рахунок державного та/або місцевих бюджетів, сплачують страхові внески з коштів, передбачених на ці цілі. страхування соціальний охорона здоров'я

Страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем. Період, протягом якого застрахована особа була звільнена від сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу. До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту).[19]

Похожие статьи




Сутність та принципи страхування на випадок безробіття - Основи взаємодії підприємств з органами соціального страхування та соціального забезпечення

Предыдущая | Следующая