Основні аспекти погляду на конфліктну соціальну ситуацію, до якої призвела байдужість та необізнаність, а також заангажованість ЗМІ - Війна в Іраку та ЗМІ

Мене останнім часом дуже дивує ставлення до цієї проблеми моїх співгромадян, а ще більше - українських засобів масової інформації. Відкриваєте будь-яку газету і читаєте про "миротворчий контингент", про героїчних "миротворців" в Іраку і т. д. Так само з телебаченням та радіомовленням. Звідти повертаються "миротворці" і розповідають нам, який все-таки там "екстрім" і як добре, що вони туди поїхали, бо багато чому навчились, стали справжніми фахівцями військової справи. Ще вони говорять про високий рівень зарплатні (щонайменше 600 доларів) і саме це, переважно, стає головною причиною рішення поїхати світ за очі. Можливо, їх батьки не давали б так легко офіційну згоду на це, якби їм сказали правду. Одна справа - відпустити сина захищати мир, а інша - ...

"... - Батьки були категорично проти, але що мали робити. Я доросла людина, і сам вирішую, - каже капітан Анатолій Іченський з міста Деражні Хмельницької області. - Я, наприклад, у Львові знімаю квартиру, заробляю 1010 грн. на місяць. Звісно, що цього мені не вистачає. А в Іраку матиму стільки ж, лишень у доларах. Служба у миротворчих контингентах для мене - єдина можливість заробити..." [3]

Вадим Павленко з Тернополя, колишній контрактник, учасник бойових дій в Іраку (друга ротація) [4]:

"...В Іраку я набрався досвіду, пройшов найвищу військову школу, випробував себе на фізичну та моральну міцність і довів самому собі, що як чоловік можу витримати справжні випробування

Я себе готував до поїздки на війну. Коли їхав, громадянської війни ще не було А десь у квітні розпочалося справжнє пекло - як погодне так і воєнне...

..Хлопці з першого набору розповідали, що їм було легше, адже бомбардування через вечір тоді не було. А тепер в Іраку повним ходом іде громадянська війна, дедалі запекліша. Ми були там не миротворцями, як нас представляють. Адже миротворці належать до ООН, а ми були від НАТО..."

З якою метою ти туди подався?

Люблю гострі відчуття. Мабуть, я один з небагатьох, хто поїхав на війну тільки заради того, щоб насолодитися супергострими відчуттями, викинути адреналін, подивитися на світ і набратися досвіду. Бо ж більшість хотіла заробити. Дві третини миротворців були із сільської місцевості. Багато хто був сімейний і справді потребував грошей..."

Що спонукало Вас зректися мирного життя і шукати щастя в зоні військового конфлікту? (11)

(Іван ЖУК з Тернополя) "Я не знаю. Можливо, бажання відчути на власній шкірі, що таке війна, випробувати в ній себе. Наша армія не дає нам цього збагнути. Вона не робить з прищавуватих солдатиків справжніх чоловіків... Зрештою, хотілося і підзаробити. Військові в Іраку - це ті ж заробітчани-українці, що трудяться в Англії чи Португалії. Дають лопату - копаєш, дають рушницю - стріляєш. Принцип один і той самий: наказують - виконуєш..."

Ось до чого це нас привело. "Дають рушницю - стріляєш". За 600 доларів. Це морально? Це потрібно? На відміну від попередніх розділів, в даному випадку уся вина за таку аморальність та бездуховність, апатію лягає на плечі ЗМІ.

Похожие статьи




Основні аспекти погляду на конфліктну соціальну ситуацію, до якої призвела байдужість та необізнаність, а також заангажованість ЗМІ - Війна в Іраку та ЗМІ

Предыдущая | Следующая