Книгодрукування в регіоні в XVIII-XIX ст. - Розвиток книгодрукування на українських землях у ХVII-XIX ст

Друкарня за час свого існування користувалася самостійністю і свободою у виданні книжок. Лазар Баранович і його послідовники були одночасно авторами, редакторами, видавцями, цензорами книжок тому все вирішувалося на місці. Було надруковано багато художніх текстів тогочасних українських письменників. Книги гарно ілюструвалися, бо у друкарні працювали талановиті гравери і у порівнянні з московськими чернігівські книги були оформлені багатше. Ілюстрації завжди відповідали змісту тексту книги.

Протягом двох десятиріч у Чернігові навіть не наважувалися приступити до книговидання. Останнє, що вийшло в Чернігівській друкарні перед її розгромом, - це російськомовний маніфест та регламент про розведення овець. Після цього друкарські працівники розійшлися, дошки гравюр було заховано, латинський і польські шрифти перелито на кириличні. Перші відомі друки після тривалої перерви датовані 1743 роком: Часослов, Буквар і "Первоє ученіе отрокам" Феофана Прокоповича. Того року надруковано також кілька передруків російськомовних указів. Один з них стосувався порядку видачі паспортів селянам, що відходили на "промисли".

Впродовж наступних років великим аркушевим форматом було видано лише чотири передруки київських видань: два Апостоли, Октоїх, Анфологіон. В четверту частку аркуша надруковано Служебник, Служби з Акафистом св. Миколаю. Вийшло і ряд малоформатних видань, зокрема в 12 частину аркуша Канонік. З творів українських письменників знову-таки виходило тільки те, що було перевиданням київських друків: "Алфавіт духовний" Ісаї Копинського, "Акафіст св. Варварі" Йоасафа Кроковського, могилянське "Православне ісповідання віри". В архіві петербурзького синоду збереглися акти звірки чернігівських друків з російськими. З них видно, як прискіпливо переглядалися тексти та усувалися всі українські звороти і навіть найдрібніші зміни слів. Взагалі значна частина чернігівських цього періоду є повторенням видань київських не тільки за змістом, але й за оформленням.

Щоб хоч трохи урізноманітнити свій репертуар, Чернігівська друкарня вдавалася до хитрощів. У кінці XVII - на початку XVIII ст. одним з найпопулярніших її друків було "Руно орошенноє" Дмитра Туптала-Ростовського, яке в 1677-1702 рр. видавалося сім разів. Маючи намір видати наступне, восьме видання, керівники Чернігівської друкарні не сподівалися отримати дозвіл московської синодальної контори. Тому десь після 1753 р. було видано цю книжку з датою "1702" як досить докладну копію справжнього сьомого видання 1702 р.

З нього використано кліше заставок і кінцівок, однак ініціали не збереглися і довелося вжити замість них нові, застосовано також інші, перелиті літери.

У технічному відношенні Чернігівська друкарня залишалася добре обладнаним підприємством. Вона мала два комплектні верстати, а також Гвинти ("шруби") ще до двох. Збереглося 19 кашт з літерами різних гатунків, пунсони і матриці ("матерки") для виготовлення шрифтів, "дерев'яних різаних фігурок великих і малих" 308, літер різаних дерев'яних старих і нових 740. Шрифти кириличні мали такі назви, як і в інших українських друкарнях: псалтирні літери, тестаментові (очевидно, для друку "тестаменту" - Нового завіту); латинські мали назви, що прийшли з Польщі: швабахер, схоластика, мітель, субмітель. її працю полегшувало й те, що збереглася папірня в Білиці Ніжинського полку.

Монахи займалися продажем книг, їх також віддавали в комісію чернігівським міщанам. Продавалися чернігівські друки і в Києві. Втім, розповсюдження їх не завжди йшло добре: у першій половині XIX ст. доводилося займатись збутом решток тиражів видань другої половини XVII ст.

Безперервне друкування в Чернігові засвідчене до 1785 р. 1786 р. уряд дозволив заснувати університет у приміщенні Троїце-Іллінського монастиря. Тому друкарню перенесли до архієрейського дому.

Хоч університет так і не відкрився, друкування в монастирі припинилося і відновилося через п'ятнадцять років - не пізніше 1801 р. Друкарня Чернігівського губернського правління у 1846 р. скупила решту шрифтів і матеріалів Троїцько-Іллінської друкарні.

Видання 1743-1785 рр. оформлені на загал гірше, ніж книги, видрукувані до початку постійного цензурного контролю. Хоч свого часу в Чернігівській друкарні широко застосовувалися мідерити, в книгах другого періоду її діяльності їх вжито лише двічі. Якщо йдеться про дереворити, то найцікавішими майстрами були Яків Таляревський і Михайло Чернявський. До найкращих сюжетних гравюр дослідники відносять сторінкову композицію Таляревського "Свята Трійця в Авраама", якою оздоблено ряд видань. Особливо врочисто виглядає ця гравюра в поєднанні з обрамленням з виливного складаного орнаменту.

Всього бібліографією зареєстровано 78 чернігівських книжкових друків 1743-1785 рр. та 172 передруки указів.

З часу початку своєї діяльності Чернігівська губернська друкарня була постійним об'єктом уваги чернігівської влади. Так, у звіті Чернігівської губернської земської управи за 1899 рік читаємо: "Типография губернского земства помещается, как и прежде, в нижнем этаже дома Губернской Управы, занимая в нем 9 светлых комнат, служащих - 15 человек". У звіті також опублікована таблиця діяльності типографії земської губернії за 10 років.

Аналіз даних свідчить, що з 1889 по 1899 роки земська типографія приносила в середньому дохід більше шестисот карбованців за рік. Жодного року збитків не було, а в 1899 році типографія дала чистого прибутку 1966 крб. 71 коп. Отже, такий стан справ типографії губернського земства був досить вигідним, підкреслюється у звіті Чернігівської губернської земської управи.

Розглядаючи традиції видавничої діяльність на Чернігівщині, слід відмітити, що на початку 60-х років ХІХ століття (з липня 1861 по серпень 1863 рр.) друкарня видавала також газету "Чернігівський листок", що виходила російською й українською мовами, видавцем і редактором її був байкар Леонід Глібов. Газета друкувала, крім власних творів редактора, праці О. Кониського, П. Куліша, П. Кузьменка, М. Вербицького, фольклорно-етнографічні матеріали та ін. Як зазначає Я. Ісаєвич, після припинення у жовтні 1862 року виходу журналу П. Куліша "Основи" газета "Чернігівській листок" була єдиним часописом у Російській імперії, який друкував матеріали також і українською мовою. Переконливою здається й думка вченого Г. Михайлина про значення газети "Чернігівський листок" як у культурному житті міста, так і розвитку видавничої справи в Україні: "Газета була видатним явищем української просвітницької преси свого часу, гідним супутником столичного журналу "Основы". Тижневик будив застояне болото провінції, виносив на суд громадськості важливі проблеми суспільного життя, був тим дзеркалом, у якому чернігівське громадянство могло бачити свій реалістичний образ".

Похожие статьи




Книгодрукування в регіоні в XVIII-XIX ст. - Розвиток книгодрукування на українських землях у ХVII-XIX ст

Предыдущая | Следующая