Організація статистичного спостереження за наявністю рухомого складу

Об'єктом спостереження експлуатаційної статистики є наявний парк рухомого складу, тобто кількість одиниць, які розташовувала за звітний період або на звітний момент мережа залізниць і її підрозділи (дороги, відділення, локомотивні та вагонні депо, станції тощо).

Парк рухомого складу залежно від його ролі в перевізному процесі підрозділяється на дві групи: тяговий рухомий склад (ТПС) -- локомотиви, моторвагонний рухомий склад (МВПС), автомотриси - вагони. Перші з них являють собою активні засоби (рушії), другі -- пасивні (транспортна тара).

Одиницею спостереження служить фізичний локомотив і вагон. Фізична одиниця спостереження, як правило, виступає і в якості одиниці вимірювання (рахунки) сукупності локомотивів і вагонів -- парку локомотивів та парку вагонів.

В залежності від характеру використання одиниці рухомого складу можуть бути розділені на групи по роду руху (вантажний, пасажирський, господарський), а всередині -- за видом роботи або простою, за місцем роботи -- на ділянках своєї та інших доріг.

Перевізні засоби залізниць (локомотиви, мотор-вагонний рухомий склад і вагони) значно різняться між собою. Крім конструктивних відмінностей, вони різняться кількістю одиниць і формами експлуатації, а ці ознаки визначають методи отримання даних про їх наявність. Так, вагонний парк за чисельністю в десятки разів більше локомотивного. Локомотиви приписані до певних депо і їх використання тісно пов'язане за місцем приписки. Порівняно невелика їх чисельність і висока вироблення кожної одиниці дозволяють організувати облік добового бюджету часу по кожному локомотиву з точністю до хвилини. Моторвагонний рухомий склад також приписаний до певних депо і використовується на встановлених ділянках.

Вагони вантажного парку, за винятком спеціальних вагонів, не мають закріплених за ними маршрутів прямування або ділянок звернення. Пасажирські вагони пов'язані за місцем приписки, і хоча значна їх частина, що знаходиться в поїздах далекого прямування, використовується не тільки на своїй дорозі, за їх використання цілком відповідає дорога приписки. Всі ці відмінності зумовили специфіку обліку наявності локомотивів і вагонів.

Україна має розвинену мережу залізниць, експлуатаційна довжина яких складає понад 22 тис. кілометрів. Дві третини українських залізничних ліній є вантажонапруженими, обладнаними сучасними засобами керування, диспетчерською централізацією й автоблокуванням.

Укрзалізниця (Державна адміністрація залізничного транспорту України) - це орган управління залізничним транспортом загального користування, що здійснює централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому й міждержавному сполученнях та регулює виробничо-господарську діяльність залізниць.

Органом керування залізничним транспортом загального користування є Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця), що була створена в грудні 1991 року.

До сфери Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші підприємства та організації єдиного виробничо-технологічного комплексу, що забезпечують перевезення вантажів і пасажирів.

Укрзалізниця здійснює централізоване керування процесом перевезень у внутрішньому й міждержавному сполученнях, регулює виробничо-господарську діяльність залізниць.

Залізничний транспорт України є провідною галуззю в дорожньо-транспортному комплексі країни, який забезпечує 82% вантажних і майже 50% пасажирських перевезень, здійснюваних всіма видами транспорту.

Експлуатаційна мережа залізниць України складає майже 22 тис. км з яких 45% електрифіковано. За обсягами вантажних перевезень залізниці України займають четверте місце на Євразійському континенті, поступаючись лише залізницям Китаю, Росії та Індії. Вантажонапруженість українських залізниць (річний обсяг перевезень на 1 км) в 3-5 разів перевищує відповідний показник розвинених європейських країн.

На залізницях функціонують 1492 залізничних станцій, 55 локомотивних і 48 вагонних депо, 110 дистанцій колії, 69 дистанцій сигналізації і зв'язку, 44 дистанцій енергопостачання.

Територією України проходять 3 залізничних транспортні коридори. Через українські порти Ізмаїл і Рені здійснюється взаємодія з пан'європейським коридором, який проходить річкою Дунай. Сьогодні довжина національної мережі залізничних транзитних коридорів в Україні складає 3162 км. Це головним чином двоколійні електрифіковані, обладнані автоблокуванням магістралі, що характеризуються високим рівнем використання технічних засобів. Окрім того розвиваються перевезення по МТК ТРАСЕКА (Європа -- Кавказ - Азія).

Виникнення проблем у діяльності та розвитку залізничного транспорту зумовлене рядом негативних факторів, зокрема: прогресуючим старінням основних фондів. Загальний ступінь зносу основних фондів становить 56%, у тому числі рухомого складу - 68%.

Залізничний транспорт мережа пропускний

Табл.1 - Наявність рухомого складу залізниці України та рівень його зношеності

Тип рухомого Складу	2011	2012	2013
Один.	% зношеності	Один.	% зношеності	Один.	% зношеності
Електровози	1812	52	1834	48	1871	40
Тепловози	2472	44	2442	49	2429	51
Секції електропоїздів	332	25	318	24	320	25
Дизель-поїзди	152	57	151	60	150	61
Вантажні вагони, у т. ч.	146541	75	143798	77	142834	77
Напіввагони	63311	81	63570	76	63570	79
Пасажирські вагони	7247	61	7293	64	7349	59

Потребує істотної модернізації інфраструктура залізниць. Протяжність колій, ремонт яких не проведено своєчасно, досягла 30% загальної протяжності. Внаслідок цього обмежується швидкість руху поїздів, створюється реальна загроза безпеці руху на залізничному транспорті, виникнення техногенних катастроф;

Відсутністю державної підтримки інноваційного розвитку галузі та недосконалістю законодавчої бази у частині залучення інвестицій;

Низькими тарифами на перевезення пасажирів і відсутністю дієвого механізму компенсації збитків під час надання суспільних послуг, що призводить до перехресного субсидування збиткових пасажирських перевезень за рахунок вантажних. Збитки від таких перевезень тільки у 2015 році перевищили 2 млрд. гривень, що значно обмежує можливість техніко-технологічної модернізації залізничного транспорту.

До проблем, які слід розв'язати для забезпечення подальшого розвитку залізничного транспорту, також належать:

- -недосконалість нормативно-правових актів, що регулюють діяльність залізничного транспорту, та невідповідність його організаційної структури умовам розвитку ринкової економіки країни; - -перехресне субсидування збиткових пасажирських перевезень за рахунок вантажних; - -недостатня прозорість фінансової діяльності галузі; - -низький рівень конкуренції на ринку залізничних перевезень.

Зараз значна частина залізничних колій та залізничних терміналів не відповідає європейським стандартам. Якщо розглядати пасажирські перевезення, то проблемою є відсутність належного рівня сервісу на залізничних вокзалах та в самих поїздах, поганий санітарний стан вагонів, відсутність розваг протягом тривалої дороги (відеозал, дитячі вагони). Все це робить подорож залізницею малоприємною для пасажирів. Щодо вантажоперевезень, то тут проблемою є неефективні схеми навантаження та розвантаження потягів, занепад гілок, що рідко використовуються. Вирішення цих проблем потребує значних капіталовкладень, але основною проблемою є пошук необхідних коштів

Перевагами цього виду транспорту є велика розгалуженість та низькі тарифи. Пропускна спроможність залізничної мережі значно перевищує поточні обсяги руху. Важливість залізничного транспорту в системі транспортних комунікацій України посилюється і тим, що через територію держави пролягають основні транспортні транс'європейські коридори: Схід -- Захід, Балтика -- Чорне море. Залізницею здійснюється 46% від загальних перевезень, але закордонних перевезень - лише 14%. Зокрема, трансєвропейська залізнична магістраль Е-30, що бере початок в Берліні, перетинає Україну за маршрутом Мостиська -- Львів -- Київ і йде далі до Москви. Вона ж на території Польщі перетинається з швидкісними магістралями Е-59 та Е-65 і створює можливість швидкісного залізничного сполучення практично між усіма державами Європи. Українські залізниці безпосередньо межують і взаємодіють із залізницями Росії, Білорусі, Молдови, Польщі, Румунії, Словаччини, Угорщини й забезпечують роботу із сорока міжнародними залізничними переходами, а також обслуговують 18 українських морських портів Чорноморсько-Азовського басейну. Завдяки такої розгалуженості можна сформувати такі показники, як : транзит, імпорт, експорт, та внутрішні перевезення, що зображено більш детально на табл.2.

Табл.2- Показники вантажних перевезень за 1 квартал 2016 року

Найменування показників	1 квартал 2016 року
Перевезено, млн. тонн, у т. ч.	78,1
Транзит	4,2
Імпорт	9,4
Експорт	26,8
Внутрішні	37,7
Вантажообіг, млн. т-км, у т. ч.	43417,5
Транзит	4812,9
Імпорт	4730,5
Експорт	18792,5
Внутрішні	15108,6

Укрзалізниця є одним із засновників Ради із залізничного транспорту держав-учасників Співдружності.

Статистичні дані:

Експлуатаційна протяжність головних колій -- 21640,4 км (74% - безстикової колії)

Електрифікованих колій -- 9878 км (45 %)

Ширина колії -- 1520 мм

Кількість залізничних станцій -- 1447

Залізничних вокзалів 118, з них 18 позакласних, 9 - першого класу, 34 - другого класу, 57 - третього класу.

Зупиночні пункти та платформи - 2268

Залізничних переїздів - 5422; зокрема, обладнаних автоматичною переїзною сигналізацією - 4168. Переїздів з черговим - 1497, з яких 1468 обладнано автоматичною переїзною сигналізацією.

Парк вантажних вагонів -- 116 063 од. (на 01.01.2014)

Парк пасажирських вагонів -- 5291 од.

Парк тепловозів -- 2447 од.

Парк електровозів -- 1547 од.

Інвентарний парк приміського сполучення складає 1547 секцій електропоїздів (зокрема, 14 секцій рейкових автобусів), з них 1340 - в експлуатації.

Інвентарний парк дизель-поїздів -- 528 секцій, з них 247 - в експлуатації

Чисельність працівників -- 308 684 особи (станом на 01.01.2015)

Перевезено пасажирів за 2014 рік - 440,9 млн пас.

Перевезено вантажів за 2014 рік - 389,7 млн тонн, за 6 місяців 2015 року - 164,3 млн тонн

Кількість фірмових пасажирських потягів -- 52 од.

Залізничний транспорт -- одна з найбільш важливих галузей народного господарства України. Він забезпечує виробничі і невиробничі потреби матеріального виробництва, невиробничої сфери, а також населення в усіх видах перевезень.

За функціональними особливостями залізничний транспорт поділяється на вантажний та пасажирський. Це зв'язано з тим, що транспорт виступає необхідною передумовою функціонування як матеріального виробництва, так і сфери обслуговування, в тому числі пасажирських перевезень.

Пасажирський залізничний транспорт є галуззю невиробничої сфери і належить до інфраструктурних галузей. Вантажний транспорт -- галузь виробничої інфраструктури. Не виробляючи безпосередньо матеріальної продукції, вантажний транспорт є четвертою галуззю матеріального виробництва після видобувної, переробної промисловості і сільського господарства. Жодна з названих трьох основних галузей матеріального виробництва не здатна функціонувати без транспортного забезпечення. Продукт тільки тоді готовий до споживання, коли він доставлений до споживача.

Табл.3- Відправлення вантажів залізничним транспортом за січень-листопад 2015року

Виконано, млн. т	У % до січня-листопада 2014р.
Перевезено вантажів	318,7	89,2
З них відправлено	269,0	89,4
У т. ч. за номенклатурою вантажів:
Кам'яного вугілля	53,2	74,6
Коксу	6,1	82,7
Нафти і нафтопродуктів	2,3	81,1
Руди залізної і марганцевої	69,1	100,4
Чорних металів	29,0	84,7
Брухту чорних металів	2,8	80,7
Лісових вантажів	4,5	99,2
Хімічних і мінеральних добрив	3,9	86,5
Зерна і продуктів перемолу	25,9	116,3
Цементу	5,3	99,2
Будівельних матеріалів	38,0	82,6
Інших вантажів	36,9	93,1

З одного боку, залізничний транспорт є неодмінною умовою функціонування самого виробництва, де він здійснює доставку сировини, паливно-енергетичних ресурсів, комплектуючих, устаткування і т. п., а з другого -- доставляє готову продукцію до споживача. Таким чином, в процесі виробництва готової продукції транспорт істотно впливає на її собівартість, а звідси -- на ефективність і ціну. Зменшення транспортної складової у собівартості виробленої продукції сприяє підвищенню ефективності виробництва. Зменшити транспортні затрати можна як за рахунок підвищення функціонування транспорту, заміною одного виду іншим, більш ефективним для перевезення даної продукції, так і шляхом удосконалення територіальної організації виробництва, що зменшить транспортні витрати для доставки сировини, паливно-енергетичних ресурсів, устаткування, готової продукції.

Реформування залізничного транспорту передбачає:

- -підвищення ефективності діяльності галузі шляхом забезпечення безпеки функціонування і доступності ринку послуг залізниць для всіх суб'єктів господарювання; - -створення умов для рівного доступу до користування послугами об'єктів інфраструктури залізничного транспорту та додатковими послугами; - -удосконалення системи управління залізничним транспортом; - -створення сприятливих умов для залучення інвестицій, необхідних для оновлення та модернізації виробничо-технічної бази залізниць; - -інтеграцію залізничного транспорту України до європейської і світової транспортної системи, створення організаційно-правових, економічних і техніко-технологічних передумов для запровадження принципів європейської транспортної політики; - -забезпечення прозорості фінансової діяльності залізничного транспорту

Найважливішим напрямком реформи є забезпечення рівного доступу всіх перевізників (як державної, так і приватної форм власності) до транспортної інфраструктури (залізничної мережі, вокзалів тощо). Приватизація інфраструктури не є необхідною для реформ. У багатьох країнах вона залишається у державній власності (наприклад, спеціально утвореної інфраструктурної компанії). Міжнародний досвід свідчить про те, що повна передача інфраструктури залізниць в приватні руки є негативним фактором для розвитку залізничного транспорту і, перш за все, в секторі пасажирських перевезень.

Загалом досвід реформування залізничного транспорту в зарубіжних країнах підтверджує його позитивний вплив на їх розвиток.

Реформування залізничного транспорту України провадиться з метою задоволення зростаючих потреб національної економіки і населення в перевезеннях, підвищення їх якості та зменшення вартості транспортного складника в ціні продукції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. №651, ухвалена Концепція Державної програми реформування залізничного транспорту України. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 р. №1390 затверджена Державна цільова програма реформування залізничного транспорту на 2010 - 2015 роки.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 р. №1555-р, ухвалена Стратегія розвитку залізничного транспорту на період до 2020 року. Ця Стратегія визначила концептуальні засади формування та реалізації державної політики щодо забезпечення розвитку галузі залізничного транспорту України.

Зважаючи на прагнення України до інтеграції в європейську та світову транспортні системи, слід зазначити, що реформування залізничного транспорту також вимагається з огляду на наближення українського законодавства до європейського.

Організація статистичного спостереження за наявністю рухомого складу

Похожие статьи