Неопозитивістська форма вільнодумства - Розвиток українського вільнодумства. Основні теорії та течії вільнодумства

Вільнодумство як ідейно-духовна течія не є однорід-ним, що цілком закономірно, адже строкатість та розмаїт-тя найбільше відповідають його сутності. Це складне про-блемне духовне поле, де своєрідно переплелися релігійні, політичні та секулярні погляди і тенденції -- як наслі-док творчого осягнення істини, оновлення задогматизова-них релігійних поглядів і переконань.

Секулярний (гр. saeculahs -- мирський, світський) -- Вивільнений від релігійного, сакрального. Стосується різних сфер суспільних відносин і особистого життя, свідомості, діяльності і поведінки людини.

У сучасному вільнодумстві поширеною є його неопози-тивістська форма. В її основі -- філософія позитивізму, яка проголошує необхідність підпорядкуванням науковим знанням усіх інших сфер людського життя. Оцінюючи релігійну сферу, неопозитивісти виходять із принципу її Нсверифікованості: Оскільки релігію, як і атеїзм, не можна раціонально обгрунтувати, вона не може бути ні спрос-тованою, ні підтвердженою науковими даними.

Так, найвідоміший представник англійського неопози-тивізму Альфред-Джулс Айєр (1910--1989) зазначав, що коли твердження, що Бог існує, не має сенсу, то і думка атеїста, що Бога немає, є також безглуздою, оскільки осми-слено суперечити можна тільки осмисленому висловлю-ванню.

Неверифікованість, із погляду неопозитивістів, ще не означає відсутності сенсу. Визнаючи наявність у релігії проблем, вони стверджують, що як цілісне явище вона має свій сенс, хоча не всі його повністю розуміють. Тому релі-гійність -- це особиста справа людини. Тим паче що, на відміну від науки, релігійні висловлювання не виражають фактів, а мають емоційне значення.

Звідси і твердження, що відмінність релігії від нау-ки -- суто мовна: якщо наука користується мовою, сема-нтика якої побудована на дослідній перевірці і чіткому співвідношенні значення слів і фактів, то релігія викорис-товує мову "емотивну" (емоційну), значення якої залежить від емоцій, що переживає людина. Не маючи стосунку до фактів і мови науки, релігія, на думку неопозитивістів, мо-же мати власну мову, що здатна відкрити шлях до "кос-мічного прозріння", віри в Бога. Із того, що існування Бо-га не перевіряється експериментально, твердять вони, ми не мусимо відразу робити висновок, що про нього не мож-на думати правильно чи помилково, раціонально чи ірра-ціонально і т. п. Адже відкриття здійснювалися не тільки Колумбом і Пастером, а й Толстим, Достоєвським і Фрей-дом. Про речі нам здатні повідати не лише вчені з мікро-скопами, а й поети, художники і пророки.

Похожие статьи




Неопозитивістська форма вільнодумства - Розвиток українського вільнодумства. Основні теорії та течії вільнодумства

Предыдущая | Следующая