Вступ, Теорії походження релігійних вірувань - Магія як форма родоплемінної релігії: світоглядні і культові особливості
Питання про первісні релігійні вірування -- важливе і досить складне в історії релігії. Передусім це стосується часу появи найдавніших релігійних уявлень. З цією проблемою пов'язана також низка питань про інтелектуальні, емоційно-почуттєві та вольові здібності людини, з якими, в свою чергу, тісно переплітається проблема формування уявлень про надприроднє та віри в нього.
Особливо великою розбіжністю думок позначені питання про причини виникнення, процес становлення та форми ранніх чи первісних релігійних вірувань. Причиною цього є майже повна відсутність прямих свідчень щодо цих вірувань, загалом недостатня наукова опрацьованість проблеми і, зрештою, різна світоглядна орієнтованість дослідників. З'ясування ж цієї проблеми може допомогти у вирішенні багатьох запитань, відповідь на які остаточно не знайдено і по сьогодення.
Саме тому мета цього реферату -- спираючись на думки різних дослідників та фактичний матеріал, з'ясувати, а точніше, -- дійти більш-менш вірогідної гіпотези щодо формування релігійних уявлень у свідомості первісних людей.
Теорії походження релігійних вірувань
Більшість відомостей про первісні релігійні вірування ми отримуємо на основі порівняльного вивчення релігії. Основоположником цього методу був німецький мовознавець М. Мюллер. Його дослідження відіграли вирішальну роль у становленні релігієзнавства як самостійної наукової дисципліни. Мюллер поставив завдання -- зрозуміти, що таке релігія, яке підгрунтя вона має в душі людини, які закони вона наслідує у своєму історичному розвитку. М. Мюллер був переконаний, що знання стародавніх мов дає можливість досліднику проникнути в потаємні закутки людської душі і віднайти справжній зміст релігійної віри стародавніх людей, відтворити відчуття і враження, пов'язані в їхній свідомості з іменами богів, міфами і легендами про них. "Так само як людина володіє даром мови незалежно від усіх її історичних форм, -- писав М. Мюллер, -- вона має здатність вірити незалежно від усіх історичних релігій. Говорячи про те, що релігія відрізняє людину від тварини, ми не маємо на увазі яку-небудь окрему релігію; але ми маємо на увазі розумову здатність чи схильність, що незалежно від почуття і розуму, а іноді навіть усупереч їм, дають можливість людині осягати Нескінченне під різними іменами й у різноманітних формах" (п.9, с.42).
Однак спроба М. Мюллера знайти загальну прарелігію народів не була плідною, тому що її обгрунтування звелося до штучного підтасування фактів для доказу існування в древніх релігіях єдинобіжжя. Французький соціолог Е. Дюркгейм трохи по іншому використовував порівняльно-історичний метод дослідження релігії. Він також намагався відшукати прарелігію як найбільш просту й історично першу форму релігії. Дослідник думав, що для виявлення джерел релігії, які лежать не в індивідуальному, а в історичному розвитку людини, треба звернутися до найдавніших прошарків культури. Дюркгейм припустив, що примітивні суспільства, що дожили до нашого часу, являють собою модель таких стадій розвитку людства. Відповідно до цього, тотемізм, розповсюджений серед австралійських аборигенів, він розглядав як "елементарну" форму релігії, тобто таку, котра вже не спирається на якісь більш ранні, попередні їй форми. Це -- самий початок релігійного життя. Дюркгейм стверджував, що у примітивній релігії об'єктом поклоніння є зображена в релігійному символі сама соціальна спільність.
Австрійський етнограф, лінгвіст і богослов В. Шмідт та його послідовники висунули концепцію прамонотеїзму, згідно з якою всі сучасні релігії беруть свої витоки з так званого "первісного монотеїзму". В. Шмідт у праці "Походження ідеї Бога", наводячи численні свідчення про вірування історично відсталих племен і народів, робить спробу довести, що нібито уже в ранніх віруваннях мали місце уявлення про єдиного Бога, а найдавніші фетишизм, тотемізм тощо були "магічними засобами" їхнього виразу. Проте ідея первісного єдинобожжя, яка обмежувала релігію виключно іманентними зв'язками, тим самим фактично знімала питання про її еволюцію, а відтак не потребує якогось історико-культурного виправдання. Саме тому вона піддавалася критиці з боку тих релігієзнавців, які вважали, що задовго до появи теїстичних уявлень релігія існувала у формах, які не знали віри в богів, тим більше -- в єдиного Бога.
Представники еволюціоністської школи Е. Тайлор, Г. Спенсер та інші фактично вперше розгорнуто поставили питання про історичність форм релігії, при цьому вважаючи її найдавнішою формою, "мінімумом" релігії, анімізм як віру в безплотних сутностей-духів. Але уявлення Е. Тайлора, Г. Спенсера та ін. щодо анімістичного "мінімуму" релігії не сприйняли ті, хто вважав, що вони некоректні, бо анімізм не є її найдавнішою формою, оскільки пов'язаний з вірою в душу не як духовну сутність, а як чуттєво-надчуттєву істоту.
Відомі, крім зазначених, ще й інші спроби визначити "мінімум" релігії як вихідний стан її розвитку. Так, французький історик релігії Шарль де Брос вважав найдавнішою формою вірувань фетишизм; Дж. Мак-Ленан, Дж. Фрезер, Е. Дюркгейм та багато інших -- тотемізм; чимало хто з дослідників ще й досі переконаний, що анімізм був вихідною формою релігійних вірувань.
І все ж було б несправедливим, якби не підкреслити, що сучасне релігієзнавство в аналізі первісних релігійних вірувань спирається на серйозні наукові дослідження вірувань народів світу, представлені працями Дж. Фрезера, Л. Моргана, Л. Штернберга, С. Токарєва, Д. Брінтона, Ф. Джевонса, Ю. Францева та багатьох інших вчених. Саме ці праці й склали фактологічну основу наших уявлень про час, причини та передумови виникнення вірувань про первісні форми релігійності та місце останньої у світосприйнятті людини первісного суспільства.
Поряд з тотемізмом і табу значне місце в життєдіяльності первісної людини посідала магія (від грецьк. ?????? -- чаклунство, чарівництво) -- сукупність уявлень і обрядів, в основі яких лежить віра в можливість впливу на людей, предмети і явища об'єктивного світу за допомогою визначених дій.
Магія -- єдність релігійної свідомості і дії, в ній немовби в концентрованому вигляді проявляється загальна характеристика релігії як специфічного практично-духовного способу входження людини в світ. Мотивований текст, логіку його магічних дій можна виразити в такий спосіб: якщо на звичайні предмети та явища можна впливати практично, то з таким же успіхом практично можна впливати у бажаному напрямі й на незвичайне, надприродне, тобто на фетишів, тотемів, душ і духів. Тому магія доповнюється іншими видами родоплемінних релігій, як-то анімізм, фетишизм і тотемізм.
Відомі різні види первісної магії: промислова, землеробська, військова, лікувальна, любовна, шкодоносна та ін. Вони полягали в заклинанні мисливських ; пасток, чаклунських процедурах на полі, спробах навести причину (тобто зіпсувати здоров'я, наслати морок), приворожити, в чаклуванні над зброєю, над хворим, у різного роду замовляннях тощо. Але в кожному випадку вона була або фетишистською, або тотемістичною, або анімістичною, або ж, нарешті, пов'язаною з вірою в духів. Адже магія, як сплав чаклунського дійства і віри в можливість через нього вплинути на надприродне, відбула становлення і розвиток як складник первісної релігійності в цілому та як "мова" розглянутих вище форм чуттєво-надчуттєвих та демоністичних вірувань.
При дослідженні магічного мислення тубільців Полінезії Дж. Фрезер помітив дуже цікаву закономірність. Виявилося, що тубільці використовують магію в землеробстві при посадці бульбових рослин, врожай яких буває мінливий, але магія не застосовується при культивуванні плодових дерев, що дають стійкий, стабільний врожай. У рибальстві магічні прийоми практикуються при промислі акул та інших великих і небезпечних риб, при лові ж дрібної риби магія вважається зайвою. Побудова човнів завжди супроводжується магічними обрядами, при зведенні ж будинків магія не використовується. Це дозволило Дж. Фрезеру зробити висновок, що магічні уявлення виникають тоді, коли людина не упевнена у своїх силах, коли вона зіштовхується з проблемами, вирішення яких залежить не стільки від самої людини, скільки від безлічі привхідних факторів. Саме це і змушує його покладатися на допомогу таємничих сил і виконувати магічні дії.
За Фрезером, магічне мислення грунтується на двох принципах. Перший з них говорить: подібне породжує подібне, або наслідок схожий на свою причину. Відповідно до другого принципу, речі, що раз прийшли у зіткнення один з одним, продовжують взаємодіяти на відстані після припинення прямого контакту. Перший принцип може бути названий законом подібності, а другий -- законом контакту. З першого принципу, а саме з закону подібності, маг робить висновок, що він може виконати будь-яку бажану дію шляхом простого наслідування їй. На підставі другого принципу він робить висновок, що все те, що він проробляє з предметом, зробить вплив і на особу, що один раз була з цим предметом у контакті (як частина його тіла чи інакше). Гомеопатичною чи імітативною магією можна назвати чаклунські прийоми, засновані на законі подібності. Контагіозною магією можуть бути названі чаклунські прийоми, засновані на законі контакту.
Перший вид магії найкраще позначити терміном гомеопатична, тому що альтернативний термін -- магія імітативна -- не виключає чи навіть має на увазі свідоме наслідування, що значно звужує сферу дії магії. Адже чаклун упевнений, що принципи, які знаходять практичне застосування в його мистецтві, керують також неживою природою. Іншими словами, він допускає, що закони подібності і зіткнення поширюються не тільки на людські дії, але мають загальне застосування. Як система природних законів, тобто сукупність правил, що "визначають" послідовність подій у світі, вона може бути названа магією теоретичної. У якості ж приписів, які люди повинні наслідувати, щоб досягти своєї мети, вона може називатися магією практичною. Разом з тим, варто мати на увазі, що первісний чаклун знає магію тільки з її практичної сторони. Він ніколи не піддає аналізу розумові процеси, на яких грунтуються його дії, ніколи не розмірковує над абстрактними принципами, що містяться в них. Магія є для нього мистецтвом, а не наукою; сама ідея науки відсутня у його нерозвиненому розумі.
Гомеопатична магія грунтується на зв'язку ідей за подібністю; контагіозна магія грунтується на зв'язку ідей за суміжністю. Помилка гомеопатичної магії полягає в тім, що подібність речей сприймається як їхня ідентичність. Контагіозна магія робить іншу помилку: вона виходить з того, що речі, один раз побувавши в зіткненні, перебувають у контакті постійно. На практиці обидва види магії часто сполучаються. Точніше кажучи, якщо гомеопатична, чи імітативна, магія може практикуватися сама по собі, то контагіозна магія, як правило, пов'язана з застосуванням гомеопатичного принципу. Обидві різновиди магії -- гомеопатична і контагіозна -- можуть бути позначені єдиним терміном -- Симпатична магія, оскільки в обох випадках допускається, що завдяки таємній симпатії речі впливають одна на одну на відстані й імпульс передається від однієї до іншої за допомогою невидимого зв'язку.
У залежності від розумових законів, що лежать у їхній основі, можна наочно зобразити обидва різновиди магії у вигляді наступної таблиці:
Симпатична магія
(закон симпатії)
Гомеопатична магія контагіозна магія
(закон подібності) (закон контакту)
Вся система симпатичної магії складається не з одних лише позитивних приписів, вона також містить у собі велику кількість негативних приписів, тобто заборон. Вона вказує не лише на те, як слід чинити, а також на те, чого робити не слід. Сукупність позитивних приписів становить чаклунство, негативних -- табу. Фактично, всі уявлення про табу, у будь-якому разі, у своїй більшості, є лише частковими випадками застосування симпатичної магії з її законами подібності та контакту. Хоча, звичайно, ці закони не сформульовані дикуном в словесній формі та не осягнені ним абстрактно, він, тим не менше, вірить, що ці закони регулюють хід природних явищ цілком незалежно від волі людини.
Ціль позитивної магії чи чаклунства -- зробити так, щоб бажана подія відбулася; ціль негативної магії чи табу -- зробити так, щоб небажана подія не відбулася. Але передбачається, що обидва наслідки (бажаний і небажаний) мають місце відповідно до законів подібності чи контакту. І подібно до того, як бажане явище в дійсності зовсім не є наслідком здійснення магічного обряду, явище, якого страшаться, у дійсності не випливає з порушення табу.
Табу і чаклунство усього лише протилежні полюси єдиної системи. Негативним її полюсом є табу, позитивним -- чаклунство. Якщо ми дамо всій цій системі загальну назву теоретичної і практичної магії, то це співвідношення можна подати у вигляді наступної таблиці:
Магія
Теоретична практична
(магія як псевдонаука) (магія як псевдомистецтво)
Позитивна магія, негативна магія,
Або чаклунство або табу
Магія і релігія. Магія -- там, де вона зустрічається в чистому вигляді, -- припускає, що одна природна подія з необхідністю незмінно настає за іншою без втручання духовного чи особистого агента. Фундаментальне припущення магії тотожно, таким чином, погляду сучасної науки: в основі як магії, так і науки лежить тверда віра в порядок і однаковість природних явищ. У мага немає сумніву в тім, що ті самі причини завжди будуть породжувати ті самі наслідки, що здійснення потрібного обряду, супроводжуване визначеними заклинаннями, неминуче призведе до бажаного результату. Маг не благає вищу силу, не шукає прихильності мінливої і свавільної надприродної істоти, не принижується перед грізним божеством. Але влада його, якою б великою він її не вважав, ні в якому разі не є владою безмежною. Він володіє нею лише настільки, наскільки строго дотримується правил свого мистецтва чи природних законів, як він їх розуміє. Нехтувати цими правилами, переступати ці закони (нехай навіть у найменшому) -- значить викликати на себе невдачу і навіть наражати на крайню небезпеку своє життя. Якщо маг і претендує на верховну владу над природою, то ця влада обмежена у своїх повноваженнях і здійснювана в точній відповідності з древнім звичаєм. Так що аналогія між магічним і науковим світоглядом є обгрунтованою. В обох випадках допускається, що послідовність подій зовсім визначена, повторювана і підкоряється дії незмінних законів, прояв яких можна точно визначити і передбачати.
Якщо піддати аналізу приклади симпатичної магії, то виявиться, що вони є неправильними застосуваннями одного з двох фундаментальних законів мислення, а саме асоціації ідей за подібністю й асоціації ідей за суміжністю у просторі і часі. Гомеопатичну, чи імітативну магію породжує помилкове асоціювання ідей подібних, а магію контагіозну -- помилкове асоціювання ідей суміжних.
Отже, магія, як виявилося, близька родичка науки. Залишається з'ясувати, як вона співвідноситься з релігією. Відповідь на це запитання, безсумнівно, буде залежати від розуміння природи релігії. За Фрезером, релігія -- це "умилосердження й умиротворення сил, що стоять вище людини, сил, що, як вважається, спрямовують і контролюють хід природних явищ і людського життя"(п.2, с.54). Релігія в такому розумінні складається з теоретичного і практичного елементів, а саме з віри в існування вищих сил і з прагнення умилостивити їх і догодити їм. На першому місці, звичайно, стоїть віра, тому що, перш ніж догоджати божеству, треба вірити в його існування. Але "якщо релігія не породжує різного роду релігійні дійства, це вже не релігія, а просто теологія, тому що одна віра без діянь мертва. З іншого боку, не можна назвати релігійною й поведінку, не підкріплену релігійною вірою. Тому вірування і дія рівноважливі для релігії, яка не може існувати без того чи іншого"(п.2, с.54-55). Але не обов'язково і не завжди релігійна дія набуває форми ритуалу, тобто полягає в проголошенні молитов, здійсненні жертвоприношень й інших зовнішніх обрядових дій, ціль яких -- догодити божеству. "Прагнучи до умиротворення надприродних сил, релігія визнає за божествами свідомий і особистий характер... Так що релігія -- оскільки вона припускає, що світом керують свідомі агенти, яких можна відвернути від їхніх намірів шляхом переконання, -- фундаментально протилежно магії і науці"(п.2, с.55).
Злиття і з'єднання магії і релігії в різні епохи зустрічається в багатьох народів. Але є підстави думати, що таке злиття не є споконвічним і що були часи, коли в задоволенні бажань, що виходять за межі безпосередніх тваринних прагнень, людина покладалася виключно на магію.
Наприклад, аборигени Австралії, що є найбільш відсталими з усіх відомих нам племен дикунів, повсюдно прибігають до магії, тоді як релігія в змісті умилостивлення й умиротворення вищих сил їм, очевидно, майже невідома. Коротше кажучи, кожен австралієць є магом, і жоден з них не є жерцем, кожний уявляє, що за допомогою симпатичної магії він може вплинути на своїх одноплемінників і на протікання природних процесів, але ніхто і в гадці не мав умиротворення божеств шляхом молитви і жертвоприношень.
На цій підставі можна припустити, що в еволюції людського роду магія виникла раніш релігії; що "людина прагнула підкорити природу своїм бажанням силою чарів і заклинань до того, як стала намагатись піддобрити і пом'якшити замкнуте, примхливе і гнівне божество ніжною, украдливою молитвою і жертвоприношенням"(п.2, с.59).
Якщо припустити, що епоха магії повсюдно передувала епосі релігії, то, природно, підлягають дослідженню причини, що спонукали людство (чи його частину) полишити теорію і практику магії і перейти до релігії. Можна зробити таке припущення: з плином часу первісні люди повинні були помітити, що в дійсності магічні обряди і заклинання не приносять результатів, на які вони розраховані. Це відкриття привело до того, що люди уперше визнали свою нездатність на власний розсуд маніпулювати силами природи, що до того часу вважалися повністю підпорядкованими їхній владі. Природні явища, які люди за допомогою магії намагалися викликати, відбувалися, але відбувалося це без втручання людини: дощ усе так само падав на висохлу землю, сонце все так само здійснювало своє денне, а місяць нічне кругообертання. На землі, як і раніше, народжувалися люди для праць і страждань, і, як і раніше, після короткого перебування на землі вони навічно вирушали до праотців. У такий спосіб люди прийшли до нової системи віри і дії, що вгамувала їхні тривожні сумніви і дала заміну (нехай неміцну) верховної влади над природою, від якої вони були змушені відректися.
Можна припустити, що так, чи приблизно так, найрозумніші з людей зробили великий перехід від магії до релігії. Але навіть у них подібна зміна не могла відбутися раптово. Відбувалася вона, імовірно, дуже поступово і для свого більш-менш повного завершення потребувала багатьох років.
Магію намагалися не раз розглядати як визначену форму релігії. Інші вчені, навпаки, намагалися відмежувати магію від релігії. Однак поняття "магія", подібно поняттю "анімізм", є лише загальне, надзвичайно абстрактне позначення дуже різноманітних обрядів і уявлень. І ці обряди й уявлення розрізняються не тільки за ступенем складності, не тільки за змістом, але знов-таки і за походженням: обряди лікувальної магії (знахарства) безсумнівно пов'язані своїми коренями з народною медициною, обряди промислової магії -- з технікою мисливського і рибальського промислу, обряди військової магії -- з ворожими відносинами між племенами і т. д. З іншого боку, магічні обряди і повір'я, як і анімістичні, відомі на всіх ступінях суспільного розвитку як у відсталих, так і в найрозвиненіших народів.
Отже, система заборон під назвою "табу" охоплювала всі сфери життя і була єдиною формою регламентації, що заміняла все те, що в сучасному суспільстві забезпечується мораллю, релігією, правом.
Похожие статьи
-
Теорії походження релігійних вірувань - Первісні релігії та мистецтво
Більшість відомостей про первісні релігійні вірування ми отримуємо на основі порівняльного вивчення релігії. Основоположником цього методу був німецький...
-
Форми первісних релігій - Походження релігійних вірувань
Одним із найбільш розповсюджених вірувань первісної людини був анімізм (від лат. anima -- душа), що виявлявся у вірі в різноманітних духів, душу як...
-
Вступ, Теорії походження релігійних вірувань - Походження релігійних вірувань
Питання про первісні релігійні вірування -- важливе і досить складне в історії релігії. Передусім це стосується часу появи найдавніших релігійних...
-
Вступ, Теорії зародження найдавніших релігійних уявлень - Зародження найдавніших релігійних уявлень
Питання про первісні релігійні вірування -- важливе і досить складне в історії релігії. Передусім це стосується часу появи найдавніших релігійних...
-
Люди здавна замислювалися над сутністю, походженням, розвитком релігії. На рубежі II і III тисячоліть окреслилося декілька підходів щодо тлумачення...
-
Загальна характеристика первісних форм релігії - Прадавні форми релігії
Говорячи про ранні форми релігії, ми спираємося на опосередковані свідчення археологічних розкопок та спостереження етнографів за сучасними примітивними...
-
"Ніхто не може мати Бога за Отця, Якщо не має Церкви за матір." (Св. Кипріян) Слово "релігія" походить від латинського "religio" і означає "зв'язок". У...
-
Релігійна свідомість (ідеї, уявлення, почуття), Релігійний культ - Особливості релігії
Вона становить концептуальний аспект релігії, все те, що можна сказати про неї й що вона стверджує про себе. Сюди належать міфи, концепції, ідеї, теорії,...
-
Магія - Зародження найдавніших релігійних уявлень
Поряд з тотемізмом і табу значне місце в життєдіяльності первісної людини посідала магія (від грецьк. мбгейб -- чаклунство, чарівництво) -- сукупність...
-
ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНИХ НЕТРАДИЦІЙНИХ КУЛЬТІВ, ЇХ ТИПОЛОГІЯ В останні часи у США, а потім і в інших країнах з'явилося немало так званих релігій "нового...
-
Вступ - Релігія як особлива система духовної діяльності людей. Роль релігії у житті суспільства
"Слово Боже оселилося в людині І стало Сином Людським, Щоб привчити людину розуміти Бога І привчити Бога жити в людині, Згідно з волею Отця." (Св. Іриней...
-
Вступ - Характеристика релігій в Україні. Українська греко-католицька церква (УГКЦ)
Релігійні вірування, яких сьогодні на Землі багато, -- це продукт суспільного розвитку. Вони відображають у своїх вченнях і доктринах риси соціальних...
-
Теїстична теорія, Концепція вроджених ідей, Богословський раціоналізм - Особливості релігії
Ідейним джерелом її є теїзм, який визнає буття Бога як істоти, принципово відмінної від світу речей і явищ, істоти абсолютної, вищої за людину і природу,...
-
Об'єктивні і суб'єктивні характеристики істини З характеристики пізнавального процесу як відображення навколишньої реальності випливає характеристика...
-
ВСТУП, ЗАРОДЖЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ РЕЛІГІЇ - Родоплемінні релігії
Релігія в особливій формі відображає реальні соціальні процеси, інтереси сподівання і прагнення широких народних мас. Релігійна боротьба, зумовлена...
-
СОЦІАЛЬНІ, ГНОСЕОЛОГІЧНІ, ОНТОЛОГІЧНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ РЕЛІГІЇ - Особливості релігії
Релігія як явище духовного життя суспільства виникла внаслідок дії різних чинників у складних умовах становлення людства. За своєю природою вона є...
-
Які форми релігійного досвіду ви знаєте? - Філософія релігії
Перш за все розглянемо теорії походження релігії, які акцентують на природних причинах і обставинах цього складного процесу. В їх розробці беруть участь...
-
РІЗНІ КОНЦЕПЦІЇ ПОХОДЖЕННЯ РЕЛІГІЇ - Основи релігієзнавства
Питання про природні причини виникнення релігії відноситься до часів античності, коли зародилися наука і філософія. Але мабуть, воно повстало ще раніше....
-
Форми найдавніших релігійних уявлень, Анімізм - Зародження найдавніших релігійних уявлень
Анімізм Одним із найбільш розповсюджених вірувань первісної людини був анімізм (від лат. anima -- душа), що виявлявся у вірі в різноманітних духів, душу...
-
Головні функції релігії - Особливості релігії
Функція релігії (лат. functio - Виконання, завершення) - Способи, рівень, напрями впливу релігії на соціум, його структурні елементи, особистість....
-
"Вірити - це акт розуму, Що згідний Божою правдою За наказом волі, активізованої Божою благодаттю." (Св. Тома Аквінський) "Невимовна благодать Христа...
-
Українське суспільство поступово стає відкритим - відбувається індивідуалізація духовно-практичних його компонентів. Прикладом цього є й приватизація...
-
Особливості віровчення Свідків Єгови - Віровчення Свідків Єгови
В основних рисах віровчення єговістів виглядає таким чином. Біблія є слово Бога і істина. Ім'я Бога - Єгова. Христос - син Бога і Його посланник, але не...
-
Релігія - складова духовного життя людини. Головна функція релігії - здійснення зв'язку людини з Вищим, постійним - Богом. Цей зв'язок здійснюється за...
-
ОСНОВИ І ЕТИКА ХРИСТИЯНСТВА - Християнство - історія, зміст, особливості, етика, цінності, виховання
Етика вчить, що таке добро і що таке зло. Це наука про мораль. Етика вказує шляхи подолання зла і шляхи досягнення добра. У різні історичні моменти...
-
Висновки - Прадавні форми релігії
Усі релігії Стародавнього світу пройшли через стадії ранніх релігій (фетишизму, магії, анімізму, культу предків) та зберегли зв'язок з ними і в пізніші...
-
Вступ - Прадавні форми релігії
Найпростіші форми релігійних вірувань існували вже 40 тис. років тому. Саме до цього часу відноситься поява людини сучасного типу (homo sapiens), який...
-
Ситуація в релігії, яка склалася в Україні, виділяє симптоми конфлікту між історичними церквами та неорелігіями, які активізували свою діяльність на тлі...
-
ЗЕМЛЕРОБСЬКИЙ КУЛЬТ, ЯК ФОРМА РЕЛІГІЇ ПІЗНЬОГО МАТРІАРХАТУ - Родоплемінні релігії
Землеробські культи - це переважно поклоніння двійникам тих факторів природи, які впливають на врожай. Типовий приклад - релігійні погляди...
-
Вступ - Первісні релігії та мистецтво
Первісні релігії є одним з типів релігій, вони виникали на ранніх етапах розвитку людства. Це релігії, поширені серед якогось племені або групи племен....
-
Релігія в республіканському Римі - Релігії Cтародавнього світу
За царським періодом в історії Стародавнього Риму настав період республіки, який тривав з кінця 6 до 30 р. до н. е. Майже п'ятсот років тривав процес...
-
Висновок - Походження релігійних вірувань
Як бачимо, у ранньородовому суспільстві складається специфічний, суперечливий збіг соціумних та гносеологічних обставин -- саме таких, у яких крилася...
-
ТОТЕМІЗМ, ЯК ФОРМА РЕЛІГІЇ РАННЬОГО МАТРІАРХАТУ - Родоплемінні релігії
Тотемізм (мовою індіанців - оджибве (журавля) тотем означає його рід) є віра у надприродну спорідненість людських колективів з певними видами тварин....
-
КАНОНІЧНІ ТЛУМАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ РЕЛІГІЇ Богослови майже усіх релігійних конфесій запевняють своїх віруючих, що їх релігія є віровчення, яке дано людям...
-
Мусимо прийняти визнання, що духовність -- це певний стан людини і суспільства, який формується, виробляється важкою працею душі самої людини і самого...
-
РАННІ ФОРМИ РЕЛІГІЇ - Основи релігієзнавства
Релігія має свою попередню історію, бо виникає у первісні часи з самих темних первісних уявлень людей про свою власну і зовнішню природу, що оточує їх....
-
Бог створив світ і є його животворною сутністю. Весь світ розвивається з нього і він же залишається Його безпосереднім управителем. Бог - не лише...
-
Об'єктивність є вихідною фундаментальною характеристикою істини, з якою (об'єктивністю) тісно пов'язана інша фундаментальна характеристика істини --...
-
Вступ. Виникнення ісламу - Походження ісламу і його віровчення та основні напрями
Іслам (араб. - покірність, віддання себе Богові) - наймолодша із світових релігій. Тих, хто прийняв цю релігію, називають відданими (араб. -...
-
Вывод - Ранние формы религии. Доязыческие культы
Рассмотренные формы доклассовой религии обнаруживают генетическую связь друг с другом и в ходе развития переплетаются между собой самым различным...
Вступ, Теорії походження релігійних вірувань - Магія як форма родоплемінної релігії: світоглядні і культові особливості