Еволюція релігійного світосприйняття стародавніх греків, Релігія Еллади в XІІ столітті - Грецька міфологія та релігія

Релігія Еллади в XІІ столітті

Релігія ранньої Греції відігравала велику роль у динаміці суспільної думки еллінів. Спочатку грецька релігія, як і всяка інша примітивна релігія, відбивала лише слабкість людини перед особою тих "сил", що у природі, пізніше в суспільстві й у власній свідомості, що заважають, як їй здається, її діям і являють загрозу для її існування. Первісну людину цікавить не природа в тій мірі, у якій вона вторгається в її життя і визначає її умови. Різнохарактерні сили природи уособлювалися у виді особливих божеств, з якими була зв'язана безліч сакральних переказів, міфів. Еллінська міфологія відрізняється багатством, причому вона зберігала й у пізніші епохи багато переказів часів родового ладу. Протягом XІІ ст. релігійні представлення населення Греції перетерпіли багато змін. Спочатку винятковим шануванням користувалися божества, що уособлювали сили природи. Особливо шанували Велику богиню (пізніше Деметра, що означає "Мати хлібів"), що відала родючістю рослинного і тваринного світу. Її супроводжувало чоловіче божество, за ним випливали другорядні боги. Культові обряди включали приношення жертв і дарунків, урочисті процесії і ритуальні танці. Божества мали визначені атрибути, зображення яких досить часті, причому вони служили символами цих небесних сил [11, с. 104].

Утворення ранньокласових держав внесло нові риси в духовне життя, у тому числі й у сакральні представлення. Співтовариство еллінських богів (пантеон) одержало більш визначену організаційну структуру. Світогляд народу малював тепер відносини між богами, досить подібні з тими, котрі ахеяни бачили в царських столицях. Тому на Олімпі, де жили головні божества, верховним був Зевс, батько богів і людей, що володарював над усім миром. Підлеглі йому інші члени ранньоеллінського пантеону мали спеціальні суспільні функції. Ахейський епос, що зберіг зведення про шанування багатьох ранньоеллінських божеств, передає властиве тільки грецькому мисленню трохи критичний погляд на небожителів: боги багато в чому подібні з людьми, їм властиві не тільки благі якості, але також недоліки і слабості.

Твори мистецтва і дані ахейського епосу про ворожість олімпійців до окремих людей або племен, очевидно відбивали думки ахеян про існування добрих і ворожих сил природи. Про останніх говорять злі особи теракотових богинь зі святилища на мікенському акрополі. Характерно що мистецтво ахеян надзвичайно виразно відтворювало життєстверджуючі символи релігії і доброзичливі образи богів-заступників [11, с. 107].

Похожие статьи




Еволюція релігійного світосприйняття стародавніх греків, Релігія Еллади в XІІ столітті - Грецька міфологія та релігія

Предыдущая | Следующая