Поняття молитви - Характеристика, роди і види молитви

Молитва - це акт любові, в якій любов Бога проявляється найбільше, бо всі здатності людської душі через молитву свідомо й актуально звертаються до Бога та єднаються з Ним.

Св. Іван золотоустий твердить, що "молитва - це певний якір для тих, що їм загрожує розбиття; це скарб, що годен збагатити всього, і дуже успішний лік на хвороби, це засіб, щоб зберігатися в святості" [цитата]. Молитва в стислому значенні - звернення душі до Бога.

Св. Августин каже: "Як тіло не може жити без поживи, так без молитви душа не годна зберегти власного життя". Молитва - це конечна зброя, щоб боронитися перед ворогами Св. Тома твердить, що Адам упав тому, що не молився, як упав в спокусу: "Він згрішив, бо не звернувся до Бога за поміччю". молитва просвічує засліплених, скріпляє слабих і грішників перетворює в святих. Для того, щоб християнська любов дійсно стала основою нашого життя, треба спочатку намагатися хотіти її здобути, а згодом її оживляти та підсилювати. Хотіти - є молитвою прохання, а просити - це найпростіший вияв "нашої" волі: "Ісусе я хочу тебе любити", "Ісусе я люблю тебе", "Ісусе все, що я чиню, думаю та відчуваю, роблю виключно для Тебе, з Тобою, через Тебе, так, як Ти хочеш". Наступним виявом нашої конкретної молитви - це успіх доброти до всіх: в усіх людях бачити Христа та з усіма поводитись, як з Ісусом Христом.

Молитва - це хотіти вірити. Вона осягає віру, стає виявом віри, посилює віру. Молитва доходить до Бога. Молитва єднає людину з Богом. Молитва стає довір'ям до Бога. Якби ми не визначали молитву, називаючи її піднесенням до Бога, діалогом з Богом та які види вона не приймала б вона завжди є зв'язком з Богом. Зустріч з Богом не може існувати без віри в Бога. Тому молитва є дією віри, сповненням довір'я. Коли молимося правдиво, тоді вже існує довіра до того, кого проситься та до кого молиться. Чим більше та чим ревніше молиться людина, тим більшою та тим палкішою стає любов до Бога. Саме ця любов є безперервним пошуком зв'язку з Богом. Хто істинно та ретельно молиться, той не впаде посеред тривог та терпінь, а вийде з них переможним. Саме у молитві ми досвідчуємо, що Христос нас визволяє від усіх злих сил. Доки наша молитва не виходитиме з таких глибин нашого існування, де відкривається наша нікчемність, то доки ми не узріємо безмежне милосердя Бога, не дивно буде, що наша молитва залишиться поверхневою малоуспішною, без великої користі для нас. Тільки тоді, коли ми зосередимо наші думки в такому напрямі, ми зможемо звернутися до небесного Отця у молитві.

Св. Письмо виразно зазначує, що мусить молитися той, хто бажає спастися: Треба завжди молитися і не зневірюватися! Чувайте і моліться, щоб не впали в спокусу. Просить і одержите! Оскільки молитва - це наше спілкування з Богом, і оскільки Бог хоче сказати нам важливіші речі, ніж ми йому, то першою умовою добра молитви є навчитись слухати. Молитва - це п'ятий засіб, щоб здобути Божу любов. Самі собою ми вбогі, але молитва має силу вчиняти нас багатими, бо Господь обіцяв вислухати кожного, хто молиться. Ось його слова: "Просіть, і буде вам дано!".

Життя Святих складалося з розважання і молитви. Молитва виєднала всі потрібні ласки, що допомагали їм стати святими. Якщо бажаємо спастися і освятитися, то треба завжди стояти при дверях Божого милосердя і благати того всього, чого потребуємо. Якщо нам треба покори, то благаймо її в Бога, і станемо покірні. Коли нам потрібна терпеливість посеред страждань, то прохаймо її, і будемо терпеливі, як бажаємо Божої любови, то прохаймо її, і дістанемо любов. В молитві не лише ми промовляємо до Бога, але й Бог промовляє до нашої душі. У молитві нав'язуються взаємини межи людською душею й нашим Небесним Отцем, Пр. Трійцею, Ісусом Христом, Пр. Дівою, Св. Ангелами і Святими в небі - взаємини, які з обох сторін полягають на якомусь взаємному уділюванні собі щось з того, чи це, що з розуму й волі дасться другому уділити.

Молитву давні називали дзеркалом живучості нашого духа: яка наша молитва, таке наше духовне життя.

Оріген, духовний письменник Александрії, в третьому столітті це висловлює так: "Чим є думання для філософії, тим є молитва для релігії: як без думання немає філософії, так без молитви немає релігії".

Св. Іван Златоуст у четвертому столітті усе наше моральне життя узалежнює від молитви:

"Ми грішимо тоді, коли ми перестаємо молитися. Якби ми вміли не переставати молитись, ми б не впадали у гріх". Щоб осягнути найвищу і єдину мету нашого християнського життя - повне наше поєднання з Богом - треба тобі бути готовим до того, що від твоїх перших кроків по цій дорозі тебе зустрінуть труд, піт і змагання. Це боротьба, в якій треба буде тобі перемогти себе самого. Молитва - це найголовніша наша зброя. Це мов наші простягнені до Бога руки, якими ми притягаємо всі благодаті, що так щедро спливають на нас з невичерпного джерела безмежної любові і милосердя Божого.

Молитва - це саме те, що людину чинить людиною. Тому молитись являється найважливішою дією людини. Хто молиться той подолує тривогу, якою оповите існування людини. Його життя наповняється радістю, яка входить у глибини людського життя. Молитись не конче треба вчитись. Молитись треба хотіти. Треба хотіти довірити Богові, незважаючи на те, що нам заслонює чи притемнює наше шукання Небесного Творця та Отця. Молитись можна всіляко, різними словами, але головне - думками, почуттями, ділами.

Отже, молитва - це найважливіше правило духовного життя, це таємниця плідного духовного зростання і завершення будь - якого зусилля на шляху до Бога. Саме через молитву людина здобуває Святого Духа, який доводить до досконалості духовний рівень кожної людини.

Молитва - це нагода відкрити Бога. "Господь з вами, якщо будете його шукати, дасть вам знайти себе. Але якщо ви полишите його - полишіть Він вас". Під час молитви Бог звільняє твоє серце від щільної заслони людського розуму і об'являє тобі свій промисел, згідно з яким Він провадить всі сотворіння і твоє власне життя через різні події, що відбуваються протягом років. Спробуймо точно визначити, що таке праця, що таке відпочинок, що таке думка. Ми живемо, переживаємо те, з чого складається наше життя, а вже потім можемо це описати і якось визначити. Ось так і християни описували молитву, давали їй означення. Означень тих багато, але в церковній традиції перевагу віддають трьом:

    1) благання у Бога якогось добра; 2) підношення думки до Бога; 3) розмова душі з Богом.

Всі вони є взаємозв'язані, але найбільш християнським є третє. Бо ж і язичники, коли вони в біді, звертаються до Бога за допомогою, і філософи підносять думки до Бога. А нас Ісус Христос навчив молитву "Отче наш".

Молитва - це розмова душі з Богом. Але це також і участь у тій "розмові", яку вічно ведуть між собою три Особи Пресвятої Трійці. Тому й наша молитва - це звертання до Бога Отця через Сина у Святому Дусі. Це і є наш злет, на зустріч якому до нас нисходить благодать. І так усе добре приходить до нас від Отця через Сина у Св. Дусі. Ми ж, підтримувані Духом устами Сина насмілюємося сказати Богові: "Отче наш!".

"Моліться без перестану, за все дякуйте. Така бо воля божа щодо вас у Христі Ісусі".

Молитва - це духовна пожива кожної людини, християнина чи нехристиянина, бо молитвою підносимося до Божих висот і мучимося з Богом, стаємо перед Ним і кажемо йому все те, що в нашій душі радісне, чи що їй болить, чи чогось вона потребує, чи за щось вона вдячна, чи прагне на мить бути понад землею.

Без молитви наша душа німа, холодна, а може бути й мертвою перед Богом, коли з ним, джерелом нашого життя - буття, не має вона зв'язку. Молитва - наша дорога до Бога. У молитві Бога шукаємо, і знаходимо, за словами нашого Господа:

"Кожний, хто просить, одержує; хто шукає, находить; хто стукає, тому відчинять". Молитва - це наша поміч, наше світло, наше добро. як необхідною є постійна праця і зв'язок із землею, щоб жити, щоб здобути собі шматок хліба і ковток води, так необхідно трудитися розумом і тілом для того внутрішнього єства, щоби завжди бути у зв'язку з Богом, і щоби подих безсмертя пройняв твою душу та приготував її для життя вічного. Зв'язок з Богом це - якраз те, що називаємо молитвою. Лише силою духовної праці живиться твій дух і одержує просто від Бога енергію для росту. Ти повинен переконатися, що кожен контакт з Богом - це молитва, але не кожна молитва є контактом з Богом. Насправді, багато людей моляться, не будучи підготовленими до цього і без будь - якого бажання спілкуватися з Богом. Це не можна назвати справжньою молитвою, бо вона є діянням, що звершується у співпраці людини і Бога.

Якщо "комірчина душі - "місце", яке Христос призначив для внутрішньої молитви, то з цього випливає, що весь час, який ти проводиш там, має бути відданий молитві. А це у свою чергу значить, що ти повинен завжди бути в духовному контакті з Богом.

Декому Господь може дати можливість перебувати у власній комірчині досить довго як, наприклад, монахові, в якому справедливо вбачаємо християнина, що увійшов в свою комірчину і повністю зачинив за собою двері, не бажаючи більше мати ніякого відношення до світу і його пустих турбот. Напевно, комусь іншому Бог дає можливість побути у власній комірчині лише декілька годин, але для більшості людей неможливо затриматись там більше одної години протягом дня, а інколи - й ще менше часу. Але цю різницю часу, доступну для молитви і перебування у власній комірчині, Святий Дух компенсує в інший спосіб під умовою, що хтось є послідовним і щирим у своєму духовному розвитку.

Молитва - це піднесення Духа до Бога, так каже Св. Іван Домаскин, великий богослов Східної церкви. Піднесення духа значить, що в молитві мають брати участь усі духовні власті людини. Господь Бог наділив людину прегарними духовними властивостями, що ними є розум, воля і пам'ять. Через них людина є людиною. Підносити духа до Бога значить найперше розумом узнавати Бога за свого Творця, Пана Добродія. Молитва - це розмова з Богом, так окреслює її Св. Августин. І слушно, бо на молитві ми не тільки духом підносимося до Бога, але із Ним розмовляємо. А що значить з кимсь розмовляти, говорити? Розмовляти значить комусь виявляти наші думки, бажання, проблеми, плани, радість, смуток. Розмова - це природний спосіб комунікації між людьми. Це привілей людини, бо звірята не мають дару бесіди. Бути німим - це великий і тяжкий хрест.

Молитва - це безпосередня стріча, створіння зі своїм Творцем, смертного з Безсмертним, немічної людини зі своїм всемогутнім Вітцем. І чим більше ми з Богом розмовляємо, тим більше стаємося подібні до Нього.

Молитва - це перебування з Богом, так зове молитву Св. Григорій Ніський, брат Св. В. Великого.

Молитва з Божої волі ставить нам до диспозиції Божу всемогутність. Воно дивне, але правдиве. Для Бога нема нічого неможливого. Молитва в Божій всемогутності займає особливе місце. Багато - багато справ нашого життя зробив Господь Бог залежними якраз від нашої молитви.

Отже, молитва - це щось найбільш взнеслена землі. Вона - це духовні крила, що нас займають понад землю і аж до Бога підносять. Молитва - це світло для душі, правдиве пізнання Бога, посередниця між Богом і людьми, лікар наших пристрастей, лік на болі, мир для душі, небесна провідниця в дорозі, яка ходить не довкола землі, а йде під сам небосхил.

Похожие статьи




Поняття молитви - Характеристика, роди і види молитви

Предыдущая | Следующая