ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ - Психологічні особливості проявів тривожності і агресивності у юнаків призовного віку

Тривожність агресивність призовник

Актуальність теми. Життєдіяльність людей за сучасних умов пов'язана з впливом на них несприятливих чинників різного походження, які в поєднанні згубно позначаються на фізичному та психічному здоров'ї особистості. Комплексна й тривала дія негативних соціальних, психологічних, екологічних та інших факторів зумовлює високу нервово-психічну напругу, яка залежно від індивідуальних особливостей людини, рівня її особистісної сформованості здатна викликати різної міри негативні прояви в її психіці, зокрема такі, як високий рівень тривожності та агресивності. Останні, в свою чергу, можуть зумовлювати аномалії в міжособистісних стосунках, підвищувати конфліктність, викликати інші небажані зміни в поведінці - включно до асоціальних вчинків.

Лише сформована з чітко визначеними гуманістичними орієнтаціями особистість спроможна протистояти тискові згаданих негативних чинників і залишатись психічно і фізично здоровою, врівноваженою, толерантною, здатною контролювати й регулювати власні психічні стани, що абсолютно необхідне для забезпечення нормальної, ефективної життєдіяльності.

Тому дослідження проблеми психічних станів, зокрема таких негативних проявів, як тривожність і агресивність, у наш час є гостро актуальним. Необхідне поглиблення теоретичних уявлень про природу даних психічних явищ. Це дасть змогу науково обгрунтувати заходи щодо вдосконалення психологічної корекції, профілактики й попередження нервово-психічних розладів та пов'язаних з ними відхилень у поведінці (Г. А. Гайдукевич, Г. В. Ложкін, С. В. Сьомін, 1997).

Надзвичайно актуальною є ця проблема стосовно осіб призовного віку, особистість яких ще перебуває на етапі активного, як правило, досить складного і суперечливого процесу визначення життєвих цінностей, вироблення переконань, самовдосконалення в духовній та фізичній сферах. Дослідження Г. Д. Темко (1996), Л. В. Грінченко (1998) свідчать про недостатню мотивацію до військової служби та орієнтацію призовників на ухилення від неї. Крім того, понад 40 % призовників характеризуються слабким психічним і фізичним здоров'ям, близько 30 % - мають різні граничні психічні відхилення (І. М. Чиж, Є. Г. Жиляєв, 1998). Тому вивчення даної проблематики є провідним для комплектування, удосконалення та підвищення ефективності функціонування військових підрозділів Збройних Сил України.

У той же час тематика тривожності та агресивності розроблена недостатньо. Цілісних досліджень щодо обгрунтування методів корекції тривожності і агресивності у юнаків призовного віку немає, окремі ж роботи стосуються інших вікових категорій або ж мають фрагментарний характер. Розвиток загальної теорії тривоги передбачає обгрунтування взаємозв'язку між трьома різними розуміннями тривоги: тривоги як стану; тривоги як складного процесу, що включає компоненти стресу і загрози; а також тривожності як якості особистості. Основні теорії агресії зводяться до трьох напрямків: 1) агресія як інстинктивна поведінка; 2) агресія як прояв спонукання, мотивація спричинення шкоди іншим; 3) когнітивні моделі агресивної поведінки (Ю. Л. Ханін, 1980; Ч. Д. Спілбергер, 1983; А. Р. Хорнблоу, 1990; К. Хорні, 1993, 1997; А. А. Реан, 1996; Р. Берон, Д. Річардсон, 1997).

Таким чином, є нагальна потреба в дослідженні тривожності й агресивності призовників з метою їхньої ранньої психодіагностики, прогнозу ймовірних варіантів порушень поведінки і розробки методичних рекомендацій щодо конкретизації заходів і засобів, спрямованих на їх профілактику і корекцію. Важливість і актуальність проблеми зумовили вибір теми: "Психологічні особливості проявів тривожності і агресивності у юнаків призовного віку". Тема входить до плану наукових досліджень Наукового центру Київського військового гуманітарного інституту: "Методологія, теорія та практика професійного відбору у вищі військові навчальні заклади" (реєстраційний № 150/НМУ-1189).

Мета дослідження - виявити можливості вчасної діагностики проявів тривожності і агресивності у різних категорій призовників та визначити шляхи їх корекції.

Об'єкт дослідження: особливості прояву тривожності і агресивності у осіб призовного віку.

Предмет дослідження: індивідуальні особливості проявів тривожності і агресивності у здорових осіб і призовників з граничними нервово-психічними порушеннями та їх корекція.

Гіпотеза дослідження: корекція високої тривожності й агресивності у осіб призовного віку залежить від ранньої психодіагностики і застосування системи корекційних методів. Суттєве значення при цьому має актуалізація внутрішніх психічних особистісних ресурсів юнаків. Адекватна корекція їхньої високої тривожності й агресивності можлива за умов врахування особливостей проявів тривожності і агресивності та особистісних психологічних характеристик.

Завдання дослідження:

Проаналізувати основні теоретичні підходи до визначення сутності тривожності і агресивності та напрямки їх дослідження;

З'ясувати особливості прояву тривожності та агресивності у здорових юнаків та осіб призовного віку з нервово-психічними порушеннями; визначити комплекс психодіагностичних методик раннього виявлення надмірної тривожності і агресивності;

Перевірити ефективність методів психокорекції щодо зниження проявів високої тривожності й агресивності у призовників;

Розробити рекомендації і визначити методи корекції високої тривожності і агресивності особистості призовника.

Теоретичною та методологічною основою дослідження послужили фундаментальні положення психологічної науки про структуру особистості та її розвиток в діяльності (С. Л. Рубінштейн, 1959, 1976; Б. Г. Ананьєв, 1967; К. К. Платонов, 1972; О. М. Леонтьєв, 1975; Б. Ф. Ломов, 1985, 1991).

Вихідні положення, пов'язані з визначенням сутності понять тривожності й агресивності у структурі особистості, базувались на роботах В. А. Бодрова (1967), Ч. С. Спілбергера (1970), К. К. Платонова (1972, 1984), Ю. Л. Ханіна (1980), О. О. Бодальова (1989), А. А. Реана (1996), Р. Берона, Д. Річардсона (1997) та ін.

Отриманий у процесі дослідження матеріал аналізувався за допомогою понятійного апарату, прийнятого у загальній психології (Г. С. Костюк, 1969, 1989; Н. Д. Левітов, 1969; О. М. Леонтьєв, 1975; А. В. Петровський, 1982; Б. Ф. Ломов, 1985, 1991).

Основним методологічним принципом дослідження тривожності й агресивності у структурі особистості стало положення про те, що вона динамічна й визначається зміною відношень і зв'язків між окремими психічними процесами, станами, властивостями та утвореннями. Виміри рівня тривожності і агресивності мають подвійні критерії: 1) вимір тривожності і агресивності як специфічних якостей особистості і 2) тривоги і агресії - як емоційного стану (Дж. Тейлор, 1953; Ч. Спілбергер, 1970; А. Є. Лічко, 1977; Ю. Л. Ханін, 1980; В. Л. Марищук і співавтори, 1990; Л. Ф. Бурлачук, Є. П. Савченко, 1995).

Організація роботи та методики дослідження.

Матеріалом для виконання роботи стали результати психологічного дослідження проявів тривожності і агресивності юнаків 17-21 років, яких відносять до категорії призовників.

З метою вирішення поставлених завдань робота виконувалась у три етапи.

На першому етапі проводились вивчення та аналіз основних теоретичних підходів у дослідженні тривожності і агресивності у сучасній психологічній літературі. Було виявлено і науково обгрунтовано комплекс діагностичних методик, застосування яких відповідало меті та завданням дослідження, визначено корекційні методи, спрямовані на зменшення високих проявів тривожності і агресивності.

На другому етапі дослідження емпірично виявили прояви тривожності і агресивності у здорових осіб (130 чоловік контрольної групи № 1) та вплив корекційних методів на підвищений їхній рівень (30 чоловік фонової групи № 5 і експериментальної групи № 3).

На третьому етапі досліджувались особливості проявів тривожності і агресивності у юнаків, які перебувають на обліку у психоневрологічному диспансері з діагнозами, що відносять до граничних нервово-психічних розладів (35 осіб контрольної групи № 2) та ефективність методів корекції (20 юнаків фонової групи № 6 та експериментальної № 4). Проводили порівняльну характеристику проявів тривожності і агресивності у здорових осіб і юнаків з граничними нервово-психічними порушеннями. На цьому ж етапі розробили рекомендації і визначили психодіагностичні методики раннього виявлення високої тривожності і агресивності особистості призовника та комплекс методів їх корекції.

Така організація дослідження дала змогу з'ясувати можливості запропонованих методів ранньої психодіагностики високої тривожності і агресивності та ефективність корекційних засобів у осіб призовного віку.

На всіх етапах обстеження прояви тривожності і агресивності у 215 юнаків призовного віку досліджували за допомогою комплексу методик, які включали вивчення суб'єктивної оцінки тривожності, працездатності, самопочуття, активності, настрою за методикою "ТПАНС" (Н. Є. Бачериков, М. П. Воронцов, Е. І. Добромиль, 1988); визначення особистісної і ситуативної тривожності, нервово-психічної нестійкості, нейротизму, екстра-інтроверсії із застосуванням опитувальників Спілбергера-Ханіна, В. А. Бодрова, Г. Айзенка (В. Л. Марищук та ін., 1990); акцентуації рис характеру за допомогою методики Леонгарда-Шмішека, проявів агресивності Басса-Даркі, "Тест руки", тривожності і агресивності за допомогою проективних методик "Будинок - дерево - людина", "Неіснуюча тварина" (Л. Ф. Бурлачук, Є. П. Савченко, 1995), методика Кристофера Маркета (М. С. Корольчук, 1997).

Надійність та вірогідність результатів забезпечувались використанням комплексу методик, які дали змогу отримати інформацію про стан досліджуваних явищ. У роботі застосовувались різні види статистичного аналізу експериментальних даних.

Статистична вірогідність між показниками визначалась і оцінювалась за критерієм Ст'юдента, результатами кореляційного і факторного аналізів.

Надійність та імовірність результатів досягалися: відповідним добором контрольних та експериментальних груп; створенням адекватних умов обстеження; достатньою кількістю та віковою репрезентованістю досліджуваних.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

З'ясовано особливості проявів тривожності й агресивності у різних категорій призовників;

Визначено комплекс психодіагностичних методик раннього виявлення високої тривожності й агресивності;

Виявлено ефективність застосування комплексу методів психокорекції на прояви тривожності й агресивності у призовників;

Розроблено методичні рекомендації щодо зменшення рівня тривожності й агресивності особистості призовника.

Теоретичне значення полягає в розробці теоретико-методичних засад дослідження тривожності і агресивності у різних категорій призовників; з'ясуванні конкретних аспектів можливостей психодіагностики та психокорекції тривожності і агресивності у осіб призовного віку та організаційно-методичних основ психологічного забезпечення під час призову.

Практична цінність роботи полягає в тому, що запропонований комплекс психодіагностичних методик виявився інформативним щодо визначення проявів тривожності і агресивності у призовників при масових їх обстеженнях та забезпечує індивідуальний підхід до їх застосування. Впровадження ранньої та термінової психодіагностики дає змогу своєчасно коригувати високу тривожність і агресивність у різних категорій призовників з диференційованим, індивідуальним підходом щодо їх психокорекції та підготовки до винесення експертного рішення призову і визначити ефективні методи психокорекції у здорового контингенту та у разі нервово-психічних розладів. Виділені показання до застосування комплексу методик корекції високої тривожності і агресивності з метою практичного втілення заходів психологічного забезпечення для поліпшення якості призовного контингенту. Запропоновано методичні рекомендації, у яких зазначені організаційні заходи, методики психодіагностики та корекції високої тривожності й агресивності у юнаків призовного віку. Визначено теоретичні засади психологічної регуляції призовного контингенту, використання комплексу методик психодіагностики, методів психокорекції призовників у різні періоди призову як перспективного напрямку психологічних досліджень. Наслідки проведеної роботи поглиблюють розуміння сутності тривожності і агресивності у юнаків призовного віку, що передбачає оптимальну реалізацію суб'єктивних можливостей особистості. Останні є стрижневим моментом у психологічному забезпеченні призову до Збройних Сил України. Встановлені особливості та залежності доповнюють теорію і практику психологічної науки.

Особистий внесок здобувача. Наведені в роботі наукові дані є самостійним вкладом автора в проблему, яка розробляється. Ідеї та думки співавторів стосуються близьких аспектів роботи, але не використовуються в даній роботі.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертаційного дослідження доповідались на засіданнях вченої ради і кафедри соціальної та військової психології Київського військового гуманітарного інституту (1997, 1998); на підсумковій науково-практичній конференції Дніпропетровського державного аграрного університету (1997); на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми безпеки української нації на порозі ХХІ ст." (1998); на Міжнародній науково-практичній конференції Академії Державного управління при Президентові України "Реформування державної служби в Україні: стан, проблеми та перспективи" (1998); на XV з'їзді Українського фізіологічного товариства (м. Донецьк, 1998); на конференції "Проблеми вікової психофізіології та фізіології" (м. Луцьк, Волинський державний університет ім. Л. Українки, 1998); на підсумкових науково-методичних зборах працівників професійного добору Київського міського військового комісаріату "Професійний відбір призовників до Збройних Сил України" (м. Київ, 1996, 1997, 1998).

Впровадження результатів дослідження в практику:

Під час призову юнаків до Збройних Сил України на Київському міському пункті збору;

Під час обстеження у міському військовому комісаріаті юнаків, які вступають до вищих військових навчальних закладів;

У разі необхідності експертного рішення щодо призову юнаків з граничними нервово-психічними розладами у районних та міському військових комісаріатах;

Під час підготовки військових психологів та психофізіологів для Збройних Сил України в Київському військовому гуманітарному інституті і Українській військово-медичній академії;

При підготовці звіту наукової роботи за темою "Методологія, теорія та практика професійного психологічного відбору у вищі військові навчальні заклади МО України (Київський військовий гуманітарний інститут, 1998);

При підготовці звіту наукової роботи № 011/97 Української Академії державного управління при Президентові України "Методика удосконалення професійного відбору, підготовки, використання праці фахівців державного управління" (1997);

Для психологічного забезпечення професійного відбору та навчально-виховного процесу у Київському інституті внутрішніх справ при НАВСУ та у Черкаському інституті пожежної безпеки.

Впровадження підтверджуються відповідними актами.

Основні положення, які виносяться на захист.

Прояви тривожності і агресивності здорових осіб та юнаків з граничними нервово-психічними розладами призовного віку мають суттєві особливості, які зумовлюються певними індивідуально-психологічними властивостями.

Комплекс методів психологічної діагностики є інформативним щодо раннього виявлення підвищеної тривожності й агресивності.

Використання зазначеного комплексу методів психокорекції є ефективним щодо зниження проявів тривожності і агресивності у призовників.

Впровадження рекомендацій ранньої психодіагностики і корекції - ефективний шлях психологічного забезпечення психічного здоров'я призовників.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в 11 публікаціях.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, додатків. Робота виконана на 212 сторінках комп'ютерного тексту. Ілюстрована 7 рисунками та 18 таблицями. Бібліографія включає 203 роботи українських та зарубіжних авторів.

Похожие статьи




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ - Психологічні особливості проявів тривожності і агресивності у юнаків призовного віку

Предыдущая | Следующая