Спілкування в підлітковому віці, Особливості спілкування підлітка з дорослими - Проблема спілкування підлітків

Особливості спілкування підлітка з дорослими

Одна з головних особливостей підліткового віку - перебудова взаємин з дорослим, яка пов'язана з появою почуття дорослості.

Чим старшими стають підлітки, тим менше розуміння вони знаходять з дорослими. Найважливішою потребою перехідного віку стає потреба у звільненні від контролю й Опіки батьків, вчителів, старших взагалі, а також від установлених ними правил і порядків. Причина цього криється, перш за все, у Психології дорослих, батьків, які не бажають помічати зміни внутрішнього світу підлітка. Міркуючи абстрактно, батьки знають про свою дитину значно більше, ніж будь-хто інший, навіть він сам. Але зміни, що відбуваються з дитиною, відбуваються дуже швидко, а батьки, і вчителі здебільшого не вміють побачити і врахувати у практиці виховання того швидкого, інтенсивного процесу дорослішання підлітка, усіляко намагаються зберегти "дитячі" форми контролю, спілкування з дітьми. Саме цей момент підлітки, починаючи з 6-го класу, називають головним чинником своїх прикростей у спілкуванні з батьками: "Мені прикро, якщо батьки опікуються мною, стежать за моїм апетитом і одягом" (5 - 6 клас), "Я засмучуюсь, якщо батьки не розуміють мене, мої переживання і турботи, вони все приховують від мене, а в мої секрети втручаються" (8 - 9 клас). Особливо гостро це виявляється у старших підліткових класах, учні яких мають велику потребу у спілкуванні з дорослими "на рівних", рідко маючи можливість її задовольнити. Наслідком цього, як правило, стає протиставлення себе, свого "Я" дорослим, потреба в автономії.

Поспіх невміння і небажання вислухати і зрозуміти те, що відбувається в складному підлітковому світі, постаратися глянути на проблему очима сина чи дочки, впевненість у власній непогрішності - ось що в першу чергу створює Психологічний бар'єр між зростаючими дітьми. [6;ст..14-16]

Потреба підлітків полягає у тому, щоб дорослі, особливо батьки, визнали їх рівноправними партнерами у спілкуванні, породжує конфлікти. Цікаво, що винним у конфлікті завжди визначається підліток - так вважають, до речі, і самі підлітки. Подібну самозвинувачувальну позицію підлітків деякі автори називають "психологічним примиренням", пов'язуючи її з прийняттям формальних відносин "слухняності", що нав'язуються їм, ламання позиції "психологічного примирення" найчастіше призводить до "психологічного бунту". Коли виникає цей "психологічний бунт", дорослі починають бити на сполох, ідуть до психолога, шукають вихід, а "психологічне примирення", всіх влаштовує. Водночас подібне ставлення до конфліктів, за яких дорослі стійко посідають зовнішню обвинувачувальну позицію, а підлітки - самообвинувачувальну, є неконструктивним.

Ще на один момент дослідники звертають увагу. Дорослі, бачачи дорослішання підлітка, найчастіше помічають у цьому процесі тільки негативні сторони: підліток став "неслухняним", "потайливим" - і зовсім не помічають позитивного нового.

Одним із таких позитивних новоутворень є розвиток у підлітковому віці прагнення допомогти дорослим, підтримати, розділити їхнє горе або радість. Дорослі готові, у кращому випадку, виявити співчуття до підлітка, але зовсім не здатні прийняти подібне ставлення з його боку. Зрозуміло, чому саме так виходить, - для того, щоб прийняти таке ставлення до підлітка, якраз і необхідно бути із ним "на рівних".

Спілкування підлітка багато в чому обумовлюється мінливістю його настрою. Протягом невеликого проміжку часу воно може змінюватися на прямо протилежне. Мінливість настроїв веде до неадекватності реакцій підлітка. Так, реакція емансипації, що виявляється до прагненні вивільнитися з-під Опіки старших, може приймати під впливом моменту такі крайні форми вираження, як втеча з дому. Батьківський приклад вже не сприймається абсолютно і некритично, як у дитинстві.

Відповідно у спілкуванні з батьками у підлітків виникають труднощі. Здавалося б, батьки як найближчі, найрідніші люди, повинні насамперед задовільнити потребу у спілкуванні підлітка. Але в реальності їм важко домогтися прихильності своїх дітей, власне, через своє невміння або небажання зрозуміти ким стала їхня дитина і чого вона потребує. Підліток просто відвертається від рідних, не бажаючи мати відвертих стосунків з ними, і шукає собі "рідних" в середовищі, в якому він перебуває, і формує свою особистість.

Серед причин розбіжностей у поглядах між батьками і підлітками найбільш важливими є: різниця у досвіді дорослих і підлітків; відсутність чітких станів переходу від дитячої залежності до дорослої незалежності та певних правил, які сприяють послабленню батьківської влади, що зумовлюється потребами підлітків у автономії.[4;ст.10-14]

Спілкування підлітка багато в чому залежить від стилю батьківського спілкування та виховання, тобто, в якій сім'ї виховується підліток.

Підліток живе разом зі своєю сім'єю. Він увійшов в сім'ю через своє народження, звик до близьких так, як до них звикають в дитинстві. Самі батьки, родичі, сімейні традиції в дитинстві сприймаються як незмінна сутність буття. Однак, набираючи досвід життя, підліток відкриває для себе різноманітні сімейні відносини, які відрізняються від батьківської сім'ї. Зазвичай родина відноситься до підлітка у відповідності зі сформованими сімейними традиціями.

Підлітки, що живуть в деградуючих сім'ях, де батьки б'ються, приймають алкоголь, наркотики, розпустні, зазвичай заражаються цими недугами ще в дитинстві. Для підлітка ще не скуштувала забороненого зілля, мотиваційна готовність до вживання алкоголю або наркотиків також надзвичайно велика.

У неповній сім'ї підліток починає себе відчувати особливо некомфортно. Адже саме в цей період виникає гостре відчуття потреби у батькові чи матері, бо статева ідентифікація у підлітків здійснюється у співвідношенні себе з батьками обох статей.[8;ст.5-10]

Так, авторитарна позиція по відношенню до підлітка може стати умовою, що виявляє його психічний і соціальний розвиток. Тяготи Авторитарного стилю - це не тільки проблема стосунків дітей і батьків. За цим формується стиль відносин підлітка до інших людей. Підліток з авторитарної сім'ї зазвичай жорстко спілкується з однолітками, висловлює неповагу до дорослих, явно демонструє свою свободу, порушуючи норми поведінки у громадських місцях.

З Сторонніми людьми такий підліток або безпорадно сором'язливий (говорить тихим голосом, опускає очі), або дуже самовпевнений і відсутня взаємоповага. У той же час в сім'ї з благополучними відносинами підліток вже здатний Відповідати суспільним очікуванням у сфері спілкування та бути достатньо прогнозованим.

Недолік уваги, турботи і керівництва дорослих болісно сприймаються підлітком. Він відчуває себе зайвим, бо є джерелом обтяжуючого клопоту. Підліток у подібних випадках, зазвичай, починає жити своїм таємним життям.

Надмірна опіка і Контроль, необхідні, на думку батьків, також нерідко приносять негативні наслідки: підліток виявляється позбавленим можливості бути самостійним, навчитися користуватися свободою. У цьому випадку у нього активізується прагнення до самостійності. Дорослі ж нерідко реагують на це посиленням контролю, ізоляцією свого чада від однолітків. У результаті протистояння підлітка і батьків лише зростає.

Надмірне заступництво, прагнення звільнити підлітка від труднощів і неприємних обов'язків призводять до дезорієнтації, нездатності до об'єктивної Рефлексії. Дитина, яка звикла до загальної уваги, рано чи пізно потрапляє в кризову ситуацію. Неадекватно високий рівень домагань і бажань уваги не поєднуються з малим досвідом подолання складних ситуацій.

Різноманітність стилів, яке отримує підліток у щоденному спілкуванні з дорослими, навчає його стратегіям спілкування в реальноій взаємодії людей.

Найкращі взаємини з батьками складаються, коли батьки дотримуються демократичного стилю виховання. Він характеризується тим, що батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог і обговорюють їх з підлітками; влада батьків використовується лише в міру необхідності; цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила, але не вважають себе безгрішними; вони прислухаються до думки дитини, але не виходять лише з її бажання.

Проблеми виникають у взаєминах підлітків з вчителями. В деяких школах через зовнішність підлітків виникає дуже багато конфліктних ситуацій з учителями. У підлітків з'являється усвідомлене бажання подобатися протилежній статі, поводитися відповідно до власних вимог. Якщо вчитель робить зауваження підлітку з приводу його зовнішності в присутності дітей, то це призводить до конфліктної ситуації.[10; ст.19-23]

Ще одна проблема у спілкуванні з дорослим - це змістовий бар'єр. Він характеризується тим, що дитина ніби не чує, що говорить їй дорослий. Втрачається виховне значення слова. Щоб запобігти утворенню змістового бар'єру не варто багаторазово повторювати одні й ті ж вимоги, на які підліток не реагує. Необхідно, щоб вимога відповідала внутрішній позиції учня. Підлітки виконують усі вимоги вчителя, які роблять їх у своїх очах більш самостійними.

Дорослі повинні перейти на новий стиль спілкування з підлітком, ставитись до нього як до дорослого, передати підлітку відповідальність за свої вчинки і надати свободу дій. Для цього важливо встановити дружні взаємини з підлітком, будувати спілкування на основі взаємної поваги.[9;ст.13]

Похожие статьи




Спілкування в підлітковому віці, Особливості спілкування підлітка з дорослими - Проблема спілкування підлітків

Предыдущая | Следующая