Основні напрями профілактики попередження та виникнення масових форм поза колективної поведінки - Психологія масових форм позаколективної поведінки
Усі вищезазначені чинники, що впливають на виникнення та розвиток натовпу (соціально-психологічні механізми взаємодії індивідів, соціально-психологічний склад, динаміка розвитку, специфіка прояву та передачі чуток та інші), є єдиними психологічними закономірностями для всіх скупчень громадян. Саме вони зумовлюють переростання, трансформацію наявної спільності в агресивний натовп. Знаючи ці закономірності, можна не тільки стримувати, блокувати агресивність присутніх, а й своєчасно вживати заходів для її попередження.
При випадковому скупченні, коли люди збираються навколо якоїсь неординарної події (пожежа, автокатастрофа, бійка тощо), ступінь їх єдності мінімальна, контакти між учасниками невпорядковані. З позицій охорони громадського порядку тут є найважливішим факт самого скупчення людей, бо він означає потенційну можливість розвитку процесів, що невідворотно супроводжують великі групи. Чим більше учасників, тим вищий рівень збудження і напруженості; це також сприятливий грунт для розповсюдження чуток та виникнення різних версій інтерпретації того, що відбувається. Окрім того, значна кількість людей завжди принаджує осіб, які перебувають під впливом алкоголю чи наркотичних речовин, підлітків та молодь, емоційно неврівноважених і з граничними станами психіки осіб [3].
У подібних ситуаціях необхідно: 1) усунути джерело, об'єкт інтересу; 2) вжити заходів для попередження подальшого збільшення кількості людей (інформування про розвиток ситуації, прохання розійтися, блокування шляхів); 3) спостерігати за громадянами та їх поведінкою, попереджувати і припиняти спроби порушення громадського порядку.
Поведінка публіки (болільників, глядачів, учасників дискотеки) втручання не потребує. Незважаючи на підвищений рівень експресивності, емоційності, зовні визивні дії, присутні потенційно не мають наміру порушення громадського порядку, отже достатньо загального контролю за ситуацією та припинення хуліганських вчинків. Але в кожному випадку необхідне попереднє узгодження дій з адміністрацією місць масового відпочинку на випадок виникнення групових ексцесів. Позитивний ефект дає звертання до глядачів керівника чи соліста музичної групи, ведучого програми та інших авторитетних людей, або ж навіть призупинення масового видовища, концерту при надмірній активності окремих осіб. Завжди слід пам'ятати, що світлові та шумові ефекти в залі, специфічний ритм і мелодичний малюнок музики створюють своєрідний фон "наркотизації", коли навіюваність значно підвищується, а раціональний контроль за поведінкою гальмується. Окрім того, не виключено, що частина присутніх перебуває в стані сп'яніння чи під впливом наркотичних речовин.
Тому інколи достатньо незначного імпульсу, щоб публіка переросла в агресивний натовп. Таким імпульсом може стати і поведінка працівників міліції у формі необгрунтованих претензій до зовнішності, заборони скандувати лозунги, аплодувати піднятими руками тощо.
Особливий різновид публіки - футбольні "фанати". Це не болільники в традиційному значенні слова, а групи молодих людей та підлітків, що збираються не стільки заради самого видовища, як для настрахання "противника" й зведення з ним рахунків. Їх ставлення до правоохоронних органів, незалежно від розвитку подій, агресивне, що потребує забезпечення контролю за поведінкою не тільки на стадіоні, а й за маршрутом проходження, своєчасного вилучення лідерів, осіб, що вчинюють хуліганські дії та перебувають у стані сп'яніння.
Паніка виникає внаслідок сильного емоційного збудження при події чи ситуації, небезпечній для життя, причому ступінь імовірності такої небезпеки не має суттєвого значення. Вона може навіть бути вигаданою, головне - як вона сприймається та оцінюється людьми. Відомий випадок виникнення паніки на півдні США під впливом радіопередачі "Висадка марсіан" (інсценівка роману Г. Уелса "Війна світів"). Встановлено, що з 6 мільйонів слухачів приблизно третина сприйняла її як інформаційну, тобто як повідомлення про подію, що реально відбувається, з них половина - справді злякалися і здійснювали спроби врятування свого життя.
Аналізуючи поведінку людей, дослідники зробили певні висновки щодо підготовки населення, у тому числі й на випадок можливого атомного нападу. Були також встановлені три етапи розвитку паніки. На першому (попередньому) - спостерігається, залежно від індивідуально-психологічних особливостей, відмова від уявлення про небезпеку, її підкреслене ігнорування або ж швидке наростання почуття страху. На другому (критичному) - значно підвищується рухова активність, звужується обсяг свідомої оцінки навколишнього та здатність адекватно реагувати на зміни в ситуації; спостерігається граничний неспокій та інтенсивні емоційні прояви. Лише окремі особи не втрачають холоднокровності та витримки. На третьому (після критичному) - виражена пригніченість, приголомшення, невротичні реакції, депресивні стани тощо. Наслідки переживання паніки дуже тривалі, інколи психічний статус людини не поновлюється протягом усього життя і спричиняє різні захворювання.
Хоча реальність чи вигаданість небезпеки для життя не впливає на поведінку людей, становище завжди ускладнюється при дефіциті інформації. З урахуванням цього, основними заходами попередження паніки має бути: якнайшвидше одержання вірогідної інформації та роз'яснення, як правильно й найбільш доцільно поводитися в ситуації, що склалася та надання громадянам посильної допомоги.
При "протестному" (мітингуючому) скупченні об'єднуючим механізмом стає почуття "Ми", яке виникає внаслідок аналогічних чи подібних негативних емоцій учасників і потребує пошуку винуватця існуючої напруженості ("Вони"). Індивідуальна агресивність акумулюється та сумується, поступово трансформуючись у нову якість - групову агресивність, що посилюється дією раніш зазначених соціально-психологічних феноменів (зараження, навіювання, наслідування). З'являється почуття впевненості в єдності цілей (хоча насправді це може бути зовсім не так) та правомірності своїх вимог і дій. Це може мати прямі наслідки для працівників охорони громадського порядку: не маючи змоги правильно оцінити, хто є справжнім винуватцем, присутні звертають свою ворожість на них як на представників влади.
Кожен із зазначених різновидів масових скупчень громадян потенційно може перерости в агресивний натовп, коли починають діяти єдині психологічні закономірності. Аналіз практики свідчить про подібність приводів виникнення агресивного натовпу, динаміки розвитку подій, зовнішніх видів антисуспільних домагань. Різняться лише місце, час, кількість потерпілих, розміри втрат. Аналогічні й помилки, яких припускаються працівники правоохоронних органів при взаємодії з великою, емоційно збудженою групою людей. Визначимо основні з них.
На початковому етапі правоохоронці часто поводяться пасивно, ніяких заходів не вживають, чекають вказівок від керівництва. Контакт із присутніми встановлюється надто пізно або ж такі спроби узагалі не робляться. Тим часом, натовп невідворотно розвивається за своїми законами: внаслідок зараження включається "ланцюгова реакція" засвоєння та посилення стану емоційного збудження, причому окремі особи здатні доводити себе до граничної його межі, починають висувати явно нереальні вимоги, поводять себе образливо та зневажливо. Обстановка взаємного накручування пригнічує почуття відповідальності. Не проводиться робота по встановленню та своєчасному вилученню "індукторів" емоційного збудження.
Якщо таких заходів ужито своєчасно, ексцес може затихнути чи локалізуватись, не виходячи за межі непокори, інакше - скупчення людей стає все більш агресивним. Емоційним лідером може стати зовсім випадкова особа з відповідними особистісними рисами, що раптом опинилася в центрі уваги. На неї орієнтуються, до неї прислухаються, вона щось означає і може якось виявити себе - це спонукає її поводитися певним чином, навіть переступаючи через власні моральні принципи.
Не створюються належні умови для розосереджування людей, що зібралися. Не всі заражуються негативними емоціями однаково, не всі активно підтримують дії натовпу. Багато хто має намір "просто подивитись", вони розуміють можливі наслідки і побоюються їх (таких може бути до 80%), але самим фактом своєї присутності активізують ядро. Особливо це стосується дітей та підлітків, які залучаються до натовпу з цікавості, не розуміючи серйозності ситуації. Зменшення розмірів зібрання майже автоматично знижує активність присутніх та виставляє "напоказ" лідерів.
Не враховується значимість почуття анонімності, яке породжує впевненість у безвідповідальності та безкарності. Отже, необхідно створити умови, що нівелюють анонімність. Цього можна досягнути залученням працівників міліції, які обслуговують дану територію, чи інших посадових осіб (керівників промислових підприємств, представників місцевих органів влади та інших) - взагалі кожну людину, яка багатьох знає в обличчя та користується авторитетом (найменше - не збуджує додаткових негативних емоцій). Тут фотоапарат може бути ефективнішим, аніж зброя: багато хто знає, що в масових скупченнях людей працівники міліції застосовувати зброю не мають права, тому загроза її застосування чи немотивована демонстрація можуть додатково збуджувати і провокувати агресивність, а ймовірність бути впізнаним - реальна, вона діє витверезливе. Учасники масових заворушень бояться свідків, це й має визначати тактику дій.
Не вживаються заходи щодо переорієнтації уваги присутніх на сторонній об'єкт. Люди у натовпі легко вірять чуткам, у тому числі - загрозливим (наприклад, про прибуття додаткових сил, застосування спеціальних засобів, роботу по впізнанню та ін.). Звичайно, активних учасників це не злякає і не зупинить, але "спостерігачів" та "випадкових" примусить задуматись. Можливе також повідомлення про якусь неординарну подію поблизу або ж просто трансляція радіопередачі чи музики, роз'яснення за допомогою підсилювачів суті того, що відбувається. Взагалі, будь-які засоби психологічного впливу виправдані при небезпеці масових безпорядків.
Не організовується робота з налагодження контактів та переговорів із групою, що активно висловлює невдоволення. На початкових етапах лідера може ще не бути, люди зібралися, "щоб поговорити". Якщо цього не станеться, події будуть розвиватись далі. Надії, що ще трохи, і все владнається, - безпідставні. Серед присутніх з'явиться лідер (вожак), який поки не є організатором у кримінально-процесуальному значенні, лідер частіше емоційний, особа з яскравою індивідуальністю та комплексом психологічних якостей, що дозволяють "повести за собою", захопити, принадити, заразити загальним настроєм. Така людина може бути неприємна, але якщо вона стала носієм загальних прагнень, її не можна недооцінювати; вона здатна піти на особистий ризик, виявити хоробрість, і навіть не відчувати у запалі фізичного болю, тим паче - не думати про відповідальність.
Ефективно проводити переговори може далеко не кожний, бо офіційний високий статус для учасників масового скупчення громадян майже нічого не вартий. Потрібна високорозвинена комунікабельність, впевненість у собі та рішучість, але без ознак авторитаризму. З учасниками ексцесу не можна розмовляти, як із своїми підлеглими - це лише ускладнює ситуацію. Небажано, щоб налагоджувати контакт бралася посадова особа чи працівник міліції, до якого учасники мають претензії (питання про їх обгрунтованість у даному випадку значення не має); не слід оголошувати непродумані вимоги та погрози, бо кожна з них об'єктивно звужує подальшу сферу впливу та сприяє загостренню ситуації. Такі слова не заспокоюють людей, а, навпаки, розпалюють гнів.
Мова та форма звертання повинна бути лаконічною, яскравою, зрозумілою і ситуаційно виправданою. Загальне правило: говорити потрібно просто, з ефективним застосуванням інтонацій, авторитетно та з почуттям власної гідності, ввічливо і водночас категорично, не зверхньо, але й не запобігливо, інакше робиться висновок, що говорить несерйозна і безвідповідальна особа. "Переговорник" повинен мати виразну мову, швидку реакцію, винахідливість і почуття гумору. Практика знає випадки, коли настрій учасників змінювався радикально - завдяки влучним висловам та вдалому жарту - з гніву на доброзичливість. Не слід розпочинати будь-які дії при недостатніх силах. Натовпу можна протиставляти тільки ефективні заходи. Непротивлення збуджує натовп, а невмілі та нерішучі дії лише провокують активність; безпомічність жертв та вигляд крові не діють витверезливе, особливо якщо це стосується представників влади. Окрім того, безчинство натовпу діє на правоохоронців деморалізуючим чином. Тому при проведенні інструктажу слід наголошувати, що індивідуальні, навіть самовіддані і героїчні дії неприпустимі - вони становлять небезпеку не тільки для конкретної особи, але й для всіх інших, стимулюючи агресивні наміри збуджених людей. Потрібні витримка, самовладання і здатність не піддаватися на провокативні дії; емоційний вибух, будучи психологічно зрозумілим, у жодному разі невиправданий.
Таким чином, вивчення і аналіз особливостей поведінки людей в умовах значної їх концентрації та при виникненні умов, які можна охарактеризувати як екстраординарні, дозволяє сформулювати найбільш загальні правила щодо поведінки при охороні громадського порядку:
- 1. Утримуйтесь від зауважень, особливо на адресу конкретних осіб, не давайтесь до спорів і суперечок. Потрібний ввічливий та доброзичливий діалог із присутніми, роз'яснення їм суті того, що відбувається, можливих варіантів розвитку ситуації. 2. Утримуйтесь від поспіху: загострення обстановки може спричинитись надто прямолінійними та жорсткими діями, не відповідними конкретним подіям, прагненням досягти результату якнайшвидше. 3. Зважено підходьте до затримання та вилучення підбурювачів: воно виправдане лише у тих випадках, коли ви впевнені в підтримці громадян. Якщо ні - доцільніше встановити особу правопорушника, а затримання провести в більш зручний момент. 4. Вживайте тих заходів, які зрозумілі оточуючим, не викликають негативних емоцій та відповідають ситуації і поведінці правопорушника: неадекватна жорстокість, брутальність загострює обстановку, коректна поведінка, як правило, приводить до підтримки та схвалення громадян. 5. Переходьте до активних дій лише тоді, коли всі інші заходи впливу на учасників масового ексцесу вичерпані.
Похожие статьи
-
Натовп - безструктурне скупчення людей, позбавлених ясно усвідомлюваної спільності цілей, але взаємно пов'язаних подібністю емоційного стану і загальним...
-
Висновки - Психологія масових форм позаколективної поведінки
Натовп - не будь-яке масове скупчення людей, а лише сукупність агресивно настроєних громадян. Це - неорганізована спільність, що, однак, не виключає...
-
Конфлікти в сім'ї: основні характеристики і причини Девіантний родина поведінка конфлікт Відношення між людьми в родині з усіх людських відносин бувають...
-
Вступ - Психологія масових форм позаколективної поведінки
Кожна людина з моменту народження знаходиться у певному соціальному середовищі, розвивається і виховується у різних соціальних групах. Людська поведінка...
-
Переживання любові в юнацькому віці - Психологія кохання
Любов - складніше явище, ніж прихильність, а значить і важче для визначення і вивчення. Люди жадають любові, живуть ради неї, вмирають із-за неї. Коли у...
-
Сім'я грає велику роль у можливостях виникненні девіантної поведінки у членів її родини, таких, як: алкоголізм, наркоманія, тютюнопаління та ін. При...
-
Висновок - Проблема спілкування підлітків
Значення спілкування в житті сучасної людини чимале і продовжує зростати. Потреба в спілкуванні є у кожної нормальної людини і щоб її задовільнити,...
-
Релігійні уявлення за Фройдом, як вже згадувалось, вважаються найбільшим надбанням культури, вищою цінністю, яку вона може запропонувати своїм учасникам,...
-
Страх. Страх на обличчі людини. Дослідження страху - Невербальні засоби вираження емоцій
Люди бояться болю. Біль може бути фізичної або психологічної, або одночасно і фізичної, і психологічної. Фізичний біль може бути незначною, наприклад,...
-
ЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ЖЕСТІВ - Невербальні засоби спілкування
Німецький психолог Віра Біркенбіл поділяє всі жести на широкі та дрібні. Вона підкреслює, що чим сильніше виявляються почуття, емоції, тим більше...
-
"Я-образ" як психологічний чинник соціальної дезадаптації особистості
Дослідження "Я-образу" набуває особливого значення в психологічній науці, оскільки ця проблема прямо пов'язується з проблемою виховання особистості як...
-
Поняття любові Любов - термін, що виражає кілька різних психічних явищ: любов до дітей; любов до матері й Батьківщині; статева любов, кохання як...
-
"Плаваючий кордон" виявлення ненормальності в станах норми
"ПЛАВАЮЧИЙ КОРДОН" ВИЯВЛЕННЯ НЕНОРМАЛЬНОСТІ В СТАНАХ НОРМИ Публічна політика завжди порівнюється з театром. А те, що зараз панує на політичній авансцені,...
-
Чи кожна людина може стати успішною? - Чи можна жити тільки мріями
Я опитала всіх батьків нашого класу. Із двадцяти - двадцять вважають, що так. Також я провела анкетування серед учнів нашого класу. Із двадцяти...
-
Стиль поведінки в конфлікті збігається за значенням зі способом його дозволу. Щодо спілкування між людьми стиль їсти манера вести себе, сукупність...
-
Незважаючи на те, що зроблено багато досліджень, ведуться гарячі дискусії з приводу того, чи є невербальні сигнали вродженими або набутими, передаються...
-
Розміри особистої просторової території людини середньо забезпеченого соціального рівня в принципі однакові незалежно від того, чи проживає він у...
-
Жести і пози - Невербальні засоби комунікації: їх сутність, функції та види
У практиці взаємодії виділяють кілька основних жестів, що відображують внутрішній стан людини. Рух рук і тіла передають багато зведень про людину....
-
Без зусиль нічого не досягнеш, Як стати успішним - Чи можна жити тільки мріями
Без зусиль людина нічого не досягне. Чим вищою є поставлена мета, тим більше зусиль треба докласти. З іншого боку, навчаючись, ви можете дозволити собі...
-
Проблеми неповнолітніх в юридичній психології - Психологія неповнолітніх правопорушників
Досвід вивчення неповнолітніх правопорушників показує, що підліток найчастіше може скоїти злочин під безпосереднім впливом однолітків або дорослих людей,...
-
З. Фройд про походження та сутність релігії У працях Зигмунда Фройда релігія виступає по різному: як "всезагальний невроз нав'язливих станів", як...
-
Особливості та головні концепції натуралістично-біологічного, психологічного пояснення релігії Натуралістична концепція релігії грунтується на визнанні...
-
Юність - надзвичайно складна, суперечлива стадія життєвого шляху, яка закладає ціннісний фундамент особистості. Розвиток самосвідомості. Нові...
-
Взаимосвязь форм девиантного поведения - Девиантное поведение подростков
Как не различны формы девиантного поведения, они взаимосвязаны. Пьянство, употребление наркотиков, агрессивность и противоправное поведение образуют...
-
Психологічні особливості допиту неповнолітніх - Психологія неповнолітніх правопорушників
Вивчення особистості неповнолітнього правопорушника на попередньому слідстві, як правило, проводиться за схемою: 1) спадково-біологічні фактори;...
-
Ощущения - первичная форма освоения действительности - Чувственные формы освоения действительности
Психика начинается с ощущений. Ощущение - это процесс первичной обработки информации на уровне отдельных свойств предметов и явлений. Этот уровень...
-
Рання юність від 14-15 до 18 років - це період завершення фізичного дозрівання організму завершальний етап початкової соціалізації особистості. У період...
-
Дослідженнями сучасних психологів і педагогів встановлено, що учні молодшого шкільного віку мають різні розумові здібності та загальний розвиток (С....
-
МЕТАМОВА, АБО ЯК ЧИТАТИ МІЖ РЯДКАМИ - Невербальні засоби спілкування
Метамова - це істинні думки співрозмовника, приховані в його словах і фразах. Тобто це мова, схована в звичайній розмові. Як і мова тіла, метамова...
-
Проблема соціальної дезадаптації неповнолітніх у парадигмі девіантології
Останніми роками в зв'язку із перехідним станом нашого суспільства, що спричинив загальну кризу в багатьох сферах життя, проблема девіантної поведінки...
-
Візуальний контакт - Невербальні засоби комунікації: їх сутність, функції та види
Погляд, його напрям, частота контакту очей - ще один з компонентів невербального спілкування. Напрям погляду показує спрямованість уваги співрозмовника і...
-
ОСОБИСТІСНИЙ ПРОСТІР - Невербальні засоби спілкування
Територія - це зона чи простір, який людина розцінює як свій особистий. Він ніби є продовженням її тіла. У кожної людини є своя особиста територія. Це...
-
Спілкування з однолітками протилежної статі&;nbsp; - Проблема спілкування підлітків
Почуття дорослості штовхає підлітка до того, щоб освоїти для себе "дорослі" види взаємодій. Цьому сприяє бурхливий тілесний розвиток і ідентифікація...
-
Спілкування і його особливості - Проблема спілкування підлітків
Значення спілкування в житті сучасної людини чимале і продовжує зростати. Від нього все в більшій мірі залежить успішність професійної діяльності,...
-
Вступ - Проблема спілкування підлітків
Проблема вивчення психологічних особливостей спілкування в підлітковому віці обумовлена рядом важливих обставин. Перш за все, вона визначається...
-
Можливість підроблення жестів - Невербальні засоби вираження емоцій
Найбільш типовим питанням є "Чи можлива підробка у власній мові тіла?" Зазвичай відповідь на це питання-негативна, тому що вас видасть відсутність...
-
Тлумачення жестів - Невербальні засоби вираження емоцій
Однією з найбільш серйозних помилок, що можуть допустити новачки в справі вивчення мови тіла, є прагнення виділити один жест і розглядати його ізольовано...
-
Сутність невербальних засобів спілкування Хоча вербальні символи (слова) -- основний наш засіб для кодування ідей, призначених до передачі, ми...
-
Вступ - Невербальні засоби вираження емоцій
Дослідження мімічного вираження емоцій почалося більш 100 років тому. Одним з перших виникло запитання: чому в людини в емоційному стані специфічно...
-
Поняття родини і шлюбу, їхні історичні типи Один з найбільш важливих розділів соціології - дослідження родини і шлюбу. Соціологія родини - це галузь...
Основні напрями профілактики попередження та виникнення масових форм поза колективної поведінки - Психологія масових форм позаколективної поведінки