Психологія масовидних форм поза колективної поведінки - Психологія масових форм позаколективної поведінки

Натовп - безструктурне скупчення людей, позбавлених ясно усвідомлюваної спільності цілей, але взаємно пов'язаних подібністю емоційного стану і загальним об'єктом. Особливістю натовпу є те, що конкретна особа у ньому тимчасово втрачає деякі свої характерні ознаки і набуває нових спільних для всіх індивідуалів, що його складають. Натовпом як суб'єктом масових форм позаколективної поведінки часто стає: 1) публіка, 2) контактна, зовні неорганізована спільність, що діє вкрай емоційно й одностайно; 3) сукупність індивідів, що складають численну аморфну групу і не мають у своїй більшості прямих контактів між собою (масові захоплення, масова істерія, масові міграції, масовий патріотичний або лжепатріотичний чад).

Основні механізми формування натовпу і розвитку її специфічних якостей - циркулярна реакція (наростаюче взаємоспрямоване емоційне зараження), а також слухи. Спонтанно натовп утворюється в результаті якої-небудь події, що привертає увагу людей і народжує в них інтерес (точніше, на самому початку - цікавість). Етапи: циркулярна реакція складає перший етап формування і функціонування натовпу, починається одночасно з процесом крутіння, у ході якого почуття ще більше загострюються і виникає готовністю реагувати на інформацію, що надходить від присутніх. Внутрішнє крутіння на основі триваючої циркулярної реакції наростає. Наростає і збудження. Люди виявляються схильними не тільки до спільних, але і до негайних дій. Поява нового загального об'єкта уваги. Процес крутіння підготовляє собою третій етап формування натовпу, 3) поява нового загального об'єкта уваги, на якому фокусуються імпульси, почуття й уява людей.

Якщо за основу класифікації натовпу взяти характер поведінки в ній людей, то можна виділити декілька його типів і підтипів. Оказіональний натовп - утворюється на основі цікавості до зненацька виниклої події (дорожня аварія, пожежа, бійка). Конвенціональний натовп - утворюється на основі інтересу до якої-небудь заздалегідь оголошеній масовій розвазі. Готовий лише тимчасово додержуватися досить дифузійних норм поведінки. Експресивний натовп - у ньому спільно виражається загальне відношення до якої-небудь події (радість, ентузіазм, збурювання, протест). Екстатичний натовп - являє собою крайню форму експресивного натовпу. Характеризується станом загального екстазу на основі взаємного ритмічно наростаючого зараження (масові релігійні ритуали, карнавали). Діючий натовп - формується як і конвенціональний; здійснює дії щодо конкретного об'єкту [2].

Масовидні форми активності - це переважно неорганізована (стихійна) діяльність людей, що знаходяться у єдиному просторі та часі, в умовах послаблення чи повної відсутності соціального та індивідуального контролю.

Зазначена галузь завжди привертала увагу соціальних психологів, але сучасний рівень теоретичної спрацьованості проблеми не можна вважати достатнім. Це, передусім, пов'язане з тим, що масовидні явища виникають зненацька, а перебіг їх надзвичайно динамічний - отже спланувати дослідження практично неможливо. Враження безпосередніх учасників, як правило, неповні і несистематизовані, а також не можуть вважатись об'єктивними, бо вони не залишаються сторонніми, заражаються загальним настроєм (якщо навіть повністю виключити ймовірність свідомого перекручування фактів зацікавленими особами). Можливості використання традиційних методів соціальної психології (спостереження, експеримент) в умовах масового скупчення людей обмежені. У соціальній психології натовп визначається як "велика група людей, ні зовнішньо, ні внутрішньо не організованих, об'єднаних лише прагненням до негайної дії. Учасники натовпу стають спільністю лише тією мірою, якою вони охоп. лені однаковою негативною, руйнівною емоцією щодо якихось осіб, настанов, подій.

Можна виділити такі види масових скупчень громадян:

    - "випадкове" - коли люди збираються внаслідок якоїсь екстраординарної події (пожежі, автокатастрофи, бійки тощо); - "споглядальне" (публіка, болільники) - люди збираються для перегляду чи "співучасті" у цікавій для них події; - "панічне" ("рятівне") - виникає як реакція на небезпечну чи незрозумілу ситуацію; - "протесте" ("мітингове") - люди випадково чи зумисне збираються для демонстрації своєї незгоди зі словами чи вчинками певних офіційних посадових осіб.

Усі зазначені види масових скупчень громадян за певних обставин можуть перерости, трансформуватися в агресивний натовп. Такі трансформації відбуваються під впливом сукупності чинників (наприклад, вікові особливості учасників, чутки, спрямований вплив з боку людей, які складають "ядро" натовпу чи підбурювачів та інші).

Можна виділити такі групи чинників:

    1. Зовнішні (соціологічні): довгочасні та ситуативні. 2. Соціально-психологічні (механізми впливу людей один на одного в масових скупченнях, їх соціально-психологічний склад). 3. Психологічні (індивідуальні схильності окремого індивіда до агресивних та протиправних дій).

Чинниками довготривалої дії слід вважати економічні, соціальні, політичні та інші умови життя в суспільстві, які формують і спонукають негативні соціальні настрої. Конкретні причини агресивної поведінки можуть різнитися залежно від територіальної, національної, релігійної специфіки, але висновок про соціальне неблагополуччя як спонукальний механізм агресивності має універсальний характер. У тих чи інших ситуаціях пріоритет дії завжди лишається за довготривалими чинниками, конкретна ж причина події (ситуативний чинник) має сенс лише у контексті перших.

Ситуативні чинники - час (пора року та година доби), місце виникнення події, кількість присутніх. Виявлені певні закономірності, пов'язані з дією ситуативних чинників: масовидні форми вияву активності найбільш характерні для теплої пори року (з травня по жовтень), у неробочий час чи у вихідні дні, місце виникнення частіше прив'язується до центральних районів населеного пункту чи перетину транспортних артерій.

Серед соціально-психологічних чинників найбільш важливими є:

    1. Механізм залучення - навіть невелика кількість присутніх стає самостійним стимулом для зацікавленості. Дослідженнями американських психологів встановлено, що до групи із 15 осіб, яка зупинилась на вулиці і дивиться у певному напрямку, приєднується приблизно 40% перехожих, причому їхня кількість швидко збільшується. 2. Механізм наслідування - полягає у копіюванні та відтворенні індивідом зразків і моделей поведінки оточуючих. Він полегшує проблему вибору та суб'єктивно зменшує відповідальність за наслідки своїх дій, а також стає засобом солідаризації учасників. 3. Механізм навіювання - полягає в організації взаємодії осіб, що зібралися, за допомогою подачі інформації певним чином (надходить від джерела, яке користується довірою чи авторитетом, повідомляється впевнено, директивно, на вираженому емоційному тлі). 4. Механізм емоційного зараження - залучення присутніх до єдиного групового настрою внаслідок підсвідомої схильності людини піддаватися демонстрованим психічним станам при безпосередньому контакті. Це - прадавній засіб інтеграції соціальних груп, який нині можна спостерігати у ритуальних танках, хоровому співі та ін. Ступінь зараження залежить від сили емоційного заряду присутніх та кількості людей. У масових скупченнях у кожного індивіда є надлишок емоційної напруженості та підвищена сприйнятливість до стану іншої людини. Напруженість зумовлює й готовність кожного відтворювати цей стан: людина підсвідоме сприймає експресивні прояви та виражальні рухи - голосність мови, інтонації, ритм дихання, міміку, рухи м'язів усього тіла, колір і вологість шкіри, і такою ж мірою підсвідоме переймає їх. У масових скупченнях людей, де існує безпосередній контакт, взаємне стимулювання набуває кругового характеру. Зараження виконує функції інтеграції (посилює групову згуртованість та єдність, забезпечує психологічну єдність групи) та експресії (звільнення індивіда від його звичних обмежень, зняття емоційного напруження). 5. Механізм групової творчості - створення образів спільної уваги, що фокусують почуття і уявлення присутніх. Це може бути трансформація первісного об'єкта уваги, чутки, найрізноманітніші повідомлення тощо. Функції даного механізму: активізуюча - спонукання до дій, регулятивна - надання діям спільної спрямованості. Завдяки механізмам групової творчості натовп із часом може розпочати активні дії без жодних зовнішніх стимулів. 6. Механізм групової могутності - лише факт присутності значної кількості людей здатен викликати у окремого учасника відчуття власної сили, непереможності, а отже - безкарності.

Внутрішніми, психологічними чинниками, що зумовлюють переростання масового скупчення людей у натовп, слід вважати: психологічні схильності індивіда - завчасно існуючі стійкі переконання, установки; імпульсивність, високу емоційну збудливість, емоційну напруженість; недостатню вольову регуляцію поведінки; специфічні стани організму (втому, тривалі та виснажливі фізичні навантаження, психічні потрясіння, стан сп'яніння тощо).

Думки і почуття кожного учасника натовпу значною мірою відрізняються від тих, що характерні для повсякденного життя; дії і вчинки також зазнають трансформацій. У найбільш загальному вигляді їх можна визначити таким чином:

    - підвищується навіюваність і зменшується рівень критичного ставлення до себе та оточуючих. Зменшується здатність до раціональної переробки інформації, що надходить, з'являється ефект швидких перебігів уваги. Це створює сприятливий фон для зовнішніх впливів, зокрема, за рахунок розповсюдження чуток для формування агресивних установок; - збільшується емоційність сприймання того, що індивід бачить та чує. Підвищена емоційність пригнічує раціональні засоби поведінки, почуття починають домінувати над інтелектом аж до того, що людина взагалі втрачає здатність логічно міркувати; - звуження сфери раціональної регуляції поведінки і втрата відчуття особистісного контролю за своєю поведінкою.

Зазначені зміни, у свою чергу, призводять до пригнічення почуття відповідальності, викликають впевненість у власній безконтрольності ("відповідати повинні всі, а не хтось особисто"), з'являється усвідомлення анонімності. Внаслідок цього стає можливим скоєння дій та вчинків, що у звичайних умовах для особистості немислимі.

Наведені закономірності змін психічного стану кожного учасника натовпу зумовлюють спільність поведінських реакцій, однорідність дій усіх присутніх. Тому на побутовому рівні ми говоримо про натовп як про щось самостійно-цілісне та єдине: "реакція натовпу", "поведінка натовпу", "бажання натовпу". Але це, безумовно, не означає, що суб'єктивна оцінка своєї поведінки зовсім відсутня. Абсолютної психологічної єдності, повної тотожності індивідів не може бути, індивідуально-психологічні особливості зберігають відносну автономію. Завжди існує індивідуальна поведінка людини в масі, бо залишаються індивідуальними мотиви її участі, ставлення до того, що відбувається, отже ступінь і можливості психологічного впливу на окремих людей різний. Важливою структурною характеристикою натовпу є її соціально-психологічний склад. Це - самостійний чинник, який значною мірою впливає на його формування, розвиток та, що особливо важливо, перехід його учасників до активних дій. Натовп за складом неоднорідний, у ньому можна виділити такі прошарки:

    1. Активні учасники; 2. Підбурювачі - ті, що не збираються особисто активно діяти, а прагнуть використати для досягнення власної мети інших осіб; 3. Спостерігачі - що відбувається, ставляться зацікавлено; 4. Їхня присутність чисельно збільшує натовп, надає присутнім відчуття могутності.

У результаті умов скупчення громадян перетворюється на агресивний натовп, у якому багато хто починає діяти зовсім не так, як у повсякденному житті - вони приймають за зразок поведінку оточуючих, навіть якщо це суперечить їхнім моральним принципам та звичкам. Значно зростає агресивність людей, у їхніх висловлюваннях та діях з'являється жорстокість.

Можна виділити три етапи розвитку натовпу:

    1. Початковий - виникнення конфліктної ситуації, що своєчасно не ліквідується; присутні висловлюють обурення, з'являються чутки, відбувається зараження - негативною емоцією осіб, що не мають безпосереднього відношення до конфлікту. Громадяни втрачають спокій, стають підвищено сприйнятливими до негативної інформації; 2. Активний - від перших спільних дій до початку розсіювання натовпу. На даному етапі цілі й мотиви діяльності учасників натовпу можуть змінитися: агресивність присутніх спрямовується не на об'єкт, що викликав негативні емоції, а на осіб, що забезпечують охорону громадського порядку і, на думку зібрання, є представниками "винуватої" сторони; 3. Заключний - розсіювання натовпу із застосуванням сили.

Виділення зазначених етапів не означає, що вони завжди наявні у повному обсязі, настають один за одним і завершуються розсіюванням та вжиттям спеціальних заходів. Розвиток цього процесу може бути припинений, наприклад, коли подія, що викликала зацікавленість, втрачає актуальність, увага присутніх переорієнтовується на інший об'єкт, кваліфіковано вилучаються лідери та ядро тощо. Це стає можливим при своєчасних та професійних діях працівників правоохоронних органів. Активність учасників може також призупинитися внаслідок настання якихось об'єктивних обставин (злива, настання ночі та інші) або застосування спеціальних засобів, але в таких випадках, як свідчить аналіз практики, поновлення активності цілком можливе. Нарешті, у виняткових випадках натовп може самоліквідуватись (наприклад, при досягненні лідерами своєї мети).

Важливим чинником впливу на динаміку натовпу активізацію чи нейтралізацію є чутки. Коли люди зустрічаються із чимось недостатньо зрозумілим і суб'єктивно значущим, вони намагаються одержати інформацію, що містила б необхідні роз'яснення. Якщо з офіційних джерел така інформація не надходить, то емоційна напруженість зростає і починає потребувати відповідної активності щодо її здобуття. Так народжуються чутки - усна, нічим не підтверджена інформація про деякі події, що викликають інтерес багатьох осіб. Чутки мають здатність провокувати та стимулювати агресивні настрої присутніх - групового їх автора. Наприклад, в одному з обласних центрів наряд міліції намагався затримати громадянина, що в нетверезому стані знаходився на проїжджій частині вулиці та заважав руху громадського транспорту Він почав чинити опір, конфліктна ситуація тривала досить довго і привернула увагу людей, які були у цьому місці. Транспорт зовсім зупинився внаслідок значного скупчення громадян. Люди все підходили, вони змушені були зупинитись, тому висловлювали своє невдоволення, не розуміючи суті того, що відбувається. Виникла чутка, що затриманого били головою об землю і вбили, причому одна жінка з натовпу почала кричати: "Міліція вбиває людей". Пізніше вона вже казала, що вбивали її сина, хоча навіть не була (це з'ясувалося пізніше) свідком самої події. У відповідь пролунав заклик "Бити міліцію!".

Можна виділити такі характерні ознаки чуток: інформація, що викликає зацікавленість багатьох осіб; повідомлення, що базується на невизначеності, яка породжує бажання "заповнити прогалини"; продукт спільної творчості, причому при передачі інформація "спрощується", стає коротшою, але більш насиченою емоційно, більш фокусованою; вірогідність інформації може розміщуватись у дуже широкому діапазоні: від абсолютно правдивої до повністю вигаданої, і навіть безглуздої.

У натовпі чутки виконують функцію орієнтації учасників у ситуації, що складається, співвіднесення своїх дій із діями інших, стимуляції процесу спільного прийняття рішення, формування спільних правил поведінки та засобів дії. Окрім того, вони сприяють поширенню емоцій, отже - підвищенню рівня збудження і напруженості, а в окремих випадках - провокують перехід до активних дій. Отже, якщо попередити розповсюдження чуток ще на початковому етапі, можливість агресивних груповий дій значно зменшиться. За певних умов зазначений спосіб передачі інформації може стати в нагоді працівникам правоохоронних органів для попередження розвитку некерованих подій, наприклад, при розповсюдженні ними "погрозливих чуток" (про прибуття додаткових сил, про застосування крайніх заходів тощо). Це сприяє переорієнтації уваги присутніх і зниженню рівня збудження та напруженості.

Значна кількість осіб, які складають натовп, створює сприятливі умови для механізмів емоційного зараження, навіювання, наслідування та інших. Ефективність дії цих механізмів - у прямо пропорційній залежності від кількості присутніх, цим же визначається й інтенсифікація механізму залучення - ще однієї умови зростання натовпу, бо з'являється відчуття безпеки, анонімності, могутності, сили. Особливо небезпечне скупчення людей на відносно невеликій території, що суттєво полегшує взаємовплив один на одного, а також прояви підготованих провокацій, що утруднюють діяльність працівників правоохоронних органів. Раптовість виникнення визначається потенційною можливістю прояву некерованих процесів та подій і стосується як загострення ситуації, так і переходу учасників до активних дій чи трансформації організованого зібрання у некерований натовп. Вона особливо небезпечна за умови неготовності особового складу правоохоронних органів, бо інколи виникає навіть при відсутності будь-яких зовнішніх впливів.

Високий ступінь невизначеності та бурхливість розвитку подій - у зв'язку з цим для попередження можливих негативних наслідків надзвичайно важлива попередня інформація про час, місце, характер та масштаби події, що планується чи відбувається. На жаль, подібна робота проводиться не завжди, що спричиняє трагічні наслідки: коли значна кількість людей зосереджується на невеликій, замкнутій площі, а шляхи відходу перегороджуються заслонами, миттєво виникає панічний або ж агресивний натовп, випадковими жертвами якого стають найбільш незахищені його учасники чи зовсім сторонні особи.

Похожие статьи




Психологія масовидних форм поза колективної поведінки - Психологія масових форм позаколективної поведінки

Предыдущая | Следующая