ВСТУП - Ефективність використання усної народної творчості для розвитку мови у ранньому віці

Людське суспільство створює величні цінності матеріальної і духовної культури. Людина - не пасивний споглядач навколишнього світу. Вона змінює природу речей: перетворює пісок і глину в цеглу, зводить із цегли й каменю будинки, заводи, фабрики, одомашнює диких тварин, перетворює у високоврожайні культури дикоростучі злаки, дерева, кущі, пізнає таємниці каменю й металу і створює могутню техніку. У процесі олюднення природи людина пізнає красу творення, усвідомлює радість, яку несе в собі творче спілкування, і увічнює свої мрії про щасливий світ у витворах мистецтва.

Активно перетворюючи світ, пізнаючи його, люди постійно обмінюються думками. Вищою формою пізнавальної діяльності людини є мислення. Людська думка народжується, існує, розвивається в мові. Мова і мислення нерозривно пов'язані між собою, але їх не можна ототожнювати. Мислення - явище загальнолюдське, а кожна окрема мова належить певному колективу, групі людей (нації, народності). Та сама думка по-різному передається засобами численних мов, які різняться й звуковою, і граматичною будовою, і словником. Проте, хоч як багато в світі різних мов, всі вони виникли й розвиваються в зв'язку з потребами суспільної праці, з потребами спілкування людей.

Через мову, її вивчення людина пізнає нові й нові явища дійсності. Завдяки пізнавальній функції мови ми знайомимось з найрізноманітнішими галузями науки, надбаннями світової культури, з величезним досвідом попередніх поколінь людства.

Серед національних духовних цінностей можна виокремити яскравий та унікальний феномен - фольклор - своєрідна художньо-філософська система, що відтворює характер зв'язків етносу з навколишнім світом на різних етапах його історичного розвитку. Він є найважливішою опорою національної самосвідомості, засобом національного виховання й соціалізації людини в народній культурі. Важливість пізнання фольклору для сучасної людини, і особливо дитини, у ціннісному ядрі національної культури, бо саме у художніх образах, у системі мови, в жанровій визначеності явищ фольклору поєднались та знайшли втілення духовні засади життя, морально - естетичний кодекс, продуктивний досвід обрядової діяльності, пов'язаної з працею, родинним побутом народу. В цьому великий потенціал фольклору, відмова від якого руйнує і культуру, і суспільство, і особистість.

Фольклор - невичерпне джерело тем, ідей, образів для письменників, вчених усіх часів та епох. Найкращі твори великих поетів усіх країн взяті зі скарбниці творчості народу, незмірно глибокої, різноманітної, чистої і мудрої. Як справедливо підкреслював М. Т. Рильський: "Народна творчість - це той грунт, на якому виростають література, театр, музика і образотворче мистецтво - без якого вони б засохли". [4]

Перші записи зразків народної творчості, як вважають вчені, зробив Аристотель;крім того, прислів'я та приказки трапляються у біблійних оповідях, а в слов'янських літературах - на полях хронік та житейських описів. Народ так зафіксував їх значення: "Мудре слово глибше безодні, прислів'я гостріше голки", "Приказка у мові, як сіль у страві".

Г. Сковорода радив учням обов'язково вивчати усну народну творчість, яка найповніше зберігає скарби народної мудрості. Немає жодного сумніву в тому, що вся педагогічна система видатного просвітителя свого часу була пройнята ідеєю народності. В цьому Г. Сковорода, безумовно, був предтечею таких педагогів, як О. Духнович, К. Ушинський, та багатьох інших, які також відстоювали ідею народності школи і виховання.

Особливу роль мови, усної народної творчості, літератури К. Д. Ушинський вбачав у справі виховання у дітей почуття патріотизму, любові до рідного краю, свого народу, його традицій, звичаїв, його мистецтва, культури, історії. Саме у фольклорних формах К. Д. Ушинський бачив "кращий засіб привести дитину до живого джерела народної мови". У фольклорі він вбачав велике значення не лише з погляду дидактики, а ще більшою мірою - з виховного, бо кожний малий жанр творчості відображає життя народу в його історичному розвитку. [25]

Вивчення творів усної народної творчості має важливе виховне значення. Вони містять великий запас моральних принципів, якими повинна користуватися людина у своєму житті; невичерпне джерело народних традицій, звичаїв, які наповнені естетичним принципом. Твори народного фольклору розповідають про життя і побут нашого народу у різні історичні періоди.

Об'єктом дослідження є малі жанри народної творчості та їх вплив на розвиток мови дітей раннього віку.

Предметом дослідження є шляхи впровадження вивчення малих фольклорних жанрів з дітьми раннього віку.

Гіпотеза дослідження - систематичне використання малих форм усної народної творчості впливає на розвиток мови дітей раннього віку.

Мета дослідження - вивчення ефективності використання усної народної творчості для розвитку мови у ранньому віці.

Завдання дослідження:

    1. Вивчити історичні аспекти походження фольклору та процесу його розвитку. 2. Проаналізувати та узагальнити вплив малих фольклорних жанрів на розвиток мови у дітей раннього віку. 3. Охарактеризувати розвиток мовлення у дітей раннього віку і доцільність використання малих фольклорних жанрів в роботі з дітьми. 4. Експериментально перевірити вплив усної народної творчості на розвиток мови дітей раннього віку, зробити якісний аналіз одержаних результатів.

Похожие статьи




ВСТУП - Ефективність використання усної народної творчості для розвитку мови у ранньому віці

Предыдущая | Следующая