Роль дитячого колективу в розвитку особистості - Формування особистості в колективі

Дитячий колектив - основна база накопичення дітьми позитивного соціального досвіду. Досвід набувається вихованцем в сім'ї, через спілкування з однолітками в неорганізованих позашкільних умовах, через засоби масової інформації, читання книг та інші джерела. Однак тільки в колективі його освоєння спеціально планується і спрямовується педагогами-професіоналами. Дитина зі вступом до школи стає членом багатьох колективів, частину з яких він вибирає самостійно (гуртки, секції тощо), а членом інших і перш за все класного колективу він стає в силу певних умов. Як член суспільства і колективу вихованець змушений приймати ті правила і норми взаємин, які властиві тому чи іншому колективу. Він не може їх ігнорувати або нехтувати ними вже тому, що хоче бути прийнятим колективом, зайняти в ньому певне положення і ефективно здійснювати свою діяльність. Це зовсім не означає, що школяр пасивно повинен пристосовуватися до сформованих або складних відносинах. Якщо він переконаний у своїй правоті, він повинен зайняти активну позицію і не тільки висловлювати свою точку зору, протилежну думку більшості, але й відстоювати її перед колективом. Таким чином, колектив відкриває можливості накопичення досвіду колективної поведінки в позиціях підпорядкування, активного протиставлення і керівництва. У кінцевому підсумку це має привести до формування таких соціально цінних якостей, як громадянськість, гуманізм, ініціативність, відповідальність, соціальна справедливість та ін.

Виявляючи соціальну активність, кожен вихованець сприймає для себе колектив як арену для самовираження і самоствердження себе як особистості. Завдяки педагогічному керівництву колективної життєдіяльністі прагнення утвердитися у своїх очах і очах однолітків знаходить в колективі сприятливий грунт. Тільки в колективі формуються такі суттєві особистісні характеристики, як самооцінка, рівень домагань і самоповага, тобто прийняття чи неприйняття себе як особистості.

Виховний колектив, за визначенням І. Ф. Козлова, спеціально досліджував творчість А. С. Макаренко, - це науково організована система виховання дитячого життя. Організація колективної навчально-пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної діяльності та спілкування створює умови для формування і вправ у прояві інтелектуальної та моральної свободи. Тільки у колективній життєдіяльності формуються інтелектуально-моральні орієнтації особистості, її громадянська позиція і цілий ряд суспільно значущих умінь і навичок. [4,41]

Нічим не замінна роль колективу в організації трудової діяльності дітей. В умовах колективу вона стимулює прояв взаємовідповідальності за кінцеві результати праці, взаємодопомоги. Через участь у трудових справах вихованці включаються в економічні відносини і стають їх активними учасниками. Школярі дізнаються про економічні проблеми підприємств, орендних і підрядних колективів. Пізнання практичної економіки, поєднане з участю в праці на підприємствах, в трудових колективах, забезпечує виховання у дітей колективізму і творчого ставлення до праці.

Колективна життєдіяльність школярів відкриває практично необмежені можливості для реалізації фізичного та художнього потенціалу особистості. Фізкультурно-оздоровча та художньо-естетична діяльність, організована в умовах вільного спілкування, стимулює змістовний обмін духовними цінностями, формування естетичного ставлення до дійсності, оволодіння широким спектром спеціальних знань, умінь і навичок. Ці види діяльності сприяють емоційному розвитку вихованців, викликаючи почуття колективного співпереживання, співчуття, спільного відчуття емоційно-моральної атмосфери та її співтворчості.

Роль колективу у розвитку особистості полягає і в тому, що він відкриває можливості практичного освоєння демократичних форм життєдіяльності. Перш за все це реалізується через участь у шкільному самоврядуванні і різноманітною суспільного життя. Педагогічно орієнтований колектив створює сприятливі можливості для формування соціально цінної особистості і прояву її індивідуальності.

Але сьогодні зміст виховної роботи поступово перебудовується щодо колективу. Він більше не вважається головним дисциплінарним органом, підмогою вихователя у вирішенні виникаючих проблем. Так, безсумнівно, дітей треба виховувати жити разом, співпрацювати, спільно вирішувати виникаючі проблеми. Але жодена вільна, незалежна людина не підпорядковується жодному колективу. Цим принципово відрізняється погляд на демократичне виховання, здатне, як тепер багато хто визнає, лише пригнічувати особистість, а не піднімати її духовні, моральні сили.

Спрямованість школи в демократичне майбутнє - запорука оновлення змісту і способів виховання, що відкриває шляхи від:

    - Нівелювання особистості до її різнобічного розвитку; - Авторитарності і відчуженості до гуманності і співробітництва.

Як практично повинно бути організовано виховання для здійснення цих ідей? Сьогодні мало повідомити вихованцю: людина повинна отримати розумовий, моральне, естетичне і т. д. виховання. У нього неминуче виникають практичні питання - для чого це потрібно, що це дає? У зарубіжних виховних системах саме ця практична сторона виходить на перший план і слугує потужним стимулом позитивного ставлення до змісту виховання. Вихователь повинен знати відповідь на це питання і вміти переконливо пояснити своїм вихованцям переваги виховання, щоб у них не залишилося й тіні сумніву.

Похожие статьи




Роль дитячого колективу в розвитку особистості - Формування особистості в колективі

Предыдущая | Следующая